22.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4401/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Степ'юк В.С., представник;
від відповідача: Євглевський Ю.В., представник;
від відповідача: Борисенко Л.Ф., представник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлотек Трейд" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 року у справі №904/4401/24 (суддя Юзіков С.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлотек Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ КОМПЛЕКС"
про стягнення боргу за договором поставки,-
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 року у справі №904/4401/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлотек Трейд" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ КОМПЛЕКС" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, код 36206990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлотек Трейд" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 9, код 39704162) 10 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.
У решті заяви відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано наявністю підстав для часткового стягнення судових витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу, обґрунтованістю та співмірністю стягнутої судом суми.
Не погодившись з додатковим рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу в сумі 53 188,70 грн., позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:
- апелянт не погоджується з твердженням суду, що розмір витрат позивача на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки дана справа не є складною;
- зазначає, що адвокат позивача витратив значну кількість часу на те, щоб обґрунтовано спростувати доводи відповідача, викладені у відзиві;
- апелянт не погоджується з мотивами суду першої інстанції про те, що в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.01.2025 року роботи, відображені в пунктах 1 - 4 акту, є складовими і охоплюються роботами, відображеними у п. 3 акту - складання позовної заяви, та що роботи, відображені в пунктах 5 - 9 акту, є складовими і охоплюються роботами, відображеними у п. 7 акту - складання відповіді на відзив;
- безпідставними є твердження суду про те, що підготовка справи до розгляду та складання позовної заяви не потребувала аналізу великої кількості доказів, аналізу значного обсягу законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Скаржник просить:
- скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 року у справі №904/4401/24 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Світлотек Трейд" про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 53 188,70 грн;
- ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлотек Трейд" в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні висловили свою правову позицію щодо доводів апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій та другій статті 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту першого частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову па (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно із частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частин четвертої та шостої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Застосовуючи цю норму, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частини четверта-шоста, сьома та дев'ята статті 129 ГПК України також визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як зазначалося вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою- сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись вказаними нормами права відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно із статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 року у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 року у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 року стягнуто з ТОВ "СТ КОМПЛЕКС" на користь ТОВ "Світлотек Трейд" 419 248,00 грн. - боргу, 166 733,59 грн. - індексу інфляції, 34 522,84 грн. - 3 % річних, 11 382,58 грн. - неустойки 7 582,65 грн. - судового збору.
ТОВ "Світлотек Трейд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про розподіл судових витрат, згідно якої просило стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 63 188,70 грн.
До матеріалів справи долучено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 року, підписаний адвокатом Степ'юком Валентином Сергійовичем (виконавець) та ТОВ "Світлотек Трейд" (а.с. 142 том 1).
За змістом вказаного договору предметом даного договору є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту в усіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п.1.1).
Відповідно до п. 5.1-5.2 договору на визначення розміру гонорару виконавця впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. За надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцеві гонорар за домовленістю. Оплата за надані послуги проводиться відповідно Акту виконаних робіт, який є складовою частиною цього договору.
Конкретний розмір гонорару, який має сплатити клієнт на користь виконавця, визначається додатком до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору (п.5.4 договору).
01.10.2024 року адвокат Степ'юк Валентин Сергійович та ТОВ "Світлотек Трейд" уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 року, за змістом якої:
- у зв'язку з тим, що у клієнта виникла необхідність у стягненні заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та неустойки за договором поставки товару №29/04 від 29.04.2021 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлотек Трейд" (потачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ КОМПЛЕКС" (покупець), сторони уклади додаткову угоду №1 до договору та визначили наступне:
1. Клієнт доручає, а виконавець приймає доручення щодо попереднього збору та аналізу документів, складання та подачу позовної заяви та усіх необхідних для вирішення судової справи процесуальних документів, розрахунок інфляційних втрат, 3% річних, неустойки, підготовки та подачі відповідачу та до суду процесуальних документів та додатків до них.
2. Гонорар виконавця складає 10% від ціни позову, а саме: 63 188,70 грн. за виконання доручення клієнта, визначеного в п.1 даної додаткової угоди.
24.01.2025 року сторони підписали Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем були надані наступні послуги по договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 року, а саме:
1. Аналіз наданих клієнтом документів: договору поставки товару №29/04 від 24.04.2021 року з додатками; рахунку на оплату по замовленню №9975 від 12.11.2021 року на суму 297 634,80 грн.; рахунку на оплату по замовленню №10043 від 07.10.2021 року на суму 283 676,24 грн.; рахунку на оплату по замовленню №13103 від 20.12.2021 року на суму 31 596 грн.; платіжного доручення №7751 від 08.10.2021 року на суму 95 000 грн.; платіжного доручення №8018 від 15.11.2021 року на суму 90 000 грн.; видаткової накладної №6150 від 26.10.2021 року на суму 275 982 грн.; видаткової накладної №7136 від 01.12.2021 року на суму 297 634,80 грн. та видаткової накладної №8057 від 28.12.2021 року на суму 30 631,20 грн.
2. Здійснення нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені окремо за кожною видатковою накладною: №7136 від 01.12.2021року, №6150 від 26.10.2021 року та №8057 від 28.12.2021 року. Оформлення підсумку нарахувань у зведену таблицю по розрахунках.
3. Складання позовної заяви про стягнення заборгованості з такими позовними вимогами: стягнення 419 248,00 грн. заборгованості, 166 733,59 грн. інфляційних втрат, 34 522,84 грн. 3% річних та 11 382,58 грн. неустойки за договором поставки товару №29/04 від 29.04.2021 року на підставі ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 265 ГК України.
4. Підготовка додатків до позовної заяви, направлення відповідачу та до суду позовної заяви і доданих до неї документів.
5. Аналіз відзиву відповідача на позовну заяву від 19.11.2024 року.
6. Аналіз документів, наданих клієнтом: податкової накладної №182 від 08.10.2021 року на суму 95 000 грн.; квитанції про реєстрацію податкової накладної від 22.10.2021 року в ЄРПН зареєстровано за № 9314180003; податкової накладної №581 від 26.10.2021року на суму 188 676,24 грн.; квитанції про реєстрацію податкової накладної від 09.11.2021 року в ЄРПН зареєстровано за № 9336810305; податкової накладної №368 від 15.11.2021 року на суму 90 000 грн.; квитанції про реєстрацію податкової накладної від 25.11.2021 року в ЄРПН зареєстровано за № 9357652681; податкової накладної №2 від 01.12.2021 року на суму 207 634,80 грн.; квитанції про реєстрацію податкової накладної від 17.12.2021 року в ЄРПН зареєстровано за № 9386264908; податкової накладної №748 від 28.12.2021 року на суму 30 631,20 грн.; квитанції про реєстрацію податкової накладної від 11.01.2022 року в ЄРПН зареєстровано за № 9409829209.
7. Складання відповіді на відзив та підготовка додатків до неї.
8. Складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
9. Направлення відповідачу та до суду відповіді на відзив та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи з додатками.
Загальна вартість робіт (послуг) складає 63 188,70 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. клієнт зобов'язується оплатити виконавцю загальну вартість робіт (послуг) в сумі 63 188,70 грн. протягом 5 днів після набрання відповідним рішенням суду законної сили на користь клієнта.
В матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2110 від 23.12.20213 року, видане адвокату Степ'юку Валентину Сергійовичу та ордер про надання правничої (правової) допомоги від 10.06.2024 року серія АА № 1509042.
Вирішуючи, чи є розмір стягнутих судом першої інстанції витрат на правову (правничу) допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Позовна заява у справі не охоплює значного обсягу дослідження нормативно-правової бази; вивчення широкого обсягу документів; не вимагає дослідження значного обсягу судової практики. За своєю суттю та змістом дана справа є не складною, є типовою, розмір заявлених вимог не є значним.
Тому колегія суддів поділяє щодо цього висновки суду першої інстанції про завищену вартість виконаних адвокатом на користь позивача робіт.
В даному випадку сторони за договором про надання правничої допомоги погодили гонорар адвоката у відсотковому розмірі по відношенню до ціни позову. Однак, на думку колегії суддів таке визначення не є розумною необхідністю таких витрат і слід виходити зі складності справи і витраченого адвокатом часу на підготовку процесуальних документів від імені позивача.
Колегія суддів вважає, що в оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції вірно оцінив складність даної справи, обсяг досліджених адвокатом позивача документів та законодавства, необхідного для вивчення при підготовці позовної заяви і аналізу відзиву на позов.
Також суд обґрунтовано врахував, що за клопотанням позивача справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі, що відповідач надав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також вірно зазначено судом, що роботи, відображені в пунктах 1 - 4 Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) є складовими і охоплюються роботами, відображеними у п. 3 Акту - складання позовної заяви..., роботи, відображені в пунктах 5 -9 Акту, є складовими і охоплюються роботами, відображеними у п. 7 Акту - складання відповіді на відзив та підготовка додатків до неї.
Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правову (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених вищезгаданими приписами Господарського процесуального кодексу України, враховуючи заперечення відповідача, обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи критерій розумності розміру витрат, з огляду на конкретні обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, у розмірі 10 000,00 грн.
Доводи скаржника стосовно того, що справа є складною та потребувала багато часу для надання правової оцінки всім доказам, не приймається судом до уваги, оскільки складність справи полягає не в ціні позову, а в категорії спору, у затрачених часі та зусиллях.
Отже, апеляційна скарга не спростовує висновки оскаржуваного додаткового рішення та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 року у справі №904/4401/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 19.03.2026 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков