вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про передачу справи до іншого суду
19.03.2026м. ДніпроСправа № 904/1373/26
за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренка Володимира Миколайовича, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Матірко Оксани Олегівни, м. Шахтарське, Дніпропетровська область
про стягнення 1 093 154, 51 грн.,-
Суддя Бажанова Ю.А.
Фізична особа-підприємець Сидоренко Володимир Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Матірко Оксани Олегівни на свою користь основну заборгованість з суборенди у розмірі 662 938,19 грн., грошові кошти за не своєчасну сплату основного боргу 370 226,43 грн., з них: пеню у розмірі 108 509,70 грн., 30% річних у розмірі 230670,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 20 480,15 грн., та 3% річних у розмірі 10 566,58 грн., грошові кошти за несвоєчасну сплату гарантійного платежу у розмірі 54 989,89 грн., з них: пеню у розмірі 42 192,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 696,67 грн., 3% річних у розмірі 4 100,68 грн.; штраф за неповернення документів у розмірі 5000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди нежилих приміщень № СМ-27325 від 01.04.2025 в частині своєчасної та повної спати орендної плати за суборенду приміщення за адресою: м. Київ, просп. Петра Григоренка, 5А.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає їх такими, що підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду міста Києва з таких підстав.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З наведених положень вказаної статті вбачається, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, приписи статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Так, відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга № 18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно".
Окрім цього, відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об'єктами нерухомого майна є житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Як убачається із позовної заяви 01.04.2025 між Фізичною особою-підприємцем Сидоренко Володимиром Миколайовичем та Фізичною особою - підприємцем Матірко Оксаною Олегівною укладено договір суборенди нежилих приміщень № СМ-27325. За Актом № 3 приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.05.2025, який є Додатком до договору (є невід'ємною частиною договору), відповідач отримав у користування приміщення у належному стані загальною площею 255,30 кв.м. (відповідно до додаткової угоди від 02.04.2025 та акту №1 приймання-передачі нежитлового приміщення від 02.04.2025, відповідач отримав у користування приміщення загальною площею 109 кв.м.), розташоване за адресою: м. Київ, просп. Петра Григоренка, 5А, оплату за яке не здійснював належним чином
Отже, нерухоме майно, яке було передано в суборенду та орендну плату за користування яким позивач просить стягнути, знаходиться у м. Київ.
При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Суд відзначає, що спір у даній справі виник з приводу заборгованості з орендної плати за користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Київ, просп. Петра Григоренка , 5А.
За таких обставин, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що у розмінні частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спір у справі стосується нерухомого майна (оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із вищевказаним нерухомим майном), а отже підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто, за місцем знаходження об'єкта нерухомості - м. Київ, просп. Петра Григоренка, 5А.
Відповідно до частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Також, відповідно до частини 1 статті 279 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд. -
Матеріали справи № 904/1373/26 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Сидоренка Володимира Миколайовича до Фізичної особи-підприємця Матірко Оксани Олегівни про стягнення 1 093 154, 51 грн, направити за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду м. Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44/в).
Ухвала набирає законної сили 19.03.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.А. Бажанова