18 березня 2026 р. Справа № 902/1311/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали
за заявою: Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт" (провулок 2-й Артилерійський, 6, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 03482749)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844)
про банкрутство
за участю :
ТОВ "Дніпроенергозбут": Чучупака Т.В.
арбітражний керуючий Слободян В.М.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1311/25 за заявою АТ "Одеснафтопродукт" до ТОВ "ВНП" про банкрутство.
Ухвалою суду від 22.12.2025 року, серед іншого, відкрито провадження у справі №902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Слободяна В.М. Призначено попереднє засідання на 20.04.2026 року.
26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
15.01.2026 року до суду від ТОВ "Дніпроенергозбут" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 15.01.2026 року (вх. № 01-36/55/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 3 479 893,60 грн у справі № 902/1311/25.
Ухвалою від 16.01.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 18.03.2026 року.
19.01.2026 року до суду від боржника надійшло повідомлення б/н від 19.01.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Дніпроенергозбут", в якому повідомлено про визнання заявлених вимог.
11.02.2026 року до суду від арбітражного керуючого Слободяна В.М. надійшли відомості №02-01/07 від 10.02.2026 року про розгляд грошових вимог кредиторів, в яких, окрім іншого, повідомлено, що розпорядник майна не заперечує щодо вимог ТОВ "Дніпроенергозбут".
В судове засідання на визначену дату з'явились арбітражний керуючий та представник заявника. Інші учасники провадження у даній справі правом участі в судовому засіданні не скористались.
В ході розгляду справи представник заявника надала пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримала її вимоги та просила задоводити.
Арбітражний керуючий заявлені кредиторські вимоги визнав, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин щодо здійснення нарахувань після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом заяви та доданих до неї доказів вбачається, що між ТОВ "Дніпроенергозбут" (Постачальник) та ТОВ "ВНП" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №01/02/24-307 від 01.02.2024 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії Постачальнику, а також здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.
На підставі п.5.1., 5.3 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією, що є невід'ємним додатком до цього Договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.5.6., 5.8.-5.9. Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, зазначений у Комерційній пропозиції, або у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем.
Відповідно до п.5.19 Договору, Постачальник не пізніше 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії в порядку, який зазначений в п.1.4. цього Договору, а Споживач не пізніше наступного дня з дня отримання підписує та надсилає Постачальнику в порядку передбаченому п.1.4. цього Договору Акт купівлі-продажу електричної енергії.
На виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/02/24-307 від 01.02.2024, ТОВ "Дніпроенергозбут" поставило Боржнику 610 890 кВт*год електричної енергії на загальну суму 5 684 891,61 грн., що підтверджується Актами купівлі-продажу електричної енергії та рахунками на оплату (додаються до заяви).
У березні 2024 Боржником спожито 93 253 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 640 482,26 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №1022 від 31.03.2024, фактичний рахунок на оплату №1828 від 31.03.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.04.2024. Оплата здійснена 12.04.2024 (платіжні інструкції додаються до заяви).
У квітні 2024 Боржником спожито 50 765 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 363 915,85 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №1607 від 30.04.2024, фактичний рахунок на оплату №2758 від 30.04.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.05.2024. Оплата здійснена частинами: 12.04.2024 в сумі 88 670,74 грн, 29.04.2024 в сумі 231 795,00 грн, 06.06.2024 - 43 450,11 грн.
У травні 2024 року Боржником спожито 36 100 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 298 224,32 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №2038 від 31.05.2024, фактичний рахунок на оплату №3608 від 31.05.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.06.2024. Оплата здійснена 06.06.2024.
У червні 2024 року Боржником спожито 29 870 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 290 164,88 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №2579 від 30.06.2024, фактичний рахунок на оплату №4698 від 30.06.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.07.2024. Оплата здійснена 12.04.2024 частинами: 06.06.2024 - в сумі 22 446,57 грн, 03.07.2024 - 267 718,31 грн.
У липні 2024 року Боржником спожито 29 107 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 288 617,56 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №3296 від 31.07.2024, фактичний рахунок на оплату №5999 від 31.07.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.08.2024. Оплата здійснена частинами: 03.07.2024 - в сумі 15 235,60 грн, 10.09.2024 - в сумі 97 317,00 грн, 12.09.2024 - в сумі 100 488,00 грн, 17.09.2024 - в сумі 75 576,96 грн.
У серпні 2024 року Боржником спожито 30 352 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 300 320,90 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №4118 від 30.08.2024, фактичний рахунок на оплату №7408 від 31.08.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.09.2024. Оплата здійснена частинами: 17.09.2024 - в сумі 103 114,04 грн, 25.09.2024 - в сумі 58 106,00 грн, 07.10.2024 - в сумі 114 294,00 грн, 21.10.2024 - в сумі 24 806,86 грн.
У вересні 2024 року Боржником спожито 32 927 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 326 204,50 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №4880 від 30.09.2024, фактичний рахунок на оплату №8689 від 30.09.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.10.2024. Оплата здійснена частково зі значним порушенням строків оплати: 21.10.2024 боржником сплачено 74 977,14 грн, 01.11.2024 - сплачено 50 136,00 грн, 22.11.2024 - сплачено 85 479,90 грн, 26.11.2024 - сплачено 105 172,00 грн. Залишок заборгованості становить 10 413 36 грн.
У жовтні 2024 року Боржником спожито 38 564 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 386 791,63 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №5688 від 31.10.2024, фактичний рахунок на оплату №9950 від 31.10.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.11.2024. Заборгованість не погашена.
У листопаді 2024 року Боржником спожито 66 016 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 652 929,95 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №6304 від 30.11.2024, фактичний рахунок на оплату №11092 від 30.11.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.12.2024. Заборгованість не погашена.
У грудні 2024 року Боржником спожито 70 495 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 732 652,28 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №7275 від 31.12.2024, фактичний рахунок на оплату №12568 від 31.12.2024), з кінцевим терміном оплати - 20.01.2025. Заборгованість не погашена.
У січні 2025 року Боржником спожито 62 720 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 668 876,23 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №403 від 31.01.2025, фактичний рахунок на оплату №1120 від 31.01.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.02.2025. Заборгованість не погашена.
У лютому 2025 року Боржником спожито 41 190 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 449 623,27 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №1368 від 28.02.2025, фактичний рахунок на оплату №2697 від 28.02.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.03.2025. Заборгованість не погашена.
У березні 2025 року Боржником спожито 7 982 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 81 597,77 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №1908 від 31.03.2025, фактичний рахунок на оплату №3809 від 31.03.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.04.2025. Заборгованість не погашена.
У квітні 2025 року Боржником спожито 4 453 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 40 815,65 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №3028 від 30.04.2025, фактичний рахунок на оплату №5498 від 30.04.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.05.2025. Заборгованість не погашена.
У травні 2025 року Боржником спожито 3 101 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 28 505,46 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №3883 від 31.05.2025, фактичний рахунок на оплату №6903 від 31.05.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.06.2025. Заборгованість не погашена.
У червні 2025 року Боржником спожито 3 432 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 31 668,52 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №4777 від 30.06.2025, фактичний рахунок на оплату №8394 від 30.06.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.07.2025. Заборгованість не погашена.
У липні 2025 року Боржником спожито 2 765 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 27 481,27 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №5597 від 31.07.2025, фактичний рахунок на оплату №9807 від 31.07.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.08.2025. Заборгованість не погашена.
У серпні 2025 року Боржником спожито 2 630 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 26 556,34 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №6582 від
31.08.2025, фактичний рахунок на оплату №11318 від 31.08.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.09.2025. Заборгованість не погашена.
У вересні 2025 року Боржником спожито 5 168 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 49 462,97 грн (Акт купівлі-продажу електричної енергії №7422 від 30.09.2025, фактичний рахунок на оплату №12572 від 30.09.2025), з кінцевим терміном оплати - 20.10.2025. Заборгованість не погашена.
У зв'язку зі зростаючою заборгованістю за спожиту електричну енергію Постачальником вжито заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу з 23.09.2025.
Боржник свої зобов'язання в частині оплати за спожиту електричну енергію виконав не в повному обсязі, сплатив лише 2 497 490,81 грн., внаслідок чого за ТОВ "ВНП" рахується заборгованість в сумі 3 187 400,80 грн.
Заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №01/02/24-307 від 01.02.2024 у сумі 3 187 400,80 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача на підставі п.9.4 Договору та п.6 Комерційної пропозиції, яка є невід'ємним додатком до Договору.
За період прострочення заборгованості з оплати електричної енергії, спожитої ТОВ "ВНП" розмір інфляційних втрат станом на 14.01.2026 становить 202 633,53 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу - 89 859,27 грн. (розрахунок додається).
Заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №01/02/24-307 від 01.02.2024 з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних становить 3 479 893,60 грн.
Посилаючись на наведені вище обставини, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в сумі 3 479 893,60 грн., з яких: 3 187 400,80 грн. боргу, 202 633,53 грн інфляційних, 89 859,27 грн. 3% річних; а також 5 324,80 грн. - судового збору за подання заяви про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство № 902/1311/25.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед кредитором до суду не надано.
При цьому, у повідомленнях боржника та арбітражного керуючого про результати розгляду заяви ТОВ "Дніпроенергозбут" про грошові вимоги кредитора до боржника, зазначено про визнання заявлених кредиторських вимог в повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Дніпроенергозбут" б/н від 15.01.2026 року (вх. № 01-36/55/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25 надійшла до суду 15.01.2026 року (сформовано в системі "Електронний суд" 15.01.2026 року), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Умови вищевказаного Договору розроблені відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про публічні закупівлі", "Про запобігання корупції", "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Укладений між ТОВ "Дніпроенергозбут" (Постачальник) та ТОВ "ВНП" (Споживач) договір про постачання електричної енергії споживачу №01/02/24-307 від 01.02.2024 року, за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Згідно з п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ) електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно з ч.2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п.5.6., 5.8.-5.9. Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, зазначений у Комерційній пропозиції, або у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем.
Відповідно до п.5.19 Договору, Постачальник не пізніше 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії в порядку, який зазначений в п.1.4. цього Договору, а Споживач не пізніше наступного дня з дня отримання підписує та надсилає Постачальнику в порядку передбаченому п.1.4. цього Договору Акт купівлі-продажу електричної енергії.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що в період з березня 2024 року по вересень 2025 року кредитором поставлено боржнику електричну енергію на загальну суму 5 684 891,61 грн, вартість якої сплачено частково, в сумі 2 497 490,81 грн.
Відтак несплаченим залишається основний борг в розмірі 3 187 400,80 грн..
Отже, суд надавши оцінку долученим до кредиторської заяви документам, дійшов висновку, що ТОВ "Дніпроенергозбут" підтверджено належними доказами наявність заборгованості боржника перед заявником у загальному розмірі 3 187 400,80 грн, яка заявлена останнім до визнання у цій справі.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником боргу перед ТОВ "Дніпроенергозбут" в розмірі 3 187 400,80 грн.
Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про визнання заявлених вимог ТОВ "Дніпроенергозбут" до ТОВ "ВНП" у розмірі 3 187 400,80 грн. основного боргу.
Щодо вимог до боржника в частині визнання інфляційних втрат та 3% річних, суд зауважує наступне.
Так, крім суми основного боргу, кредитором пред'явлено до визнання також вимоги до боржника в розмірі: 202 633,53 грн інфляційних та 89 859,27 грн. 3% річних.
При цьому, з доданого до кредиторської заяви розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що нарахування пред'явлених до визнання вимог в розмірі 202 633,53 грн інфляційних та 89 859,27 грн. 3% річних, здійснено по кожному акту окремо, за період до 14.01.2026 року.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд зауважує, що ухвалою суду від 22.12.2025 року відкрито провадження у справі №902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП". Введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.ч. 1,2 абз. 4,6 ч. 3 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023 року у справі № 905/1224/17, "спеціальний закон - КУзПБ імперативно встановив обмеження, зокрема, застосування заходів відповідальності до боржника за невиконання грошових зобов'язань, серед яких і передбачені статтею 625 ЦК України, адже після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов'язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.
Як убачається з установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, кредитор заявив грошові вимоги у сумі нарахованих процентів на заборгованість позичальника і стверджує, що здійснив таке нарахування в порядку статті 625 ЦК України за період з 04.07.2017 по 07.05.2018, тобто за період після відкриття стосовно ТОВ "Хлібсервіс" провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.07.2017 у справі № 905/1224/17.
Отже, таке нарахування здійснено кредитором за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Хлібсервіс", що виключає застосування до боржника заходів відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, зокрема передбачених статтею 625 ЦК України".
Так, судом встановлено, що ТОВ "Дніпроенергозбут" нараховано 202 633,53 грн інфляційних та 89 859,27 грн. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, по кожному акту окремо, за період до 14.01.2026 року.
При цьому, заявником при заявлені вказаних вимог за період до 14.01.2026 року, не було враховано наведені вище положення закону та те, що з моменту відкриття провадження у даній справі (22.12.2025 року) вимоги щодо відсотків річних та інфляційних, починаючи з 22.12.2025 року (дати відкриття провадження у справі про банкрутство) за своєю природою є вимогами, щодо задоволення яких введено мораторій ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.12.2025 року у цій справі.
Відтак, нарахування заявником інфляційних втрат та 3% річних за період з 22.12.2025 року по 14.01.2026 року є неправомірним.
Водночас, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат за період по 21.12.2025 року включно (22.12.2025 року - дата відкриття провадження у справі про банкрутство) становить 202 633,53 грн., та відповідно, визначення кредитором періоду нарахування інфляційних втрат по 14.01.2026 року, не вплинуло на загальний розмір заявлених до визнання вимог в частині інфляційних втрат в розмірі 202 633,53 грн..
Водночас, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, судом встановлено, що нарахування 3% річних за період по 21.12.2025 року включно (22.12.2025 року - дата відкриття провадження у справі про банкрутство) становить 83 571,84 грн.
З огляду на наведені обставини та положення закону, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Дніпроенергозбут" до ТОВ "ВНП" в частині визнання 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 83 571,84 грн.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Отже, з огляду на наведені обставини та положення закону у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Дніпроенергозбут" б/н від 15.01.2026 року (вх. № 01-36/55/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, та визнання заявлених грошових вимог у розмірі 3 473 606,17 грн., з яких: 3 187 400,80 грн. боргу, 202 633,53 грн інфляційних, 83 571,84 грн. 3% річних, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 64 КУ з процедур банкрутства.
Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Заява ТОВ "Дніпроенергозбут" б/н від 15.01.2026 року (вх. № 01-36/55/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25 в решті вимог щодо визнання 6 287,43 грн. 3% річних, задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 45, 64 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 73, 74, 76-79, 86, 234-236 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Дніпроенергозбут" б/н від 15.01.2026 року (вх. № 01-36/55/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергозбут" (бул. Шевченка, 208, офіс 25, м. Черкаси, Черкаська обл., 18001; код ЄДРПОУ 44809688) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) в розмірі 3 473 606,17 грн (четверта черга задоволення); а також 5 324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/1311/25 (перша черга задоволення).
3. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Дніпроенергозбут" б/н від 15.01.2026 року (вх. № 01-36/55/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, в частині визнання грошових вимог до боржника в розмірі 6 287,43 грн. 3% річних.
4. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Слободяну В.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВНП" у справі № 902/1311/25.
5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: АТ "Одеснафтопродукт" - office@onp.com.ua; представнику АТ "Одеснафтопродукт" Кутяєву Г.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "ВНП" - vnp_llc@ukr.net; арбітражному керуючому Слободяну В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Управлінню поліції охорони в Житомирській області - ypo_zt@ukr.net; ТОВ "Дніпроенергозбут" - dniproenergozbut@ukr.net.
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.