вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" березня 2026 р. Cправа № 925/1280/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,
представника позивача - Момотенко І.Г.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (пров. Світанковий, буд. 2А, село Агрономічне "Окружний" садівничий масив, Вінницький район, Вінницька область, 23227)
про стягнення 6447329,59 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" 6447329,59 грн, передана за підсудністю Господарським судом Черкаської області відповідно до ухвали від 20.10.2025 у справі № 925/1280/25.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-20238-2 від 24.04.2025, №UUB-20443-4 від 01.05.2025, №UUB-20956-3 від 19.05.2025 в частині повної та своєчасної оплати вартості переданого товару, а також за договором № 157-01.3.4-20250102-2 від 02.01.2025 в частині оплати вартості послуг перевезення лісопродукції, внаслідок чого Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" 6447329,59 грн, з яких: 5843939,28 грн - основного боргу; 550149,99 грн - пені та 53240,32 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 24.11.2025, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1280/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.12.2026 о 09:30 год.
Під час підготовчого провадження у справі, строк якого продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду в порядку ч.3 ст.177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору. Однак учасники справи таким правом не скористалися.
29.01.2026 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача з обґрунтуванням розрахунку пені (вх. № 01-34/998/26).
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2026 о 16:00 год., про що 10.02.2026 постановлено відповідну ухвалу.
На визначений час у судове засідання 12.03.2026 з'явилася представниця позивача, повідомлений належним чином відповідач (шляхом направлення ухвали від 10.02.2026 рекомендованою поштовою кореспонденцією) правом участі у судовому засіданні не скористався.
Вказану ухвалу від 10.02.2026, як і ухвалу про відкриття провадження у справі №925/1280/25, яка направлялася на встановлену за інформацією з ЄДРЮОФОПГФ адресою місцезнаходження відповідача, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).
Також відповідно до висновків КАС ВС, викладених у постановах від 23.11.2023 у справах №990/14340/23 та №215/7312/20 кореспонденція із позначкою "адресат відсутній" з урахування конкретних обставин може вважатися належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.
Крім того, суд зазначає, що ухвалу суду у справі №925/1280/25 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" про дату, час та місце розгляду справи.
Представниця позивача, якій на підставі відповідної заяви (вх. № 01-34/13318/25 від 10.12.2025) забезпечено участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (Покупець, відповідач) укладено ряд Договорів купівлі-продажу необробленої деревини: №UUB-20238-2 від 24.04.2025 (Договір 1), №UUB-20443-4 від 01.05.2025 (Договір 2), №UUB-20956-3 від 19.05.2025 (Договір 3).
Відповідно до п.1.1. вищевказаних Договорів №UUB 20238-2, №UUB-20443-4, №UUB-20956-3 за результатами Аукціону, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час Аукціону (Аукціонів), яка відповідає умовам цього Договору (далі-Товар), і сплатити за нього ціну відповідно до умов , що визначені в розділі 4 Договору.
Термін поставки за вказаними Договорами згідно із п. 3.1. визначено до 30 червня 2025 р. включно.
Поставка Товару за даним Договором здійснюється окремими частинами (партіями Товару) на умовах FCA (нижній/проміжний склад Продавця) / EXW (верхній склад Продавця) згідно з Графіком поставки, сформованим в електронній торговій системі (ЕТС) Біржі, за формою, наведеною у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Графік поставки підписується електронними підписами уповноважених осіб Сторін (КЕП або УЕП) в ЕТС Біржі протягом строку на укладання цього Договору, встановленого Регламентом (п. 3.2. Договорів 1,2,3).
За змістом п. 5.2. Договорів 1,2,3 сторони погодили, що Продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати Покупцеві партію Товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію Товару або здійснити відвантаження партії Товару відповідно до Графіку поставки, з урахуванням пункту 4.7. Договору. Під час передачі кожної партії Товару Продавець надає Покупцеві наступні документи: товаро-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату Товару.
Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків), з урахуванням умов, визначених пунктом 4.3. Договору, та якщо інше не обумовлено Сторонами згідно з пунктом 4.7. Договору (п. 4.5. Договорів 1,2,3).
Пунктом 7.4. Договорів 1,2,3 сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату партії Товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії Товару Покупцем на умовах відтермінування платежу, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
За період травня 2025 року позивач поставив відповідачу лісопродукцію, що підтверджується товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), копії яких наявні у матеріалах справи:
- за Договором №UUB-20956-3 від 19.05.2025 на загальну суму 2929464,1 грн;
- за Договором №UUB-20238-2 від 24.04.2025 на загальну суму 1652155,45 грн;
- за Договором №UUB-20443-4 від 01.05.2025 на загальну суму 2198691,01 грн.
Поряд з цим, як стверджує позивач та відображено в актах звірки взаєморозрахунків між сторонами (а.с. 94-96, т. 2), відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого товару:
- за Договором №UUB-20956-3 від 19.05.2025 на загальну суму 123471 грн;
- за Договором №UUB-20238-2 від 24.04.2025 на загальну суму 1052155,45 грн;
- за Договором №UUB-20443-4 від 01.05.2025 на загальну суму 553591,60 грн.
Отже, позивачем за вказаними вище договорами було поставлено товар на загальну суму 6780310,56 грн, проте відповідачем було здійснено оплату частково на загальну суму 1729218,05 грн. Тобто несплаченим залишається основний борг за Договорами 1,2,3 на загальну суму 5051092,51 грн.
Окрім того, 02.01.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (Замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг з перевезення лісопродукції № 157-01.3.4-20250102-2 (Договір послуг з перевезення), згідно із п. 1.1. якого Виконавець від свого імені, за завданням Замовника забезпечує надання Послуг з автомобільних перевезень (ДК 021:2015 60100000-9) - перевезення лісопродукції на склад Замовника з використанням своєї техніки, засобів та матеріалів (далі - послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Надання послуг з перевезення підтверджується підписанням Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.6. Договору послуг з перевезення).
Пунктом 4.2. Договору послуг з перевезення визначено вартість послуг з урахуванням відстані перевезення.
Згідно із п. 4.3. Договору послуг з перевезення розрахунки за надані послуги по Договору здійснюються Замовником на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5 робочих днів від дня підписання Сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
На виконання Договору послуг з перевезення за період квітня - серпня 2025 року Виконавець надав, а Замовник отримав відповідні послуги загальною вартістю 1434668,07 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 86-142, т. 1, а.с. 100-102, т. 2).
Як стверджує позивач та відображено в акті звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період 01.01.2025 - 01.10.2025 за Договором № 157-01.3.4-20250102-2 від 02.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (а.с. 98-99, т. 2) сплачено Виконавцю 641821,3 грн. Тобто несплаченим є основний борг за вказаним договором в сумі 792846,77 грн.
Несплата вартості переданих відповідачу лісоматеріалів в сумі 5051092,51 грн за Договорами купівлі-продажу необробленої деревини: №UUB-20238-2 від 24.04.2025 (Договір 1), №UUB-20443-4 від 01.05.2025 (Договір 2), №UUB-20956-3 від 19.05.2025 (Договір 3), а також вартості наданих послуг за Договором про надання послуг з перевезення лісопродукції № 157-01.3.4-20250102-2 від 02.01.2025 в сумі 792846,77 грн слугувала підставою для звернення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" із відповідним позовом до суду. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, 550149,99 грн - пені та 53240,32 грн - 3% річних, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за Договорами 1,2,3.
З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах укладених договорів купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-20238-2 від 24.04.2025, №UUB-20443-4 від 01.05.2025 та №UUB-20956-3 від 19.05.2025 врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Оскільки п.п. 4.5., 5.2. Договорів 1,2,3 передбачено передачу товару на умовах передплати, то за приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортним (ТТН-ліс) є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Щодо відсутності у окремих накладних підпису особи, яка отримала товар, то відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, вартість відпущеного товару, яка зазначена товарно-транспортних накладних (ТТН-ліс), відповідає вартості товару, яка зазначена у Актах звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2025-01.10.2025 за договорами №UUB-20238-2 від 24.04.2025, №UUB-20443-4 від 01.05.2025 та №UUB-20956-3 від 19.05.2025, які обопільно підписані сторонами (а.с. 94-96, т. 2).
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір про надання послуг з перевезення лісопродукції № 157-01.3.4-20250102-2 від 02.01.2025 є договором послуг.
Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено вище, на підставі Договору послуг перевезення позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 1434668,07 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів надання послуг.
Згідно із п. 4.3. Договору послуг з перевезення розрахунки за надані послуги по Договору здійснюються Замовником на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5 робочих днів від дня підписання Сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Враховуючи, що акти надання послуг сторонами підписано без зауважень, тому термін для здійснення оплати вартості послуг настав та виконаний відповідачем був лише частково на суму в розмірі 641821,3 грн, що стверджується позивачем та підтверджується в акті звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період 01.01.2025 - 01.10.2025 за Договором № 157-01.3.4-20250102-2 від 02.01.2025.
Проте, суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору виконавець бере на себе обов'язок надати послуги і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник зі свого боку набуває права вимагати від виконавця передачі цих послуг та зобов'язаний здійснити їх оплату.
Зокрема, суд враховує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова ВС КГС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17 та від 21.12.2020 у справі №916/499/20).
Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Отже, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що останнім не виконано обов'язку щодо сплати вартості переданої за Договорами купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-20238-2 від 24.04.2025 (Договір 1), №UUB-20443-4 від 01.05.2025 (Договір 2) та №UUB-20956-3 від 19.05.2025 (Договір 3) на загальну суму 5051092,51 грн, а також вартості наданих послуг за Договором про надання послуг з перевезення лісопродукції № 157-01.3.4-20250102-2 від 02.01.2025 на загальну суму 792846,77 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у заявленому позивачем розмірі 5843939,28 грн (5051092,51 грн + 792846,77 грн).
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 550149,99 грн - пені та 53240,32 грн - 3% річних, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за Договорами купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-20238-2 від 24.04.2025, №UUB-20443-4 від 01.05.2025 та №UUB-20956-3 від 19.05.2025.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки передача товару відбулася без здійснення попередньої оплати, а відповідачем такий товар прийнято без зауважень та заперечень, відтак суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін в частині оплати товару підлягають застосуванню приписи ст. 692 ЦК України.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання. Такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.
Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 7.4. Договорів 1,2,3 сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату партії Товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії Товару Покупцем на умовах відтермінування платежу, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені за відповідні періоди прострочення з урахуванням здійснених відповідачем проплат, а також 3% річних за такі ж періоди (гранична дата нарахування 30.09.2025), судом встановлено, що такий розрахунок не перевищує розрахунку суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 550149,99 грн - пені та 53240,32 грн - 3% річних. Крім того, суд акцентує увагу про безпідставність визначення позивачем заявлених 3% річних як штрафних санкцій, оскільки сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладених між сторонами Договорів, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 77367,96 грн. При обчисленні ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (пров. Світанковий, буд. 2А, село Агрономічне "Окружний" садівничий масив, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код ЄДРПОУ 45271934) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" (пров. Медичний, буд. 4, м. Черкаси, Черкаська область, 18009, ЄДРПОУ 45625546) 5843939,28 грн - основного боргу; 550149,99 грн - пені; 53240,32 грн - 3% річних та 77367,96 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 19 березня 2026 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу - пров. Світанковий, буд. 2А, село Агрономічне "Окружний" садівничий масив, Вінницький район, Вінницька область, 23227.