27 лютого 2026 року Справа № 915/1214/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: Котьо І.В. (у засіданні 26.02.2026),
представника відповідача: Гоцуляк Ю.С. (у засіданні 26.02.2026),
у справі
за позовом: Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма «ЕЛІТМАЙСТЕР»,
про: стягнення штрафу у сумі 38600,0 грн -
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом Департамента з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма «ЕЛІТМАЙСТЕР» про стягнення штрафу у розмірі 10% у сумі 38600,0 грн за поставку неякісного товару за Договором поставки №22 від 10.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між Департаментом з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна фірма «ЕЛІТМАЙСТЕР» було укладено Договір поставки №22 від 10.05.2023 (надалі - Договір). Відповідно до пункту 1.2 Договору його предметом є придбання конструкцій та їх частин (Конструкція залізобетонна для укриття цивільних осіб, що мали відповідати специфікації (Додаток № 1 до Договору) та технічним вимогам (Додаток №2 до Договору). Відповідно до п.3.1 Договору ціна товару становить 3860000,00 грн за 10 одиниць.
На виконання п.4.3 Договору, Департаментом за платіжними інструкціями №1 від 19.05.2023, №2 від 05.07.2023 та №4 від 28.08.2023 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ІБФ «ЕЛІТМАЙСТЕР» попередню оплату у в загальній сумі 3860000,0 грн.
За видатковою накладною №1 від 05.07.2023 ТОВ «ІБФ «ЕЛІТМАЙСТЕР», поставлено 9 одиниць укриттів на суму 3474000,0 грн, а за видатковою накладною №2 від 23.08.2023, поставлено 1 укриття, на суму 386000,0 грн.
05.07.2023 до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне провадження №42023230000000315 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та було вручено обвинувальний акт колишньому директору ТОВ «ІБФ «ЕЛІТМАЙСТЕР» Масіброді Д.І. На даний час, вказане кримінальне провадження находиться на стадії судового розгляду в Херсонському міському суді Херсонської області (справа №766/309/25)
Відповідно до отриманого у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні висновку судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/122-23/3661-БТ від 04.06.2024, встановлено, що фактичні технічні характеристики встановленої залізобетонної конструкції для укриття цивільних осіб не відповідають технічним вимогам. При цьому, відповідно до даного висновку експертизи фактичні технічні характеристики встановленого укриття в смт.Білозерка, Херсонського району (район АТБ-маркет) частково не відповідають додатку №2 Договору, а саме, при виготовленні конструкції мобільного укриття, замість марки бетону М 350 (клас по міцності С20/25) фактично використано бетон, міцність якого більша за М200 (клас по міцності С12/15) але менше за М250 (клас по міцності С16/20). Крім того, технічні характеристики даного укриття, не відповідають проектній документації (шифр 06-06 2023) ФОП Рудзік Р.Д. «Розробка технічної документації на виконання конструкцій залізобетоних (мобільно збірно-розбірних) для укриття цивільних осіб», а його фактичні технічні характеристики не відповідають вимогам підпунктів 6.1.3, 6.1.5, пунктів 7.15, 8.1 та частини 9 ДСТУ 9195:2022 «Швидкоспоруджувані захисні споруди цивільного захисту модульного типу».
Позивач зазначає, що згідно зі ст.268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, товар має бути придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Товар який постачальник передає покупцю має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцю. Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в країні виробника на аналогічні товари (пп.2.1- 2.3 Договору).
Пунктом 7.4 Договору сторони також передбачили, що за порушення умов Договору щодо якості товару, з постачальника підлягає стягненню штраф у розмірі 10% від вартості неякісного товару.
Враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/122-23/3661-БТ від 04.06.2024 отриманий у межах кримінального провадження, позивач вважає доведеним факт постачання товару неналежної якості та, відповідно, наявність підстав для стягнення штрафу.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимим, достовірними та вірогідними доказами наявність обставин, на які він посилається щодо поставки неякісного товару, оскільки позиція позивача ґрунтується на висновках експертів, отриманих під час досудового розслідування, яке завершено. Херсонським міським судом Херсонської області у кримінальні справі №766/309/25 надані позивачем у господарській справі висновки експертів ще не подавались та не досліджувались, отже суд має встановити фактично ті ж обставини, що і суд, який розглядає кримінальне провадження. Тобто, в даній конкретній справі господарський суд має вирішувати не властиві для господарського суду питання допустимості доказів крізь призму кримінального процесуального закону та встановлювати фактично ті ж обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що суперечить завданням та основним засадам господарського судочинства, визначеним ст.2 ГПК України.
Під час розгляду справи представником позивача заявлено суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/309/25, оскільки саме при розгляді кримінальної справи №1-335/11, з урахуванням експертного висновку, виконаного у межах кримінального провадження, можуть бути встановлені наявність порушень вимог Договору щодо якості товару (Конструкція залізобетонна для укриття цивільних осіб) та їх відповідність технічним вимогам та державним стандартам, а також надана оцінка щодо наявності чи відсутності вини у цих діях відповідача.
Відповідач не висловив заперечень проти задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі та зазначив, що у провадженні Херсонського міського суду Херсонської області, на стадії судового розгляду, дійсно перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України (справа №766/309/25), за якою Департамент визнано потерпілим та цивільним позивачем і в свою чергу Департаментом заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «ІБФ «ЕЛІТМАЙСТЕР» про стягнення на користь Департаменту матеріальної шкоди за Договором поставки №22 від 10.05.2023 укладеним між Департаментом та ТОВ «ІБФ «ЕЛІТМАЙСТЕР» на загальну суму 386000,0 грн, на підставі частини першої ст.1166 ЦК України. Оскільке остаточного рішення у справі №766/309/25 не ухвалено, то не можна вважати підтвердженим факт нанесення матеріальної шкоди позивачу, що свідчить про передчасне звернення позивача з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за поставку неякісного товару.
У підготовчому засіданні 26.02.2026 представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи щодо заявленого позивачем клопотання.
У підготовчому засіданні 26.02.2026 судом оголошено перерву до 27.02.2026 для постановлення ухвали.
У підготовчому засіданні 27.02.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.
Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі, заслухавши позиції представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно п.5) ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У відповідності до п.4) ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.5) ч.1 ст.227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Правила оцінки доказів в господарському процесі регламентовані у статті 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що докази у кримінальному провадженні повинні збиратися з суворим дотриманням вимог кримінального процесуального закону, то в контексті їх використання в господарському процесі, господарський суд повинен мати об'єктивну можливість у повній мірі надати оцінку їх допустимості в контексті дотримання належної правової процедури.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18).
Разом із тим відповідно до ч.ч.1, 2 ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Отже, ст.222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу. Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18.
У матеріалах справи, відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023230000000315 (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до господарського суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.
При розгляді клопотання судом також взято до уваги, що відповідно до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обставини, якими обґрунтовується даний позов взаємопов'язані з обставинами, які розглядаються у кримінальній справі №766/309/25 і вирок суду у вказаній справі, з урахуванням наявних у ній експертних висновків, може встановити наявність або відсутність матеріально-правової підстави для задоволення позовних вимог у даній господарській справі.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v.Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v.Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v.Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), §30).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v.Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v.France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], §43; Sьrmeli v.Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], §128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v.Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] §39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H.v.the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), §72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v.Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], §63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v.San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), §31).
Також відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
За вказаних обставин, з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, а також з метою недопущення порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/309/25.
Керуючись п.5) ч.1 ст.227, ст.234, 235 ГПК України, суд, -
1. Клопотання Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації, - задовольнити.
2. Провадження у справі №915/1214/25 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/309/25.
3. Зобов'язати сторони повідомити суд про результати розгляду вказаної справи та набрання судовим рішенням у ній законної сили.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 18.03.2026.
Суддя М.В.Мавродієва