номер провадження справи 4/209/25
03.03.2026 Справа № 908/3917/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ», (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 4)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 5)
про розірвання договору оренди комунального майна та повернення об'єкта оренди шляхом виселення
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Проценко І.Е.
За участю представників сторін:
від позивача - Голосова С.І., на підставі довіреності № 02/01/01-10 від 02.01.2026, посвідчення № 1929 від 26.05.2025 (самопредставництво);
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
29.12.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 29.12.2025, (вх. № 4352/08-07/25 від 29.12.2025) Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ», м. Запоріжжя про:
1. розірвання договору оренди приміщення, розташованого у підземному переході по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя від 04.05.2000 № 700, укладеного між Департаментом
комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Районною адміністрацією Запорізької міської радою по Вознесенівському району та Товариством з обмеженої відповідальністю «Добробут»;
2. звільнення нежитлового приміщення підземного пішохідного переходу загальною площею 660,1 кв. м, розташованого по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя, шляхом виселення Товариства з обмеженої відповідальністю «Добробут».
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 справу № 908/3917/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3917/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/209/25, підготовче засідання призначено на 27.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.01.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/3917/25, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.03.2026.
В судове засідання 03.03.2026 з'явився представники позивача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 03.03.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в жодне судове засідання у справі № 908/3917/25 не з'явився, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомив.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, всі ухвали суду у справі № 908/3917/25 направлялися відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС. Зокрема, копія ухвали суду від 27.01.2026 про закриття підготовчого провадження у справі № 908/3917/25 та призначення справи до розгляду по суті доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ» 28.01.2026 о 16:41 год., про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3917/25 та подальший розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Представник третьої особи в судове засідання 03.03.2026 також не з'явився. В матеріалах справи № 908/3917/25 наявні Пояснення Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району по суті спору (вх. № 1059/08-08/26 від 15.01.2026), в яких третя особа просить суд розглянути справу № 908/3917/25 без участі в судових засіданнях її уповноваженого представника.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України.
Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Також судом враховано, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 03.03.2026 за відсутністю відповідача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627, 629, 651, 762, 782, 785 ЦК України, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району ( Балансоутримувач) та Товариством з обмеженої відповідальністю «ДОБРОБУТ» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 04.05.2000 № 700, за умовами якого Орендодавець, Балансоутримувач на підставі рішення міськвиконкому від 13.12.1999 № 590 передали, а Орендар прийняв в строкове платне користування приміщення, а саме: нежитлове приміщення підземного пішохідного переходу загальною площею 660,1 кв. м розташованого по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя, яке перебуває на балансі Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району згідно. Згідно за умовами п.1.2 договору Орендар використовує дане приміщення на правах оренди під торгівлю непродовольчими товарами та наданням побутових послуг. Строк дії договору визначено в п. 10.1, відповідно до якого строк дії Договору становить з 04.05.2000 по 04.05.2025. До вказаного договору сторонами неодноразово вносилися зміни відповідними додатковими угодами. Після закінчення строку дії Договору 04.05.2025 він був продовжений на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634, відповідно до якого Договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Таким чином, на момент подання позовної заяви спірний договір є продовженим. Як стверджує позивач, ТОВ «ДОБРОБУТ» систематично порушуються зобов'язання щодо сплати орендної плати, а отже порушуються істотні умови договору оренди, що є підставою для розірвання договору приміщення, розташованого у підземному переході по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя, від 04.05.2000 № 700 в судовому порядку та повернення майна Орендодавцю. Так, судовим рішенням від 25.03.2025 по справі № 908/3315/24 Господарський суд Запорізької області стягнув з Товариства обмеженої відповідальністю «ДОБРОБУТ» на користь Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району 699 025,17 грн. заборгованості за договором оренди від 04.05.2000 № 700, 10 485,38 грн. судового збору. Балансоутримувач передав отримані накази суду до Державної виконавчої служби. Постановою органу ДВС від 02.06.2025 відкрите виконавче провадження, здійснюється дії щодо примусового стягнення заборгованості та на даний час здійснено арешт всього майна Товариства з обмеженої відповідальністю «ДОБРОБУТ». На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Третя особа в письмових поясненнях по суті спору заявлені позивачем вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві.
Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
04.05.2000 року між Запорізькою міською радою в особі начальника управління комунальної власності Запорізької міської ради, Відділом комунального господарства Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ» (Орендар) укладено Договір оренди приміщення, розташованого у підземному переході по вул. Сталеварів, № 700 (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 13.12.1999 № 590 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 660,1 кв.м., розташоване по вул. Сталеварів, яке знаходиться на балансі Відділу комунального господарства Орджонікідзевської районної адміністрації.
Приміщення використовується Орендарем на правах оренди під торгівлю непродовольчими товарами та надання побутових послуг. (п. 1.2 Договору)
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вступ Орендаря у користування приміщенням підземного переходу настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного приміщення.
У розділі 3 Договору «Орендна плата» сторонами погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 30.07.1998 № 399 і складає 17281 грн., перераховується згідно рахунків Відділу комунального господарства Орджонікідзевської районної адміністрації Орендарем на вказаний у договорі розрахунковий рахунок щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір діє з 04.05.2000 до 04.05.2025 строком на 25 років.
04.05.2000 об'єкт оренди передано в користування ТОВ «ДОБРОБУТ», про що сторонами підписаний Акт прийому-передачі в оренду підземного пішохідного переходу по вул. Сталеварів.
12.05.2000 між сторонами укладена Додаткова угода до Договору, відповідно до умов якої, враховуючи рішення міськвиконкому від 30.07.1998 № 399, встановлено на час проведення реконструкції та капітального ремонту підземного пішохідного переходу (з 10.05.2000 по 10.11.2000) ставку орендної плати 0,5 %. Орендна плата на рік складає 1728,1 грн., за місяць - 144,00 грн.
Додатковою угодою від 18.04.2001 до Договору внесені зміни щодо назви Договору. Пункт 2.4 розділу 2 Договору оренди від 04.05.2000 викладено в новій редакції. Доповнено розділ 6 «Права Орендаря» пунктом 6.6.
Відповідно до Додаткової угоди від 27.04.2011 до Договору замінено Орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, та Балансоутримувача - з Відділу комунального господарства Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради на Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району.
Додатковою угодою від 24.12.2019 до Договору викладено пункти 1.1, 1.2, 3.1 та 3.2 в новій редакції. Зокрема в назві Договору та по його тексту сторони узгодили замість слів «… по вул. Сталеварів…» читати «… по вул. Сталеварів, 9а». В розділі 1 «Предмет договору» в п. 1.1 замість слів «… приміщення загальною площею 660,10 кв.м. розташованого по вул. Сталеварів…» читати: «… приміщення №№2-13, 15-18, 20-31 підземного пішохідного переходу по вул. Сталеварів, 9а загальною площею 199,80 кв.м…»; п. 1.2 викладено в новій редакції: «Приміщення використовується орендарем на правах оренди для: розміщення ломбарду (приміщення №№ 16, 17 загальною площею 8,00 кв.м.); продажу ювелірних виробів (приміщення № 18 площею 9,00 кв.м.); торгівлі непродовольчими товарами (приміщення №№ 2, 5, 7, 8, 9, 10, 15, 23, 27, 28, 31 загальною площею 80,40 кв.м.); продажу тютюнових виробів (приміщення №№ 9-1, 11-1 загальною площею 12,60 кв.м); кафе, закусочна, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи (приміщення №№ 24, 25 загальною площею 25,60 кв.м); побутові послуги/ремонт взуття, ключів, мобільних телефонів, годинників (приміщення №№ 4, 11, 12, 13, 20, 21, 22, 22-1, 26, 29, 30 загальною площею 55,60 кв.м); продаж книг, газет і журналів (приміщення №№ 3, 6 загальною площею 8,60 кв.м)».
Викладено п. 3.1 та п. 3.2 договору в наступній редакції: « 3.1 Орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 і складає 156413,64 грн. на рік, Додаток 2 до договору…». « 3.2 Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Балансоутримувача № 35428256078436 в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 37573115 не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім»… Орендна плата за повний місяць (грудень 2019) становить 11875,36 грн. х І інф. (12/2019) (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції). Додатком № 2 до зазначеної додаткової угоди є Розрахунок орендної плати.
24.12.2019 між сторонами був підписаний Акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ «ДОБРОБУТ» передав, а Орендодавець та Балансоутримувач прийняли частину приміщення підземного пішохідного переходу (нежитлове приміщення № 1) площею 374,90 кв.м. по вул. Сталеварів, 9а, яке перебуває в оперативному управлінні районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району.
Як стверджує позивач, відповідачем систематично порушуються зобов'язання щодо сплати орендної плати,
Так, судовим рішенням від 25.03.2025 по справі № 908/3315/24 Господарський суд Запорізької області стягнув з Товариства обмеженої відповідальністю «ДОБРОБУТ» на користь Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району 699 025,17 грн. заборгованості за договором оренди від 04.05.2000 № 700, 10 485,38 грн. судового збору. Вказане рішення набрало законної сили 22.04.2025.
Балансоутримувач передав отримані накази суду до Державної виконавчої служби. Постановою органу ДВС від 02.06.2025 відкрите виконавче провадження, здійснюється дії щодо примусового стягнення заборгованості та на даний час здійснено арешт всього майна Товариства з обмеженої відповідальністю «ДОБРОБУТ».
Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки відповідачем порушуються істотні умови Договору оренди, це є підставою для розірвання Договору оренди приміщення від 04.05.2000 № 700 та повернення об'єкта оренди в судовому порядку та повернення майна Орендодавцю.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З огляду на статтю 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно з приписами ст., ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом з досліджених матеріалів справи умовами п. 10.1 Договору оренди строк його дії визначений протягом 25 років, з 04.05.2000 по 04.05.2025.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався й триває на даний час.
Отже, закінчення строку Договору оренди (04.05.2025) припало на час дії воєнного стану в Україні.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: - продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; - припинення орендарем договору оренди.
Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.
Відповідно до пункту 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди) договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону… Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Також у вказаному пункті 5 цієї постанови, у відповідній редакції, визначено, що договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.
Згідно з пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 постановлено: орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.
Вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавців державного та комунального майна покладено обов'язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія), шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022 (п. 61 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22).
З огляду на вищевикладене, після закінчення строку дії Договору (004.05.2025) він був продовжений на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 р. № 634.
Таким чином, на момент подання позовної заяви спірний Договір є продовженим, доказів припинення або розірвання Договору в установленому порядку матеріали справи не містять.
В силу приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Умовами п. 5.2 Договору встановлений обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з ч., ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вже було встановлено вище, відповідно до відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 24.12.2019 до Договору орендна плата визначається на підставі постанови КМУ від 04.10.1995 № 786, рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 і складає 156413,64 грн. на рік. Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок балансоутримувача не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно ч., ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання по своєчасному внесенню орендної плати належним чином не виконується, тим самим Орендар порушує умови Договору.
Зокрема, судом встановлено, що за період з 01.12.2019 по 31.10.2024 з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати за Договором оренди приміщення, розташованого у підземному переході по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя, від 04.05.2000 № 700 в судовому порядку, про що постановлено рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 по справі № 908/3315/24.
Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування зазначених фактів суду не надано.
Умовами п. 5.2 Договору встановлений обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктом 8.1 Договору передбачено право Орендаря виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору, вимагати його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання і експлуатації або у разі невиконання умов цього Договору.
За змістом п., п. 10.03 та 10.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін цей Договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду (суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від цього Договору не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, норми чинного законодавства України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, а відтак право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Оскільки, законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні відповідного договору оренди об'єкта комунальної форми власності.
З огляду на викладене, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 21.01.2020 у справі № 914/252/19 та від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.
Факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором є доведеним. Неналежне виконання відповідачем сплати орендних платежів протягом значного періоду часу є істотним порушенням Договору в розумінні ст. 651 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога про розірвання Договору оренди приміщення, розташованого у підземному переході по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя від 04.05.2000 № 700, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Районною адміністрацією Запорізької міської радою по Вознесенівському району та Товариством з обмеженої відповідальністю «Добробут», є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» унормовано, що правовим наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Пунктом 5.9 Договору сторонами узгоджено, що в разі припинення дії Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що в разі закінчення строку дії Договору або його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний в 10-ти добовий строк здати Орендодавцю приміщення у відповідності із Актом приймання-передачі вказаного майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 №145/2047/16-ц).
Приписи статті 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, якщо колишній користувач не звільнив приміщення після закінчення договору користування ним, вимога власника або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.
Враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку, договір є розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України), суд дійшов висновку, що вимога про звільнення нежитлового приміщення підземного пішохідного переходу загальною площею 660,1 кв. м, розташованого по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ» на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. За таких обставин, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ», м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди приміщення від 04.05.2000 № 700 та повернення об'єкта оренди шляхом виселення задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди приміщення, розташованого у підземному переході по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя, від 04.05.2000 № 700, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Районною адміністрацією Запорізької міської радою по Вознесенівському району (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ» (Орендар).
3. Звільнити нежитлове приміщення підземного пішохідного переходу загальною площею 660,1 кв. м, розташоване по вул. Сталеварів, 9а, м. Запоріжжя, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ», (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 30543660) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068). Видати наказ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ», (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 30543660) на користь місцевого бюджету міста Запоріжжя на розрахунковий рахунок (IBAN) № UA028201720344280003000078540, отримувач: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради / ТГ м. Запоріжжя / 22080402, код отримувача (ЄДРПОУ): 37573068, код класифікації доходів бюджету: 22080402, банк отримувача: Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 19» березня 2026 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.