вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18.03.2026 м. Ужгород Справа № 907/1068/24
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» про розподіл судових витрат у справі №907/1068/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», смт. Велика Димерка Броварського району Київської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат - Вин Еталон», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області про стягнення 336 606,84 грн,
представники:
Позивача - без виклику
Відповідача - без виклику
Рішенням Господарського суду Закарпатської області рішенням від 14.03.2025 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на користь ТОВ «Рабен Україна» суму 204 012, 66 грн - боргу; 25 747, 21 грн - пені; 14 154, 23 грн - інфляційних нарахувань; 9890, 21 грн - 10% річних; 47 802, 53 грн - штрафу; 4210 грн - на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 35 000, 00 грн боргу закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Західного апеляційного суду від 08.01.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» залишено без задоволення, а рішення Господарського Закарпатської області від 14.03.2025 в частині стягнення у справі №907/1068/24 залишено без змін.
На примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2025 у справі №907/1068/24, що набрало законної сили 08.01.2026 відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026, видано відповідний Наказ від 02.02.2026.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» через підсистему «Електронний суд» подала заяву б/н від 18.03.2026 (вх. №02.3.1-02/2598/25 від 18.03.2026) про розподіл судових витрат у справі №907/1068/24, а саме щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 вказану заяву про ухвалення додаткового рішення у справі призначено на 23.02.2026 без виклику уповноважених представників учасників процесу.
Між тим, 23.02.2026 судове засідання по розгляду зави відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено судом, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» та Адвокатським бюро Ратушняка Володимира «Лігалконсалтинг» було укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №22/23 від 07.11.2022.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
На підтвердження понесених витрат на загальну суму 45 000 грн представником позивача подано суду копію Договору надання професійної правничої (правової) допомоги №22/23 від 07.11.2022, копію Додаткової угоди №10 від 12.12.2024 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №22/23 від 07.11.2022, копію Акту виконаних робіт б/н від 14.03.2025 на суму 45 000 грн, копію Рахунку №1 від 12.12.2024 на суму 45 000 грн, копію Платіжної інструкції №12881 від 19.12.2025 на суму 45 000 грн.
Відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги №22/23 від 07.11.2022 повірений зобов'язується надавати Клієнту професійну правничу (правову) допомогу та здійснювати представництво Клієнта в судах України по спорах з перевізниками, експедиторами, контрагентами та іншими юридичними та фізичними особами, що витікають з господарської та транспортно-логістичної діяльності Клієнта (п. 1.1. Договору).
В пункті 2.1. Договору, сторони дійшли згоди, що по кожні судовій справі та по кожній судовій інстанції укладається Додаткова угода, в якій визначається обсяг та вартість послуг за надання професійної правничої (правової) допомоги та порядок оплати.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024. Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік. Договір може бути припинений стороною достроково з попереднім повідомлення за 1 місяць до запланованої дати припинення, або у будь-який час за згодою сторін (п. 3.1. Договору).
В подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду №10 від 12.12.2024 (далі - Додаткова угода)до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №22/23 від 07.11.2022 відповідно до якої сторони вирішили встановити фіксовану вартість послуг повіреного за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості за надані послуги з Боржника: ТОВ «Карпат-Вин Еталон», в тому числі: вивчення документів, матеріалів справи; підготовка позовної заяви; підготовка розрахунку санкцій, неустойки, річних та інфляційних втрат; підготовка додатків до позовної заяви; підписання позовної заяви і додатків до неї (в тому числі з використанням електронного підпису); подання позовної заяви до суду, в тому числі через «Електронний суд»; підготовка процесуальних документів: заперечень, відповіді на відзив, письмових пояснень і т.д.; участь у судових засіданнях (в тому числі у режимі відео, при розгляду справи у спрощеному позовному провадженні); судове представництво в суді першої інстанції (п. 1. Договору).
Згідно з п. 2 Договору, сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість надання правової допомоги по вказаному спору (згідно п. 1) в суді першої інстанції встановивши її в сумі 45 000 грн без ПДВ. Вказана сума є фіксованою та не підлягає коригуванню. Сплачена сума не підлягає поверненню.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт, до матеріалів справи долучено Акт виконаних робіт б/н від 14.03.2025 (далі- Акт) на суму 45 000 грн.
Відповідно до Акту, повіреним, згідно Додаткової угоди №10 від 12.12.2024 до Договору №22/23 надання професійної правничої (правової) допомоги та Договору №22/23 надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.11.2022, виконані роботи щодо надання клієнту професійної правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції по справі №907/1068/24 щодо стягнення заборгованості за надані послуги з Боржника: ТОВ «Карпат-Вин Еталон», в тому числі: вивчення документів, матеріалів справи; підготовка позовної заяви; підготовка розрахунку санкцій, неустойки (штраф, пеня), річних(10%) та інфляційних втрат; підготовка додатків до позовної заяви; підписання позовної заяви і додатків до неї (в тому числі з використанням електронного підпису); подання позовної заяви з додатками до суду через «Електронний суд»; підготовка процесуальних документів: заперечень, відповіді на відзив, письмових пояснень і т.д.; участь у судових засіданнях (у режимі відео, при розгляді справи у спрощеному позовному провадженні); судове представництво в суді першої інстанції.
Крім того, Актом визначено, що загальна вартість робіт, з урахуванням витрат, становить 45 000,00 грн без ПДВ. Вказана сума, на момент підписання цього акту сплачена на поточний рахунок Адвокатського бюро Ратушняка Володимира «Лігалконсалтинг». сторони підтверджують факт надання та приймання послуг, відсутність взаємних претензій щодо якості кількості та строків надання послуг.
На підставі означеного, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» сплачено на користь адвоката грошові кошти на загальну суму 45 000 грн, що підтверджується долученою копією Платіжної інструкції№12881 від 19.12.2025 на суму 45 000 грн.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач в свою чергу, через засоби поштового зв'язку подав заперечення на заяву про розподіл судових витрат б/н від 17.03.2026 (вх. №02.3.1-02/2486/26 від 18.03.2026), яке обґрунтоване тим, що заявлений позивачем розмір таких витрат істотно перевищує середньоринкову вартість аналогічних правничих послуг, без наведення обставин, які б свідчили про підвищену складність спору, необхідність дослідження значного обсягу доказів або потребу у значних часових та інтелектуальних витратах. Скаржник також зазначає, що заявлені витрати не підтверджені розрахунком фактично витраченого часу та не обґрунтовані з точки зору їх відповідності ринковому рівню. З огляду на зазначене, просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, або зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 000 грн.
Як було зазначено вище, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (правовий висновок Великої Палата Верховного Суду, викладений у постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.).
З врахуванням зазначеного, оскільки на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявник надав копію договору про надання правничої допомоги, яким визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу, то вказане дозволяє встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг.
При цьому, клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідач посилається на нібито середньоринкову вартість правничої допомоги та стверджує про завищеність витрат, однак власні доводи обґрунтовує лише загальними посиланнями на інформацію із відкритих джерел, без належного аналізу характеру виконаних робіт у цій справі та без спростування фактичних витрат позивача.
При цьому, саме по собі існування мінімальних або базових тарифів не може бути підставою для автоматичного зменшення витрат, оскільки суд оцінює витрати за критеріями розумності, необхідності та співмірності з урахуванням конкретних обставин справи, а не шляхом формального прирівнювання до найдешевших ринкових пропозицій.
Крім того, суд зауважує, що твердження відповідача про відсутність підвищеної складності спору є оціночним і не підтверджене жодними належними доказами
Відтак з огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення вартості витрат на професійну правничу допомогу на 89% від попередньо заявленої суми (із 45 000 грн до 5000 грн).
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1068/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Карпат-Вин Еталон», вул. Ракоці Ференца ІІ, будинок 233, с. Мужієво, Берегівський район, Закарпатська область, 90260 (код ЄДРПОУ: 32953746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», вул. Броварська, будинок 150, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442 (код ЄДРПОУ: 32306522) суму 5000 грн (П'ять тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Додаткове судове рішення складено та підписано 19.03.2026.
Суддя А.А. Худенко