вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2026 р. Справа№ 911/1036/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Проценко Ю.В.;
від відповідача : не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллойл»
на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 (Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.11.2025)
у справі №911/1036/25 (суддя - Ю.В. Подоляк)
За позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллойл»
про стягнення коштів
Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллойл» про стягнення 872878,75 грн, з яких 815653,40 грн основної заборгованості, 57095,74 грн штрафу, 129,61 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № ПАЛ-2024 від 06.12.2024 щодо поставки (відпуску) товару (дизельне паливо, бензин), за який позивач сплатив грошові кошти та не повернення відповідачем позивачу сплачених коштів за товар, який не був поставлений відповідачем.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі №911/1036/25 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 871239 грн. 60 коп. основної заборгованості, 99321 грн. 31 коп. пені, 60986 грн. 77 коп. штрафу, 15473 грн. 22 витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллойл» 24.11.2025, через електронний кабінет, в межах встановлених процесуальних строків, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі № 911/1036/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги.
Зокрема апелянт стверджує, що не було надано належну правову оцінку щодо виконання Відповідачем своїх обов'язків у силу приписів ст.664 ЦК України. Також, на думку апелянта, позивач підтвердив належне виконання своїх зобов'язань Відповідачем щодо постачання палива за договором. Стверджує також, що у зв'язку із діями позивача, які містять ознаки передбачені ч.1 ст.613 ЦК України, паливо залишилось на зберіганні відповідача за для уникнення його втрати або пошкодження. Ця необхідність виникла саме через зволікання із боку позивача, та була єдиною можливістю зберегти товар, який належить позивачу.
10.12.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін в частині задоволених позовних вимог, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллойл» на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі № 911/1036/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2025.
Також, не погоджуючись з указаним рішенням, Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі № 911/1036/25 в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено позивачу у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних незаконним та необґрунтованим. Апелянт вважає, що судом інстанції при прийнятті рішення у відповідній частині неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому, відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підстави для скасування судового рішення першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі №911/1036/25; об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллойл» та Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі №911/1036/25 в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг призначено на 17.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкладено розгляд справи на 28.01.2026, 28.01.2026 - на 18.02.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 06.12.2024 № ПАЛ-2024 за яким відповідач як постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором здійснити поставку позивачу як замовнику товар згідно код ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо, Бензини) (далі - товар) за талонами, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1 договору).
Згідно із п. 1.2 договору, обсяг закупівлі: 16290 літрів, а саме: Дизельне паливо - 320 літрів; Бензин - 15970 літрів.
Пунктом п. 1.3 договору передбачено, що загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору ціна цього договору становить: 877705,20 грн., у т. ч. ПДВ (20%) 146284,20 грн.
Строк поставки товару: з моменту підписання договору по 13 грудня 2024 року (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору товар постачається у формі талонів, згідно з номіналом та у кількості відповідно до заявки замовника, шляхом доставки замовнику талонів на замовлену партію товару.
У п. 3.3 договору визначено місце поставки талонів: 54020, Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Гліба Бабіча, буд. 107.
Згідно з п. 3.4 договору передача талонів замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару відповідно до переданих талонів, а також загальну суму до сплати.
Відповідно до п. 3.5 договору, відвантаження товару здійснюється на АЗС, що обслуговують талони постачальника, перелік яких наведено в Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору.
У п. 3.6 договору визначено, що відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні дні за талонами постачальника, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару.
Згідно з п. 3.7 договору постачання товару за талонами здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості зазначеній в талонах постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. При цьому талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені постачальником.
У відповідно до п. 3.9 договору відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно потреб замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті зазначених в талоні.
Відповідно до п. 3.10 договору, перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск товарів від адрес розташування структурних підрозділів, визначено в Додатку 2 до цього договору.
Згідно з п. 3.12 договору, право власності на пальне вважається переданим замовнику у момент його фактичного відпуску на АЗС.
Пунктом 3.13 договору, зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару на АЗС.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати фактичного отримання замовником товару у повному обсязі на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунку.
Підпунктами 5.3.1, 5.3.2, 5.3.4 п. 5.3 договору постачальник зобов'язався забезпечити передачу замовнику карток/талонів та відпуск товару на АЗС в порядку та у строки, встановлені цим договором; забезпечити відпуск товару на АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору. Забезпечити відпуск товару по талонам на АЗС цілодобово у робочі та вихідні дні: Своєчасно за власний рахунок замінити неякісний товар у термін, визначений цим договором, та відшкодувати замовнику збитки, завдані такою заміною; виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені договором, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами України.
У специфікації (Додаток № 1 до договору), сторони визначили товар, що підлягає поставці: талони на бензин А-95 (Євро 5) в кількості 15970 л та вартістю 860463,60 грн. без ПДВ; талони на Дизельне паливо (Євро 5) в кількості 320 л та вартістю 17241,60 грн. без ПДВ. Загальна кількість літрів 16290 л. Загальна вартість товару згідно даної специфікації складає 877705,20 грн. з ПДВ, у т.ч ПДВ 20% 146284,20 грн. Номінал талонів: 10 л, 20 л, 30 л.
В додатку № 2 до договору перераховані адреси розташування структурних підрозділів та адреси АЗС, на яких здійснюється відвантаження товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачальник відповідач поставив замовнику позивачу талони на бензин А-95 (Євро 5) в кількості 15970 л та вартістю 860463,60 грн. без ПДВ; талони на Дизельне паливо (Євро 5) в кількості 320 л та вартістю 17241,60 грн. без ПДВ, всього на суму 877705,20 грн., у тому числі ПДВ 146284,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 11.12.2024 № 171 на суму 877705,20 грн., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печаткою відповідача.
З наявних у справі доказів судом встановлено, що позивач на підставі платіжних інструкцій: від 19.12.2024 № 3217 на суму 500006,40 грн., від 19.12.2024 № 2706 на суму 44181,60 грн., від 19.12.2024 № 10314 на суму 277931,00 грн., від 19.12.2024 № 10315 на суму 55586,20 грн. перерахував на користь відповідача оплату за отриманий товар в сумі 877705,20 грн.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що відповідно до повідомлень керівників структурних підрозділів Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у користування яких перебувають службові транспортні засоби, з 01.01.2025 відсутня можливість у заправці бензином A-95 та дизельним паливом на автозаправних станціях «АВІАС», що перешкоджає виконанню службових обов'язків ПМУ МЮ (м. Одеса).
Враховуючи зазначене, 15.01.2025 замовник звернувся до ТОВ «ВЕЛЛОЙЛ» з листом № 1970/15.1-05 з проханням надати інформацію щодо термінів постачання палива на автозаправні станції.
Згідно відповіді від 23.01.2025 ТОВ «ВЕЛЛОЙЛ», повідомило про наявні проблеми з отоварюванням поставлених талонів. Одночасно повідомлено наступне: «За наданою емітентом талонів інформацією на теперішній час отоварювання талонів припинено на період проведення інвентаризації. Строк проведення інвентаризації емітентом талонів не висвітлено».
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 03.02.2025 № 5141/15.1-05 звернулося до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (офіційного представника по південному регіону з продажу талонів та пального на АЗС «АВІАС») з проханням надати інформацію щодо термінів постачання палива на автозаправні станції. Відповідь на вказаний лист відсутня.
За твердженням позивача, не отовареними залишилися талони на бензин у кількості 15850 л та дизельне паливо у кількості 320 л, у загальній кількості 1670 л вартістю 871239,60 грн.
Враховуючи, що позивач отримав талони загальним обсягом 16290 л, однак залишок палива по таким талонам у кількості 16170 л неможливо отримати на АЗС з вини ТОВ «Веллойл», то договірні зобов'язання щодо поставки позивачу оплаченого ним товару відповідачем не виконані, кошти перераховані позивачем за товар, який не був поставлений, відповідачем не повернуті, у зв'язку з чим Південно міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося з даним позовом про стягнення з відповідача 871239,60 грн., які були сплачені ним в якості оплати за товар, який позивач не отримав від відповідача.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до положень ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/20).
Проте, відповідач всупереч згаданих приписів закону, своїх зобов'язань щодо передачі оплаченого товару позивачу не виконав в повному обсязі, суму оплати у розмірі 871239,60 грн. за непоставлений товар не повернув.
З огляду на викладене, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 871239,60 грн. Доказів сплати позивачу вказаної суми грошових коштів відповідач суду не надав, у зв'язку із чим місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про стягнення вказаної суму з відповідача.
На підставі п. 7.3 договору позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, постачання якого прострочене, за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочення з 01.01.2025 по 24.04.2025 становить 99321,31 грн., а також штраф у розмірі 7% від вартості товару, постачання якого прострочене, який за розрахунком позивача складає 60986,77 грн.
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальних сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на викладене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 99321, 31 грн пені та 60986,77 грн штрафу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 30493,39 грн та 3% річних у сумі 8163,40 грн колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів відзначає, що договором не встановлений строк повернення відповідачем коштів позивачу за неотоварені талони.
Враховуючи, що відповідач, як постачальник за договором не передав позивачу оплачений ним товар, останній реалізував своє право вимагати повернення сплаченої за непоставлений товар грошової суми шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач вимагав від відповідача повернення сплаченої за непоставлений товар грошової суми до моменту пред'явлення даного позову в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.
В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем обов'язку з повернення позивачу коштів за непоставлений товар визначений моментом пред'явлення вимоги шляхом пред'явлення даного позову в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка (заява про збільшення) подана позивачем через засоби поштового зв'язку 30.04.2025. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
В той же час заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних нараховані позивачем за час прострочення до подачі позову в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, тобто до початку прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що у відповідача виник та настав строк виконання обов'язку з повернення сплаченої позивачем грошової суми за непоставлений товар та відповідачем допущено прострочення виконання зазначених грошових зобов'язань до подачі позову в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30493,39 грн. інфляційних втрат, 8163,40 грн. 3% річних.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі № 911/1036/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллойл» на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі № 911/1036/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2025 у справі № 911/1036/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллойл».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.03.2026
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран