Про відмову в ухваленні додаткового рішення
Справа № 495/11861/23
Номер провадження 2-адр/495/1/26
18 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/11861/23
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в заяву ОСОБА_1 , відповідач: Головне Управління Національної поліції в Одеській області, про ухвалення додаткового рішення,
05 березня 2026 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 495/11861/23.
В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення зазначає, що по справі № 495/11861/23 рішенням від 20.05.2024 мій адміністративний позов було задоволено, постанови серії БАБ № 438631 та № 438632 від 12.02.2023 скасовано.
Однак питання про розподіл судових витрат судом не було вирішено.
З метою відшкодування понесених витрат ОСОБА_1 неодноразово звертався до судів:
- 12.06.2023 подав первісний адміністративний позов (справа №495/6090/23), який рішенням від 30.08.2023 було відхилено;
- 18.09.2023 подав апеляційну скаргу, яку П'ятий апеляційний адміністративний суд рішенням від 18.10.2023 задовольнив, скасувавши рішення першої інстанції;
- 23.10.2023 подав новий адміністративний позов (справа №495/11861/23), який рішенням від 20.05.2024 було задоволено;
- 01.08.2024 подав адміністративний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який ухвалою від 05.12.2025 було закрито з посиланням на необхідність звернення до цивільного суду;
- 17.12.2025 подав цивільний позов, який ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.02.2026 у справі №398/7998/25 було закрито.
У цій ухвалі суд зазначив, що питання про розподіл судових витрат, понесених під час розгляду адміністративного позову від 12.06.2023, має вирішуватися адміністративним судом, який ухвалив рішення у відповідній справі.
Таким чином, вважає, що всі його звернення були здійснені своєчасно та у межах процесуальних строків.
Зазначає, що остаточне рішення у справі № 495/11861/23 підтвердило правоту ОСОБА_1 , однак питання про відшкодування судових витрат залишилося невирішеним. Ухвала цивільного суду від 20.02.2026 прямо підтвердила, що це питання має бути вирішене саме адміністративним судом у справі №495/11861/23.
Отже, вважає, що наявні підстави ухвалити додаткове рішення у справі №495/11861/23 та стягнути з відповідача на мою користь понесені судові витрати, а саме: - судовий збір у розмірі 2147,2 грн, сплачений при поданні позову № 495/6090/23.
09 березня 2026 року до суду від ГУ Національної поліції в Одеській області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких представник відповідача наголошує увагу на тому, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тому вважає, що твердження позивача про нібито «своєчасне» звернення до суду є таким, що не відповідає дійсності, адже строки подання відповідної заяви давно вийшли.
Крім того, як прямо зазначає сам позивач у своїй заяві, вказаний судовий збір був сплачений під час подання адміністративного позову у справі № 495/6090/23.
Проте у задоволенні цього позову рішенням суду від 30.08.2023 було відмовлено, оскільки позов подано до неналежного відповідача.
При цьому, Головне управління Національної поліції в Одеській області взагалі не було стороною у зазначеній справі.
Отже, витрати на сплату судового збору у справі № 495/6090/23 виникли виключно внаслідок процесуальних дій самого позивача, який звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача. Покладення таких витрат на орган, який навіть не був учасником відповідного судового процесу, є очевидно неправомірним та суперечить основним принципам розподілу судових витрат.
Більше того, у справі № 495/11861/23, у межах якої позивач просить ухвалити додаткове рішення, судовий збір позивачем взагалі не сплачувався, оскільки він є учасником бойових дій. Таким чином, у межах саме цієї справи будь-які витрати на сплату судового збору відсутні.
Представник відповідача переконаний, що фактично позивач намагається компенсувати за рахунок Головного управління витрати, які виникли у зовсім іншій справі, в якій ГУНП в Одеській області участі не брало, а у задоволенні позову було відмовлено саме через процесуальні помилки позивача.
Навіть за результатами апеляційного перегляду у П'ятому апеляційному адміністративному суді апеляційна скарга позивача не була задоволена у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неналежність відповідача та фактично підтвердив наявність процесуальних недоліків у способі захисту, обраному позивачем.
Додатково звертає увагу, що позивач посилається на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20.02.2026 у справі № 398/7998/25, в якій суд зазначив, що питання про розподіл судових витрат, понесених під час розгляду адміністративного позову від 12.06.2023, має вирішуватися адміністративним судом, який ухвалив рішення у відповідній справі.
За таких обставин вважає, що відсутні будь-які правові підстави для покладення на ГУНП в Одеській області обов'язку відшкодовувати зазначені витрати. З огляду на викладене, заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у розмірі 2147,2 грн., а саме судового збору, сплаченого при поданні позову у справі № 495/6090/23, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
11 березня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , у яких останній звертає увагу, що судовий збір був сплачений при поданні позову, який стосувався того самого предмету та тих самих правовідносин. Відмова у позові через неналежного відповідача не змінює факту, що витрати були необхідними для реалізації права на судовий захист.
Позивач наголошує, що витрати у попередньому провадженні (справа № 495/6090/23) є складовою загального процесу захисту права, який завершився саме у справі № 495/11861/23. Відмова у компенсації витрат, понесених через необхідність звернення до суду фактично покладає фінансовий тягар на позивача за реалізацію його конституційного права на судовий захист.
А отже, позивач вважає очевидним, що судові витрати у розмірі 2147, 20 грн, понесені у справі № 495/6090/23, підлягають відшкодуванню відповідачем у межах справи № 495/11861/23.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи викладене, суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення без участі належним чином повідомлених сторін, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Так, 20 травня 2024 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення по справі № 495/11861/23, яким вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову від 12.02.2023 року серія БАБ № 438631 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн - скасувати.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрити.
Постанову від 12.02.2023 року серія БАБ № 438632 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Поняття судових витрат відображено у ч. 1ст. 132 КАС України, відповідно до якої судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).
Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача у справі № 495/11861/23 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2147,20 грн, що був сплачений за звернення до суду із позовом у справі № 495/6090/23, оскільки вказані справи є складовими єдиного процесу із захисту прав позивача ОСОБА_1 .
Втім, суд не погоджується із вищеописаним твердженням позивача, з огляду на наступне.
Позивач дійсно, відповідно до копії квитанції 211899788 від 12.06.2023 сплатив судовий збір у розмірі 2147,20 грн за звернення до суду із позовом у межах справи № 495/6090/23.
Відповідачем у вказаній справі був поліцейський Білгород-Дністровського РВП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича. Головне управління Національної поліції в Одеській області до розгляду справи не залучалось.
30 серпня 2023 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, суддя Анісімова Н.Д., у справі № 495/6090/23, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського Білгород-Дністровського РВП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича про скасування постанови від 12.02.023 року серії БАБ № 438631 по справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 серпня 2023 року скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського Білгород-Дністровського РВП в Одеській області Крецу Віктора Анатолійовича про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 495/6090/23 - відмовлено, а отже приписи частини першої статті 139 КАС України не підлягають до застосування у ситуації, що склалась.
Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 01.11.2023 у справі № 202/3681/16, від 07.11.2024 у справі № 906/835/23, оскільки такі не є релевантними до правовідносин у справі № 495/11861/23, з огляду на те, що виникли у межах цивільного та господарського судочинства, а також у межах вищеописаних справ суди досліджували питання про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу та прийшли переконання, що відповідними підставами є документальне підтвердження витрат.
Тоді як, у заяві, що розглядається, позивач посилається на наявність підстав для стягнення судового збору, який був ним сплачений у справі № 495/6090/23 з відповідача у справі № 495/11681/23.
З матеріалів справи № 495/11861/23 встановлено, що 01.11.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення.
Під час подачі позову, ОСОБА_1 судовий збір не сплачував, з огляду на те, що є учасником бойових дій, посвідчення № НОМЕР_1 від 12.04.2023, що відповідає нормам пункту 13 частини першої ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Таким чином, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем не наведено жодних обставин на підтвердження існування визначених частиною першою статті 252 КАС України підстав для ухвалення у даній справі додаткового судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що у справі № 495/11861/23 судові витрати ОСОБА_1 фактично не понесені, у межах саме цієї справи будь-які витрати на сплату судового збору відсутні, суд приходить переконання, що заява ОСОБА_1 , відповідач: Головне Управління Національної поліції в Одеській області, про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись 132, 134, 139, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , відповідач: Головне Управління Національної поліції в Одеській області, про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 18 березня 2026 року
Суддя: