Справа № 636/4829/18 Провадження№ 1-кп/636/112/26
19 березня 2026 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області в м. Чугуїв, клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного по кримінальному провадженню № 42015220750000665 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Словіта Золочівського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , маючого військове звання «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України,
встановив:
Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням в обґрунтування якого зазначив, що солдат ОСОБА_4 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника гранатометника 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 5-ої роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат. Вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
У відповідності до вимог ст. 11, 16,49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV,. ст.ст. І, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551- ХІV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й чесно, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. У порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_4 вчинив дезертирство, тобто самовільно залишив військову частину з метою ухилитись від військової служби, та перебуває поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою ( АДРЕСА_2 ) при наступних обставинах.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, бажаючи ухилитись від військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 15.11.2014самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та без поважних причин перебуває поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою ( АДРЕСА_2 ).
Відтак, 15.11.2014 солдат ОСОБА_4 проводить час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконує, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами вказаної військової частини приховував. Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
На сьогодні місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено.
Тобто, існують підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 намагається уникнути кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин та наразі переховується від суду.
Згідно ст. 188 КПК України прокурор, має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у провадженні доказами.
Крім того, участь обвинуваченого в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обов'язковою.
У судове засідання слідчий, прокурор не з'явились, подали заяви, в яких просили розгляд клопотання провести за їх відсутності, клопотання просили задовольнити.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступне: відповідно до ч. 1 ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно п. 1 ч. 2 вказаної статті, це клопотання може бути подане одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою.
Як вбачається з ч. 3 ст. 188 КПК України, слідчий додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 цього Кодексу обставини.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що прокурором доведена одночасна сукупність двох обставин, визначених ч. 4 ст. 189 КПК України, а саме, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 КПК України клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.
Таким чином, слідчий суддя задовольняє клопотання слідчого та постановляє ухвалу про дозвіл на затримання підозрюваної з метою приводу до суду, оскільки клопотання є обґрунтованим, а підстав розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у відсутність підозрюваної немає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 187, 189, 190, 191, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання, доставити до слідчого судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання, для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виконання ухвали про здійснення приводу доручити ТУ ДБР у м.Полтаві.
Ухвала втрачає закону силу з моменту приводу підозрюваного до суду; закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді; відкликання ухвали прокурором.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1