вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.03.2026 Справа № 904/6368/25 (185/15414/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М.
за участю секретаря судового засідання Бакаєвої А.О., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", м. Київ
до ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Кочережки
про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.10.2024-100001493 від 27.10.2024 у загальному розмірі 13 182,42 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Москаленко І.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - позивач) звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.10.2024-100001493 від 27.10.2024 у загальному розмірі 13 182,42 грн., з якої: 5 983,77 грн. - тіло кредиту, 4 188,65 грн. - проценти, 3 010,00 грн. - неустойка.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 цивільну справу № 185/15414/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.10.2024-100001493 від 27.10.2024 у загальному розмірі 13 182,42 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи № 904/6368/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
12.02.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа №185/15414/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №27.10.2024-100001493 від 27.10.2024 у загальному розмірі 13 182,42 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.02.2026 справу № 185/15414/25 передано на розгляд судді Камші Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 постановлено про таке:
- прийняти справу № 185/15414/25 до провадження в межах справи № 904/6368/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;
- розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.03.2026 об 11:40 год.;
- зобов'язано кредитора подати до Господарського суду Дніпропетровської області паперові копії доказів, які підтверджують факт надання кредиту та його сплати відповідачем; розрахунок боргу;
- запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду.
У судове засідання 05.03.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
У вказаному засіданні судом було відзначено, що позивачем не виконані вимоги ухвали від 17.02.2026 про подання до суду паперових копій доказів, які підтверджують факт надання кредиту та його сплати відповідачем; розрахунок боргу.
Враховуючи вказане, господарський суд вбачав підстави для відкладення судового засідання з метою повторного зобов'язання позивача виконати вимоги ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 постановлено про таке:
- розгляд справи по суті відкладено на 17.03.2026 о 10:25 год.;
- повторно зобов'язано позивача подати до Господарського суду Дніпропетровської області паперові копії доказів, які підтверджують факт надання кредиту та його сплати відповідачем; розрахунок боргу.
17.03.2026 до суду від позивача надійшли документи, які підтверджують факт надання кредиту та його сплати відповідачем; інші додатки, які були первісно додані до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог.
У судове засідання 17.03.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховані подані ним до суду документи, з яких вбачається, що останній повідомлений про про дату, час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 17.03.2026 судом були заслухані пояснення відповідача.
При цьому судом було відзначено, що згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
У порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому 17.03.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) призначено арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, свідоцтво № 2017 від 09.11.2021 (адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
У подальшому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 затверджений план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
При цьому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
У відповідності до вказаних положень закону прийнято справу № 185/15414/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.10.2024-100001493 від 27.10.2024 у загальному розмірі 13 182,42 грн. до провадження в межах справи № 904/6368/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Так, 27.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 27.10.2024-100001493 (далі - договір, а.с. 40-46), за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні платіжні рішення" вих. № 149-1211 від 12.11.2025, в якому повідомлено, що вказана сума коштів була видана за договором кредиту № 27.10.2024-100001493 по транзакції № 549659855 в системі iPay (а.с. 38).
Положеннями пунктів 1-4 договору передбачені наступні умови надання кредиту:
- дата надання/видачі кредиту - 27.10.2024;
- сума кредиту: 7 000,00 грн.;
- строк, на який надається кредит - 112 днів з дати його надання;
- дата повернення (виплати) кредиту - 15.02.2025.
Згідно з пунктом 6 договору процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,9% (денна процентна ставка) = (7 074,50 / 7 000)/112 / х 100% (пункт 10 договору).
Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку (пункт 11 договору).
Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі - комісія, економічна сутність - плата за надання кредиту) - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 400 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (пункт 7 договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08ХХ-ХХХХ-1861.
Згідно з пунктом 4.3. договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
Відповідно до пункту 6.1. договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти, б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно з пунктом 9.1. договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/ або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно з п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
27.10.2024 Москаленко Іриною Олександрівною електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7 000,00 грн., а отже акцептовано умови договору (а.с. 43-46).
Варто зазначити, що Закон України "Про електронні довірчі послуги" визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною третьою статті 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронні довірчі послуги" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 27.10.2024-100001493 від 27.10.2024 також пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Під час ідентифікації позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Слід відзначити, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Статтею 14 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України №32 від 17.03.2020 встановлено наступні визначення, зокрема:
- абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;
- абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк;
- користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавала послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.
Згідно з частиною 3 Порядку використання Системи BankID Національного банку, учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" є абонентом Системи BankID Національного банку з 26.10.2020.
Відповідно до умов договору та транзакції про перерахунок коштів кредитодавцем було надано позичальнику кредит у розмірі 7 000,00 грн. строком на 112 днів, які отримані 27.10.2024 позичальником (а.с. 38).
Своїм підписом на договорі ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем здійснено заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата за спірним кредитним договором у наступному порядку: 12.11.2024 на суму 1 969,31 грн.; 27.11.2024 на суму 2 039,31 грн., 30.11.2024 на суму 1 765,66 грн.
Однак, у повному обсязі відповідачем зобов'язання за кредитним договором не виконані, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 13 182,42 грн., з якої: 5 983,77 грн. - тіло кредиту, 4 188,65 грн. - проценти, 3 010,00 грн. - неустойка, що і є причиною виникнення спору.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансове установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
При цьому відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У підписаному відповідачем кредитному договорі від 27.10.2024 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Так, ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн., водночас ОСОБА_1 , отримавши кредит, зобов'язання за договором від 27.10.2024 не виконала.
Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, неповернення відповідачем отриманих за договором кредитних коштів у повному обсязі та відсутність наданих до суду будь-яких доказів повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 5 983,77 грн. та процентів у розмірі 4 188,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 010,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи викладене, стягнення неустойки у розмірі 3 010,00 грн. за кредитним договором від 27.10.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам вищезазначеного закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Слід відзначити, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховано, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, внаслідок чого витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Москаленко Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 133-А, ідентифікаційний код 37356833) 5983,77 грн. - основного боргу, 4 188,65 грн. - процентів та 2 422,40 грн. - судових витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.
Повне рішення складено - 19.03.2026.
Суддя Н.М. Камша