ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2026Справа № 910/627/26
За заявою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області;
про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача;
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модульексперт";
про стягнення 20 286,14 грн
Суддя Олександр Мандриченко
Представники сторін: не викликалися.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модульексперт" безпідставно отримані кошти в сумі 20 286,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період дії договору № 635-23ТН про надання послуг зі здійснення технічного нагляду від 01.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Модульексперт" надавались послуги технічного нагляду, за результатами яких складались акти приймання наданих послуг, що стали підставою для здійснення оплати позивачем.
Разом з тим, за результатами ревізії, проведеної Державною аудиторською службою України щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року, встановлено, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду: неправильно визначалась база розрахунку вартості послуг; до складу "вартості будівельних робіт" включались витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а саме витрати з частин V-IX форми КБ-2в (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати).
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області зазначає, що база для визначення вартості послуг технічного нагляду була завищена, що призвело до переплати позивачем, та за висновками Державної аудиторської служби України, внаслідок неправомірного включення до бази розрахунку витрат, які не є будівельними роботами, відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 20 286,14 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
10.03.2026 до господарського суду надійшло клопотання від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, в якому позивач просить суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України.
12.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модульексперт" надійшли заперечення на клопотання позивача.
Розглянувши подане представником позивача клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
Верховний Суд зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).
Відповідно до приписів частин першої - третьої статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина четверта статті 50 ГПК України).
Верховний Суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20.
У розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред'явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Отже, в силу наведеної вище норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов'язки і в силу положень частини четвертої обов'язком суду є зазначення обставин, на які саме права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду (Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 912/164/20).
Відтак, з положень ст. 50 Господарського процесуального кодексу України слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви додаються докази направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.06.2023 у справі №908/119/22 зазначив, що з правової конструкції статті 50 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець використовує словосполучення "можуть вступити" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справу, у разі коли рішення у справі може впливати на їхні права або обов'язки, тобто передбачено залучення саме за їх заявою про вступ у справу; та/або таких осіб "може бути залучено за заявою учасників справи", тобто вбачається їх залучення за заявою учасників справи; та/або "за ініціативою суду", якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі. Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою залучення третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є встановлення судом, що рішення може вплинути на права та обов'язки такої особи, яка не є стороною у справі. У такому випадку суд залучає відповідну особу/осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи/осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Верховний Суд виходить з того, що самі по собі вказівки у позовній заяві щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не є свідченням того, що їх участь у справі є необхідною, обґрунтованою, а рішення може впливати на їхні права, обов'язки та інтереси.
Водночас суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, позивач подаючи клопотання від 10.03.2026, фактично подав його поза межами встановленого процесуальним законодавством строку.
Дане клопотання подане заявником без зазначення чітких та обґрунтованих підстав та обставин поважності поновлення пропущеного процесуального строку.
Згідно частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має врахувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2025 у справі №910/7746/20.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/4208/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державної аудиторської служби, в зв'язку з чим клопотання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 50, 119, 232, 233, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні клопотання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - відмовити повністю.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Олександр Мандриченко