Справа № 636/694/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/922/26
Категорія: п.3 ч.2 ст.115 КК України
17 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в режимі відеконференції, судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , 1974 року народження, на 60 днів, тобто до 12 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, застосувати до обвинуваченому більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або інший альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено існування передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків:
-переховуватись від суду, оскільки обвинувачений не був в розшуку до взяття його під варту, не придбав проїзних документів, не знімався з реєстраційних обліків, не звільнявся раптово з роботи, не розпродував свого майна;
-незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки докази на підтвердження здійснення погроз, підкупу, умовляння свідків та потерпілих, схиляння їх до дачі неправдивих показань, впливу на експертів і спеціалістів - відсутні. Крім того потерпілий та свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань;
-вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки стороною обвинувачення не надано конкретних доказів існування спроб вчинити такі дії.
Наголошує, що ОСОБА_7 має бездоганну військову репутацію, дисциплінований, відповідальний, свідомий громадянин України, під час проходження служби проявив особисту мужність, стійкість, витримку, та професіоналізм. Неодноразово виконував бойові завдання підвищеної складності, діяв рішуче та злагоджено, дбав про безпеку побратимів і успішне виконання поставлених цілей. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Зазначає, що за час тримання в умовах слідчого ізолятора, відповідно до наданої адміністрацією установи характеристики, характеризується посередньо, вимоги режиму тримання та правила внутрішнього розпорядку не порушує, на профілактичних обліках не перебуває, конфліктів не допускає, підтримує соціально-корисні зв'язки з родиною
Вважає, за можливе застосувати альтернативний запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , або за альтернативною адресою реєстрації: АДРЕСА_2 .
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого, захисника, прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого п.3 ч.2 ст.115, КК України, за яке може бути призначено покарання до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, яке він вчинив будучи військовослужбовцем, а також намагання ОСОБА_7 за допомогою інших осіб приховати сліди злочину, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, - на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілого.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Додатково наявність ризику переховування від суду підтверджує відсутність міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого.
Що стосується існування ризику знищення, ховання чи спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, то цей ризик знаходить своє підтвердження, оскільки існує ризик, що у разі перебування ОСОБА_7 поза установою попереднього ув'язнення, він буде мати змогу вдатись до зазначених дій, оскільки судом ще не були досліджені всі письмові речові докази.
Крім того, судом обґрунтовано встановлено наявність ризику впливу на свідків, який полягає у можливості застосування незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, оскільки цей ризик продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має бездоганну військову репутацію, дисциплінований, відповідальний, враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення, однак в даному випадку не можуть бути визнані такими, що істотно знижують ризики встановлені судом та слугувати підставою для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, ніж тримання під вартою без визначення розміру застави, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Звернути увагу суду першої інстанції про необхідність дотримання передбачених ст.28 КПК України розумних строків судового розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: