вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.03.2026 Справа № 904/7075/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м. Київ
До: Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Про: стягнення 9 250,39грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ПрАТ СК «АРКС» ( позивач ) звернулось господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради ( відповідач ) про стягнення 9250,39грн. , сплаченого страхового відшкодування . В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач є відповідальним за заподіяння шкоди застрахованому майну.
Ухвалою суду від 22.12.25р. відкрито провадження у справі №904/7075/25, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
КП «Жилсервіс-5» ДМР ( відповідач ) у відзиві на позов зазначає, що Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.17 р. №1069 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» призначено управителем багатоквартирних будинків, що ввійшли об'єкти конкурсу та не визначилися з формою управління: КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради у житлових будинках Амур-Нижньодніпровського, Самарського, Індустріального районів. На підставі цього рішення укладено договір №7 від 29 грудня 2017 року між КП «Житлове господарство Самарського району» та Співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: Об'єкт№7 (Індустріальний район) про надання послуг з управління багатоквартирними будинками. Згідно ст. 20 Договору Управитель (його представник) зобов'язаний прибути на виклик співвласника не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення співвласника. Акт-претензія складається управителем (його представником) та співвласником і повинен містити інформацію про ненадання чи надання неналежної якості послуги з управління із зазначенням причини, дату (строк) її ненадання чи надання неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує її ненадання чи надання неналежної якості. У разі неприбуття управителя (його представника) в установлений договором строк або необгрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується співвласником, а також не менш як двома іншими співвласниками, які проживають (розташовані) у сусідніх приміщеннях, і надсилається управителю рекомендованим листом. Таких претензій від співласника - позивача відповідач не отримував, а тільки був викликаний для складання акту, тобто на 29.11.24 року позивач не заявляв жодних претензій стосовно завданих збитків. Позивач обґрунтовує свої претензії відповідно постанови 630-2005-п КМУ України тому слід зазначити: Постаноава 630 документ 630-2005-п, втратив чинність, поточна редакція - втратила чинність від 01.05.2022, підстава - 85-2022-п. Саме на цю постанову опирається позивач. Тобто, всі його претензії не є нікчемними та не підтверджені діючим законодавством, і не підлягають розгляду.
ПАТ «Страхова компанія «АРКС» ( позивач ) у відповіді на відзив зазначило, що шкода майну страхувальника була завдана неправомірними діями відповідача, які полягають у неналежному виконанні покладених на нього обов'язків щодо утримання в належному стані мережі каналізації будинку АДРЕСА_1 .
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
13.06.24р. між ПрАТ СК «АРКС» (страховик) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник) укладений договір добровільного страхування майна, відповідальності та від нещасного випадку № 26976Гик4. , предметом якого є майнові інтереси страхувальника , пов'язані із володінням та користуванням квартирою АДРЕСА_2 .
27.11.24р. сталася страхова подія - затоплення застрахованої квартири каналізаційними стоками. 27.11.24р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. 29.11.24р. комісією КП «Жилсервіс-5» ДМР складено акт про залиття/аварію, що трапилась на системі центрального опалення, холодного водопостачання або водовідведення.
За результатами розгляду заяви страхувальника позивачем складено страховий акт №ARX4371887 від 25.02.25р., яким подію визнано страховим випадком, у зв'язку з чим здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 250,39 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1119404 від 26.02.25р.
Позивач вказує, що шкода майну страхувальника , була завдана неправомірними діями відповідача, які полягають у неналежному виконанні покладених на нього обов'язків щодо утримання мережі каналізації будинку АДРЕСА_1 , що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
За таких обставин, до предмету доказування входить доведення позивачем обставин набуття ним права вимоги саме до відповідача як відповідальної особи за збитки та здійснення виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2018 у справі №902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Відповідно до ст. 6 Закону «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
У п. 1 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об'єкт нерухомого майна).
Відповідно до приписів «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 (далі - Правила) балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Пунктом 2 Правил передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт (додаток 4).
У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті мають бути зазначені такі відомості:1) дата складання акту (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Таким чином, складаючи акт про залиття, комісія повинна не тільки забезпечити присутність осіб, визначених у зазначених Правилах, але і вказати всю вищевказану необхідну інформацію.
Як вбачається з матеріалів справи, доказами наявності вини відповідача, на які посилається позивач, є акт від 17.01.25р., в якому зазначено, що 27.11.24р. по вул. Тітова у м. Дніпро трапилось протікання води від сусідів зверху. Акт складено та підписано лише 17.01.25р.- тобто через 51 день після настання події. Комісія, яка складала Акт, не встановила причини залиття/аварії, а лише зазначила про протікання води від сусідів зверху.
Необхідно зауважити, що при складанні Акту представники відповідача, як нібито ймовірного винуватця події, не повідомлялись та не запрошувались. Господарський суд звертає увагу, що вказаний акт не містить висновків і рекомендацій комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Акт від 17.01.25р. не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення, акт складено без участі представників відповідача та ним не підписаний, в акті відсутні дані про особу, яка є балансоутримувачем або власником будинку, в якому відбулося залиття, в акті не зазначено характер залиття та його причини, не вказано причину залиття із зазначенням дії або бездіяльності заподіювана шкоди, не вказано, які саме норми технічної експлуатації мереж водопостачання порушені або недотримані відповідачем.
Отже, суд вважає, що Акт від 17.01.25р. складено з порушенням «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, а тому він не може бути прийняті судом в якості доказу, оскільки останній не містять жодних даних в підтвердження факту залиття приміщення саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача.
Господарський суд зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідача у залитті зазначеного приміщення. Зокрема, вищезазначений акт про залиття не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття квартири. При цьому господарський суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.09.2018 у справі №569/14230/15-ц, від 21.02.2018 у справі №2-1974/11, від 22.05.2019 у справі №640/8205/17, від 18.12.2019 у справі №711/7670/16-ц, в яких неодноразово зазначалося, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.
Будь-яких інших доказів на підтвердження вини відповідача, позивачем до матеріалів справи не надано.
Також, суд погоджується з твердженням відповідача, що відповідно до п.12. Постанови КМУ №690 якщо надання послуг споживачу припинено для проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням послуг, що виникли з вини споживача, виконавець поновлює надання послуг після усунення причин виявлених неполадок у найкоротший строк, але не більше ніж протягом 24 годин з моменту отримання відомостей про усунення причин. Даного тверднення що засмічення стало з вини співвласників будинку позивач будь - яким чином не спростовує.
Відтак, за відсутністю у справі належних та допустимих доказів неправомірності дій або бездіяльності відповідача, які призвели до затоплення приміщення за адресою: кв. АДРЕСА_2 , у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за спричинені збитки.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 19.03.26р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.