номер провадження справи 4/4/26
19.03.2026 Справа № 908/85/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР», (69065, м. Запоріжжя, майд. Інженерний, буд. 1, офіс 512/2)
про стягнення 37001,53 грн.
08.01.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 08.01.2026, (вх. № 123/08-07/25 від 08.01.2026) Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР», м. Запоріжжя про стягнення 37001,53 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення № б/н від 27.10.2020.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 справу № 908/85/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/85/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/4/26, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 04.05.2026.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 526, 530, 610, 612, 625, 837 ЦК України, договором оренди приміщення № б/н від 27.10.2020, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 37001,53 грн. заборгованості з орендної плати.
Ухвалою суду від 12.01.2026 у справі № 908/85/26 відповідачу запропоновано у строк до 29.01.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР» (ідентифікаційний код 38897436) є: 69065, м. Запоріжжя, майд. Інженерний, буд. 1, офіс 512/2.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 12.01.2026 про відкриття провадження у справі №908/85/26, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв'язку: «Адресат відсутній».
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №908/85/26.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 12.01.2026 у справі № 908/85/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 11.02.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, та перебування головуючого судді у справі Зінченко Н.Г. у період з 04.03.2026 по 18.03.2026 включно на лікарняному, рішення прийнято без його проголошення 19.03.2026.
Розглянувши матеріали справи, суд
27.10.2020 між Акціонерним товариством комерціи?ним банком «ПРИВАТБАНК» (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР» (Орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди приміщення № б/н (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прии?няти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлении? строк для здіи?снення господарськоі? діяльності.
Згідно з п. 1.2. Договору приміщення, яке передається в оренду за договором (надалі іменується «приміщення») знаходиться за адресою: 69065, м. Запоріжжя, Інженернии? маи?дан, буд.1, має загальну площу 21,0 квадратних метрів, складається з приміщення № 214, площею 18,0 кв.м., розташованого на третьому поверху, та площі загального користування 3,0 кв.м.. будівлі “А-10 інв №1351», що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 07.11.2013р., посвідченого Крючковою Т.В., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 10777.
За умовами п. 1.4. Договору приміщення надається орендареві для використання и?ого у діяльності орендаря як як офісне (будівельно-монтажні роботи).
Відповідно до п. 2.1 Договору приміщення передається орендодавцем і прии?мається орендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на поточнии? рахунок зазначении? орендодавцем.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за наступнии? місяць оренди (розрахунковии?), із розрахунку за 1 кв.м. 109,17 грн без ПДВ, ПДВ 21,83 грн., разом за 1 кв.м. 131,00 грн з ПДВ, а за всю орендовану площу 2292,50 грн без ПДВ, ПДВ - 458,50 грн, разом 2751,00 грн з ПДВ (дві тисячі сімсот п'ятдесят одна грн, 00 коп.), за місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-прии?мання приміщення. Розмір орендноі? плати за кожнии? наступнии? місяць підлягає індексаціі? з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).
Згідно п. 5.1. Договору передача орендодавцем та прии?няття орендарем приміщення у оренду здіи?снюється за актом здачі-прии?мання Приміщення у оренду, за умови виконання орендарем своі?х зобов'язань до сплаті за першии? місяць оренди, та авансового платежу визначеного п.2.3 Договору, у розмірі передбаченому п.2.2 Договору. Повернення Приміщення ОРЕНДОДАВЦЮ здіи?снюється за актом здачі - прии?мання. Обов'язок по складанню акта здачі-прии?мання покладається на сторону, яка передає Приміщення іншіи? стороні Договору. Орендодавець/орендар зобов'язании? здіи?снити огляд Приміщення під час підписання акту здачі- прии?мання.
Відповідно п. 5.2. Договору приміщення та інше маи?но вважаються фактично переданими орендодавцю/орендареві з моменту підписання акта здачі-прии?мання. У момент підписання цього акта орендодавець/орендар передає орендодавцю/орендарю ключі від приміщення.
За змістом п. 5.3. Договору оплата оренди орендарем здіи?снюється по день фактичного звільнення приміщення.
Відповідно до п. 7.1. Договору цеи? договір вважається укладеним з моменту и?ого підписання та діє з “01» листопада 2020р по “31» жовтня 2021 р.
За актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2020 Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР» прийняло орендоване відповідно до Договору майно.
05.11.2021 між сторонами укладена Додаткова угода до Договору оренди приміщення від 20.10.2020 (далі - Додаткова угода № 1).
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 сторони домовились з 01.11.2021 внести зміни у п. 2.2. та 2.4 розділу « 2. ОРЕНДНА ПЛАТА» Договору та викласти и?ого у наступній? редакціі?:
“2.2. Орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за наступнии? місяць оренди (розрахунковии?), із розрахунку за 1 кв.м. 123,83 грн, ПДВ 24,77 грн., разом за 1 кв.м 148,60 грн з ПДВ, а за всю орендовану площу 2600,50 грн , ПДВ - 520,10 грн, разом 3120,60 грн з ПДВ за місяць оренди. Розмір орендноі? плати за кожнии? наступнии? місяць підлягає індексаціі? з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).
2.4. компенсація Орендарем Орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги та витрат на обслуговування Приміщення в розмірі 37,5 грн. за 1 кв.м. в т.ч. ПДВ - 6,25 грн., а за всю орендовану площу 787,50 грн. в т.ч. ПДВ - 131,25 грн., входить до орендноі? плати.»
Згідно п.2. Додаткової угоди №1у зв'язку з переглядом розміру орендноі? плати та в рамках належного виконання п.2.3 Договору Орендар протягом 5 днів з дня підписання цієі? Додатковоі? угоди зобов'язується перерахувати платіж у розмірі 3120,60 грн з ПДВ на поточнии? рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ №UA783052990000036008040000828, як оплату за останніи? місяць оренди.
Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 сторони домовились внести зміни у п. 7.1. розділу « 7. Строк дії договору та інші умови» Договору та викласти и?ого у наступніи? редакціі?:
“7.1. Цеи? Договір вважається укладеним з моменту и?ого підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма и?ого сторонами і діє з 01.11.2020 р по 31.10.2022р.»
Згідно п.4 Додаткової угоди № 1 угода є невід'ємними частинами Договору та вступає в силу з дня підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованоі? електронноі? печатки і діють протягом всього строку діі? Договору. З урахуванням вимог ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони діи?шли згоди, що положення цієі? додатковоі? угоди до договору розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до і?і? укладення, а саме з “01» листопада 2021 року.
01.11.2022 між сторонами укладена Додаткова угода до Договору оренди приміщення від 20.10.2020 (далі - Додаткова угода №2).
Пунктом 1 Додаткової угоди № 2 сторони домовились, що у зв'язку з подовженням договірних відносин та в рамках належного виконання п.2.3 Договору Орендар протягом 5 днів з дня підписання цієі? Додатковоі? угоди зобов'язується перерахувати платіж у розмірі 3120,60 грн. з ПДВ на поточнии? рахунок орендодавця UA783052990000036008040000828 оплату за останніи? місяць оренди.
Згідно п.2 Додаткової угоди №2 сторони домовились внести зміни у п. 7.1. розділу « 7. Строк дії договору та інші умови » Договору та викласти и?ого у наступніи? редакціі?:
“7.1. Цеи? Договір вважається укладеним з моменту и?ого підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма и?ого сторонами і діє 01.11.2020 р по 30.10.2023р.»
Відповідно до п.3. Додаткової угоди № 2 угода є невід'ємними частинами Договору та вступає в силу з дня підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованоі? електронноі? печатки і? діють протягом всього строку діі? Договору урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦКУ, Сторони діи?шли згоди, що положення цієі? Додатковоі? угоди розповсюджується на відносини між ними, що виникли до і?і? укладення, а саме з « 01» листопада 2022 р.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі, відповідач орендну плату вносив з порушенням термінів її сплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 37001,53 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.
22.05.2025 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №E.18.0.0.0/4- 250522/41506 із вимогою про сплату заборгованості з орендноі? плати в розмірі 37001,53 грн.
Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди по сплаті орендної плати стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язком для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими, а укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди.
Згідно з ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору оренди приміщення № б/н від 27.10.2020 належним чином та в повному обсязі не виконав.
Факт наявності заборгованості з орендних платежів в розмірі 37001,53 грн. підтверджується матеріалами справи.
Станом на час розгляду спору відповідач доказів сплати заборгованості з орендної плати в повному обсязі не надав.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР» 37001,53 грн. заборгованості з орендної плати обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР», м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ ВЕКТОР», (69065, м. Запоріжжя, майд. Інженерний, буд. 1, офіс 512/2, ЄДРПОУ 38897436) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 37001 (тридцять сім тисяч одну) грн. 53 коп. заборгованості з орендної плати та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 19» березня 2026 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.