18.03.2026 Справа № 908/420/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/420/26
за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0290997323, вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035, ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» (пр. Голосіївський, 132, м. Київ, Київська область, 03127 ЄДРПОУ 43746308)
про стягнення 17 216 411,77 грн
за участі представників сторін
прокурор: Тронь Г.М., посвідчення № 075790 від 01.03.2023
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області звернувся заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» про стягнення з відповідача несплачену орендну плату за договором оренди землі, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за № 231010004000144, у розмірі 17 216 411,77 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.02.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/420/26 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Також, заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій прокурор просить суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ “Промактив груп» (код ЄДРПОУ: 43746308), яке розташоване за адресою: вул. Теплична, 16, м. Запоріжжя, а саме: будівля складу трихлорсилану блочна інв. №10100, площа: 1101,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 32262723101.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2026 розгляд заяви про забезпечення позову у справі № 908/420/26 визначено судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі № 908/420/26 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/24/26. Судове засідання призначено на 18.03.2026. Цією же ухвалою заяву керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову прийнято та призначити до розгляду у підготовчому засіданні 18.03.2026.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 18.03.2026 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 18.03.2026 прокурор підтримав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, просить її задовольнити.
Розглянувши заяву та матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України обов'язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст. 129-1 Конституції України).
Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Із змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вбачається, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. В той же час, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» в рішенні від 17.07.2008 Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнято, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних, та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення, виходячи з розумності, обґрунтованості та. адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Тобто, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв'язку з мотивів неможливості чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
У постановах від 11.12.2023 у справах № 922/3528/23 та № 904/1934/23, Верховний Суд зробив наступні висновки.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічна за змістом правова позиція також викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.
Окрім цього, Верховний Суд у п.п. 41, 42 постанови від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23 зазначає наступне:
«п. 41. Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 918/812/21 (на яку посилається скаржник) відхилив посилання скаржника на те, що арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору та вказав, що можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог; у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
п. 42. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору та вказав, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
п. 43. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
п. 44. У разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанови Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, на які посилається скаржник)».
Окремо слід зупинитись на постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 по справі № 908/2382/21, у якій суд дійшов висновку що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Зокрема у вказаній постанові (справа за аналогічним позовом органів прокуратури Запорізької області) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення до місцевого бюджету понад 17 млн. грн, від сплати яких відповідач упродовж тривалого часу ухиляється.
Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану.
Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.
У даній позовній заяві необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу.
Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та вплинути на виконання цього рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 № 490/6312/19 та від 21.12.2020 № 487/5726/19.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «Промактив груп» зареєстроване 03.08.2020, має зареєстрований статутний капітал на рівні 500 000 грн, що у тридцять чотири рази менше, ніж сума заявлених до відповідача позовних вимог.
Відповідно до відомостей відкритого та загальнодоступного веб-ресурсу: «Опендатабот» (https://opendatabot.ua/c/43746308), ТОВ «Промактив груп» за 2022 рік отримало доходи на суму 91 900 грн, чистий прибуток має від'ємне значення у розмірі 3 519 400 грн. Дохід у 2023 році склав 8 613 900 грн, проте чистий прибуток складає лише 1 253 900 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем, зокрема зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: вул. Теплична, 16, м. Запоріжжя, а саме: будівля складу трихлорсилану блочна інв. №10100, площа: 1101,2 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 32262723101.
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 04.02.2026 за № 201-20260204-0011148232 вартість вказаного вище об'єкта нерухомості загалом складає 17 117 871,19 грн.
Не накладення арешту на нерухоме майно відповідача може призвести до передачі його в іпотеку пов'язаним юридичним особам, або взагалі його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.
Отже, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, а саме: будівля складу трихлорсилану блочна інв. №10100, площа: 1101.2 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 32262723101, буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.
Із урахуванням вищевикладеного, доказами у справі підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити майновий стан останнього, у той час як накладення арешту на частину об'єктів нерухомого майна мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.
Таким чином, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Зазначений захід забезпечення позову не матиме наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Отже, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/420/26 є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1). Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).
Керуючись ст. ст. 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/420/26 задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» (код ЄДРПОУ: 43746308), яке розташоване за адресою: вул. Теплична, 16, м. Запоріжжя, а саме: будівля складу трихлорсилану блочна інв. №10100, площа: 1101,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 32262723101.
Дана ухвала відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 18.03.2026 і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 18.03.2029.
Ухвала набирає законної сили з 18.03.2026 та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України протягом десяти днів з дня підписання.
Ухвала підписана 19.03.2026.
Суддя Т.А. Азізбекян