Справа № 713/419/26
Провадження №2-а/713/19/26
іменем України
17.03.2026 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.Ю., за участі секретаря Матейчук-Степан Л.Ю., представника ІНФОРМАЦІЯ_1 Фуштей М.В. розглянувши у судовому засіданні в місті Вижниця адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Воронюк Лілія Романівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа : Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківської міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позові вказує, що 06.06.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №1008 від 06.06.2025р., у якій визнано гр. ОСОБА_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягненні у виді штрафу, розмірі 17 000 гривень.
У вищевказаній постанові вказано, що ОСОБА_1 27.05.2025 являючись військовозобов'язаним громадянином України, всупереч вимогам правил військового обліку. встановленими законодавством, порушив правила мобілізаційного законодавства, а саме: протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов'язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціально підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Згідно ст.7 п.7, пп. 7, пп 17, пп. 17' , пп.34. ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів» до персональних даних належать відомості пре наявність права на відстрочку під час мобілізації, та відомості про результати медичних оглядів що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, місце проживання та місце перебування, СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного. резервіста та п.3 абз. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника. військовозобов'язаного, а також порушив підпункт 3.1, підпункт 3.2 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402 від 14.08.2008, чим і порушив частину 3 статті 210 КУ про адміністративні правопорушення керуючись Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про оборону України», Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р.
30.10.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 направлено постанову №1008 від 06.06.2025р., у якій визнано гр. ОСОБА_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягненні у виді штрафу, у розмірі 17 000 гривень до Вижницького відділу державної виконавчої служби.
05.02.2026 року заступник начальника Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фуштей М.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів ОСОБА_1 .
Позивач вважає відповідну постанову незаконною, виходячи з наступного: оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.
Про наявність постанови відносно себе ОСОБА_1 дізнався лише 06.02.2026 року, після того, як зателефонував до Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України і дізнався з якої саме причини у нього були заблоковані рахунки.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Працівники даного центру мають доступ до всіх регістрів в Україні, тому вони мали доступ до його персоніфікованих даних, у зв'язку із чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210 ч. 3 КУпАП.
Обставини зазначені у відповідній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, адже ОСОБА_1 не знав про існування постанови відносно себе, він був не повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду оскаржуваної постанови.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки не отримував протокол про адміністративне правопорушення від 06.06.2026 року та постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності не містять самого складу адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, на переконання позивача у даній справі наявні правові підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування, а також закриття провадження у справі.
Після розгляду справи і винесення постанови №1008 за справою про адміністративне правопорушення від 06.06.2026 року, позивач не отримував вказану постанову, а дізнався про неї лише 06.02.2026 року, після блокування банківських рахунків.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознака правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Вказана постанова не містить інформації про докази, на підставі як уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшла до вказаних у ній висновків що вчинення адміністративного правопорушення.
Тобто, наявність порушення з боку позивача правил військового обліку не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
ОСОБА_2 , при винесенні постанови №1008 жодним чином не перевірив не довів, що позивач вчинив правопорушення передбаченого ч.З ст. 210 КУпАП безпідставно наклав на нього штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.).
Матеріали справи не містять доказів щодо порушення ОСОБА_1 саме ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістів правил військового обліку.
Таким чином можна дійти висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.
При прийнятті постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 повинні бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при дослідженні справи обставини свідчать про неналежне з'ясування всіх обставин начальником, застосування правомірних/належних норм законодавства, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, є недоведеним.
Просить поновити процесуальний строк на оскарження постанови. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №1008 від 06.06.2025р. про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 1700,00 грн., визнати протиправною та скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП- закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. До початку судового засідання представник позивача надіслав заяву, у якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача надав письмове заперечення в яких зазначає, Згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», розділ II Прикінцеві та перехідні положення, пункту 2, пп. 1, абзацу 3: громадяни України, які перебувають на військовому обліку(як стверджує сам позивач він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ), зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Тобто законодавець чітко визначає межі оновлення даних, а саме у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно. З огляду на те що позивачем не надано жодних доказів того, що з його боку вживались будь які активні дії для звірки персональних даних у відповідний період вважаю, що в даному випадку присутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не намагався скористатись мобільним застосунком Резерв+, відвідати ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідний визначений законодавцем період.
В свою чергу Постановою № 1008 від «06» 06 2025 року чітко передбачено коли позивач зобов'язаний був оновити персональні дані та які саме відомості не були оновлені у відповідності до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр військовозобов'язаних». Керуючись статтею 42 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 6 п. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» беручи до уваги норми КУпАП в діях військовозобов'язаного вбачається правопорушення передбачене ч.3 статті 210 вищезазначеного кодифікованого нормативно-правового акту у зв'язку з порушенням законодавства про оборону та вчинення правопорушення під час дії на території України особливого періоду.
В бездіяльності ОСОБА_1 вбачається порушення правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Беручи факт того, що порушення вчинене під час дії особливого періоду, який безперервно триває з 17 березня 2014 року, слід вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. На підтвердження викладених обставин та у відповідності до пункту 56 Постанови КМУ № 1487 було направлено звернення до органів національної поліції № Е1022631 обліку , адже у зв'язку з порушенням мобілізаційного законодавства та правил військового надалі залишався не зрозумілим правовий статус військовозобов'язаного, тобто чи являється він особою підлягаючою мобілізації в особливий період чи навпаки як такий, що згідно статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до Постанови КМУ № 1487 пункту 56 за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.
Що до настання негативних наслідків у вигляді звернення до органів НПУ, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'являвся, право на відстрочку не реалізував, доказів протилежного не надає. Оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, номери його засобів зв'язку, а також адреси електронної пошти.
Крім того, вказує, що копією протоколу підтверджується, що позивач був присутній при його складанні, йому були роз'яснені процесуальні права, в поясненнях до протоколу позивачем не доведено поважність пропуску строку для оновлення персональних даних, а вказав: «Не мав часу» в даному випадку незнання закону не звільняє від відповідальності. Таким чином, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Просив у задоволенні позову відмовити та розглянути справу у його відсутність.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 23 травня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення за №6/504 за ст. 210 ч.3 КУпАП. В протоколі вказано що його 23 травня 2025 року о 18.30 год. доставлено працівниками органу Національної поліції до відділу шостого відділу м. Заставна Чернівецького РТЦК , який будучи військовозобов'язаним без поважних причин і всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим указом Президента про оголошення мобілізації не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Позивач був присутнім при складанні протоколу, йому роз'яснено права та обов'язки. В поясненнях в протоколі позивач вказав, що : «Не мав часу» оновити персональні дані. Крім того під розписку був повідомлений про з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.05.2026 року о 09.00 год., для оновлення своїх облікових даних. Однак позивач так і не з'явився .
06.06.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №1008 від 06.06.2025 р., у якій визнано гр. ОСОБА_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягненні у виді штрафу розмірі 17 000 гривень.
У вищевказаній постанові вказано, що ОСОБА_1 27.05.2025 являючись військовозобов'язаним громадянином України, всупереч вимогам правил військового обліку. встановленими законодавством, порушив правила мобілізаційного законодавства, а саме: протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов'язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціально підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Згідно ст.7 п.7, пп. 7, пп 17, пп. 17' , пп.34. ЗУ «Про єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів» до персональних даних належать відомості пре наявність права на відстрочку під час мобілізації, та відомості про результати медичних оглядів що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, місце проживання та місце перебування, СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного. резервіста та п.3 абз. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника. військовозобов'язаного, а також порушив підпункт 3.1, підпункт 3.2 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402 від 14.08.2008, чим і порушив частину 3 статті 210 КУ про адміністративні правопорушення керуючись Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про оборону України», Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р.
30.10.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 направлено постанову №1008 від 06.06.2025р., у якій визнано гр. ОСОБА_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягненні у виді штрафу, у розмірі 17 000 гривень до Вижницького відділу державної виконавчої служби.
05.02.2026 року заступник начальника Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фуштей М.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів ОСОБА_1 .
Частина 3 ст.210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період із стягненням у виді штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210--1, 211 (крім правопорушень, вчинених військово зобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів-додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі-Правила).
Згідно з пп.10-1 п.1 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Вказаний п.1 Правил доповнено підпунктом 10-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16 травня 2024 року, яка набрала чинності 18 травня 2024 року.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на даний час.
Підпунктом 1 п.2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року №2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Вказаний Закон набрав чинності 18 травня 2024 року.
Отже позивач ОСОБА_1 , як громадянин України і військовозобов"язаний, мав обов'язок у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно) уточнити свої персональні дані.
Суд також бере до уваги, що відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, обов'язок з оновлення облікових даних є персональною відповідальністю військовозобов'язаного. Жодних підтверджень, що позивач звертався до ЦНАП, ТЦК чи оновив дані до 16.07.2024 року, матеріали справи не містять.
Проте, за матеріалами справи, у вказаний строк позивач свої персональні дані не уточнив, тобто позивач порушив правила військового обліку, а тому його притягнення до відповідальності в особливий період згідно з ч.3 ст.210 КУпАП є правомірним.
Також судом враховується, що згідно з приміткою до ст.210 КУпАП положення ст.ст.210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд наголошує на тому, що вказана примітка не скасовує обов'язок позивача уточнити свої персональні дані у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2025 року та не є такою, що звільняє його від відповідальності за порушення цього обов'язку.
Таким чином жодних законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судом не встановлено, оскільки факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме позиція та докази сторони відповідача є більш переконливими та об'єктивними для суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. В зв'язку з цим в задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Воронюк Лілія Романівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа : Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківської міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 .
Третя особа: Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківської міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, юридична адреса: м. Вижниця, вул. Січових Стрільців, 4 «В» Чернівецької області,
Суддя Антоніна КИРИЛЯК