ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2026Справа № 910/300/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
про стягнення коштів у розмірі 24 494,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі - відповідач) про стягнення 24 494,00 грн., у тому числі: 16 403,80 грн. - страхового відшкодування; 3 522,76 грн - інфляційних втрат; 1257,92 грн - 3% річних; 3 309,52 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №ПК/21 від 17.03.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/300/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, 28.01.2026 в системі «Електронний суд» сформував відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що Позивач не звертався до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, вважаючи, що у нього не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Окрім того, Відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені.
Позивач, 28.01.2026 подав до суду відповідь на відзив.
Відповідач, 24.02.2026 в системі «Електронний суд» сформував заперечення на відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Приватним акціонерним товариством «Страхова група "ТАС" (страховик) та ТОВ «УЛФ Фінанс» (страхувальник) 17.03.2017 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ПК/21 (далі - договір), за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
09.04.2023 р. по вул. Рилєєва, 25 у м. Києві трапилась ДТП за участю транспортного засобу Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху України. Означена дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Суд визнає європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» № 3045-VI від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Так, відповідно до пункту 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
На виконання Закону України № 3045-VI від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.
За умовами статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 09.04.2023 року є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми.
Згідно з відомостями європротоколу від 09.04.2023 та відповідної схеми, ДТП відбулася з вини водія автомобіля Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ремонтної калькуляції №06366/01/2 від 13.04.2023 р., складеної за допомогою системи AUDATEX, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 16 587,51 грн.
Згідно рахунку-фактури №Нв00000131 від 11.04.2023 ФОП Несмєлова В.М. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 18 403,80 грн.
На підставі страхового акту № 07206/01/923 від 14.04.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена позивачем у розмірі 16 403,80 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, перерахував на рахунок ФОП Несмєлова Володимира Миколайовича грошові кошти в розмірі в розмірі 16 403,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 331459 від 17.04.2023.
Я свідчать матеріали справи, Позивач, надіслав відповідачу заяву вих. № 02847/9223 від 26.06.2023 про виплату страхового відшкодування.
У письмовому відзиві відповідач зазначив, що не отримував від позивача заяву про сплату страхового відшкодування.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, у письмовій відповіді на відзив зазначив, що ним, 26.06.2023 року (в межах річного строку) Відповідачу засобами електронного зв'язку, зокрема, на електронну пошту regress@usg.ua була направлена заява про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами для прийняття рішення.
Як свідчать матеріали справи, між ПАТ «СК «УСГ» та АТ «СГ «ТАС» 01.04.2014 укладено Договір про порядок взаємодії врегулювання регресних вимог.
Додатковою угодою № 2 від 25.05.2023 сторони узгодили можливість подання регресних претензій/заяв про відшкодування витрат в електронному вигляді, на email для отримання заяв ПАТ «СК «УСГ» - regress@usg.ua.
Зважаючи на наведене, оскільки сторони узгодили можливість подання регресних претензій/заяв про відшкодування витрат в електронному вигляді, доводи відповідача, в означеній частині до уваги судом не приймаються.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до полісу №ЕР214034756 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем. Сума франшизи передбачена полісом складає нуль грн, ліміт за шкоду майну - 160 000, 00 грн.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначений полісом № ЕР214034756 розмір ліміту відповідальності (160 000, 00 грн) та франшизи (нуль грн), суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 16403,80 грн. підлягає задоволенню.
З урахуванням того, що відповідачем порушено строк, встановлений законом на відшкодування та виплату страхового відшкодування, позивач нарахував 3 522,76 грн - інфляційних втрат, 1257,92 грн - 3% річних за період з 26.06.2023 по 14.01.2026 та 3 309,52 грн - пені за період з 26.06.2023 по 26.12.2023.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.
Пунктом 8 статті 34 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Отже, з урахуванням пункту 36.2 статті 36 Закону України Закону №1961-IV та тих обставин, що позивач звернувся до відповідача із заявою 26.06.2023 про виплату страхового відшкодування, проте страхове відшкодування відповідачем не сплачено, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не приймалось, строк виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування є таким, що настав. Тому, починаючи з 26.09.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши наданий розрахунок пені, суд встановив, що поданий позивачем розрахунок арифметично є не вірним.
Здійснивши власний розрахунок пені, стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 1 423,76 грн. за період, починаючи з 26.09.2023 по 26.12.2023 - кінцева дата, визначена позивачем. В іншій частині позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У статті 267 Цивільного кодексу України передбачені наслідки спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені в силу пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії воєнного стану в Україні.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у даній справі позивачем не пропущено.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання на суму проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку проценти річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Як уже зазначалося, позивач не вірно визначив період, тому починаючи з 26.09.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, в силу положень 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 3 522,76 грн - інфляційні втрати у розмірі, заявленому позивачем (за розрахунком суду, сума інфляційних втрат є більшою, однак суд не вправі виходити за межі позовних).
Здійснивши власний розрахунок 3% річних від простроченої суми, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 1 133,88 грн. за період з 26.09.2023 по 14.01.2026. В іншій частині в позові в частині стягнення 3% річних слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю вимог.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) 16 403 (шістнадцять тисяч чотириста три) грн. 80 коп. - страхового відшкодування, 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 88 коп. - 3% річних, 3 522 (три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 76 коп. - інфляційних втрат, 1 423 (одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 76 коп. - пені та 2 443 грн. (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 94 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА