Справа № 646/13602/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/146/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: скарга на бездіяльність
17 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 02 січня 2026 року, -
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями Харківського апеляційного суду, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
До початку апеляційного розгляду судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заявили самовідводи, посилаючись на наступні обставини.
19 січня 2026 року судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймали участь у розгляді апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 22 вересня 2025 року за №22021220000000032.
Разом з цим, скарга ОСОБА_6 , подана до слідчого судді суду першої інстанції, стосується дій прокурора ОСОБА_7 , який у кримінальному провадженні №22021220000000032 в процесуальному статусі прокурора підтримував обвинувачення ОСОБА_6 .
12 лютого 2026 року ОСОБА_6 звернувся зі скаргою до Вищої Ради Правосуддя на дії суддів Харківського апеляційного суду, в тому числі, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Такі відомості можуть свідчити про перспективу існування сумнівів у сторонніх спостерігачів стосовно неупередженості суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 02 січня 2026 року
Відповідно до «Бангалорських принципів поведінки суддів», об'єктивність судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів», суддя заявляє самовідвід навіть в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».
Крім того, згідно рішення Європейського Суду з Прав Людини у справі "Лауко проти Словаччини" будь який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутись від розгляду справи, тобто заявити самовідвід.
При цьому необхідно керуватися практикою ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ветшайн проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини вказав, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини в рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п.81).
Також, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії» від 1 жовтня 1982 року, п. ЗО) зазначено, що не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної прави, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.
За таких обставин, з метою унеможливлення виникнення сумнівів у неупередженості суддів, самовідводи суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
Керуючись п.4 ч.1 ст.75 КПК України, колегія суддів, -
Самовідводи суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Матеріали провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 02 січня 2026 року передати на автоматичний розподіл в порядку ст.35 КПК України для визначення суддів у складі колегії суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: