19.03.2026
Справа № 497/89/26
Провадження № 2/497/726/26
19 березня 2026 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Стоянової І.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Сахарової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності -
08.01.2026 поштовим листом до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сахарова Н.М., згідно з яким позивач просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Спадкоємцем після смерті померлої є вона, позивач ОСОБА_1 , яка є донькою померлої та мешкала з нею без реєстрації. Факт спільного проживання спадкодавця та спадкоємця встановлений рішенням Болградського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2025 року.
Позивач зверталася до нотаріуса з метою оформлення спадщини, однак нотаріус, виявивши відсутність правовстановлюючих документів на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом першої черги, про що була винесена відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.12.2025 вих. № 629/02-27.
Таким чином, позивач, як спадкоємець за законом першої черги прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 . Оскільки нотаріус відмовив в оформленні спадщини, єдиною можливістю захисту прав позивача є звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою від 12.01.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 10.02.2026 року о 08:30 годині (а.с.38), про що повідомлено сторін по справі (а.с.39).
Цією ухвалою суд також витребував:
- з Одеського державного нотаріального архіву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
- у Приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Станєвої В.Б.,
належним чином засвідчені копії спадкових справ щодо майна:
- ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
- ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
21.01.2026 року судом отримано:
- повідомлення приватного нотаріуса Станєвої В.Б. про відсутність спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 , оскільки така справа була заведена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І.(а.с.41-42);
копію спадкової справи заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.43-57).
28.01.2026 року Одеський державний нотаріальний архів повідомив про відсутність спадкових справ в Архіві щодо майна померлих:
- ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
- ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.58-61).
У підготовче засідання 10.02.2026 року:
- позивач - не прибула,
- представник позивача - не прибула;
- представник відповідача - подав заяву про розгляд справи у відсутність представника, щодо позовних вимог не заперечував (а.с.62-64).
Ухвалою суду від 11.02.2026 року закрито підготовче засідання по справі та призначено судовий розгляд на 08:30 годину 19.03.2026 року (а.с.67), про що повідомлено сторін по справі (а.с.68).
В судове засідання 19.03.2026 року:
- позивач підтримала вимоги, пояснила, що має намір прийняти спадщину після смерті матері. В спадковому будинку проживали її батьки, які в 1988 році розлучилися однак продовжували проживати разом в цьому будинку. В 1998 році батько покинув будинок, переїхав в м. Болград, де у нього була інша сім'я, а мати залишилась проживати в цьому будинку;
- представник позивача підтримала позовні вимоги, пояснила, що в будинку жили особи, які розлучилися та в 1998 році чоловік пішов з будинку, а тому втратив право на це майно. Помер батько позивача у віці 84 роки в м. Болград, де мав іншу сім'ю. Тоді як мати позивача залишилась проживати в цьому будинку, доглядала за ним, робила ремонт, користувалася ним одноособово;
- представник відповідача - не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлений згідно вимог чинного законодавства (а.с.68 зворотна сторінка). Раніше надсилав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.62-64).
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Судом встановлено, що:
Позивач по справі ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Табаки Болградського району Одеської області, документована паспортом громадянина України № НОМЕР_1 виданим 20.1.2018 року органом 5129 (а.с.7), РОНКПП НОМЕР_2 (а.с.8), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 05.08.1985 року (а.с.9).
Від народження позивач іменувалася прізвищем ОСОБА_4 та зідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області від 06.04.1966 року, актовий запис № 23 батьками позивача ОСОБА_5 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.20).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області від 21.09.1985 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 21 вересня 1985 року уклали шлюб, після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_9 » (а.с.21).
Батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвали шлюб 25 серпня 1988 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 виданим Болградським районним відділом загсу Одеської області від 25.04.1988 року, актовий запис 92 (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління в Одеській області від 03.05.2019 року, актовий запис № 344 (а.с.18).
Спадкоємцем померлого є його дочка ОСОБА_1 , родинні відносини між якими підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.04.1966 року (а.с.20).
Відповідно до довідки Табаківського старостинського округу Болградської міської ради Одеської області від 02.11.2025 року за №126 вбачається, що станом на 15.04.1991 року домогосподарство розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належало до типу двора - робочий і мав наступний склад членів господарства:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , голова;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина (а.с.17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Белградському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 24 липня 2024 року (а.с.10).
Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області № 167/09-28 від 02.02.2025 року згідно даних реєстру територіального громади Болградської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована лише ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Спадкоємцем померлої є її дочка ОСОБА_1 , родинні відносини між якими підтверджуються:
- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області від 06.04.1966 року, актовий запис № 23 (а.с.20);
- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області від 21.09.1985 року (а.с.21).
Факт спільного проживання спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємця ОСОБА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2025 року, справа №497/1477/25 (а.с.12-13).
13.02.2025 року Комунальним підприємством «Болградське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 без зазначення прізвища замовника (а.с.4-16), згідно звіту про незалежну оцінку об'єкта нерухомості вартість будинку станом на 2025 рік складає 1020 гривень (а.с.22-23).
Як стверджує позивач, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне її майно, зокрема, на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з цим, позивач не наводить жодної норми матеріального права, яка би визначала набуття права власності спадкодавцем на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та не надано відповідних доказів, які б були належними, допустимими і достатніми для встановлення факту належності померлій вказаного домоволодіння.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема відповідно до Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.
Вказана Інструкція передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
В свою чергу, погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Технічних вказівок по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім'ї.
Глава сім'ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім'ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім'ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім'ї, відносяться до господарства колгоспників.
Господарства «пенсіонерів», які не мають працюючих членів сім'ї відносяться до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносилися до переходу на пенсію.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України по цивільній справі №6-145цс13 Порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали у колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади.
З огляду на викладене, власником житлового будинку з господарськими будівлями і дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 - був ОСОБА_3 , як голова робочого двору, зазначене слідує з довідки Табаківського старостинського округу Болградської міської ради Одеської області від 02.11.2025 року за №126 вбачається, що станом на 15.04.1991 року домогосподарство розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належало до типу двора - робочий і мав наступний склад членів господарства:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , голова;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина (а.с.17).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 як за спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 - не довела факт належності спадкодавцю вказаного домоволодіння.
У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України). Суд під час розгляду справи безпосередньо дослідив докази у справі.
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст.2 ЦПК України.
Суд зазначає, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Аналогічні висновки робить й Верховний суд, зокрема, у постановах від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 29.08.2018 у справі № 909/105/15; від 29.08.2018 у справі №910/23428/17; від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 - належав спадкодавцю ОСОБА_2 .
Виходячи з викладеного, суд вважає що відсутні правові підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При таких обставинах суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 13, 81-83, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Кодінцева