"10" січня 2011 р. Справа № 4/142/10
Позивач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню
та газифікації “Миколаївгаз”,
вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54008
Відповідач Миколаївське обласне територіальне відділення
Антимонопольного комітету України,
вул. Потьомкінська, 41, м. Миколаїв, 54030
Суддя Дубова Т.М.
Від позивача - Бондар О.Ю. довіреність № 04/512 від 15.07.10р.
Від відповідача - Роїк О.Г. довіреність № 1-292/91-1206 від 18.10.10р.
СУТЬ СПОРУ: визнання рішення адміністративної колегії МОТВ АМКУ за № 37-ріш від 12.08.10р. частково недійсним та скасування пунктів 2, 3, 4 цього рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Позивач вважає положення п. 2, п. 3, п. 4 резолютивної частини рішення № 37-ріш від 12.08.10р. відповідача необґрунтованими та безпідставними. При прийнятті рішення не доведено обставини, які мають значення для справи і, які визнано встановленими та неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, тому просить визнати ці пункти недійсними та скасувати з тих підстав, що пункти 2, 4 рішення суперечать вимогам ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України, ст. 625 ЦК України та іншим нормативним актам щодо газопостачання
Тому, на підставі незаконного пункту 2 відповідач пунктом 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення необґрунтовано наклав на позивача штраф у розмірі 17000,00 грн.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що дії позивача, які полягають у встановленні в договорах на постачання природного газу із бюджетними організаціями умов, які не відповідають законодавству і можуть призвести до ущемлення їх законних інтересів.
Так, в п. 7.3 договорів передбачаються санкції за недобір природного газу. Правила не встановлюють вимог планування споживання газу з відхиленням не більше 5 % від місячного обсягу споживання. Пунктом 8.3 Правил прямо визначено, що недобір природного газу споживачами не дає газопостачальним і газозбутовим організаціям права стягнення з них плати за недобраний природний газ.
Згідно з роз'ясненнями, наданими посадовою особою компетентного органу -керівником представництва НКРЕ України у Миколаївській області, на засіданні робочої групи Миколаївської обласної ради, що відбулося 06.03.2009р., законодавство України про енергетику та економію енергоресурсів не передбачає санкцій, встановлених ВАТ «Миколаївгаз», у вигляді двократної оплати перевищення споживання.
Не існує нормативно-законодавчих документів, які б встановлювали штрафні санкції до споживачів природного газу, в т. ч. бюджетних організацій та установ, зі сторони газопостачальника, який має ліцензію НКРЕ на право здійснення ліцензованої діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, за різницю, яка виникла між обсягами фактичного споживання та плановими/узгодженими обсягами поставки природного газу.
Таким чином, недобір природного газу споживачами не дає газопостачальним і газозбутовим організаціям права стягнення з них плати за недобраний природний газ взагалі. Встановлені газопостачальником умови суперечать законодавству про раціональне використання та економію енергоресурсів та свідчать про намагання монополіста отримати додаткові доходи у разі зменшення попиту, шляхом застосування подвійної ціни за недобраний газ, та нав'язати споживачам товар в непотрібних обсягах.
Відповідно до пункту 39 Правил подачі газу споживачам України споживач несе відповідальність за перевитрати газу понад встановлені плани. Порядок збирання підвищеної плати за газ визначається відповідною Інструкцією про порядок збирання підвищеної плати за газ, використаний підприємствами як паливо і сировина понад встановлені плани. Проте, положення цієї Інструкції застосовуються тільки до підприємств, що використовують природний газ як паливо чи сировину, а не до бюджетних установи та організацій.
Умови пункту 3.3 договору не відповідають Правилам, які не встановлюють вимог планування споживання газу з відхиленням не більше 5 % від місячного обсягу споживання. А у відповідності з п. 8.3 Правил недобір природного газу споживачами не дає газопостачальним і газозбутовим організаціям права стягнення з них плати за недобраний природний газ.
Законодавство не надає підстав газопостачальній організації застосовувати усі разом взяті заходи відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання, що передбачено пунктами 7.1, 7.2 договорів з бюджетними організаціями та установами. і, що на думку відповідача суперечить ст. 61 Конституції України, якою передбачено неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного виду двічі за одне й те саме правопорушення.
Правилами не передбачено обов'язку бюджетних організацій надавати позивачу довідки про обсяги виділених грошових коштів на оплату природного газу та послуг з його постачання та транспортування.
Згідно підпункту 1 пункту 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05р. № 1232, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями є основним завданням даного органу державного управління. При цьому ні Бюджетний кодекс України, ні будь-який інший нормативний акт не надає позивачу, так само як і іншим суб'єктам господарювання, прав контролю за здійсненням бюджетних видатків органами державної влади.
Із аналізу нормативно-правових актів, на які в позовній заяві посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не вбачається обов'язку споживача надавати постачальнику довідку про обсяги виділених грошових коштів на оплату природного газу та послуг з його постачання та транспортування (детальніше викладене у відзиві).
Розглянувши матеріали справи, надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані повному обсязі та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного:
Згідно з ч. 1. ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
12 серпня 2010р. було прийнято рішення № 37-ріш адмінколегії обласного тервідділення Антимонопольного комітету України по справі № 1-26.213/10-2009, яким визнано, що:
1. ВАТ «Миколаївгаз»з моменту початку здійснення ліцензованої діяльності по постачанню газу за регульованим тарифом і до теперішнього часу займає монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання природного газу бюджетним організаціям і установам в територіальних межах Миколаївської області, оскільки на цих ринках в зазначених територіальних межах у нього немає жодного конкурента.
2. Що дії ВАТ «Миколаївгаз», які полягають у встановленні в договорах на газопостачання із бюджетними установами та організаціями умов, які не відповідають законодавству та можуть призвести до ущемлення законних інтересів бюджетних установ та організацій як споживачів послуг, зокрема, застосування штрафних санкцій у вигляді сплати подвійного тарифу за обсяги газу, що відрізняються від обумовлених договором, про застосування таких заходів відповідальності за несвоєчасні розрахунки, які не передбачені законодавством, про надання бюджетними установами довідок про обсяги виділених грошових коштів на оплату послуг з постачання та транспортування природного газу, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»- зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді встановлення таких умов реалізації товар, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. За вчинене порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, накласти на ВАТ «Миколаївгаз»штраф у розмірі 17 000,00 грн.
4. Зобов'язано ВАТ «Миколаївгаз»припинити порушення шляхом приведення положень договорів на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ (пункти 2.2, 3.3, 7.3, 7.1, 7.2, а також: п. 2 примітки 1 до пункту 2.1. договору, п.3.1.) у відповідність до вимог законодавства.
Оспорюване рішення відповідача було надіслано позивачу листом № 1-292/80-973 від 17.08.10р., а отримане ним 19.08.10р.
Відповідачем при розгляді справи було з'ясовано, що позивачем встановлено такі умови договору з бюджетними організаціями, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, і це є порушення норм чинного законодавства.
Проте, зазначений висновок відповідачем здійснено без врахування вимог діючего законодавства та нормативних актів з питань газопостачання, виходячі з наступного:
За змістом ст. 627 ЦК України, ч.7 ст. 179 ГК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови .
На даний час не існує затверджений Кабінетом Міністрів України типовий договір на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ.
Укладення договорів позивача з бюджетними організаціями та установами відбуваються, виходячі з загальних положень щодо укладення договорів, визначених в ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів щодо подачі та використання газу.
Посилання відповідача на те, що споживачі газу не мають змоги наполягати на оформленні протоколів розбіжностей до договорів, коли їх з певних причин не задовольняють запропоновані позивачем умови договору безпідставні, необгрунтовані та спростовуються ст.ст. 179, 181, 188 ГК України, гл. 53 ЦК України та рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.09р. по справі № 18/30/09, за яким було вирішенно розбіжності при укладенні договору на газопостачання між сторонами.
Що стосується внесення змін в договори поставки природного газу, які були укладеним з управлінням праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради та Миколаївською центральною лікарнею, то ці бюджетні організації не скористались своїм правом на звернення щодо вирішення спору в судовому порядку.
Натомість , включення пунктів 2.2, 3.3, 7.3, 7.1, 7.2, а також: п. 2 примітки 1 до пункту 2.1. договору, п.3.1 до відповідних договорів свідчить лише про намагання позивача врегулювати в договорах всі необхідні умови для їх виконання і не пов'язанні з монопольним становищем позивача.
За змістом ч.4 ст. 231 ГК України, ч.1 ст. 549, ч.2 ст. 551 ЦК України -неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором (договірна неустойка) або актом цивільного законодавства.
Отже, визначення позивачем в пункті 7.3 договорів на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ нарахування штрафних санкцій у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання і планового/узгодженого обсягу поставки за відхилення фактичного обсягу споживання газу від підтвердженого постачальником (планового обсягу) та/або узгодженого сторонами в порядку, передбаченому п. 2.2. цього договору обсягу поставки у бік збільшення, в разі неуплати до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки вартості спожитого газу понад плановий/узгоджений обсяг, не протирічить діючему законодавству, і є санкціями за несвоєчасну сплату перевищенного обсягу спожитого газу, а не недобір природного газу.
Пунктом 2.2. договорів допускається відхилення споживання газу в розмірі не більше +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п. 2.1. цього договору планового обсягу поставки. У разі відхилення обсягу споживання газу від узгодженого сторонами обсягу поставки більше ніж 5% споживач зобов'язується оплатити постачальнику обсяг поставки газу та додатково сплатити штраф відповідно до п. 7.3. цього договору.
Визначені пункти договорів на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ передбачені позивачем в договорах, виходячі із специфіки продукції, що поставляється та відповідають вимогам п. 12 постанови КМУ від 27.12.2001р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», згідно якого газотранспортні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також: суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу забезпечують транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за регульованим тарифом, відповідно до договорів, укладених із зазначеними постачальниками.
З огляду на це, договором поставки природного газу № 06/08-2343 від 31.12.2008р., укладеним між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та позивачем для забезпечення природним газом бюджетних організацій, передбачено, що допускається відхилення обсягу споживання природного газу лише в розмірі плюс/мінус 5 % та визначена відповідальність -штраф у розмірі 200% різниці вартості фактичного обсягу споживання вартості фактичного обсягк споживання і планового/узгодженого обсягу поставки (п.п. 2.1.2., 7.6. договору поставки № 06/08-2343).
Крім того, згідно п.п. 2.1, 2.5, 2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затв. наказом Державного комітету України по нафті і газу від 1 листопада 1994 року № 355 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 1994р. за № 281/491 (далі - Правила), кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу. Рішення газопостачальної організації щодо режимів споживання природного газу є обов'язковими для виконання газозбутовими організаціями і споживачами. При перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсяги газопостачальній організації надається право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо споживача здійснювати примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.
Керівники підприємств, організацій які допустили перевитрати добової норми відбору природного газу притягуються до адмінистративної відповідальності згідно Кодексу України про адмінистративне правопорушення.
Згідно п.п. 10.1, 10.2, 11.1 Правил розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.
За споживання природного газу понад середньодобові норми з дозволу газозбутових і газотранспортних організацій, а також за неефективне його споживання підприємства сплачують в розмірах визначених відповідно Постанові Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу в народному господарстві».
Зазначеною постановою за перевитрати газу понад встановлені середньодобові норми передбачена оплата у двократному розмірі встановленої ціни на газ.
Отже, умова договору щодо визначення розміру відхилення обсягу споживання природного газу, порядку та строків розрахунків за перевищення кількості спожитого понаддоговорного обсягу газу та відповідальність за порушення строків розрахунків за надмірно використаний газ, є такою що не суперечить чинному законодавству.
Згідно п. 8.2 Правил, газопостачальні і газозбутові організації, повинні подавати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодженими між сторонами диспетчерськими графіками.
Відтак, пункт 3.3 договору, яким передбачено, що: «приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більш +/-5 відсотків. При необхідності відступу від середньодобової норми постачальником і споживачем встановлюється нерівномірна подача газу за взаємноузгодженими графіками з дозволу ОДУ ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», передбачена чинним законодавством.
Спірним рішенням відповідача також зобов'язано позивача припинити порушення шляхом приведення положень договорів на газопостачання для потреб бюджетних організацій та установ, а саме пунктів 7.1, 7.2.
Між тим, визначені пункти передбачають відповідальність покупця за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, згідно з умовами договору і чинним законодавством, у т.ч. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в межах ставки НБУ та нарахування індексу інфляції, 3 відсотків річних на суму грошового зобов'язання.
Рішення № 37-ріш від 12.08.10р. відповідача мотивовано тим, що ці умови договору не відповідають законодавству та ущемляють інтереси споживачів газу, виходячи із ст. 61 Конституції України, якою передбачено неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного виду двічі за одне й те саме правопорушення.
З такою позицією відповідача неможна погодитись, виходячі з наступного.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 625 ЦК України, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 13 постанови КМУ від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплати грошима.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.99 № 2184 "Про порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2000 році "НАК "Нафтогаз України" наказом від 26 березня 2001 року № 79 затверджено та введено в дію «Порядок доступу до газотранспортної системи».
Пунктом 3.3.3. визначеного Порядку встановлені особливості доступу до газорозподільних мереж бюджетних установ та підприємств соціальної сфери, а саме: бюджетні установи і організації, підприємства комунальної теплоенергетики, котельні промислових підприємств, які виробляють теплоносії для споживачів соціальної сфери забезпечуються природним газом з ресурсів компанії на підставі затверджених для кожної області граничних обсягів природного газу на поточний місяць.
Обсяги виділеного газу для споживачів, які використовують природний газ з фондів облдержадміністрацій повинні розподілятись по конкретних об'єктах газоспоживання виключно в межах проплат за спожитий природний газ та його транспортування.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 1997р. № 538 «Про вдосконалення системи розрахунків за споживання природного газу», п. 1.7 «Інструкції про складання і виконання розпису Державного бюджету України»затверд. наказом Мінфінансів України від 28 січня 2002р. № 57 та зареєстр. в Мінюстиції України 1 лютого 2002р. за №86/6374, у кошторисах бюджетних організацій визначається обсяг коштів для проведення розрахунків за електричну і теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, у повному обсязі в розрахунку на рік з урахуванням коштів загального та спеціального фондів відповідно до вимог закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період. До кошторисів додаються детальні розрахунки за КЕКВК 1160 "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв" на підставі затверджених в установленому порядку лімітів.
Міністерства , інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим повинні передбачати у кошторисах доходів і видатків бюджетних установ та організацій окремим рядком у повному обсязі кошти на придбання природного газу для потреб бюджетних споживачів, які безпосередньо його використовують.
В свою чергу підприємства Державної акціонерної холдингової компанії "Укргаз" повинні здійснювати відпуск природного газу цій категорії споживачів у межах коштів, передбачених затвердженими кошторисами доходів і видатків.
Враховуючи, що бюджетні організації та установи взмозі розрахуватися за спожитий газ лише бюджетними коштами, вимога, викладена в п. 2 примітки 1 до пункту 2.1. договору та п. 3.1 щодо довідки про обсяги виділених грошових коштів в 2009 році на оплату природного газу та передачі природного газу в межах суми, передбаченої в кошторисах є способом контролю за можливістю виконання грошових зобов'язань споживачів, визначення обсягів споживання природного газу, який буде профінансовано в межах коштів, передбачених затвердженими кошторисами доходів і видатків.
Між тим, довідка позивача від 10.01.11р. № 04/24 свідчить, що за укладеними на 2009р. договорами з бюджетними установами в кількості 555 існувала заборгованість станом на 01.01.10р. в сумі 1677 тис. грн., за укладеними на 2010р. договорами в кількості 626 існує заборгованість станом на 01.12.10р. в сумі 3083,52 тис.грн.
При цьому, обсяги спожитого газу за цими договорами в 2009р. складали майже третину від загального обсягу реалізації спожитого газу, а у 2010р. -майже половину.
Отже, відсутність відомостей у позивача щодо спроможності бюджетних організацій розрахуватись за спожитий газ може призвести його до фінансової нестабільності, що не з'ясовувалось відповідачем при прийняті рішення від 12.08.10р.
Проте, відповідач в рішенні від 12.08.2010р. № 37-ріш, не навів жодних доказів того, що законні інтереси бюджетних організацій порушені чи будуть порушені, а лише припустив можливість ущемлення їх законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З визначеного слід, що позивач вправі визначати в договорі обсяги споживання газу, пропонувати можливість відхилення від визначеного в договорі обсягу газу, застосування штрафних санкцій у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за перевищення обсягу спожитого газу, з'ясовувати можливість споживача розрахуватись за спожитий газ, а споживач, в разі незгодити з умовами договору, вправі скористатись своїм правом на врегулювання розбіжностей в договорі відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, монопольне становище позивача ніяким чином не впливає на ці права споживачів, а тому, суд вважає, що відповідач не з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, неправомірно визнав вимоги позивача в договорах на постачання природного газу бюджетним установам та організаціям порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, розгляд даної справи здійснено відповідачем без дотриманням усіх необхідних процесуальних засад діяльності органів Комітету, визначених розділом 7 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - щодо з'ясування обставин, які мають значення для справи, про вчинення дій, які кваліфіковані як зловживання монопольним становищем на ринку.
Відповідно до статті 59 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом як підстава у відмові в позові.
В зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.08.2010р. № 37-ріш частково недійсним та скасувати пункти 2, 3, 4 резолютивної частини вказаного рішення.
Стягнути з Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Потьомкінська, 41, м. Миколаїв, код 22440366) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, код 05410263) суму 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу.
Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.
Суддя Т.М.Дубова
Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 12.01.2011р.