Справа № 715/521/26
Провадження № 2/715/348/26
18 березня 2026 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Цуркан В.В.
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ ФК «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ ФК «Абекор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові вказує на те, що 09.10.2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 (за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний кредитний договір № 700189LP. Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 11000,00 грн. Позивач виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором та надави йому кредит в сумі 11 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 27.12.2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України. Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами. Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано Відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f55823». Відповідно до квитанції за сплату № 20370-1363-296058863 від 09.10.2025 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 11 000,00 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay. У зв'язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед Позивачем в розмірі 11 000,00 грн. тіло кредиту та 8 712,00 грн. нараховані проценти. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь АТ «Акцент - Банк» заборгованість у розмірі 19712 грн за кредитним договором №700189LP від 09.10.2025 року та судові витрати понесені по справі у розмірі 2662, 40 грн, а також сплачені витрати, а саме за відправку документів відповідача у розмірі 69,06 грн.
11.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вказує, що дійсно нею було отримано кредитні кошти в розмірі близько 11 000 грн. шляхом оформлення кредиту через мережу Інтернет. Разом з тим, із заявленою позивачем сумою заборгованості у розмірі 19 712 грн. не погоджується, оскільки значна частина цієї суми складається з нарахованих процентів, штрафних санкцій та інших платежів, які є надмірними та неспівмірними із сумою фактично отриманого кредиту. Позивачем не надано суду детального розрахунку заборгованості із зазначенням усіх складових суми боргу, а також інформації про здійснені платежі. Крім того, кредитний договір укладався дистанційно через мережу Інтернет, однак позивачем не надано належних доказів належного підписання мною кредитного договору електронним підписом у розумінні вимог законодавства України. Також не надано належних доказів переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором. Враховуючи викладене, вважає, що заявлена позивачем сума заборгованості є необґрунтовано завищеною. На підставі викладеного, у разі встановлення наявності заборгованості - зменшити розмір нарахованих процентів та штрафних санкцій до розумного рівня.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій вказала, що не має можливості бути присутньою в судовому засіданні, а тому просила суд розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів та поданого нею відзиву.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судом встановлено, що 09.10.2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 (за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний кредитний договір № 700189LP.
Тобто відповідач уклала кредитний договір з позивачем, який нікому не передавав права вимоги за цим договором, а тому доводи відповідача про ненадання доказів щодо переходу права вимоги є безпідставними, оскільки жодного переходу права вимоги не відбулося.
Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 11000,00 грн.
Позивач виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором та надави йому кредит в сумі 11 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника.
Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 27.12.2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.
Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами.
Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано ОСОБА_1 з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f55823».
Відповідно до квитанції за сплату № 20370-1363-296058863 від 09.10.2025 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 11 000,00 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay від 09.10.2025 року.
Відповідачем у своєму відзиві не заперечується факт отримання кредитних грошових коштів в розмірі 11 000 грн.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»,у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»,договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Таким чином доводи які наведені у відзиву, з приводу укладеного договору в інтернеті, не спростовують факту його укладання та підписання відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 700189LP від 09.10.2025 року, заборгованість відповідача складає 19712, 00 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 11 000, 00 грн. та нараховані проценти 8712,00 грн.
Отже, на виконання умов кредитного договору Банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач в повному обсязі не повернув кредитні кошти, проценти та інші платежі за Кредитним договором.
Відповідач не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком, не подає суду свій розрахунок заборгованості. При цьому слід зазначити, що позивач просить стягнути з відповідача тільки проценти за користування кредитними коштами, які були обумовлені кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, та наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.
За правилом частини 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже, цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати інших платежів за користування кредитними коштами.
Таким чином, позивач довів факт надання коштів позичальнику, оскільки надав відповідні докази та надані позивачем розрахунок кредитної заборгованості підтверджено належними доказами. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які вона не виконала в повному обсязі, тобто не здійснювала своєчасні погашення.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно дост.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно дост.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що кредитні кошти відповідачем добровільно не повернуті, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 19712,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн., а також витрати за відправку документів у розмірі 69,06 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ТОВ ФК «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», яке знаходиться в м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, приміщення 601А, код ЄДРПОУ 39287145, заборгованість за кредитним договором № 700189LP від 09.10.2025 року в розмірі 19712 (дев'ятнадцять тисяч сімсот дванадцять) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та понесені витрати за відправку документів у розмірі 69 (шістдесят дев'ять) гривень 06 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.