майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
04 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/488/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
секретар судового засідання: Бугайов І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
до Фізичної особи-підприємця Іскри Наталії Олександрівни
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Коростишівської міської ради
2) Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради
про звільнення торгівельного майданчика та стягнення 25 920,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Невисевич М. В. (в порядку самопредставництва)
від відповідача: адвокат Слівінський А. О.
І. СУТЬ СПОРУ
Стислий виклад позиції позивача
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (далі - позивач, Кооперативний ринок) звернулось до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця Іскри Наталії Олександрівни (далі - відповідач) з вимогами:
1) зобов'язати відповідача звільнити торгівельний майданчик № 106 від кіоску шляхом вивезення за межі "Кооперативний ринок";
2) стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 25 920,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди №141 від 01.01.2021 відповідач не повернув (не звільнив) торговельний майданчик №106 та не вивіз із нього належне йому майно у порядку, передбаченому договором. У зв'язку з цим позивач на підставі частини другої статті 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення з 01.01.2023 по 01.01.2025.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач вважає позов безпідставним, а викладені позивачем обставини - недостовірними обставини з огляду на таке:
1) Відповідач не користувалася спірним об'єктом у заявлений період, оскільки з 08.08.2022 припинила господарську діяльність та не мала можливості підписати акт приймання-передачі;
2) Позивач не має майнових прав на об'єкт оренди у вигляді асфальтобетонного покриття (територія ринку за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві), оскільки цей об'єкт є комунальною власністю (об'єктом благоустрою), що встановлено у справах №906/1060/18, №906/41/19, №906/348/22, №906/452/22 тощо; єдиним суб'єктом, уповноваженим на надання ринкових послуг на цій території, є КП «Міський ринок», якому передано в оперативне управління асфальтобетонне покриття та у постійне користування земельну ділянку (рішення міськради 2019 і 2022 років);
3) Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №906/1060/18 зобов'язано ПКР «Кооперативний ринок» та Коростишівську райспоживспілку звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття, площею 10 200 кв.м., за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Шевченко, 40, що використовується ними для організації ведення торговельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю;
4) Відповідач посилається на ч.6 ст.762 ЦК України: наймач звільняється від плати за час, коли майно не могло бути використане з причин, за які він не відповідає;
5) Позивач не надав жодного допустимого та належного доказу використання відповідачем майна у спірний період.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
10.04.2025 до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) надійшла позовна заява Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Іскри Наталії Олександрівни про звільнення торгівельного майданчика та стягнення 25 920,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 р. присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №906/488/25 та визначено головуючу суддю Прядко О. В.
Ухвалою від 15.04.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 12.05.2025.
09.05.2025 на електронну пошту Суду надійшла заява (вх.№5962/25) від представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.
12.05.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав заяву (вх.№5998/25) про проведення підготовчого засідання без його участі у зв'язку з відрядженням.
У підготовче засідання 12.05.2025 учасники не з'явились, відтак фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України. У зв'язку з неявкою усіх учасників справи Суд відклав підготовче засідання на 09.06.2025.
09.06.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача - адвокат Слівінський А. О. подав:
- відзив на позовну заяву (вх.№ 7329);
- клопотання про залучення третьої особи - Коростишівської міської ради, яка не заявляє самостійні вимоги щодо спору на стороні відповідача (вх.№01-44/1693/25);
- заяву про відвід судді (вх.№01-19/76/25).
Ухвалою суду від 09.06.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця Іскри Н. О. про відвід судді (вх.№№01-19/76/25) залишено без розгляду.
Судове засідання, яке призначено на 09.06.2025, не відбулось у зв'язку з повітряною тривогою у Житомирській області. У зв'язку з цим Суд відклав підготовче засідання на 23.06.2025.
23.06.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав заяву (вх.№7976) про проведення підготовчого засідання без його участі у зв'язку зі службовим відрядженням.
У підготовче засідання 23.06.2025 учасники справи не з'явились, відповідач не повідомив про причини неявки. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив. Відтак фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України.
Суд ухвалою від 23.06.2025 залучив до участі у справі Коростишівську міську раду як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Цією ж ухвалою зобов'язано сторін невідкладно надіслати третій особі копії заяв по суті спору та подані докази. У зв'язку з неявкою усіх учасників справи Суд відклав підготовче засідання на 23.07.2025.
23.07.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав заяву (вх.№9355) про проведення підготовчого засідання без його участі.
У підготовче засідання 23.07.2025 учасники справи не з'явились, відповідач та третя особа не повідомили про причини неявки, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Представник відповідача та третя особа були належним чином повідомлені про це засідання шляхом направлення ухвали в їх електронний кабінет. Ухвали були отримані 02.07.2025 р. о 21:16 згідно з довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи. Відтак фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України.
Суд ухвалою від 23.07.2025 продовжив строк підготовчого провадження та з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.07.2025 відклав підготовче засідання на 25.08.2025.
31.07.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача на виконання вимог ухвали подав заяву 23.06.2025 (вх.№9732/25), до якої долучено докази направлення процесуальних документів третій особі.
22.08.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі (вх.№10514).
25.08.2025 через підсистему “Електронний суд» представник третьої особи - - адвокат Слівінський А. О. подав пояснення щодо позову (вх.№10539).
У підготовче засідання 25.08.2025 учасники справи не з'явились, відповідач та третя особа не повідомили про причини неявки. Відповідач жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив. Представник відповідача та третя особа були належним чином повідомлені про судове засідання шляхом направлення ухвали в їх електронний кабінет. Ухвали були отримані згідно з довідками про доставку електронного листа 29.07.2025 о 13:41 та 13:43 відповідно. Відтак фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України.
Суд ухвалою від 25.08.2025 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 15.09.2025.
08.09.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав додаткові пояснення у справі (вх.№11155).
У підготовче засідання 15.09.2025 представник від відповідача та третьої особи не з'явились, не повідомили про причини неявки, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Представник відповідача та третя особа були належним чином повідомлені про це засідання шляхом направлення ухвал в електронні кабінети. Ухвали були отримані згідно з довідками про доставку електронного листа 28.08.2025 о 22:27.
Суд, керуючись ст. 202 ГПК України, вирішив розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.10.2025.
У судове засідання 10.10.2025 представник від відповідача та третьої особи не з'явились, не повідомили про причини неявки, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Представник відповідача та третя особа були належним чином повідомлені про судове засідання шляхом направлення ухвал в електронні кабінети. Ухвали були отримані згідно з довідками про доставку електронного листа 18.09.2025 о 14:54.
Суд, керуючись ст. 202 ГПК України, вирішив розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи, судове засідання відклав на 27.11.2025.
10.10.2025 о 09:35 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подав клопотання (вх.№12882/25) про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
У судове засідання 27.11.2025 представник від відповідача та третьої особи не з'явились, не повідомили про причини неявки, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Представник відповідача та третя особа були належним чином повідомлені про судове засідання шляхом направлення ухвал в електронні кабінети. Ухвали були отримані згідно з довідками про доставку електронного листа 11.10.2025 о 08:50 та 08:51 відповідно.
В судовому засіданні Суд заслухав вступне слово представника позивача та відклав розгляд справи на 17.12.2025.
13.01.2026 з урахуванням вимог ст. 32 ГПК України, а також на підставі пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області № 28/2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 906/488/25 у зв'язку з призначенням Прядко О. В. на посаду судді Західного апеляційного господарського суду відповідно до Указу Президента України від 13.12.2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 для розгляду справи № 906/488/25 визначено суддю Нестерчук С. С.
Ухвалою від 16.01.2026 Суд прийняв до свого провадження справу №906/488/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.02.2026.
У судове засідання 03.02.2026 р. не з'явився відповідач та третя особа, не повідомили про причини неявки, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про судове засідання шляхом направлення ухвали в їх електронний кабінет. Ухвали були отримані 16.01.2026 о 21:00 згідно з довідками про доставку електронного листа, наявими в матеріалах справи. Суд, керуючись ст. 202 ГПК України, вирішив розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні 03.02.2026 Суд заслухав вступне слово представника позивача, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, закінчив з'ясування обставин і перевірки їх доказами. З метою належної підготовки учасників справи до судових дебатів у судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.2026.
У судовому засіданні 04.03.2026 представники позивача та відповідача виступили у судових дебатах із заключним словом. Після судових дебатів Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив скорочене рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, Суд установив такі фактичні обставини.
Відповідно до пункту 1.1 статуту, позивач є підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є його засновником та власником майна, що передано Підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", як внесок до статутного фонду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.3 статуту одним з предметів діяльності позивача є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку, надання послуг та надання в оренду основних засобів та торгових місць на ринку.
Пунктом 4.3 статуту передбачено, що позивач користується майном, переданим райспоживспілкою як внесок до статутного фонду і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торгівельні місця, торгівельні майданчики тощо.
Згідно з пунктом 19 Правил торгівлі на Підприємстві Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", затвердженими сесією Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014, адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій зазначається термін угоди, асортимент товарів, що реалізуються, розташування місця, умови оренди торгового місця, розмір та порядок оплати за оренду майна.
01.01.2022 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки “Кооперативний ринок» (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди №141 (далі - Договір).
Предметом цього Договору визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування торгівельний майданчик площею 4,5 м. кв., № 106, який відповідно до карти схеми ринку, яка розроблена згідно «Правил торгівлі на ринку», являється торговим місцем № 106, за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 (п.1.1 Договору).
Об'єкт оренди обліковується на балансі Орендодавця, як основний засіб, який являє собою асфальтно-бетонне покриття, знаходиться у власності Коростишівської райспоживспілки і переданий у статутний капітал Орендодавцю, як внесок до статутного капіталу, і використовується в його господарській діяльності згідно Статуту та «Правил торгівлі на ринку» (п.1.3 Договору).
Цей Договір діє з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року. Об'єкт оренди передається Орендарю після підписання Сторонами цього Договору та за Актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1, 2.2 Договору).
Згідно з п.2.3.1 Договору, об'єкт оренди повертається Орендарем відповідно до ст. 785 ЦК України, за актом прийому-здачі майна ПР “Кооперативному ринку», торгівельний майданчик звільняється від майна Орендаря, шляхом вивезення майна Орендарем за межі території ПР “Кооперативному ринку» та складанням акту прийому-здачі звільненого майданчика.
Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди визначається згідно домовленості і становить 540,00 грн на місяць.
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату, відшкодовувати витрати по електроенергії та оренді земельної ділянки у відповідності з п.3.1-3.3 даного Договору (п.4.3 Договору).
Орендодавець має право вимагати усунення порушень умов договору, своєчасної оплати (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 6.2 Договору, сторона що порушила свої зобов'язання за цим Договором, зобов'язана відшкодовувати іншій стороні нараховану неустойку згідно з ч.2 ст.785 ЦК України.
Цей Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою Орендодавця.
Відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта оренди, який є додатком до Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове користування торгівельний майданчик № 106 загальною площею 4,5 кв. м, що є предметом оренди та розташований на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Житомирська обл, м. Коростишів, вул. Шевченко 40.
20.01.2023 позивач направив відповідачу повідомлення №24, у якому зазначив про необхідність звільнити торгівельний майданчик у зв'язку з закінченням терміну дії договору, або укласти договір оренди на 2023 рік, крім того у повідомленні зазначено про нарахування неустойки в розмірі 1080,00 грн за місяць починаючи з 01.01.2023 р.
Відповідно до розрахунку сума неустойки становить 25 920,00 грн за період прострочення з 01.01.2023 по 01.01.2025.
ІV. МОТИВИ СУДУ
З огляду на встановлені фактичні обставини та доводи сторін, суд переходить до правової кваліфікації спірних відносин і визначення норм права, що підлягають застосуванню.
1. Норми права, які застосував суд
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина перша статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).
Сплив строку дії договору та відмови у його продовження зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку.
2. Оцінка суду
Визначивши характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що їх регулюють, суд переходить до оцінки доказів у їх сукупності та доводів сторін з метою встановлення наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Суд вирішує спір у межах заявлених вимог і заперечень та на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 14, ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України). Формування предмета і підстав позову є диспозитивним правом позивача; кожна сторона самостійно визначає зміст своїх вимог/заперечень, викладаючи їх у заявах по суті справи: позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях (ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України) і подає належні та допустимі докази на їх підтвердження, а доводи й матеріали, подані поза встановленими процесуальними строками чи не у визначеній формі, не беруться до уваги за відсутності поважних причин і відповідного клопотання. Водночас, керуючись принципом jura novit curia, суд самостійно застосовує належні норми права до встановлених у межах спору фактичних обставин. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
З огляду на встановлені обставини, спір виник із договірних орендних відносин сторін.
Суд установив, що відповідач отримав у строкове платне користування торговельний майданчик №106 площею 4,5 кв.м за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, що підтверджується договором та актом приймання-передачі.
Крім того, встановлено, що укладений між сторонами договір оренди № 141 від 01.01.2022 припинив свою дію 31.12.2022, про що відповідач був повідомлений позивачем належним чином шляхом направлення відповідного повідомлення за місцем його реєстрації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2025 у справі №906/562/20 зазначив, що використання торгівельних майданчиків не є тотожним використанню земельної ділянки, хоч і передбачає таке використання. Правовідносини позивача, який управляє ринком, та органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки не мають правового значення для вирішення спору між орендодавцем і орендарем щодо припинення договору оренди торговельного місця та обов'язку його повернення.
Отже, посилання відповідача на обставини щодо земельної ділянки, асфальтобетонного покриття чи розпорядження ними іншими суб'єктами саме по собі не спростовує існування зобов'язань відповідача за договором оренди №141, зокрема обов'язку повернути (звільнити) об'єкт оренди після припинення договору та відповідальності за його неповернення.
Доводи відповідача про неможливість використання об'єкта оренди у спірний період, припинення підприємницької діяльності можуть мати значення лише за умови доведення, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для повернення об'єкта оренди, але не міг цього зробити з причин, за які не відповідає.
У цій справі встановлено, що договір прямо передбачає порядок повернення майданчика (п.2.3.1), а позивач після закінчення строку дії договору направив відповідачу повідомлення про необхідність звільнення або укладення нового договору на 2023 рік та про нарахування неустойки.
Водночас, доказів повернення майна або належних дій відповідача щодо повернення майданчика матеріали справи не містять.
Відтак невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення об'єкта оренди свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
У випадку, якщо орендар прострочив виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, то така поведінка боржника є неправомірною, а до відносин сторін застосовується охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України, згідно з якою у разі неповернення орендованого майна орендодавець має право вимагати неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення.
Оцінюючи наявність у відповідача можливості своєчасно передати орендодавцю об'єкт оренди після припинення договору та наявність вини орендаря у невиконанні вказаного обов'язку господарський суд виходить з такого.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач, будучи обізнаним про необхідність повернення об'єкта оренди саме позивачу як орендодавцю за актом приймання-передачі, вживав хоча б якихось заходів щодо виконання свого зобов'язання повернути об'єкт оренди орендодавцю після закінчення строку дії договору.
Відповідачем не доведено наявності обставин, які б перешкоджали йому повернути об'єкт оренди орендодавцю або ухилення орендодавця від прийняття об'єкту найму.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Отже, відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання обов'язку щодо повернення майна, а також не довів наявності обставин, які об'єктивно унеможливлювали повернення об'єкта оренди або свідчили про ухилення орендодавця від його прийняття, що відповідно до ст.614 ЦК України підтверджує наявність вини відповідача у простроченні повернення.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 06.02.2020 у справі №915/1429/19 наголошено, що визначальним для застосування частини другої статті 785 ЦК України у спірних правовідносинах також є саме факт неповернення об'єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об'єктом найму. Верховний Суд виходить з того, що поняття «неповернення речі» не є тотожним «не користування» у правому сенсі статті 785 ЦК України.
Крім того, Суд відхиляє довід відповідача про відсутність у позивача права передавати об'єкт оренди, оскільки він не спростовує обов'язку відповідача повернути об'єкт оренди за актом прийому-здачі, звільнення торгівельного майданчика від майна орендаря після припинення договору та не виключає застосування ч. 2 ст.785 ЦК України за період прострочення повернення.
Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що неустойку нараховано у розмірі подвійної орендної плати: 540,00 грн ? 2 = 1 080,00 грн на місяць; за період з 01.01.2023 по 01.01.2025 (24 місяці) сума неустойки становить 25 920,00 грн (1 080,00 грн ? 24).
Відповідач зазначений розрахунок не спростував.
Суд перевірив наведений розрахунок та встановив, що він здійснений відповідно до вимог чинного законодавства і є арифметично правильним.
Враховуючи усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України», суд зазначає, що обов'язок мотивувати судове рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони; водночас суд має надати відповідь на вирішальні доводи, здатні вплинути на висновки у справі. З урахуванням цього суд у даному рішенні надав оцінку доказам та ключовим аргументам сторін, що мали визначальне значення для правильного вирішення спору.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
VІ. Судові витрати
Судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6 056,00 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.
У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до ОСОБА_1 задовольнити.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити торгівельний майданчик № 106 від кіоску шляхом вивезення за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок";
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок":
- 25 920,00 грн (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок) - неустойки;
- 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач: Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (код ЄДРПОУ 31843604; вул. Шевченка, буд. 40, м. Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501)
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 17.03.2026
Суддя С. НЕСТЕРЧУК