Рішення від 19.03.2026 по справі 910/15090/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2026Справа № 910/15090/25

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Приватного підприємства "Бунгало"

про стягнення 168 232,01 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Бунгало" (далі - Приватне підприємство):

1) 15 147,47 грн - основна заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2019 poку по жовтень 2021 року, а також 2 201,82 грн 3% річних та 8 574,28 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу;

2) 106 931,30 грн - основна заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, а також 7 137,30 грн 3% річних, 26050,63 грн інфляційних втрат та 480,99 грн пені, нарахованих на вказану суму боргу;

3) 151,20 грн - заборгованість з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку за період 3-го кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року;

4) 1 557,02 грн - заборгованість плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 позовну заяву Комунального підприємства було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

19.12.2025 через загальний відділ діловодства суду Комунальне підприємство подало заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

14.01.2026 через систему "Електронний суд" Приватне підприємство подало клопотання, в якому просило визнати неналежними та недостовірними докази, подані Комунальним підприємством.

14.01.2026 через систему "Електронний суд" Приватне підприємство також подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, оскільки Комунальним підприємством не було надано належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджують факт надання спірних послуг на вказану вартість;

- надані Позивачем документи були підписані в односторонньому поряду лише зі сторони останнього;

- за весь заявлений період надання послуг Комунальним підприємством не направлялося жодних ані претензій та/або зауважень, ані актів наданих послуг чи рахунків на оплату;

- у зв'язку з ненаданням належних, допустимих та достовірних доказів, наданий Позивачем розрахунок не містить вихідних даних, на підставі яких він виконаний, а тому є необґрунтованим.

23.01.2026 через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство подало відповідь на відзив, в якій не погодилося з доводами Приватного підприємства, зважаючи на те, що основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою;

- непідписання Споживачем актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи;

- заперечуючи проти позовних вимог, Приватним підприємством не було надано ані жодних спростовуючих доказів, ані власного контррозрахунку.

Також Комунальне підприємство просило суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання відповіді на відзив та поновити його.

28.01.2026 через систему "Електронний суд" Приватне підприємство подало заперечення на відповідь на відзив, в яких вказало на необґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства.

Розглянувши клопотання Позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив, суд зазначає таке.

Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 251 ГПК України).

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 2 статті 251 ГПК України).

Згідно з частиною 4 статті 166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив.

Судом встановлено, що відзив Приватного підприємства був доставлений до електронного кабінету Комунального підприємства 14.01.2026, що підтверджується квитанцією про доставку документів №5634941.

Отже, останнім днем для подання відповіді на відзив було 19.01.2026.

Таким чином, відповідь на відзив від 23.01.2026 подана поза межами процесуального строку.

У той же час, відповідно до статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, суд звертає увагу сторін на те, що за змістом статті 119 ГПК України поновлено може бути лише строк, який встановлено законом, тоді як встановлений судом строк продовжується судом, який встановив такий строк, і заява про його продовження може бути подана особою лише до закінчення такого строку.

Оскільки строк для подання відповіді на відзив встановлюється судом, тому підлягає продовженню, а не поновленню, відтак клопотання Позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив не підлягає задоволенню.

Однак, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов'язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13, 14, 15 ГПК України, а також, враховуючи поважність причин пропуску процесуального строку та незначне прострочення, суд дійшов висновку про необхідність за власною ініціативою продовжити строк на подачу відповіді на відзив до 23.01.2026.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд. його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства обґрунтованими.

1.1. Приватне підприємство є власником нежитлового приміщення №15/1, загальною площею 80,4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1775188780000, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.04.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В., зареєстрований в реєстрі за №803, та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №163946624 від 17.04.2019.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює Комунальне підприємство.

1.2. 18.06.2019 між Комунальним підприємством (за текстом договору - Теплопостачальна організація) та Приватним підприємством (за текстом договору - Абонент) було укладено Договір на постачання теплової енергії №520223-21, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1.).

Вищезазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних юридичних осіб без жодних претензій та/або зауважень.

Відповідно до пункту 2.1. договору при виконанні умов цього правочину, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2. договору визначено обов'язки Теплопостачальної організації, зокрема:

постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього правочину (підпункт 2.2.1.);

підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (Додаток №2) (підпункт 2.2.2. договору);

при зміні тарифів (додаток №3 до договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства: https://www.kte.kiev.ua.tarufu/ (підпункт 2.2.3. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено обов'язки Абонента, зокрема:

додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (підпункт 2.3.1.);

виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору (підпункт 2.3.2.);

у Додатках №8 та №9 до договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Абонента (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо) (підпункт 2.3.4.).

Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання Абонентом теплової енергії здійснюється згідно із Законом України "Про комерційний облік".

Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає Теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у Додатку №1 до договору (пункт 5.2. договору).

Пунктами 6.3.6., 6.3.7. договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку №4 до цього договору; за виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

У відповідності до положень пунктів 8.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє з 17.04.2019 до 15.04.2020.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.4. договору).

Пунктом 2 додатку №1 до договору (Обсяги постачання теплової енергії "Абоненту") передбачено, що орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної Абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 20 601,08 грн (разом із ПДВ).

Пунктом 1 додатку №3 до договору "Тарифи на теплову енергію" визначено, що розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для Комунального підприємства (без урахування ПДВ), зокрема для опалення - 1 511,40 грн/Гкал;

Пунктами 3, 4 додатку №3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 додатку №4 до договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий рахунок з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до абзацу 9 пункту 2 додатку №4 до договору оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Положеннями пункту 3 додатку №4 передбачено, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул.Волосъка, буд. № 42.: - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в ЦОК); - акт виконаних робіт.

Зі змісту додатку №8 до договору випливає, що опалення подавалося до нежитлового приміщення, яке розташоване у Печерському районі міста Києва по вулиці вулиця Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2, особовий рахунок №520223-21, площа госпрозрахункових організацій 80,4 кв.м.

1.3. 01.05.2021 набрав чинності Закон України №1060-IX від 03.12.2020 "Про внесення змін деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", внесене зміни до організації моделі договірних відноси з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору шляхом приєднання.

Вказаним законом внесено зміни до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово комунальні послуги", відповідно до якої у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

У силу вимог абзацу 2 частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово комунальні послуги" такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

30.09.2021 Комунальним підприємством на своєму вебсайті (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.

Оскільки відповідач не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з Комунальним підприємством відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, вважається, що з відповідачем було укладено публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення

споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (пункт 4 договору).

Відповідно до пункту 5 договору Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

За умовами пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12 договору).

Пунктом 20 договору визначено у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем. Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець (пункт 22 договору).

Відповідно до пункту 23 договору Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

Виконавець періодично, не менш як один раз на рік, проводить контрольне зняття показань засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку/приладіврозподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Результати контрольного зняття показань засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії є підставою для здійснення перерозподілу обсягу спожитої послуги та проведення перерахунку із споживачем.

За умовами пункту 24 договору зняття виконавцем показань вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії за допомогою систем дистанційного зняття показань може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

Згідно з пунктом 25 договору у разі ненадання споживачем виконавцю у визначений сторонами строк показань вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання зобов'язаний знімати споживач, для цілей визначення обсягу теплової енергії, спожитої споживачем, протягом трьох місяців визначається середній обсяг споживання споживачем теплової енергії у попередньому опалювальному періоді, а за відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.

Пунктом 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/09/Zminy-do-Nakazu-360.pdf.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

У відповідності до пункту 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/10/Taryfy-dlyaKP-KYYIVTEPLOENERGO-vstanovleni-rozporyadzhennyam-KMDA-vid-19-zhovtnya-2021- roku-2176-.pdf?x56614.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

За умовами положень пункту 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У відповідності до пункту 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування (пункт 37 договору).

Відповідно до пункту 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Як встановлено пунктами 51, 52 договору цей правочин набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Постачання теплової енергії у період з жовтня 2019 poку по жовтень 2021 року, а також надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року до об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення №15/1, загальною площею 80,4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1775188780000, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2, власником якого є Приватне підприємство, підтверджується:

корінцями нарядів: від 25.10.2019 №154 (включення), від 05.04.2020 №141 (відключення), від 16.10.2020 №143 (включення), від 12.04.2021 №711 (відключення), від 23.10.2021 №148 (включення), від 20.10.2022 №151 (включення), від 08.04.2023 №136 (відключення), від 17.10.2023 №142 (включення), від 28.03.2024 №134 (відключення), від 30.10.2024 №136 (включення), від 24.03.2025 №136 (відключення);

актами прийняття теплового вузла обліку №2-7440 від 30.10.2015, №2-8107 від 18.12.2018;

актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи: №2/2-1/05-1437 від 14.05.2020, 2/2-1/10-2105 від 07.10.2020, №2/2-1/07-961 від 16.07.2021, №03961 від 16.01.2023, №2/2-1/6-167 від 15.05.2023, №23 1779 від 03.10.2023, №2/2-1/6-320 від 28.06.2024, №2/2-1/04-37 від 01.04.2024, №2/2-1/08-319 від 01.10.2019, №2/2-1/10-460 від 02.10.2019, №2/2-1/10-2105 від 07.10.2020, №2/2-1/05-1437 від 14.05.2020;

актами перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача: №2/2-1/11-1696 від 10.11.2021, №13996 від 25.03.2023, №24 003228 від 28.11.2024;

відомостями спожитої теплової енергії за спірний період.

Споживання теплової енергії за договорами підтверджується: обліковими картками, довідками про нарахування за теплову енергію, актами наданих послуг з постачання теплової енергії, актами приймання-передавання товарної продукції, копії яких містяться в матеріалах даної справи.

Надання послуг з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку за період 3-го кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року та послуг з абонентського обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по серпень 2025 року підтверджується відповідними актами, копії яких також наявні у матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами на постачання теплової енергії (про надання послуг з постачання теплової енергії) також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

За доводами Комунального підприємства, заборгованість Приватного підприємства 1)за теплову енергію за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року становить 15 147,47 грн, 2) за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року - 106 931,30 грн, 3) з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку за період 3-го кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року - 151,20 грн, плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року - 1 557,02 грн.

Водночас жодних доказів погашення вказаних розмірів заборгованостей Приватним підприємством не було надано.

У зв'язку з неналежним виконанням Приватним підприємством зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг, Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (абзац 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частинами 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Як було раніше встановлено судом, 18.06.2019 між Комунальним підприємством та Приватним підприємством було укладено Договір на постачання теплової енергії №520223-21, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1.).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів звернення Приватного підприємства про припинення договору №520223-21 від 18.06.2019, суд дійшов висновку що відпуск теплової енергії Приватному підприємству у період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року до нежитлового приміщення №15/1, загальною площею 80,4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1775188780000, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2, відбувався на підставі Договору №520223-21 від 18.06.2019.

У той же час, матеріали справи не містять доказів підписання Договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Разом із цим, судом встановлено, що на виконання приписів Закону України №1060-IX від 03.12.2020 "Про внесення змін деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" 30.09.2021 Комунальним підприємством на своєму вебсайті (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.

Пунктом 4 вищезазначеного правочину передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У відповідності до сталої практики Великої Палати Верховного Суду, викладеній зокрема у пункті 51 постанови від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Судом встановлено, що у період з листопада 2021 року по березень 2024 року до житлового будинку за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, 1/2, в якому знаходиться вищезазначений об'єкт нерухомого майна, який належить приватному Підприємству, проводилися роботи по включенню та виключенню опалення, що підтверджується корінцями нарядів: від 23.10.2021 №148 (включення), від 20.10.2022 №151 (включення), від 08.04.2023 №136 (відключення), від 17.10.2023 №142 (включення), від 28.03.2024 №134 (відключення), від 30.10.2024 №136 (включення), від 24.03.2025 №136 (відключення).

Вищезазначені документи підписані від імені споживача - КП "Печерськжитло", а також представником енергопостачальної організації, який затвердив включення, начальником району теплозбуту РТ "Печерськ" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" та начальком району теплових мереж РТ "Печерськ" СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго".

Отже, у період з листопада 2021 року по березень 2024 року між Комунальним підприємством та Приватним підприємством існували фактичні договірні відносини, а тому вважається, що Відповідач приєднався до умов Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, облікованого 30.09.2021 Комунальним підприємством на своєму вебсайті (https://kte.kmda.gov.ua/), шляхом фактичного отримання послуги.

Заперечуючи проти розміру заборгованості, Приватне підприємство наголошувало на відсутності належних, допустимих та достовірних доказів які підтверджують факт надання спірних послуг на вказану вартість, а тому й розрахунок відповідних заборгованостей є необґрунтованим.

2.1. Тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються:

шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем;

за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Вузли комерційного обліку, встановлені за рахунок власника (співвласників) будівлі, належать на праві власності власнику будівлі або є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників) (абзац 1 частини 4 статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

Оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги (частина 1 статті 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об'єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов'язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п'ятою - сьомою цієї статті (частина 2 статті 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

Власник (співвласники) будівлі, в якій окремі приміщення не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, у разі приєднання такої будівлі до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов'язаний забезпечити оснащення таких приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п'ятою - сьомою цієї статті (частина 3 статті 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За частиною 2 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону:

1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря;

2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті;

4) показання приладів - розподілювачів теплової енергії використовуються при розподілі виключно за умови, що такими приладами оснащено не менш як 50 відсотків опалювальних приладів (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) у будівлі;

5) для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

6) обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою;

7) співвласниками багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть установлюватися поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами (у наріжних квартирах (приміщеннях), квартирах (приміщеннях), розташованих на перших і останніх поверхах будівель тощо) відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

8) у разі якщо у багатоквартирному будинку, оснащеному вузлом (вузлами) комерційного обліку, фактична температура повітря в окремих квартирах (приміщеннях), не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії, нижча за нормативну, виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, здійснює перерозподіл спожитих обсягів за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, таким чином:

якщо встановлено факт несанкціонованого втручання окремих споживачів у внутрішньобудинкову систему опалення та/або гарячого водопостачання, яка використовується для цілей опалення, що призвело до її розбалансування, обсяг теплової енергії або гарячої води, необхідний для досягнення нормативної температури в приміщенні (приміщеннях), перерозподіляється на таких споживачів;

в іншому випадку такий обсяг теплової енергії або гарячої води перерозподіляється пропорційно до площі (об'єму) квартир (інших приміщень) на споживачів, житлові приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії.

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі виявлення у будівлі витоків гарячої, питної води із внутрішньобудинкових мереж гарячого, централізованого водопостачання протягом періоду, за який здійснюється розрахунок за відповідні комунальні послуги, споживачі мають право вимагати від особи, з вини якої стався такий витік, відшкодування їм вартості розподіленого на них відповідно до частини третьої цієї статті обсягу гарячої, питної води в частині, що перевищує обсяг, визначений за допомогою вузлів розподільного обліку, та для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, - відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (частина 5 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (частина 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

За положеннями статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом (частина 1).

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації (частина 2).

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (частина 3).

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону (частина 4).

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії (частина 6).

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина 7).

2.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (у редакції до внесення змін Законом № 1060-IX від 03.12.2020) внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку - регулярні платежі, визначені окремо для кожної будівлі, що враховують витрати на обслуговування вузлів комерційного обліку за кожною комунальною послугою та витрати операторів зовнішніх інженерних мереж, пов'язані із встановленням, обслуговуванням або заміною вузлів комерційного обліку (за наявності).

За положеннями частини 1 статті 6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (у редакції до внесення змін Законом № 1060-IX від 03.12.2020) витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.

У разі якщо виконавець комунальної послуги не є оператором відповідних зовнішніх інженерних мереж, він зобов'язаний перераховувати сплачені споживачами та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, внески на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку оператору зовнішніх інженерних мереж відповідно до договору.

Розмір внесків за заміну вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі. Сплата внесків розстрочується на п'ять років або на інший строк за згодою сторін.

Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжповірочного інтервалу.

Для будівель, де налічуються два та більше споживачів, внески за заміну та обслуговування вузлів комерційного обліку розподіляються за методикою визначення розміру внесків та їх розподілу між споживачами, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Загальний обсяг коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку розраховується операторами зовнішніх інженерних мереж. Розміри внесків для споживачів комунальних послуг та власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад для споживачів комунальних послуг відповідної територіальної громади.

Оператор зовнішніх інженерних мереж спрямовує отримані кошти за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку на окремий рахунок та використовує виключно на ці цілі.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 №129 було затверджено Методику визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" було виключено на підставі Закону № 1060-IX від 03.12.2020.

2.3. За положеннями пункту 11 частини 1 статті 1, частини 5 статті 13 Закону України Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Плата за абонентське обслуговування розраховується Комунальним підприємством на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг".

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 установлено, що:

Пункт 1: граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - граничний розмір плати за абонентське обслуговування), який визначається за такою формулою:

РПгрн = Пмін Ч СДсер Ч Кд Ч Кжкп Ч К,

де РПгрн - граничний розмір плати за абонентське обслуговування, гривень на місяць на одного абонента;

Пмін - законодавчо встановлений на відповідну дату розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, гривень;

СДсер - середній кількісний склад домогосподарства, що становить 2,58 особи;

Кд - коефіцієнт дохідності домогосподарства для розрахунку плати за абонентське обслуговування, що становить два прожиткових мінімуми на одну особу в розрахунку на місяць;

Кжкп - коефіцієнт середнього по Україні розміру витрат домогосподарств на оплату житлово-комунальних послуг, що становить 0,15;

К - коефіцієнт відшкодування домогосподарством витрат, здійснених виконавцем комунальних послуг під час їх надання за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та віднесених до плати за абонентське обслуговування, що становить:

- 0,019 - для виконавців послуг з постачання теплової енергії та/або гарячої води, з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення;

- 0,009 - для виконавців послуг з поводження з побутовими відходами.

Під абонентом слід розуміти споживача відповідної комунальної послуги (самостійні об'єкти нерухомого майна якого розташовані за однією поштовою адресою), з яким виконавець уклав індивідуальний договір про надання комунальних послуг або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.

Пункт 2: 1) граничний розмір плати за абонентське обслуговування, визначений відповідно до цієї постанови, застосовується окремо за кожною комунальною послугою (постачання теплової енергії; постачання гарячої води; централізоване водопостачання; централізоване водовідведення; поводження з побутовими відходами) виконавцями послуг, що нараховують плату за абонентське обслуговування згідно з відповідними договорами;

2) плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови.

Пунктом 30 Договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

Отже, граничний розмір плати за абонентське обслуговування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 (із змінами та доповненнями). Станом на 01.01.2024 за послугу з постачання теплової енергії становив: 42,94 грн з ПДВ.

Разом із цим Комунальне підприємство для своїх клієнтів встановило плату за абонентське обслуговування на одного абонента (особовий рахунок) на місяць для послуг з постачання теплової енергії (з врахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії):

з 01.12.2021 - 31,07 грн (разом із ПДВ);

з 01.05.2024 - 37,25 (разом із ПДВ);

з 01.10.2024 - 39,89 (разом із ПДВ);

з 01.10.2025 - 42,44 (разом із ПДВ).

2.4. Судом встановлено, що у система централізованого опалення житлового будинку за адресою: вул. Бойчука Михайла, 1/2 обладнана теплолічильником, який обліковує житлові та нежитлові приміщення в житловому будинку, що підтверджується:

- актами прийняття теплового вузла обліку №2-7440 від 30.10.2015, №2-8107 від 18.12.2018;

- актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи: №2/2-1/05-1437 від 14.05.2020, 2/2-1/10-2105 від 07.10.2020, №2/2-1/07-961 від 16.07.2021, №03961 від 16.01.2023, №2/2-1/6-167 від 15.05.2023, №23 1779 від 03.10.2023, №2/2-1/6-320 від 28.06.2024, №2/2-1/04-37 від 01.04.2024, №2/2-1/08-319 від 01.10.2019, №2/2-1/10-460 від 02.10.2019, №2/2-1/10-2105 від 07.10.2020, №2/2-1/05-1437 від 14.05.2020;

- актами перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача: №2/2-1/11-1696 від 10.11.2021, №13996 від 25.03.2023, №24 003228 від 28.11.2024.

Натомість доказів встановлення теплолічильника у приміщенні Приватного підприємства матеріали справи не містять та не були надані останнім.

На підтвердження вартості та обсягу спожитих житлово-комунальних послуг у спірні періоди Комунальним підприємством було надано: облікові картками, довідки про нарахування за теплову енергію, акти наданих послуг з постачання теплової енергії, акти приймання-передавання товарної продукції, акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, акти виконаних робіт з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку (будинкового) комунальної послуги з постачання теплової енергії.

Так, судом враховано, що вищезазначені облікові картки, довідки про нарахування та акти складені Позивачем в односторонньому порядку та не містять підписів Відповідача.

Однак відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суд має досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

У зв'язку з цим суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін судового спору належним чином оформлених первинних документів, не усуває обов'язок відповідача заперечувати проти доводів позивача щодо розміру заборгованості шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Суд зауважує, що Приватним підприємством не заперечується факт надання та споживання послуг.

Більше того про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договорами на постачання теплової енергії (про надання послуг з постачання теплової енергії) також свідчить відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Натомість аргументи Приватного підприємства зводяться лише до формальних недоліків доказів, наданих Комунальним підприємством, та до необґрунтованості заявленої до суми стягнення. При цьому, ані жодних доказів на спростування доводів Комунального підприємства, ані контррозрахунку заявленої до стягнення суми Відповідачем не надано.

Тобто аргументи Відповідача стосуються лише формальних недоліків, та не спростовують інформації зазначених первинних документах.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що надані Комунальним підприємством документи переконливо свідчать про надання останнім послуг, передбачених Договором на постачання теплової енергії №520223-21 від 18.06.2019 та Договором про надання послуги з постачання теплової енергії, та є більш вірогідними.

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Положеннями Додатку №4 до Договору на постачання теплової енергії №520223-21 від 18.06.2019 було встановлено, що до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий рахунок з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

За умовами положень пункту 32 Договору про надання послуги з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Положеннями пункту 33 Договору визначено, що Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно з пунктом 34 вказаного правочину споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Отже, за умовами Договору оплата за спірні житлово-комунальні послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Заперечення Відповідача про ненадання рахунків на оплату як на підставу відсутності зобов'язання по оплаті наданих комунальних послуг відхиляються судом, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням Приватним підприємством своїх обов'язків щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, розмір яких підтверджений належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, строк оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність в останнього:

1) основної заборгованості за теплову енергію за період з жовтня 2019 poку по жовтень 2021 року у розмірі 15 147,47 грн;

2) основної заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 106 931,30 грн,

3) основної заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за період 3-го кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року у розмірі 151,20 грн;

4) основної заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року у розмірі 1 557,02 грн.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань в частині оплати вартості житлово-комунальних послуг Комунальним підприємством нараховано до стягнення 9 339,12 грн 3% річних, 34 624,91 грн інфляційних втрат та 480,99 грн пені.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

З огляду на прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані Позивачем розрахунки неустойки та компенсаційних нарахувань за відповідні періоди, які також не заперечувалися Відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими, а тому з Приватного підприємства на користь Комунального підприємства підлягають стягненню 9 339,12 грн 3% річних, 34624,91? грн інфляційних втрат та 480,99 грн пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Комунального підприємства підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бунгало" (02224, місто Київ, проспект Червоної Калини, будинок 1-В, приміщення 173, ідентифікаційний код 35734558) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 15 147 (п'ятнадцять тисяч сто сорок сім) грн 47 коп. основної заборгованості за теплову енергію за період з жовтня 2019 poку по жовтень 2021 року, 106 931 (сто шість тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн 30 коп. основної заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, 151 (сто п'ятдесят одну) грн 20 коп. основної заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку за період 3-го кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року. 1 557 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят сім) грн 02 коп. основної заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року, 34 624 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн 91? коп. інфляційних втрат, 9 339 (дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн 12 коп. 3% річних, 480 (чотириста вісімдесят) грн 99 коп. пені та 3 028 (три тисячі двадцять всім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ

Попередній документ

134958856

Наступний документ

134958858

Інформація про рішення:

№ рішення:	134958857
№ справи:	910/15090/25
Дата рішення:	19.03.2026
Дата публікації:	20.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (19.03.2026)
Дата надходження:	03.12.2025
Предмет позову:	стягнення коштів у розмірі 28 943,95 грн

Учасники справи:

суддя-доповідач:

МУДРИЙ С М

відповідач (боржник):

Приватне підприємство "БУНГАЛО"

позивач (заявник):

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"