справа № 947/14506/24
провадження № 1-кс/947/4024/26
про повернення скарги
18.03.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 ознайомившись з матеріалами скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві від 14 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження № 42017160000000460 від 06.04.2017 року,
До Київського районного суду міста Одеси, в порядку ст. 303 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві від 14 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження № 42017160000000460 від 06.04.2017 року.
У своїй скарзі ОСОБА_2 просить суд постановити ухвалу про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві від 14 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження № 42017160000000460 від 06.04.2017 року.
Ознайомившись з матеріалами скарги, слідчий суддя доходить висновку про повернення скарги, зважаючи на те, що відповідно до наказу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 14.02.2025 № 74-дск, через зміну оренди нерухомого майна Другого СВ з дислокацією в м. Одесі ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, змінена підсудність розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаного правоохоронного органу. Відтепер, Другий СВ з дислокацією в м. Одесі ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, розташований на території громади м. Одеси, на яку розповсюджується юрисдикція Пересипського районного суду м. Одеси (вхідний Одеського апеляційного суду № 5901/25-вх від 03.03.2025).
Чинний кримінальний процесуальний закон не містить чіткого визначення підсудності скарг на рішення, дії чи бездіяльності органу досудового розслідування, зокрема, слідчий суддя якого саме місцевого суду повинен розглядати такі скарги.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме: законності, що регламентована ст. 9 КПК України, відповідно ч. 6, якою визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Так, Законом України «Про внесення змін до КПК України щодо уточнення окремих положень» № 2367-VIII від 22.03.2018 року, внесено зміни до КПК України, відповідно до яких ч. 2 ст. 132 передбачає, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, на підставі аналогії кримінального процесуального закону, можна зробити висновок, що скарги на рішення, дії або бездіяльність органу досудового розслідування, так само як і клопотання в порядку ст.ст. 132, 184, 234 КПК України, необхідно подавати до місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування.
Окрім цього, правова позиція щодо вказаного питання була висловлена в ухвалі Верховного Суду від 22.04.2020 року (справа № 487/7605/19; провадження № 51 - 1901 впс 20), згідно якої колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду було зазначено, що територіальна підсудність визначається за місцем знаходження відповідного державного органу.
У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. за № 223-559/0/4-1-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» зауважується, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК), з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 234 КПК тощо).
Підсудність це сукупність юридичних властивостей кримінального провадження, на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя у кримінальному провадженні. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених статтею 129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у Главі 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених у розділі 1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдикції, встановлених ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме, територіальності, спеціалізації та інстанційності. Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та тягне за собою скасування судового рішення.
У Постанові Об'єднаної палати ККС Верховного Суду від 24.02.2025 року у справі № 357/10207/21 (провадження № 51-4924км23), касаційний суд зробив висновок про те, що кримінальне провадження, що надійшло до суду з порушенням правил підсудності, передається на розгляд іншого суду в порядку, передбаченому ч.ч. 2,3 ст.34 КПК, якщо таке порушення виявлено до початку судового розгляду. У разі виявлення обставин, що можуть вплинути на визначення підсудності, після початку судового розгляду продовження розгляду справи судом, який розпочав такий розгляд, не становить «порушення правила підсудності», зазначеного в п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК, і не є підставою для скасування судових рішень.
Враховуючи наведену позицію касаційного суду, слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси, який не розпочинав розгляд скарги ОСОБА_2 , відповідно до правил територіальної підсудності не уповноважений розглядати подану скаргу.
Провадження за скаргою ОСОБА_2 слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси не відкривалося, скарга до розгляду не призначалася й відповідно такий розгляд не розпочинався.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Про повернення скарги слідчим суддею постановлюється відповідна ухвала із роз'ясненням скаржнику права на подання скарги з дотриманням правил територіальної підсудності.
Керуючись ст. ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя
Матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві від 14 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження № 42017160000000460 від 06.04.2017 року - повернути особі, яка звернулася з вказаною скаргою.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1