Справа № 521/598/26
Номер провадження:1-кс/521/1278/26
18 березня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законний представника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, клопотання слідчого СВ ВнП №3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, із неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, ч.4 ст.189 КК України.
З клопотання слідчого та наданих матеріалів вбачається наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_8 від. 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжений, останній раз 20.10.2025 указом Президента України № 793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 № 4643-ІХ, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 03.02.2026.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (Закон № 389-VIII від 12.05.1995 в редакції від 29.09.2022) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Також, відповідно до статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Так, в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, однак не пізніше початку січня 2026 року, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, вступив у злочинну змову із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вимагання грошових коштів з малознайомого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під приводом вигаданого боргу у розмірі 17 600 доларів США.
Після цього, в період з 02.01.2026 по 07.01.2026 ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , неодноразово у телефонному режимі висували вимогу ОСОБА_11 у необхідності передачі грошових коштів у сумі 17 600 доларів США, погрожуючи фізичним насильством.
В подальшому, 07.01.2026 приблизно о 12 год. 35 хв. ОСОБА_9 разом ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, прибули за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, біля будинку № 8, поряд з яким у сквері почали очікувати потерпілого ОСОБА_11 , з яким напередодні домовилися про зустріч. Після чого, побачивши потерпілого, який йшов їм на зустріч, підійшли до нього і окружили його.
Далі, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, користуючись значною фізичною перевагою та кількістю над потерпілим, використовуючи фактор раптовості, здійснюючи психологічний вплив, який виражався у погрозах застосування фізичного насильства та обмеження його свободи, висунули останньому незаконну, безпідставну вимогу передачі їм грошових коштів у сумі 17 600 доларів США, під приводом вигаданого боргу.
Проте, незважаючи на позицію ОСОБА_11 про відсутність боргу, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , продовжили вимагати у потерпілого грошові кошти, при цьому погрожували у грубій формі з використанням нецензурної лайки та образливих слів, що у випадку невиконання їх вимог, до нього буде застосовано фізичне насильство.
Після цього, ОСОБА_9 взяв у ОСОБА_10 ніж і почав ним погрожувати потерпілому ОСОБА_11 , здійснюючи тим самим психологічний вплив та продовжили висловлювати погрози застосування фізичного насильства з нанесенням тілесних ушкоджень, в результаті чого ОСОБА_9 наніс потерпілому один удар ладонею в область обличчя з вимогою передати їм частину грошових коштів із загальної суми вигаданого боргу.
Надалі, потерпілий ОСОБА_11 , усвідомлюючи реальну фізичну перевагу вказаних осіб, приймаючи їх погрози за реальні, повідомив про наявність у нього коштів у сумі 1 000 доларів США, на що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , продовжуючи вимагати грошові кошти, використовуючи при цьому психологічний тиск, погрози застосування тілесних пошкоджень, забрали 1 000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 07.01.2026 становило 43 000 гривень) з рук ОСОБА_11 , які ОСОБА_9 брав особисто, пригрозивши ОСОБА_11 фізичною розправою у випадку неповернення решти суми вигаданого боргу у розмірі 17 600 доларів США.
В подальшому, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , які з метою доведення свого єдиного злочинного умислу направленого на вимагання грошових коштів до кінця, 20.01.2026 приблизно о 12 год. 50 хв. прибули за місцем перебування потерпілого, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , де стали очікувати на потерпілого ОСОБА_11 .
Далі, приблизно об 13 год. 00 хв. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , побачивши ОСОБА_11 , який виходив з будинку
АДРЕСА_4 , реалізуючи свій єдиний спільний злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого, з винятковим цинізмом, розуміючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, користуючись значною фізичною перевагою над потерпілим, використовуючи фактор раптовості, здійснюючи психологічний вплив, який виражався у погрозах застосування фізичного насильства, обмеження його свободи та нанесенням тілесних ушкоджень, підбігли до нього та коли останній намагався сісти до свого автомобіля марки Tesla чорного кольору, ОСОБА_10 наніс йому один удар в область грудей, при цьому погрожував застосуванням телескопічної дубинки, яку тримав у руках та змусили останнього сісти з ними до автомобіля та прослідувати за адресою: м. Одеса, пров. Отонівський, буд. 3, де в ході руху автомобіля висунули останньому незаконну, безпідставну вимогу передачі їм решти грошових коштів під приводом вигаданого боргу.
Після чого, приблизно об 13 год. 18 хв. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , прибувши разом з потерпілим ОСОБА_11 на його автомобілі марки Tesla чорного кольору за адресою: АДРЕСА_5 , зупинили автомобіль біля вказаного будинку та продовжили психологічний тиск, який виражався у висловлюванні погроз та застосуванні фізичної сили, демонстрацією холодної зброї, зокрема телескопічної дубинки та ножа, де продовжили вимагати грошові кошти в рахунок неіснуючого боргу та змусили останнього повідомити про наявність коштів і їх місцезнаходження.
Після чого, потерпілий ОСОБА_11 усвідомлюючи реальну фізичну перевагу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , приймаючи їх погрози за реальні, повідомив про наявність у нього коштів у сумі 10 000 доларів США, які знаходились в багажнику автомобіля у сумці. В подальшому, з метою доведення свого умислу до кінця, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 змусили ОСОБА_11 вийти з автомобіля та прослідувати з ними до багажника, де ОСОБА_10 в рахунок погашення неіснуючого боргу забрав кошти у сумі 10 000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.01.2026 становило 430 000 гривень), після чого намагалися залишити місце злочину, однак, під час спроби були затримані співробітниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало потерпілому майнової шкоди у великих розмірах.
20.01.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 21.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
22.01.2026 ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.03.2026 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 4- ох місяців, тобто до 21.05.2026 року.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 без визначення розміру застави.
Прокурор підтримав клопотання слідчого, так як вважав мету і підстави продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді задовольнити клопотання слідчого та застосувати найбільш суворий запобіжний захід.
Захисник заперечував проти клопотання, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Законний представник неповнолітнього підозрюваного підтримала думку захисника.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню за наступних підстав.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_11 , протоколом огляду предметів, протоколом впізнання за участю потерпілого, протоколами огляду і вручення грошових коштів, матеріалами оперативних підрозділів та іншими доказами у їх сукупності.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та перешкоджатиме кримінальному провадженню, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які дають підстави вважати про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також унеможливлюють застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу під час судового розгляду справи, а саме:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України: ОСОБА_4 може переховуватися від слідства та суду, так як підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину і знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від слідства та суду, оскільки йому загрожує покарання до дванадцяти років позбавлення волі.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: ОСОБА_4 враховуючи те, що він під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження отримає відомості, щодо свідків та потерпілих, зокрема потерпілого ОСОБА_11 у даному провадженні, може незаконно впливати на нього, адже його допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного він може змінити показання в залі судового засідання під час судового розгляду, оскільки ОСОБА_4 безпосередньо з ними знайомий.
Крім цього, необхідно зауважити, що ОСОБА_4 під час вчинення даного правопорушення погрожував потерпілому фізичною розправою та здійснював на нього психологічний вплив.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: враховуючи, що ОСОБА_4 безпосередньо приймав участь у вчиненні злочину разом з іншими двома особами, таким чином знаючи про обставини пред'явленої йому та іншим учасникам підозри може сприяти їхньому переховуванню і перешкоджати подальшому розслідуванню і незаконно на них впливати, як самостійно, або через невстановлених осіб.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: Так, враховуючи обставини вчиненого злочину та поведінку підозрюваного ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, зокрема той факт, що останній не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, може свідчити про систематичність вчинення ним кримінальних правопорушень, спрямованих на незаконне збагачення та отримання матеріальних благ, а також свідчить про наявність корисного умислу на вчинення аналогічних корисливих злочинів.
Відповідно до ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених КПК України, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК України.
Тримання під вартою може застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177КПК України.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
З огляду на наведене суд вважає клопотання слідчого обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Крім того, сторона захисту також не просила суд визначити розмір застави підозрюваному.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що в ході досудового розслідування встановлено, що протиправна діяльність підозрюваного вчинялась із погрозою застосування насильства над потерпілим та із застосуванням самого насильства, яке виражалось у нанесенні ляпасів по обличчю, визначення розміру застави не є доцільним.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, більш м'які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, є недостатніми для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов'язання, домашнього арешту, не зможуть унеможливити настання таких ризиків, як ухилення підозрюваного від органів досудового слідства та суду, незаконного впливу на свідків, незаконному перешкоджанню досудового розслідування та вчинення нових аналогічних злочинів.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного та обмеження його конституційних прав, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Слідчий суддя на підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України та оцінюючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 и 178 КПК України вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВнП №3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 днів і обчислюється з моменту ухвалення, тобто з 18.03.2026 року та діє до 16.05.2026 року.
Не визначати розмір застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1