79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.03.2026 Справа № 914/51/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал»
до відповідача: Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»
про: стягнення 110 196,80 грн.
без виклику учасників,
01.01.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» до відповідача: Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» про стягнення 110 196,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети, про отримання якої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Отже, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
У зв'язку з перебуванням судді Король М.Р. у відрядженні з 09.03.2026р. по 13.03.2026р., рішення у даній справі ухвалено 18.03.2026р.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позов обгрунтовано тим, що, зокрема, в період з березня 2022 року по грудень 2022 року включно, МКП «Новояворівськводоканал» надав відповідачу послуги з централізованого водовідведення на загальну суму 120 196,80 грн. Водночас, відповідач сплатив вартість наданих послуг за вказаний період лише частково, в сумі 10 000,00 грн. У зв'язку з цим, у нього утворилася заборгованість в розмірі 110 196,80 грн, про стягнення якої і пред'явлено позов до господарського суду.
Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
28.02.2022 року між Міським комунальним підприємством «Новояворівськводоканал» (Позивач/Виконавець) та Державним підприємством «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» (Відповідач/Замовник) було укладено договір №17 (надалі - Договір) про надання послуг з централізованого водовідведення.
Відповідно пункту 1. розділу 1. Договору, Позивач надає послуги з централізованого водовідведення стічних вод, а Відповідач користується даними послугами і своєчасно оплачує за ці Послуги.
У розділі 2. Договору сторони погодили суму договору та тариф на водовідведення.
У розділі 3. Договору сторони погодили, що кількість стічних вод, що передається Замовником, визначається на підставі поданої довідки ДП «Санаторно-курортний центр «Шкло»; нарахування плати Замовнику за надані послуги здійснюється Виконавцем на підставі наданих рахунків; оплата за послуги проводиться Замовником відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця коштів протягом 10 банківських днів з дня виставлення рахунку. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість Замовника.
Відповідно пункту 1. розділу 5. Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених цим Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до Договору та чинного законодавства України.
Розрахунок основної заборгованості здійснено, виходячи з останнього чинного тарифу на послуги з централізованого водовідведення, який діяв на відповідній території у спірний період та застосовувався до споживачів за відсутності іншого встановленого тарифу.
Такий тариф був затверджений рішенням Виконавчого комітету Шклівської селищної ради від 05.07.2018р. №40 та використовувався, як базовий тариф при розрахунку вартості послуг з водовідведення після передачі майна системи водовідведення на баланс МКП «Новояворівськводоканал» відповідно до рішення Новояворівської міської ради від 21 жовтня 2021 р. №1205.
Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Шклівскької селищної ради від 05.07.2018р. №40 «Про затвердження відкоригованих тарифів на послуги з водовідведення для КП «Шкловодоканал», було встановлено тариф з водовідведення для населення (5,04 грн.): перекачка ДП «Санаторій Шкло» 4,95 грн. + очистка стоків МКП «Новояворівськводоканал» 7, 69. Всього: 5,04 + 4,95 + 7,69 = 17,68.
Так, в період з березня 2022 року по грудень 2022 року включно, МКП «Новояворівськводоканал» надав відповідачу послуги з централізованого водовідведення на загальну суму 120 196,80 грн. Водночас, відповідач сплатив вартість наданих послуг за вказаний період лише частково, в сумі 10 000,00 грн. У зв'язку з цим у нього утворилася заборгованість в розмірі 110 196,80 грн, про стягнення якої пред'явлено позов до господарського суду.
Позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2022р. -
жовтень 2022р. по договору від 28.02.2022 року №17.
Також, матеріали справи містять відповідні акти наданих послуг, які підписано відповідачем без зауважень та відповідні рахунки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено до 31 грудня 2022 року і ним передбачено, що він продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
За своїм правовим характером укладений між позивачем та відповідачем договір є договором про надання послуг.
Матеріалами справи, зокрема, підписаними обома сторонами актами наданих послуг, підтверджується те, що в спірний період відповідні послуги були надані.
Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Судом встановлено, що в порушення умов договору, відповідач не здійснив повної оплати за надані позивачем послуги. Зокрема, із загальної вартості наданих послуг (120 196,80 грн) сплатив лише кошти в розмірі 10 000,00 грн. Докази повної чи часткової сплати решти коштів в матеріалах справи відсутні.
Господарський суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з умовами оплати наданих позивачем послуг протягом спірного періоду, фактично отримував послуги з централізованого водовідведення, користувався їх результатом, не заявляв заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг.
Суд зазначає, що позивачем долучено до позову докази направлення відповідачу даного позову з усіма додатками, зокрема, серед яких рахунки на оплату послуг з водовідведення за період з березня 2022 року по грудень 2022 року.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що відповідно до умов договору, строк оплати отриманих послуг з водовідведення є таким, що настав.
За таких умов, суд доходить висновку, що кошти в розмірі 110 196,80 грн. підлягають стягненню в судовому порядку.
Згідно п.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами ч. 2-3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №307 від 08.12.2025р. на суму 3 028,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З аналізу вищезазначених норм законодавства суд слідує, що понижуючий коефіцієнт 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронному вигляді застосовується імперативно.
Щодо цього, судом враховуються також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.
Таким чином, враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, на боржника слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн (3028 х 0,8). Відтак, 605,60 грн судового збору є надмірно сплаченими.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 605,60 гривень підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 605,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» (місцезнаходження: 81050, Україна, Яворівський р-н, Львівська обл., селище міського типу Шкло, вулиця Курортна, будинок 1; ідентифікаційний код - 32673458) на користь Міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал» (місцезнаходження: 81053, Україна, Яворівський р-н, Львівська обл., місто Новояворівськ, вулиця Богдана Пасічника, будинок 1; ідентифікаційний код -22400071) 110 196,80 грн. основної заборгованості та 2 422,40 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.