Справа № 632/1103/25 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/342/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
12 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 вересня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 22 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221120000172 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Михайлівка Первомайського району Харківської області, не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 ККУкраїни,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 вересня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 1 рік), з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, 21 травня 2025 року о 16 год. 17 хв. інспектори СРПП ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_9 та лейтенант поліції ОСОБА_10 , виконуючи покладені на них службові обов'язки з безперервного та цілодобового патрулювання території обслуговування з метою контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, на службовому автомобілі марки «RENAULT» модель «DUSTER», реєстраційний номер 2336, за адресою: Харківська область, Лозівський район, селище Слобідське, вулиця Вишнева, зупинили автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Перед початком перевірки документів, водія ОСОБА_8 було попереджено про застосування технічних приладів для відеофіксації розмови. В ході перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_8 керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за цих обставин водію ОСОБА_8 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, зокрема із використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора марки «DRAGER» модель 6810, яким був забезпечений екіпаж, або у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_8 від проходження будь-якого виду огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, оскільки не заперечував факт перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Після цього ОСОБА_8 було повідомлено, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В цей момент, у ОСОБА_8 , який усвідомлював, що вчинені ним дії є порушенням вимог правил дорожнього руху та містять склад адміністративного правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність ст. 130 КУпАП, виник умисел запропонувати службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення нею в його інтересах дії з використанням її службового становища, а саме за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Реалізуючи свій умисел ОСОБА_8 21 травня 2025 року о 16 год. 28 хв., перебуваючи на вулиці Вишневій у селищі Слобідське Лозівського району Харківської області, поруч з інспектором СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_11 , розуміючи, що останній є службовою особою, запропонував йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 10000 гривень за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У свою чергу інспектор СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер дій ОСОБА_8 , не прийняв пропозицію останнього, та в усній формі попередив його про кримінальну відповідальність за вчинені ним дії, а саме пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення будь - якої дії з використанням її службового становища.
Отримавши відмову від працівника поліції, а також попередження про кримінальну відповідальність за незаконні дії, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого умислу, близько 16 год. 30 хв. 21 травня 2025 року, перебуваючи поруч із інспектором СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_11 , та усвідомлюючи, що останній є службовою особою, знову запропонував йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 10000 гривень, за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інспектор СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер дій ОСОБА_8 не прийняв пропозицію останнього та в усній формі знову попередив його про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого умислу, ОСОБА_8 21 травня 2025 року о 17 годині 06 хв., перебуваючи поруч із інспектором СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_11 , та усвідомлюючи, що останній є службовою особою, вкотре запропонував йому в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 10000 гривень, за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу інспектор СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер дій ОСОБА_8 не прийняв пропозицію останнього та в усній формі попередив його про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі.
Водночас, за вказаним фактом пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі, працівниками поліції було здійснено повідомлення на номер екстреного виклику поліції «102», зареєстрованого в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», про незаконні дії ОСОБА_8 .
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо доведеності обвинувачення та винуватості ОСОБА_8 , правову кваліфікацію, вважає вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 вересня 2025 року незаконним і необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст.75 КК України.
Просить оскаржуваний вирок змінити та призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України, відповідно до примітки до ст.45 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень та відповідно до ст.75 КК України, мається пряма заборона щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Проте суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону і звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, що суперечить вищевказаним положенням.
Окрім цього зазначає, що суд призначивши покарання обвинуваченому у виді обмеження волі не зазначив мотивів свого рішення, тобто не зазначив чому саме такий вид покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_8 подав до суду заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просив призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі - 17 000 грн. Також просив апеляційний розгляд провести без його участі.
Враховуючи позицію обвинуваченого, а також те, що питання про погіршення його стану не порушується, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора за відсутності обвинуваченого.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.369 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з приміткою до ст.45 КК України, злочин, передбачений ч.1 ст.369 КК України вважається корупційним.
Вказана норма встановлює заборону на застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання особам, що вчинили злочин, передбачений ч.1 ст.369 КК України.
Вжите законодавцем формулювання «крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення» свідчить про виключення осіб, котрі вчинили цей злочин, з кола суб'єктів, до яких може бути застосована зазначена норма закону про кримінальну відповідальність.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Колегія суддів також констатує, що відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 лютого 2020 року (справа №725/1154/18, провадження №51-4774км19), особа не може бути звільнена від покарання з випробуванням (ст.75 КК України) у разі вчинення нею корупційного кримінального правопорушення (примітка до ст.45 КК України).
Проте суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України, не врахував вищевказаних положень Загальної частини цього Кодексу, про що слушно зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, суд призначивши покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, не зазначив мотивів свого рішення, тобто не зазначив чому саме такий вид покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст.50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
З врахуванням обставин, відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення, молодий вік обвинуваченого, даних досудової доповіді, згідно якої ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачений не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн.
Таке рішення, на думку колегії суддів, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Разом з тим, призначення апеляційним судом покарання у виді штрафу замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді обмеження чи позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України не є: застосуванням більш суворого покарання в розумінні п.2 ч.1 ст.420 КПК України, неправильним звільненням від відбування покарання в розумінні п.4 ч.1 ст.420 КПК України, іншим погіршенням становища обвинуваченого в розумінні ч.2 ст.404 і ч.1 ст.421 КПК України, у зв'язку із чим задоволення апеляційних вимог прокурора з огляду на приписи ст.420 КПК України не вимагає скасування у відповідній частині вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку. Таке рішення суд апеляційної інстанції постановляє у формі ухвали.
При цьому Великою Палатою Верховного Суд викладено правовий висновок Суду (від 07.12.2021 справа № 617/775/20) про те, що зміна за результатами розгляду апеляційної, касаційної скарги покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст.75 КК України, на штраф не є погіршенням правового становища обвинуваченого, засудженого.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового розгляду: о «15» годині «00» хвилин « 13 » березня 2026 року.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4