Справа № 522/21422/25-Е
Провадження № 2-о/522/169/26
24 лютого 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду міста Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту родинних відносин, -
25 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є рідною матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що встановлення факту родинних відносин необхідно для підтвердження особистих неоспорюваних прав, обов'язків, та відносин між ним та матір'ю, як між членами сім'ї першого ступеня споріднення, а зазначене можливо виключно на підставі рішення суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Шенцевій О.П.
09 жовтня 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.
24 лютого 2026 року адвокат Малюк Є.В., якій діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інших заяв, клопотань, пояснень від учасників справи до суду не надходило.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Одеса Одеської області народився ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Судом з'ясовано, що батьком ОСОБА_1 (мовою оригіналу « ОСОБА_3 ), є ОСОБА_4 (мовою оригіналу « ОСОБА_5 »), а матір'ю вказано ОСОБА_2 (мовою оригіналу « ОСОБА_6 ), про що свідчить свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи в паспорті Заявника, зазначено прізвище українською мовою « ОСОБА_7 », а російською мовою прописано « ОСОБА_8 ».
При цьому в паспорті матері заявника зазначено прізвище українською мовою « ОСОБА_9 », а російською мовою « ОСОБА_8 ».
Таким чином, встановлена неможливість підтвердити родинний зв'язок між сином та матір'ю, через допущену помилку при зазначенні в документах прізвищ.
У зв'язку з вказівкою у паспорті заявника ОСОБА_1 прізвища українською мовою « ОСОБА_7 », тобто з різницею в одну літеру по відношенню до паспорту матері заявника ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_1 не може реалізувати свої права щодо підтвердження особистих неоспорюваних прав, обов'язків, та відносин між ним та матір'ю, як між членами сім'ї першого ступеня споріднення.
В зв'язку з чим, а також неможливістю вирішити дане питання у позасудовому порядку, заявник був змушений звернутись до суду з даною заявою.
Тому, суд вважає, що виявлена помилка в написанні прізвищ в паспортах є технічною, через переклад з російської на українську мови.
Отже, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) є матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відтак, факт родинних відносин між, заявником і ОСОБА_2 , підтверджується зазначеними доказами.
Відповідно до ч.2 п.5 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення відносяться справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з роз'ясненнями п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.
З огляду на вищевказані докази, знайшов підтвердження факт того, що вимоги заяви є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи доведений факт того, що ОСОБА_2 (( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) є рідною матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв'язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв'язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).
Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).
В постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі № 737/120/18 зазначено про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
У Постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 754/311/23 вказано, що справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження, і такі факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Факт родинних відносин, за встановленням якого звернувся заявник, має юридичне значення, оскільки неможливість встановити родинний зв'язок між ним та померлим двоюрідним братом, перешкоджає йому реалізувати своє право на оформлення та отримання спадщини як родича третього ступеня споріднення, а тому суд вважає що заявник не має можливості встановити факт родинних відносин в іншому порядку, ніж судовому.
У Листі Верховного Суду України від 01.01.2012 р. "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначено, що виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами.
У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні по справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)». Адже національним судам належить не тільки ефективно захищати людину, а й самим діяти у такий спосіб, щоб не порушувати права, гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказаний факт має юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки. Підтвердження даного факту необхідне заявнику для підтвердження особистих немайнових неоспорюваних прав, обов'язків, та відносин між заявником та його матір'ю, як між членами сім'ї першого ступеня споріднення.
Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відтак, матеріалами справи встановлено факт родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 та в сукупності, вказані докази дають підстави для висновку, що ОСОБА_2 (( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) є рідною матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
За таких обставин, у зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що про задоволення заяви в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 95, 257, 263-265, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) є матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.03.2026 року.
Суддя