Справа № 947/2893/26
Провадження № 3/947/715/26
13.03.2026 року
Суддя Київського районного суду м.Одеси Прохоров П.А., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП, протокол ГП№ 314288,
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 12 січня 2026 року ОСОБА_1 о 22 годин 40 хвилин, перебуваючи за місцем мешкання в АДРЕСА_2 вчинив відносно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що не спричинило тілесних ушкоджень, а саме нецензурно ображав, кричав, принижував честь і гідність, погрожував фізичною розправою, штовхав, вдарив у плече рукою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої повторно протягом року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Захисник Берназ-Ганєва А.В., посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначила, що для правильної юридичної оцінки необхідно відмежовувати домашнє насильство від звичайного побутового конфлікту чи взаємної сварки, оскільки сам по собі факт сімейного непорозуміння без доведеності заподіяння або реальної загрози заподіяння шкоди психічному здоров'ю не утворює складу адміністративного правопорушення. Встановлення таких ознак має ґрунтуватися на сукупності належних, допустимих і достатніх доказів. Однак, протокол про адміністративне правопорушення містить лише виклад обставин події з позиції посадової особи, яка його склала, та не може розцінюватися як беззаперечний доказ вини. Такий документ має перевірятися судом у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, тоді як сам по собі, за відсутності підтверджуючих даних, не доводить наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт вчинення домашнього насильства та наявність у діях особи всіх обов'язкових елементів складу адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, що свідчить про недоведеність обставин, покладених в основу складеного протоколу.
Просить суд закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав думку захисника та пояснив, що адміністративного правопорушення не вчиняв, жодних протиправних дій відносно ОСОБА_2 не здійснював. Між ним і дружиною ОСОБА_2 існує тривалий конфлікт через різні позиції щодо прийняття рішення про порядок і варіанти залишення у спадок належного їм майна на користь дітей, з урахуванням, що у нього є діти від попереднього шлюбу. На цьому грунті між ними виникають непорозуміння, оскільки вони мають різні позиції з цього приводу.
Просить суд закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ст.280 КУпАП передбачені обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі: чи підлягає особа адміністративній відповідальності, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.
Нормами ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані суду докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
За змістом диспозиції ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало домашнє насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілої, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Адміністративним правопорушенням є не будь-яке домашнє насильство, а те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону).
Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В судовому засіданні встановлено, що у якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду надані протокол про адміністративне правопорушення, копія постанови Київського районного суду міста Одеси від 24.10.25 р. у справі №947/31077/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КпАП України, форма оцінки ризиків, складеною працівником поліції.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду не надано, оскільки у матеріалах справи відсутня належним чином зареєстрована заява потерпілої про вчинення відносно неї будь-яких протиправних дій, а саме домашнього насильства, яке потягло за собою будь-які наслідки, яка є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та збирання доказів обставин, викладених у протоколі.
Викладене свідчить про відсутність будь-яких об'єктивних даних про вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, які мають ознаки домашнього насильства відносно ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Допит у якості свідка ОСОБА_3 , яка не є очевидцем події та не зазаначена у протоколі у якості свідка, є недоцільним, тому клопотання захисника про її допит задоволенню не підлягає.
Суд зауважує, що самі по собі погані стосунки між подружжям, судові спори щодо шлюбу, поділу майна, утримання дітей, вживання нецензурної лексики тощо не є безспірно вчиненням домашнього насильства.
Відповідно ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
За таких обставин, наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, жодних об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 матеріали справи не містять, що виключає відповідальність ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173-2, 251, 252 , 256 , 268 , 245 , 278 , 280, 247 ч.1 п.1 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 діб до Одеського апеляційного суду.
Суддя Прохоров П. А.