вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"18" березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/284/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 )
до відповідача Свалявської міської ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04053884, місцезнаходження - 89300, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Свалява, площа Головна, будинок 1,
про визнання права власності на майно,
ОСОБА_1 (далі - позивач), від імені та в інтересах якого діє адвокат - Бобаль І.І. (згідно ордеру серії АО №1219080 від 16.02.2026), через систему «Електронний суд» звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 12.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1/05/300/26 від 13.03.2026) до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на: сім теплиць, що на плані технічного паспорту позначені літерами «№1-7»; сторожку для охорони тепличного комплексу та сада (позначену літерою «В»); вхідний ганок (позначений літерою «в»); резервуар для водопідготовки (позначений літерою «№8»); ворота (позначені літерою «№9»); огорожу (позначену літерою «№10»); ворота (позначені літерою «№11»); огорожу (позначену літерою «№12»); замощення з водовідведенням (позначене літерою «І»); господарську будівлю, площею 83 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026.
Дослідивши матеріали позовної заяви від 12.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1/05/300/26 від 13.03.2026), суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164 ГПК України.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
На початку позовної заяви позивач зазначив ціну позову - 165000,00 грн та з урахуванням такої ціни позову відповідно до долученої до позовної заяви квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.568463.99.1 від 11.03.2026 позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн.
У той же час, згідно з п.п.2 та 3 ч. 1 ст. 163ГПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
У прохальній частині позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на окремі об'єкти, а саме: окремо на сім теплиць (кожна з яких є окремим об'єктом, так як на плані технічного паспорту позначені окремими літерами від №1 до №7; окремо на сторожку для охорони тепличного комплексу та саду; окремо на вхідний ганок; окремо на резервуар для водопідготовки; окремо на ворота (позначені літерою «№9»); окремо на огорожу (позначеною літерою «№10»); окремо на ворота (позначені літерою «№11»); окремо на огорожу (позначеною літерою «№12»); окремо на замощення з водовідведенням (позначено літерою «І»); окремо на господарську будівлю.
Згідно з п.п. 5 і 8 ч. 3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Перш за все, суд зазначає, що зазначивши на початку позовної заяви ціну позову в сумі 165000,00 грн, позивач у позовній заяві не навів обставин справи з посиланням на які обґрунтовано таку ціну позову з урахуванням, що позивач просить суд визнати право власності на кожен окремий об'єкт, зазначений у прохальній частині позовної заяви.
Поряд з цим, до позовної заяви долучені копії договорів купівлі-продажу від 28.03.2024 і від 18.02.2025, у яких вказано що Фермерське господарство «Агро Свалява» зобов'язується передати, а ОСОБА_1 зобов'язується прийняти майно, перелік якого наведений у розділі 1 договорів «Предмет договору» та у п.2.1 договорів зазначено, що продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 150000 грн (за одним договором) і за 15000 грн (за іншим договором).
Щодо цього суд зазначає, що визначена у зазначених договорах купівлі-продажу від 28.03.2024 і від 18.02.2025, ціна майна, про яке також зазначено у прохальній частині позовної заяви, не відображає дійсну (на час подачі позову) вартість майна, яка повинна враховуватися при подачі позову в справах за позовом про визнання права власності майна. Суд наголошує, що при подачі позову про визнання права власності на майно, за наявності прохання до суду визнати таке право власності за кожним окремим об'єктом майна (які не складають окремо визначеного об'єкту нерухомого майна), то з урахуванням приписів п. 3 ч. 1 ст. 163ГПК України позивачем повинна бути врахована/зазначена ціна кожного окремого майна, так як у цьому випадку позовні вимоги складаються з кількох окремих самостійних вимог.
Суд також наголошує, що правильне визначення ціни позову в справах про визнання права власності на майно, має значення при визначенні розміру судового збору при подачі позову за позовними вимогами майнового характеру, так як ціна позову та відповідно і сплата судового збору визначається із врахуванням вартості спірного майна або загальної вартості усіх об'єктів, право власності на які позивач просить визнати (у випадку прохання визнати право власності на два і більше спірних об'єктів).
З цього приводу суд зазначає, що приписи п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачають, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», у преамбулі якого зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпункт 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження №12-76гс18).
Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Враховуючи наведене, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Отже, для правильного визначення суми судового збору за вимогою майнового характеру необхідно встановити дійсну вартість майна, щодо якого заявлено вимогу про визнання права власності - на час подання позовної заяви до суду, а у випадку подачі позову про визнання права власності на два і більше об'єктів - встановивши вартість кожного окремого об'єкту, визначити загальну вартість такого майна із врахуванням якої сплатити судовий збір.
Однак, при подачі позовної заяви до суду, позивач - ОСОБА_1 не дотрималася положень п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, оскільки, не долучивши до позовної заяви доказів про дійсну вартість спірного майна (як вартість кожного об'єкта окремо, так і загальну вартість відповідно), сплатила судовий збір у розмірі 2662,40 грн без урахуванням дійсної вартості спірного майна.
Отже, позивач не сплатила судовий збір у розмірі, визначеному пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Окремо, дослідивши зміст позовної заяви від 12.03.2026 та додані до неї матеріали, суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вартості кожного об'єкта майна, щодо якого заявлено вимогу про визнання права власності.
Щодо цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Отже, на переконання суду, визначена позивачем ціна позову та відповідно сплата судового збору від вказаної ціни позову не відповідає дійсній вартості спірного майна.
Для правильного визначення суми судового збору за вимогою майнового характеру позивачу необхідно встановити дійсну вартість кожного об'єкту спірного майна, щодо якого заявлені вимоги про визнання за позивачем права власності на час подання позовної заяви до суду. З цього приводу суд зазначає, що документом, який підтверджує вартість майна, може бути звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"), висновок експерта, інші докази, в яких зазначена дійсна вартість спірного майна на день пред'явлення позову.
Крім цього, згідно положень п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Абзац 1 ч. 5 ст. 91 ГПК України передбачає, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Однак, у порушення припису п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві від 12.03.2026 відсутні відомості про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 1 ст. 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 ГПК України. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Таким чином, суд постановляє ухвалу про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Бобаль І.І. до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на майно та надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 174, 234 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Бобаль І.І., до відповідача - Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на майно від 12.03.2026 (зареєстровану за вхідним №02.3.1/05/300/26 від 13.03.2026) - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк - 10 (десять) календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви:
- вказати та обгрунтувати ціну позову з врахуванням дійсної вартості спірного майна, право власності на яке просить визнати за ним позивач;
- долучити докази сплати судового збору за вимогами майнового характеру в розмірі 1,5% від дійсної вартості спірного майна (станом на час звернення з позовом до суду) з урахуванням пониження розміру судового збору на коефіцієнт 0,8 (враховуючи подачу позову в електронній формі);
- надати відомості (пояснення) щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
3. Зобов'язати позивача, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків, подання додаткових доказів, надання пояснень невідкладно надіслати усі відповідні документи відповідачу. Докази такого надіслання надати суду.
4. Роз'яснити заявнику, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
5. Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud 5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.В. Сисин