про закриття апеляційного провадження
18 березня 2026 року м. Харків Справа № 917/1769/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.
за участю учасників справи,
апелянта - адвокат Степаненко О.В.;
кредитора - адвокат Грищенко О.М.;
інші учасники справи - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.127П)
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 (повний текст якої складено 20.12.2024) у справі № 917/1769/24 (суддя Білоусов С.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Інтер-Агро», м. Полтава
про відкриття провадження у справі про банкрутство
У жовтні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Інтер-Агро».
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро», визнано грошові вимоги ТОВ “Компанія “Ніко-тайс» до ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро» у розмірі 522 898,33 грн заборгованості та 24 224,00 грн. - судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро», введено процедуру розпорядження майном ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро».
ОСОБА_1 з оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції від 17.12.2024 у справі не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.
По суті доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваної ухвали від 17.12.2024 про відкриття провадження у справі № 917/1769/24 про банкрутство ТОВ «ТД «Інтер-Агро» не було належним чином перевірено обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора та відповідність поданої ним заяви вимогам ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, не враховано того, що вся кредиторська заборгованість, яка стала підставою звернення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» із заявою та, як наслідок, відкриття справи про банкрутство ТОВ «Торговий Дім «Інтер-Агро», складається виключно із фінансових та штрафних санкцій, що прямо суперечить вимогам законодавства про банкрутство.
Окрім того, посилаючись на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апелянт просила поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи про банкрутство № 917/1769/24; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи про банкрутство для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми “Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.
22.01.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» надійшла заява про заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в якій кредитор просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 про відкриття провадження у справі № 917/1769/24 про банкрутство повернути скаржнику без розгляду. Також, заявник просить врахувати під час вирішення питання про відкриття апеляційного положення частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України та положення статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства та зміст/резолютивну частину постанови господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року у справі № 917/1769/24.
30.01.2026 на адресу суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу - ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 - залишено без руху; їй запропоновано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
17.02.2026 на адресу суду від апелянта надійшло повідомлення про виконання вимог ухвали суду від 03.02.2026, з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
17.02.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» надійшли додаткові заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, в яких останній просить врахувати під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 917/1769/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року положення частини другої статті 261 ГПК України, положення статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства та зміст/резолютивну частину постанови Господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року у справі № 917/1769/24. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року про відкриття провадження у справі №917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерагро» повернути скаржнику без розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 - задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24; призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 917/1769/24 на "18" березня 2026 о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
24.02.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, в якому кредитор просить апеляційне провадження у справі № 917/1769/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 у справі №917/1769/24 закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданого клопотання зазначає на те, що ОСОБА_1 не є учасником справи про банкрутство та не має права на апеляційне оскарження. Заявник зазначає, що апелянт є лише відповідачем у відокремленому позовному провадженні щодо притягнення до солідарної/субсидіарної відповідальності, а отже не належить до учасників справи про банкрутство. Крім того, на думку заявника, ухвала суду першої інстанції про визнання грошових вимог кредиторів не містить висновків щодо прав, інтересів чи обов'язків ОСОБА_1 , а тому не створює для неї процесуального права на апеляційне оскарження. У зв'язку з цим ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вважає, що наявні підстави для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
24.02.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких кредитор просить долучити до матеріалів справи судову практику щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України з аналогічних спорів.
24.02.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування доводів вказує на те, що на теперішній час заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»» згідно з рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 18/513/12 від 17 травня 2012 та рішення господарського суду Київської області від 24 липня 2014 у справі № 911/2417/14, які набрали законної сили, є непогашеною та становить 522 898, 33 грн. Таким чином, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зазначає про протиправність твердження апелянта про те, що суд не надав оцінку доводам кредитора та наданим до суду доказів. ОСОБА_1 , безпідставно вдалась до застосування «правового пуризму», надмірної процесуально формальності, залишивши поза увагою факт виникнення та існування невиконаних грошових зобов'язань, як на підставі цивільно-правових правочинів, так і відповідних судових рішень, які є непогашеними й досі тощо. Судом в межах справи № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО»» взагалі та зокрема під час ухвалення судового рішення від 17 грудня 2024 не було залучено ОСОБА_1 як колишнього засновника/учасника банкрута, а також не виносилось рішення, де було б зазначено про його права та інтереси, в тому числі й вплив на них.
У судовому засіданні представник апелянта пояснила, що не володіє інформацією щодо того, чи зверталась ОСОБА_1 зверталась до господарського суду першої інстанції із заявою про вступ у справу про банкрутство як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів).
Представник кредитора зазначив, що ОСОБА_1 з такою заявою до господарського суду першої інстанції не зверталась, та, відповідно, господарським судом Полтавської області не вирішувалось питання про визнання ОСОБА_1 як уповноваженої особи учасників боржника, учасником справи про банкрутство.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Згідно з положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відтак реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (частина друга статті 255 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, положеннями Господарського процесуального кодексу України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14).
Особа наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою законом можливістю мати процесуальні права та обов'язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом) в силу закону, з урахуванням визначеного статтею 4 Господарського процесуального кодексу України суб'єктного складу осіб, які можуть належати до учасників господарського процесу;
Процесуальна дієздатність (тобто можливість суб'єкта безпосередньо реалізувати передбачені Господарським процесуальним кодексом України як загальні - стаття 42 Господарського процесуального кодексу України, так і визначені окремими нормами Господарського процесуального кодексу України спеціальні процесуальні права та виконати обов'язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема:
1) доведення особою (суб'єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки тощо);
2) обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи;
3) стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.
Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24, якою відкрито провадження у справі № 917/1769/24 про банкрутство ТОВ «Торговий Дім «Інтер-Агро», визнано грошові вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-тайс» до боржника у розмірі 522898,33грн заборгованості та 24224,00грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника.
В обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначає на те, що результатом провадження у справі № 917/1769/24 про банкрутство ТОВ «ТД «Інтер-Агро», є звернення боржника із заявою про покладення на заявницю, як на громадянку солідарної відповідальності, як на орган управління боржника, а тому, на її думку, відкриття провадження у справі № 917/1769/24 прямо впливає на її права та інтереси. Також апелянт зазначає, що її обрано уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника ТОВ «ТД «Інтер Агро» у справі господарського суду Полтавської області № 917/1769/24 та № 917/1769/24 (917/1276/25) про банкрутство, з наданням повноважень діяти від імені засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою господарського суду Полтавської області від 15.04.2025 визнано ТОВ «Торговий Дім «Інтер-Агро» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого арбітражного керуючого Заріцького Ю. М.
У межах ліквідаційної процедури, 27.06.2025 до господарського суду від ініціюючого кредитора ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника, у тому числі на Ширмовську В.І., в межах справи № 917/1769/24 про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро».
Ухвалою господарського суду Полтавської області суду 03.07.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1769/24(917/1276/25) в межах справи про банкрутство ТОВ «Торговий Дім «Інтер-Агро».
Станом на цей час розгляд заяви про покладення солідарної відповідальності ще не завершено. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.09.2025 відкладено розгляд справи до повернення матеріалів справи № 917/1769/24 із суду апеляційної інстанції.
Проаналізувавши наведені обставин справи, колегія суддів зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України містять імперативні норми про осіб, які мають право апеляційного оскарження судових рішень.
Суб'єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства.
Водночас перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
За приписами статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
Учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексу України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими
України.
Враховуючи наведені правові висновки, особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених ст.6 Кодексу України з процедур банкрутства), відтак вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема, й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.
Натомість, особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв'язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.
Віднесення за статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства певних осіб, щодо прав або обов'язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.
Отже, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство".
При цьому, сам факт залучення ухвалою суду певного суб'єкта як учасника до відокремленого провадження ще не означає автоматичне наділення такого суб'єкта статусом учасника справи про банкрутство.
У постанові від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказав, що наведені висновки є застосовними також щодо суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що пояснюється таким.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
За приписами абзацу першого частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
З урахуванням наведених норм, заява ліквідатора та/або кредитора про покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21).
Отже, суб'єкти солідарної та субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів, належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство (непозовного провадження).
За таких обставин, суб'єкти солідарної та субсидіарної відповідальності (за винятком, якщо таким суб'єктом є особа, яка одночасно належать до ІІ групи та має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника) не наділені правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як учасники такої справи, зокрема, й щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання грошових вимог кредиторів до боржника.
Саме такий правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20, який враховується колегією суддів при розгляді цієї справи в силу вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні питання щодо статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника колегія суддів враховує наступні правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14.
Вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.
Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, визначений Законом про банкрутство (Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019), залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника. Рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Тому суд, здійснюючи легітимацію відповідного учасника у справі про банкрутство, зобов'язаний надати оцінку відповідному рішенню вищого органу управління боржника щодо його належності (з'ясувати склад учасників та розмір їх часток на момент прийняття відповідного рішення, здійснити перевірку наявності необхідного кворуму під час прийняття відповідного рішення тощо).
Розглядаючи заяву такої особи про вступ у справу, господарський суд перевіряє повноваження представника (уповноваженої особи) засновників (учасників, акціонерів) боржника на участь у справі, оформлені протоколом загальних зборів, не вирішуючи питання щодо дійсності/недійсності рішення органу управління товариством в цілому або у відповідній частині.
Аналіз наведених правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що реалізація процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство пов'язується з належним підтвердженням її повноважень та участю у справі в установленому процесуальному порядку.
При цьому господарський суд, розглядаючи питання про участь такої особи у справі, зобов'язаний перевірити наявність відповідних повноважень та належність їх підтвердження, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14.
Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов'язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.
Вказані висновки також узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.06.2023 у справі № 913/567/19.
За загальним правилом набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 Господарського процесуального кодексу України. Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов'язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі № 913/375/23).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянт не звертався до суду першої інстанції із заявою про вступ у справу про банкрутство як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), а суд першої інстанції відповідно не надавав оцінку Протоколу засідання засновників ТОВ «ТД «Інтер Агро» від 18.12.2025, дотримання порядку його прийняття і не приймав рішення про залучення особи до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви.
Водночас матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції із заявою про вступ у справу про банкрутство як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), а також відсутні докази розгляду такого питання судом. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 не набула процесуального статусу учасника справи про банкрутство у встановленому законом порядку.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції із заявою про її вступ у справу № 917/1769/24 про банкрутство, відповідно господарським судом Полтавської області не постановлялась ухвала про визнання ОСОБА_1 як уповноваженої особи учасників боржника, учасником справи про банкрутство.
Враховуючи наведене, апелянт не є належним суб'єктом апеляційного оскарження, оскільки не набув процесуального статусу учасника справи про банкрутство та не довів наявності у нього права на апеляційне оскарження відповідного судового рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , як уповноважена особа учасників боржника, ТОВ «Торговий Дім «Інтер-Агро» не була легітимована судом першої інстанції як учасник у справі № 917/1769/25, судова колегія дійшла висновку про відсутність у неї на час звернення з апеляційною скаргою належної процесуальної дієздатності, складовою якої є право оскарження судових рішень (у даному випадку ухвали суду першої інстанції від 17.12.2024 у справі про визнання грошових вимог кредиторів).
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, а також у постанові від 16.06.2023 у справі № 913/567/19.
В апеляційній скарзі уповноважена особа боржника також посилається на положення статті 254 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв'язку між оскаржуваним судовим рішенням та порушенням інтересів такої особи (п. 120 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14).
Для реалізації відповідного права суд зобов'язаний (якщо йому відомо) повідомити уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про судові засідання у справі про банкрутство, а також про судові засідання у справах, які розглядаються у межах справах про банкрутство.
Такий обов'язок існує лише щодо уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка належним чином легітимована, тобто виникає з моменту постановлення ухвали суду про визнання такої уповноваженої особи учасником справи про банкрутство (пункт 172 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14).
Відповідно до статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка не брала участі у справі, має право на апеляційне оскарження лише у випадку, якщо судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про її права, інтереси чи обов'язки, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним і випливати зі змісту судового рішення.
Вказане означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Тобто, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
В свою чергу рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб.
В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Разом із наведеним, апелянт в апеляційній скарзі не конкретизує, які саме права учасників боржника були порушені прийняттям оскаржуваної ухвали.
Згідно з частиною 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство корпоративні права учасників боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом; задоволення вимог учасника боржника - юридичної особи про виділення частки майна боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.
Засновники (учасники, акціонери боржника, як власники корпоративних прав (частки у статутному капіталі) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство за загальним правилом не беруть у ній безпосередньої участі, проте не втрачають корпоративних прав та інтересів у цій справі, в тому числі через субсидіарну відповідальність, а також стосовно відновлення платоспроможності боржника або отримання майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів та ліквідації банкрута.
Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено участі учасників або їх представників в провадженні на стадії порушення справи про банкрутство.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним судовим актом не вирішувалося питання щодо корпоративних або майнових прав учасників боржника, його обов'язків в розумінні вимог Кодексу України з процедур банкрутства (частина 5 статті 41; частина 5 статті 44; частина 4 статті 50; пункт 5 частини 1 статті 64; частина 5 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства).
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постановах від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 09.04.2019 у справі № 916/1717/17.
Дослідивши зміст ухвали господарського суду Полтавської області від 17.12.2024, колегія суддів встановила, що вказаною ухвалою вирішено питання виключно щодо відкриття провадження у справі про банкрутство, визнання вимог ініціюючого кредитора та ведення процедури розпорядження майном боржника. Ухвала не містить висновків щодо прав, інтересів чи обов'язків ОСОБА_1 та не встановлює для неї жодних юридичних наслідків.
Посилання апелянта на можливий вплив оскаржуваної ухвали на її становище у зв'язку з розглядом заяви про покладення солідарної відповідальності є припущенням та не свідчить про вирішення судом питання про її права чи обов'язки.
Як вже зазначалося, частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначає можливість звернення ліквідатора та/або кредиторів боржника із заявою з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть солідарну та субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
При цьому розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідна заява (позов) до відповідачів - суб'єктів солідарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у судовій процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі вимоги кредиторів згідно з реєстром. Також, відповідна заява (позов) до відповідачів-суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у ліквідаційній процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів згідно з реєстром.
У зв'язку з цим, суб'єкти солідарної та/або субсидіарної відповідальності можуть бути залучені учасниками відокремленого позовного провадження з вирішення відповідного майнового спору на певній судовій стадії як у процедурі розпорядження майном боржника (солідарна відповідальність), так і у ліквідаційній процедурі (субсидіарна відповідальність).
Відтак, станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання господарським судом грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника майнового інтересу суб'єктів солідарної та/або субсидіарної відповідальності існувати не може, оскільки в темпоральному аспекті не існує ще самих суб'єктів відповідальності.
Таким чином, неможливо стверджувати про вирішення господарським судом в ухвалі про визнання кредиторських вимог питання щодо майнового інтересу суб'єктів солідарної та/або субсидіарної відповідальності, що, у свою чергу, позбавляє таких осіб права на апеляційне оскарження згаданої ухвали з цих підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20.
Як вбачається з наявних у справі доказів, апелянт - ОСОБА_1 була залучена відповідачем відповідача за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «Компанія "Ніко-Тайс» про стягнення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, поданою в межах цієї справи про банкрутство № 917/1769/24, а відтак, ОСОБА_1 є учасником відповідного майнового спору у відокремленому позовному провадженні, який розглядається у межах справи про банкрутство - справа № 917/1769/24 (917/1276/25) за заявою ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника, у т. ч. на ОСОБА_1 .
Оскаржувана ж ухвала суду від 17.12.2024 не стосується прав, інтересів чи обов'язків ОСОБА_1 , при цьому в її описовій, мотивувальній та резолютивній частинах відсутні будь-які висновки або судження щодо цієї особи.
У контексті оцінки доводів апелянта щодо наявності у неї права на апеляційне оскарження ухвали суду від 17.12.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство як учасника (засновника) боржника колегія суддів зазначає, що сам по собі факт наявності корпоративних прав не свідчить про те, що кожне судове рішення у справі про банкрутство вирішує питання про права, інтереси чи обов'язки такого учасника. Участь особи у відокремленому позовному провадженні щодо покладення солідарної відповідальності не надає їй статусу учасника справи про банкрутство та не створює права на оскарження ухвали про відкриття провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, доводи заявниці апеляційної скарги відносно того, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання про її права та законні інтереси, не відповідають матеріалам справи.
За таких обставин, беручи до уваги те, що скаржниця не має статусу учасника справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Агро», у зв'язку з чим позбавлена права на апеляційне оскарження визначеного нею судового рішення у такій справі, а оскаржуваною ухвалою не вирішувалось питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не є належним суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні процесуального закону та норм Кодексу України з процедур банкрутства, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про закриття апеляційного провадження у справі № 917/1769/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 підлягає закриттю.
Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 19.03.2026.
Головуючий суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов