79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.01.11 Справа№ 18/145 (2010)
За позовом: відкритого акціонерного товариства "Іскра", м. Львів,
до відповідача:львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів,
про: стягнення 31'049,41 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Морочинський А.М. -довіреність №13/84 від 29.12.2010 р.,
відповідача:Луців О.І. -довіреність №51 від 29.09.2010 р.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов відкритого акціонерного товариства "Іскра" до львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення 31'049,41 грн. Ухвалою від 07.12.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.12.2010 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №011184/5107 від 30.09.2008 р. про відшкодування витрат на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій несвоєчасно виконав узяті на себе грошові зобов'язання. Це стало підставою для нарахування 14'679,12 грн. пені, 6'724,80 грн. інфляційних збитків, 2'305,93 грн. відсотків, 7'339,56 грн. штрафних санкцій.
В судовому засіданні від 20.01.2011 р. представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру пені. Письмового відзиву на позовну заяву не подав.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами у справі укладено договір №011184/5107 від 30.09.2008 р. про відшкодування витрат на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій (надалі -Договір). За умовами цього договору власник (позивач у справі) дає дозвіл споживачу (відповідач у справі) на підключення на умовах цього договору котельні споживача по вулиці Надійній, 2, до свого газопроводу високого тиску (ДУ=500 мм, Р=6 кгс/см2) ГРС "Винники -ВАТ "Іскра" для подачі гарячого водопостачання Сихівському масиву.
Сторони дійшли згоди про залік однорідних зустрічних вимог, про що 12.10.2010 р. було складено протокол. Сторони погодили зарахувати 96'312,24 грн. Зокрема, відповідач був боржником за Договором на суму 84'000,00 грн. та надані матеріальні цінності згідно з накладною №0527 від 25.08.2010 р. на суму 12'312,24 грн.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктами 1.2, 3.2 Договору передбачено, що відповідач відшкодовує позивачу витрати на утримання газопроводу (технічне обслуговування, ремонтні роботи тощо) у розмірі 12,0 тис. грн. (в т.ч. ПДВ) в місяць незалежно від обсягів спожитого ним природного газу. Оплата проводиться в термін до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі виставлених рахунків.
Враховуючи ті обставини, що сторони провели зарахування однорідних зустрічних вимог 12.10.2010 р., зобов'язання відповідача зі сплати 84'000,00 грн. було припинено саме 12.10.2010 р., відповідач порушив узятий на себе обов'язок зі своєчасної оплати коштів.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Сторони у Договорі погодили встановлення такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка. Відповідно до пункту 4.1 Договору за несвоєчасну оплату відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач, обґрунтовуючи свою позицію про правомірність нарахування пені протягом більше 6 місяців, посилається на положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України. Так, відповідно до норми цієї статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Проте норма частини 6 статті 232 Господарського кодексу встановлює одне із правил порядку застосування штрафних санкцій. Зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки сторонами у Договорі не встановлено інше, позивач помилково нараховує пеню за період, що перевищує шестимісячний строк.
Суд, провівши перерахунок пені, вважає за необхідне вимоги позивача у цій частині задоволити частково, у сумі 8'502,41 грн.
Що стосується нарахування штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки НБУ, то суд відмовляє в задоволенні такої вимоги з огляду на такі обставини.
Як уже зазначалося вище, відповідно до норми частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. Проте штрафними санкціями в силу статті 230 Господарського кодексу України є неустойка, штраф, пеня. Тому проведені позивачем нарахування штрафних санкцій за своєю правовою природою є пенею за порушення грошового зобов'язання. Позивач уже скористався своїм правом та нарахував пеню, розмір якої складає подвійну облікову ставку Національного банку України в силу пункту 4.1 Договору. Стягнення пені двічі не допускається, а тому в задоволенні цієї вимог суд відмовляє.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 2'305,93 грн. -3% річних та 6'724,80 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Суд відхиляє клопотання про відповідача про зменшення пені, оскільки воно не обґрунтоване жодними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 526, 546, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вулиця Данила Апостола, будинок 1, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79040; ідентифікаційний код 05506460) на користь відкритого акціонерного товариства "Іскра" (адреса: вулиця Вулецька, будинок 14, Сихівський район, місто Львів, 79066; ідентифікаційний код 00214244) 8'502,41 грн. пені, 6'724,80 грн. інфляційних збитків, 2'305,93 грн. -3% річних, 175,33 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 133,27 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2011 року.
Суддя