Справа №516/484/25
Провадження №2/516/50/26
19 березня 2026 рокум.Теплодар
Теплодарський міський суд Одеської області в складі
головуючого судді Под'ячевої І.Д.,
при секретарі Прущак С.В.,
розглянувши в місті Теплодар у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами,
АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 69803 грн. 13 коп..
В обґрунтування позову зазначається, що 10 листопада 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», який станом на 2026 рік є АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2006/670/140, відповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 18000 доларів США з розрахунку 13 % річних за користування кредитом на строк з 10.11.2006 року по 19.11.2013 року.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі від 26 листопада 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 20068670/140 від 10.11.2006 в сумі 121950, 82 та 1582,75 грн. витрат пов'язаних із вирішенням спору Третейським судом.
22 березня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк» був виданий виконавчий лист щодо примусового виконання рішення Трейтейського суду.
Рішення суду було звернуто до примусового виконання, однак постановою державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 29 травня 2018 року виконавчий документ повернуто через нездійснення авансування витрат виконавчого провадження.
На сьогоднішній день відповідачем рішення cуду не виконано, заборгованість складає 123533 грн. 57 коп., що підтверджується Довідкою про наявність непогашеної заборгованості, а тому позивач має право відповідно до ст. 625 ЦК України нарахувати та стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України, із викликом сторін у судове засідання.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, до суду не з'явився, відзив на позов не подав.
Дослідивши письмові докази, що є у справі, суд дійшов наступного.
10 листопада 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2006/670/140, відповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 18000 доларів США з розрахунку 13 % річних за користування кредитом на строк з 10.11.2006 року по 19.11.2013 року.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі від 26 листопада 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 20068670/140 від 10.11.2006 в сумі 121950, 82 та 1582,75 грн. витрат пов'язаних із вирішенням спору Третейським судом.
22 березня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк» був виданий виконавчий лист щодо примусового виконання рішення Трейтейського суду.
Рішення суду було звернуто до примусового виконання, однак постановою державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 29 травня 2018 року виконавчий документ повернуто через нездійснення авансування витрат виконавчого провадження.
Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року та рішенням (протокол) № 4/2019 загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року, затверджено передавальний акт на 11 жовтня 2019 року. Згідно з п. 1 передавального акту внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03 грудня 2019 року внесено запис про припинення АТ «Укрсоцбанк» відповідно до рішення засновників, правонаступником є АТ «Альфа-Банк».
АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником усіх прав і зобов'язань АТ «АЛЬФА-БАНК», ПАТ «АЛЬФАБАНК», ЗАТ «Альфа-Банк», АКБ «Київінвестбанк», КБ «Київінвестбанк» та КБСК «ВІТО», а також всього майна, прав і зобов'язань АТ «УКРСОЦБАНК».
Зміна найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» відбулась 01 грудня 2022 року.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення Третейського суду про стягнення боргу від 26 листопада 2010 року зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до теперішнього часу. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до дня подачі даного позову.
Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи стягувачем у виконанні рішення Третейського суду є позивач АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк».
За таких даних позивач має право вимагати від відповідача сплати інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за три роки, а саме за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у визначеному в позовній заяві розмірі, а саме 14984,04 грн. - 3 % річних та 54819,09 грн. - інфляційних збитків.
Позивачем розрахунок відсотків та інфляційних збитків проведено за відповідними формулами (* 3%*30 днів щомісячного прострочення / 365 днів (річних) та Формула розрахунку інфляційних втрат ІІС=(ІІ1:100)х(ІІ2:100)х(ІІ3:100)х….(ІІZ:100).
З урахуванням всього вищевикладеного позовні вимоги АТ «Сенс Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) три процента річних від суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення виконання грошового зобов'язання визначено рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 листопада 2010 року в справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 20068670/140 від 10.11.2006, у загальному розмірі 69803,13 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тесту судового рішення.
Суддя І. Д. Под'ячева