Справа № 522/16767/24
Провадження № 2/522/3516/26
24 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -
26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що її син ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі згідно свідоцтва про шлюб від 27 вересня 2023 року. Цей шлюб був розірваний рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2024 року у справі № 522/20516/23-Е. Розуміючи цінність збереження дружніх відносин позивач зазначає, що не займала одну зі сторін розуміючи пов'язаність рідною для них її онукою ОСОБА_4 . З плином часу погіршення стосунків між її сином та відповідачкою відобразились і на відносинах сторін у справі. Відповідач почала перешкоджати у їх із Софією спілкуванню. Всі намагання врегулювати даний спір мирним шляхом призводить лише до загострення існуючих конфліктів та до виникнення нових.
У зв'язку із наведеним позивач вимушена звернутися до суду та просить суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступний спосіб спілкування та зустрічей ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожну неділю з 12:00 до 16:00 години без присутності матері.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
13 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач зазначає, що відповідач ніяким чином не перешкоджала і не перешкоджає позивачці у належному спілкуванні з дитиною та її вихованні, з доданих до позовної заяви скріншотів вбачається погодження дат відвідування бабусею дитини, а тому, позовні вимоги в частині усунення перешкод у спілкуванні з онукою є безпідставними. Зазначає, що ОСОБА_4 відвідує хореографічну школу, приватні уроки вокалу, зайняття італійською та французькою мовою, дитина живе за графіком, який ретельно підібраний та балансує між розвитком та відпочинком ОСОБА_4 , з огляду на це зустрічі позивачки з онукою один раз на місяць у вихідний день у присутності матері відповідає балансу забезпечення інтересів дитини та право на сімейне виховання бабусею. Окремо зазначає, що порядок спілкування без присутності матері, заявлений у позові не відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин. У підсумку відповідач просила задовольнити позов частково, встановивши порядок зустрічей позивача один раз на два місяці в присутності матері, враховуючи бажання дитини.
25 червня 2025 року до суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_5 , яким Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування вирішила зобов'язати ОСОБА_2 , не перешкоджати зустрічам і спілкуванню ОСОБА_1 з малолітньою онукою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити способи участі ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з онукою:
- 1 раз на місяць в суботу, починаючи з 15:00 години до 18:00 години за згодою дитини, за попередньою домовленістю, в присутності матері. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стан здоров'я та за умови забезпечення ОСОБА_2 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
02 липня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судових засіданнях позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача в судових засіданнях просили відмовити в задоволенні позову в частині усунення перешкод у спілкуванні із дитиною, в частині визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею позов визнали частково згідно з відзивом.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є бабусею малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції 26 квітня 2016 року, батьками ОСОБА_5 є син позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданим Іллічівським юр. відділом РАЦС Одеської області 11 лютого 1988 року, матір'ю ОСОБА_3 є ОСОБА_1
24 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновській районній реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про що зроблено актовий запис № 2809. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2024 року у справі № 522/20516/23-Е вказаний шлюб розірвано.
Згідно із ч.10 ст. 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до вимог ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
За змістом статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, тощо), місце та час їхнього спілкування.
Баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків, та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов'язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім'ї. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (Рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108).
Також ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність». Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі №638/12278/15(провадження № 61-14491сво20).
При цьому у вищевказаній постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, у тому числі, й те, що для врахування балансу інтересів у цій справі суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.
Вказані за змістом висновки викладено Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі №607/9336/20(провадження № 61-20367св21), вирішуючи питання про права діда та баби на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 263 СК України, спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
Так, статтею 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання, тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що бабуся має право на особисте спілкування з онуком.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № Ш-782 від 24 червня 2025 року вбачається, що відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , с пенсіонером з 26.08.2018 року.
Згідно з посвідченням N 5520 від 30.06.2006 року ОСОБА_1 присвоєно звання «Ветеран Іллічівського морського торговельного порту». Неодноразово була нагороджена за сумлінну плідну працю Державним департаментом морського і річкового транспорту.
З характеристики слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є головою первинної ветеранів «ТОВ Трансгрейнтермінал». Після звільнення з «ТОВ Трансгрейнтермінал» була ініціатором створення громадської організації з числа ветеранів - пенсіонерів, колишніх працівників «ТОВ Трансгрейнтермінал». Відповідно до протоколу установчих зборів від 26.02.2019 року, була створена первинна організація у кількості 40 одиниць і прийнята до складу Організації ветеранів міста Чорноморськ. Головою первинної ветеранів «TOB Трансгерейнтермінал» було обрано ОСОБА_1 . ОСОБА_6 цілеспрямована та обов'язкова людина, якій властиві такі якості як співчуття та готовність прийти на допомогу нужденному. Завжди в період своєї активної діяльності, на всіх посадах сумлінно та якісно виконувала свої обов?язки. Спокійна та врівноважена. Від Організації ветеранів міста Чорноморськ Шведова Катерина Іллівна рекомендована до складу громадської комісії з житлових питань при виконкомі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, в якій гідно представляє інтереси громадян.
Згідно з довідкою, виданою КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 03.04.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за спеціалізованою психіатричною допомогою не зверталась.
З довідки виданої КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 04.04.2025 року N 10, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває. За наркологічною допомогою не зверталась.
12.05.2025 року спеціалістами служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області було здійснено вихід за місцем проживання баби, за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт обстеження житлово-побутових умов, згідно з яким встановлено, що квартира розташована на 8-му поверсі 9-ти поверхового будинку, складається з 2-х кімнат, умови проживання - задовільні, Квартира з усіма зручностями, облаштована меблями та побутовою технікою. Для малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є окрема кімната, окреме ліжко, місце для занять та відпочинку.
09.06.2025 року спеціалістами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було здійснено вихід за місцем проживання матері ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , та складено акт обстеження житлово-побутових умов, згідно з яким встановлено, що квартира розташована на 3-му поверсі 24-ти поверхового будинку, загальною площею - 72,0 кв.м., житловою площею - 40,0 кв.м., складається з 2-х кімнати. Кімнати світлі, сухі, облаштовані необхідною побутовою технікою та меблями. Санітарно-гігієнічний стан - задовільний. У малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є власна кімната, з окремим спальним місцем. Стіл для навчання, ноутбук, телефон, планшет, книги, іграшки, одяг та взуття відповідно віку та сезону, гардеробна кімната. Для дитини створені умови для проживання. Стосунки в сім'ї дружні.
09.06.2025 року ОСОБА_2 повідомила спеціалісту відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, що вона не заперечує щодо зустрічей баби з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але у присутності матері.
ІНФОРМАЦІЯ_4 малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (у присутності та згодою матері) повідомила спеціалісту відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, що вона не хоче спілкуватися з бабою, під час зустрічей баба не приділяє уваги дитині, по телефону вони не спілкуються.
На засіданні ради опіки та піклування Приморської районної адміністрації, яке відбулось 19.06.2025 року, питання розглядалось за участі матері та баби.
Таким чином судом встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо графіку зустрічей бабусі й онуки.
Судом, разом з тим, враховується, що запропонований позивачем графік зустрічей кожну неділю з 12:00 до 16:00 години без присутності матері не суперечить зазначеному у відзиві на позовну заяву графіку занятості ОСОБА_5 , адже, за посиланнями відзиву ОСОБА_5 перебуває на заняттях у ліцеї з понеділка по п'ятницю з 08:30 по 15:00 години, заняття у хореографічній школі відбувається у понеділок, середу та п'ятницю. Час занять не зазначений. Уроки вокалу проводяться щосуботи о 14:00. Оздоровче плавання в басейні проходить щосуботи о 10:00. Італійською ОСОБА_5 займається кожного вівторка та четверга, французькою щонеділі без зазначення конкретного часу.
За висновком органу опіки у свою чергу, запропоновано графік 1 раз на місяць в суботу, починаючи з 15:00 години до 18:00 години за згодою дитини, за попередньою домовленістю, в присутності матері, що, також, що, дещо не узгоджується із графіком зайнятості дитини, зазначеної відповідачем з урахуванням тривалості занять з вокалу та тим, що позивач та відповідач проживають у різних містах, що унеможливлює дотримання графіку, запропонованого органом опіки та піклування.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України'роз'яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов'язаних із вихованням дітей, обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.
Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування бабусі із онуком обов'язковим є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.
Разом з тим, керуючись ч.6 ст. 19 СК України, враховуючи інформацію, наданою матір'ю дитини у відзиві на позов, суд вважає за необхідне відступити від графіку побачень бабусі і онука, визначеного висновком органу опіки та піклування.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду (дивитись, наприклад, постанову від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц, також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.
При визначенні способу участі бабусі у вихованні онуки, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану дитини, у відповідності до вимог та норм СК України, суд враховує вік та стан здоров'я дитини, щотижневий розпорядок дня, індивідуальні потреби дитини даного віку, його особисту прихильність, стосунки усередині родини (конкретними родичами), а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.
При ухваленні рішення, суд враховує, що законодавством передбачено право бабусі на участь у вихованні онуки.
Суд, реалізуючи повноваження щодо сприяння сторонам у їх примиренні, вважає за потрібне зазначити, що сторони перш за все в інтересах самої дитини повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та його виховання.
Вимоги позивача про участь у вихованні та спілкуванні з онукою суд вважає обґрунтованими, спосіб такої участі в повній мірі відповідає інтересам дитини та не призведе до порушення балансу рівності прав всіх членів сім'ї на участь у вихованні дитини.
Надаючи оцінку запереченням відповідача з приводу відсутності підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у спілкуванні з онукою суд зазначає, що висновком органу опіки та піклування із яким у судовому засіданні повністю погодилася як відповідач, так і її представник вирішено зобов'язати ОСОБА_2 , не перешкоджати зустрічам і спілкуванню ОСОБА_1 з малолітньою онукою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі свого боку суд зазначає, що усунення перешкод у здійсненні права є передумовою для його реалізації, а сама по собі неможливість сторін узгодити графік зустрічей та спілкування з онукою говорить про наявність перепон у спілкуванні позивача із онукою.
Судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з онукою буде перешкоджати нормальному розвитку, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача з онукою буде сприяти повноцінному вихованню, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як батьків, так і бабусі, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
У той же час, суд бере до уваги акт бесіди від 09 червня 2025 року, з малолітньою ОСОБА_5 у присутності та за згодою ОСОБА_2 у якому закріплено, що малолітня ОСОБА_4 не хоче спілкуватись із бабусею ОСОБА_1 , оскільки, під час зустрічей бабуся не приділяє уваги до дитини, по телефону вони не спілкуються, з днем народження бабуся її не вітає.
У контексті віку дитини при її опитуванні Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
За постановою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року справа № 561/474/24: «Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не з'ясував думку дитини є безпідставними, оскільки озвучена у судовому засіданні місцевого суду думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав. Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.»
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2024 року справа № 752/13450/22 зазначено: «Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.»
Надаючи оцінку запропонованому позивачем, відповідачем та органом опіки та піклування графіку, суд приходить до висновку про те, що з урахуванням віку онуки та інтересів, висловленого небажання бачитися із бабусею, що свідчить про відсутність почуттів до неї, як до родича, який вживає заходів щодо встановлення втраченого із онукою спілкування вірним буде визначити порядок участі бабусі у вихованні та спілкуванні з малолітньою онукою, дотримуючись режиму навчання, харчування, розвитку, відпочинку.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги закріплене у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України право на спілкування бабусі із онукою та участь у її вихованні, бажання позивача брати участь у вихованні та спілкуванні з онукою, суд вважає, що наявні підстави для визначення порядку участі позивача у спілкуванні та вихованні онуки за визначеним судом графіком із дотриманням інтересів дитини у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підсумовуючи зазначене, суд вважає доречним визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з онукою 1 раз на місяць в суботу, починаючи з 15:00 години до 18:00 години за згодою дитини, за попередньою домовленістю, в присутності матері.
Суд вважає, що визначений судом спосіб участі бабусі у вихованні онуки та спілкуванні з ним у повній мірі відповідає інтересам як бабусі, так і онуки, є достатнім для забезпечення участі бабусі у процесі виховання онуки, сприятиме відновленню їх повноцінного спілкування і не буде обтяжливим як для відповідача, так і для ОСОБА_5 з урахуванням факту проживання у різних містах.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно з вимогами ст.ст.124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги по суті є законними і обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159, 257, 263 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 76, 77, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задовольнити частково.
Визначити порядок та спосіб участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:
- встановити систематичні зустрічі з онукою 1 раз на місяць в суботу, починаючи з 15:00 години до 18:00 години за згодою дитини, за попередньою домовленістю, в присутності матері.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 09.03.2026 року.
Суддя: