79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.01.11 Справа№ 25/195
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :
за позовом:Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень (м.Ясинувата)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця” (м.Львів)
за участю третьої особи:Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” (вул.Гоголя, 1 м.Львів, 79000)
про :стягнення заборгованості в сумі 66 405,00 грн.
Суддя : В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є. Башак
Представники:
від позивача:Кравцова А.О.-представник. довіреність від 08.08.2008 року №Н-01/2805
від відповідача:Не з”явився
від третьої особи:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства “Донецька залізниця ” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень (м. Ясинувата) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця” (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 66 405,00 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.08.2009 року. Ухвалою від 11.08.2010 року розгляд справи відкладено до 18.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 18.08.2009 року розгляд справи відкладено до 27.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 27.08.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2009 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 31.08.2009 року розгляд справи відкладено до 04.09.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 04.09.2009 року розгляд справи відкладено до 05.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача.
Ухвалою від 05.10.2009 року позовну заяву Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень (м.Ясинувата) -залишено без розгляду.
09.11.2009 року за вх.№45-11 позивачем подано касаційну скаргу, яку постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року задоволено частково, скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 05.10.2009 року у справі №25/195.
Ухвалою від 25.02.2010 року призначено засідання на 05.03.2010 року. Ухвалою від 05.03.2010 року розгляд справи відкладено до 15.03.2010 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 15.03.2010 року розгляд справи відкладено до 22.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця”. Ухвалою від 22.03.2010 року розгляд справи відкладено до 29.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 29.03.2010 року розгляд справи відкладено до 08.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 08.04.2010 року розгляд справи відкладено до 16.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та відповідача. Ухвалою від 16.04.2010 року розгляд справи відкладено до 26.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 26.04.2010 року провадження у справі зупинено, за клопотанням відповідача.
Згідно розпорядження голови суду від 07.10.2010 року справу №25/195 передано судді Мороз Н.В., у зв”язку із закінченням повноважень судді Пазичева В.М.
Згідно розпорядження в.о. голови суду Манюка П.Т. від 17.12.2010 року справу №25/195 передано судді Пазичеву В.М. для продовження розгляду по суті.
Ухвалою від 29.12.2010 року поновлено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.01.2011 року. Ухвалою від 05.01.2011 року розгляд справи відкладено до 17.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.
Позивач вимог ухвали суду про призначення засідання від 25.02.2010 року, про відкладення від 15.03.2010 року, від 22.03.2010 року, від 29.03.2010 року, від 08.04.2010 року, від 16.04.2010 року, від 05.01.2011 року, про зупинення провадження у справі від 26.04.2010 року про поновлення провадження у справі від 29.12.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
18.08.2009 року за вх.№21-8 від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
27.08.2009 року за вх.№17542 позивач подав клопотання про надання копії ухвали для належного виконання її вимог.
28.08.2009 року за вх.№17576 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.
12.10.2009 року за вх.№20814 позивач подав клопотання по справі.
04.03.2010 року за вх.№69-03 від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
15.03.2010 року за вх.№5088 позивач подав клопотання та пояснення по справі.
26.03.2010 року за вх.№6174 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
02.04.2010 року за вх.№6597 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
12.04.2010 року за вх.№7029 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
26.04.2010 року за вх.№8163 від позивача надійшло пояснення по справі.
21.07.2010 року за вх.№13781 від позивача надійшло клопотання по справі.
06.12.2010 року за вх.№23725 від позивача поступило клопотання по справі.
17.01.2011 року за вх.№755/11 позивач подав пояснення по справі
Відповідач вимог ухвали суду про призначення засідання від 25.02.2010 року, про відкладення від 15.03.2010 року, від 22.03.2010 року, від 29.03.2010 року, від 08.04.2010 року, від 16.04.2010 року, від 05.01.2011 року, про зупинення провадження у справі від 26.04.2010 року про поновлення провадження у справі від 29.12.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу суду поштовими конвертами з поштовою відміткою про те, що адресат вибув, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
28.08.2009 року за вх.№17377 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.
В судовому засіданні 27.08.2009 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
04.09.2009 року за вх.№17962 відповідач подав додаткові пояснення по справі.
05.10.2009 року за вх.№20209 відповідач подав уточнену правову позицію по справі.
29.03.2010 року за вх.№6336 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.
26.04.2010 року за вх.№8147 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
08.09.2010 року за вх.№17025 від відповідача надійшло клопотання з повідомленням про те, що Верховним судом України повернуто без рогляду касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі №25/195.
Третя особа вимог ухвали суду про залучення останньої до участі у справі від 15.03.2010 року, про відкладення від від 22.03.2010 року, від 29.03.2010 року, від 08.04.2010 року, від 16.04.2010 року, від 05.01.2011 року, про зупинення провадження у справі від 26.04.2010 року про поновлення провадження у справі від 29.12.2010 року не виконав повністю, явку уповноваженого представника забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 06.01.2011 року, а її явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
08.04.2010 року за вх.№6925 представник третьої особи подав пояснення по справі.
16.04.2010 року за вх.№7459 представник третьої особи надав пояснення по справі.
21.04.2010 року за вх.№4803 представник третьої особи надав пояснення по справі.
Позов розглянуто в присутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Рішення виготовлено, підписано та оголошено 17.01.2011 року.
Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
13.02.2009 року зі станції відправлення Запитів Львівської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальна “ДП “Донецька залізниця ” за перевізним документом -залізничною накладною №36234056 ТзОВ “Тисмениця” (надалі - відповідач) відправило вантаж (лом та відходи чавунні (вид 505) у вагоні №68483189 вагою брутто 80 650 кг, нетто 60 000 кг, тара 20 650 кг. На вимогу вантажоотримувача, на ст. Маріуполь -Сортувальна 21.02.2009 року було здійснено контрольне зважування вагона та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично у вагоні №68483189 вага брутто склала 75 800 кг, нетто -55 150 кг, тара - 20 650 кг, що менше даних, вказаних у накладній на 4 850 кг.
Як вбачається із позову, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що при прийомі вагону на станції призначення - «Маріуполь-Сортувальна», відправленого ТзОВ «Тисмениця»за накладною № 36234056, було виявлено, що він завантажений менше, ніж вказано в перевізних документах на 4850 кг, про що позивачем складено акт. А тому, посилаючись на ст. 118 та ст.122 Статуту залізниць України, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Тисмениця»штраф, який і складає суму позову.
За результатами контрольного зважування залізницею було складено комерційний акт №БН698809/23 від 21.02.2009 року.
На думку позивача, у відповідності зі ст. 24 Статуту залізниць та Правил приймання вантажів до перевезення, залізниця має право, але не зобов'язана, перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній вантажовідправником. За всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, несе вантажовідправник. Ст. 37 Статуту залізниць та п.5 цих Правил зазначено, що маса вантажів визначається відправником. Згідно п.16 Правил оформлення перевізних документів, оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції, але цією перевіркою встановлюється правильність заповнення бланків перевізних документів. Той факт, що вагони були прийняти до перевезення без зауважень, не може свідчити про те, що залізниця знала або мала знати про факт недовантаження.
При отриманні вантажу позивачем по заявці вантажоодержувача ( ВАТ «ММК ім. Ілліча) було здійснено перезважування вантажу на його 150 тонних вагах на ст. Сартана-2 та виявлена невідповідність маси вантажу з масою, вказаною у перевізних документах. Перевантаження було здійснено на основі та у відповідності зі ст. 52 Статуту залізниць України, абзацу 9 пункту 12 Правил видачі вантажів, договору від 4 серпня 2003 року № 1/28 укладеному між відповідачем і ВАТ «ММК ім. Ілліча»та Єдиному технологічному процесу роботи під'їзної колії.
Крім того, позивач наголошує, що за договором № 1/28 від 04.08.2003р. передбачено, що ст. Сартана-2 є станцією примикання до ст. Маріуполь - Сортувальна Донецької залізниці, а позивач зобов'язаний при видачі вантажу по заявці клієнта перевірити його масу у розмірі до 10% вагонів, які надійшли на адресу ВАТ «МК ім. Ілліча», без ознак втрати.
Також, позивач звертає увагу на те, що за Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, крім договору, передбачено технологічний процес роботи під'їзної колії та станції примикання (далі ЄТП), який розробляється сторонами з урахуванням технології роботи під'їзної колії та станції примикання та забезпечує раціональне використання технічних засобів власника під'їзної колії та залізниці. У відповідності з ЄТП роботи під'їзної колії ТОВ «ММК ім. Ілліча»та станції Маріуполь - Сортувальна Донецької залізниці, контрольне перезважування вантажів, які прибули на адресу комбінату, здійснюється на їх 150т. вагах на станції Сартана-2.
Таким чином, як доводить позивач, перезважування вантажу на вагах вантажоодержувача було здійснено з чітким додержанням норм права без порушень законодавства України.
На думку відповідача позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач, посилаючись на ст. 118 та ст.122 Статуту залізниць України, просить суд стягнути з відповідача штраф, який і складає суму позову, однак, при цьому позивачем жодним чином, на думку відповідача, не доводиться, що невідповідність фактичної ваги вантажу вазі, зазначеній в перевізних документах, сталась саме з вини відповідача, що на думку відповідача, звільняє його від цивільно-правової відповідальності.
В даному випадку відповідач вважає, що слід виходити з того, що зважування вагона та перевірка відповідності ваги вантажу на станції відправлення здійснювались на договірній основі підрозділом Львівської залізниці на станції Запитів, про що містяться відповідні відмітки на накладній, оформленій за результатами зважування вантажу. Таке зважування проведено на спеціальних вагонних вагах, які є в наявності лише у перевізника. За результатами такого зважування визначено плату за перевезення на місці завантаження вагона, а не самостійно відповідачем. Відповідач зазначає, що накладна на перевезення заповнена після відповідного зважування вагона, оскільки результати такого зважування є підставою для підпису начальником станції відповідних накладних та допуску вагонів до перевезення.
Враховуючи вищевикладену позицію щодо даного питання, відповідач вважає, що за таких обставин, очевидним є висновок про відсутність підстав для застосування до відповідача санкцій, передбачених ст. ст. 118, 120 Статуту залізниць України. При цьому, відповідач просить звернути увагу на те, що в даному випадку, стягнення з відповідача на користь позивача штрафів в сумі позову суперечило б принципам, закладеним у п.6 ч. 1 ст.3 ЦК України - справедливості, добросовісності та розумності.
Уточнюючи свою правову позицію по даній справі, відповідач наводить наступні аргументи, зокрема, відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту оформлення перевізних документів і накладення в них календарного штемпеля станції відправлення. В той же час, п.5 Правил передбачає, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг вказується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Крім того, п.7 Правил вказує, що маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів. Маса інших вантажів, які перевозяться навалом та насипом (в тому числі і металобрухту, який відправлявся відповідачем), на думку відповідача, визначається зважуванням на вагонних вагах. При цьому, п.5 Правил визначає, що про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004 № 279 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.04.2004 за № 527/9126.
На думку відповідача, Міністерством транспорту України при врегулюванні порядку приймання вантажів до перевезення залізничним транспортом встановлено такий порядок, який передбачає обов'язковість взяття підрозділами Укрзалізниці засобів зважування вантажів, які підлягають транспортуванню залізничним транспортом. При цьому, що стосується спеціальних вагонних ваг, відповідач вважає, що такі ваги в будь-якому порядку підлягають взяттю на облік залізницею.
Відповідач доводить, що з урахуванням вимог п.5 та п.7 Правил можна дійти висновку, що, здійснивши завантаження металобрухту в вагон № 68483189, відповідач, у відповідності до вимог Статуту залізниць України, Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082, мав би право провести їх зважування лише на спеціальних вагонних вагах, які є власністю залізниці, або взяті залізницею на облік в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004 № 279 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.04.2004 за № 527/9126. Тобто, доводить відповідач, що нормативні акти, які використовуються у діяльності позивача не надають право на прийняття від відповідача металобрухту для перевезення без попереднього зважування на вагонних вагах.
Відповідач доводить, що не володіє вагонними вагами, а тому, на його думку, при оформленні вантажів до відправлення таке зважування проводиться на станціях відправлення вагонними вагами залізниці, або іншими, які взяті на облік залізницею та використовуються станціями залізниці для зважування.
За твердженням відповідача, із накладної № 36234056, оформленої на станції Запитів Львівської залізниці 13.02.2009 року вбачається, що при прийнятті до відправлення вагона № 68483189 його зважування проведено саме вагонними вагами. Власником вагонних ваг, якими здійснюється зважування вагонів при їх відправленні зі станції Запитів є ТзОВ «Укрспецекспорт». Як вбачається з копії Технічного паспорта ваги, вона взята на облік станцією Запитів Львівської залізниці 01.11.2006 року в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України від 05.04.2004 року № 279. Як вбачається із відміток про повірку даної ваги, станцією Запитів проводиться нагляд за такою, про що робляться відповідні відмітки. Таким чином, у зв'язку із відсутністю власних вагонних ваг, взяттям станцією Запитів на облік вагонних ваг ТзОВ «Укрспецекспорт», на думку відповідача, саме результати зважування на даних вагах і використані відповідачем для внесення до накладної № 36234056.
Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються лише на відомостях, викладених у комерційному акті БН № 698809/23 від 21.02.2009 року, який складений позивачем за результатами зважування та містить дані щодо факту розбіжності на 4850 кг маси нетто між відомостями, зазначеними у залізничній накладній № 36234056, та результатами контрольного зважування. З огляду на це, позивач із посиланням на ст.118 та ст.122 Статуту залізниць України (далі по тексту - Статут) просить стягнути з відповідача 66405 грн. штрафу.
В даному випадку, на думку відповідача, оформлення перевізних документів, зокрема, внесення відомостей щодо ваги металобрухту, завантаженого у вагон № 68483189, здійснювалось за результатами зважування на 150-ти тонних вагонних вагах ТзОВ «Укрспецекспорт», які використовуються для зважування вагонів. Про даний факт свідчать відомості Книги зважування станції Запитів - Форма ГУ-36. Із даних, відображених у зазначеній Книзі, а саме - графа «нетто фактична»вбачається, що зважування вагона № 68483189 при оформленні документації перед відправленням проводилось станцією Запитів. За результатами зважування встановлено, що маса нетто вантажу у вагоні № 68483189 склала 60000 кг, яку і вказано у залізничній накладній. При цьому, відповідач просить звернути увагу на те, що станцією відправлення, на думку відповідача, порушено вимоги спеціального нормативного акту - Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, згідно якого він повинен дотримуватись вимог щодо заповнення перевізної документації. Зазначене порушення, як доводить відповідач, полягає у тому, що, всупереч факту самостійного визначення маси завантаженого вагона № 67673855, станцією Запитів не внесено відомості у графу залізничної накладної «Маса вантажу в кг, визначена залізницею», хоча, в даному випадку, маса вантажу визначена залізницею. Крім того, в порушення цієї ж Інструкції, станцією Запитів не проставлено підпис у графі «Представник залізниці», в той час, як проставлення такого підпису при визначенні маси залізницею є обов'язковим.
В даному випадку, на думку відповідача, спір виник внаслідок зважування одного і того ж вантажу, в одному і тому ж вагоні, але різними структурними підрозділами ДП «Укрзалізниця». Таким чином, враховуючи те, що зважування ні в першому, ні в другому випадку, через відсутність на підприємстві власних вагонних ваг, безпосередньо відповідачем не проводилось, відповідач припускає, що причиною виникнення даного спору є неналежне виконання станцією Маріуполь - Сортувальна Донецької залізниці або станцією Запитів Львівської залізниці обов'язків щодо утримання та експлуатації вагонних ваг.
Додані до матеріалів справи копії документів, які, згідно з відміткою позивача, відповідають оригіналу, на думку відповідача, вказують, що неналежним доказом у справі слід вважати «Заявку на видачу з перевіркою вантажу», яка додана до матеріалів справи як підстава перевантаження вагона. Адже, зазначена заявка не містить відмітки про її отримання Станцією Маріуполь-Сортувальна, хоча у бланку даного документа відповідна графа передбачена.
Крім того, відповідач вважає, що Комерційний акт БН № 698809/23 від 21.02.2009 року складений з порушенням Правил складання актів затверджених Наказом Мінтрансу № 334. До матеріалів справи разом із позовом долучено завірену належним чином копію комерційного акту, графи якого заповнені не всі, тобто з порушенням п.9 Правил. В порушення п.10 Правил, комерційний акт не підписаний посадовими особами, які вказані у Розділі «Д»комерційного акту, з огляду на те, що відомості, викладені у ньому не можна вважати такими, що підтверджені уповноваженими на те особами. Відповідач також зазначає, що Комерційний акт БН № 698833/47 від 11.03.2009 року не відповідає формі, яка встановлена Додатками до вищевказаних Правил. Всі обставини вказані в комерційному акті щодо технічного стану вагона та маркування, на переконання відповідача, є викладом обставин з однієї сторони, а до матеріалів справи позивачем не долучено жодних доказів, які б свідчили про належний технічний стан вагонних ваг станції Сартана.
При прийняті рішення суд керувався наступним:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.924 ЦК України, 314 ГК України, перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві. Відповідно до п.113 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 року №457, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно ст.925 ЦК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Як встановлено в ході розгляду справи, 13.02.2009 року зі станції відправлення Запитів Львівської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальна “ДП “Донецька залізниця ” за перевізним документом -залізничною накладною №36234056 ТзОВ “Тисмениця” (надалі - відповідач) відправило вантаж (лом та відходи чавунні (вид 505) у вагоні №68483189 вагою брутто 80 650 кг, нетто 60 000 кг, тара 20 650 кг. На вимогу вантажоотримувача, на ст. Маріуполь -Сортувальна 21.02.2009 року було здійснено контрольне зважування вагона та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній -фактично у вагоні №68483189 вага брутто склала 75 800 кг, нетто - 55 150 кг, тара -20 650 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 4 850 кг.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, ознаки втрати вантажу під час перевезення відсутні. Навантаження у вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 10-15 см. Поверховість вантажу укрита листами заліза та маркірована вапном. Виймань та поглиблень немає. Маркіровка не порушена. Факт того, що з вагону №68483189 не було здійснено крадіжки вантажу підтверджується листом з лінійного відділу на ст. Маріуполь (копії запиту та відповіді додаються), а також тим фактом, що при переважуванні був присутній представник отримувача, який засвідчив дані, вказані у комерційному акті, що підтверджується підписом у комерційному акті.
При отриманні вантажу залізницею по заявці вантажоодержувача (ВАТ «ММК ім. Ілліча) було здійснено перевантаження вантажу на його 150 тонних вагах на ст. Сартана-2 та виявлена невідповідність маси вантажу з масою, вказаною у перевізних документах. Перевантаження було здійснено на основі та у відповідності зі ст. 52 Статуту залізниць України, абзацу 9 пункту 12 Правил видачі вантажів, Договору від 4 серпня 2003 року № 1/28 укладеному між «ДП «Донецька залізниця»і ВАТ «ММК ім. Ілліча»та Єдиному технологічному процесу роботи під'їзної колії, де:
- згідно ст. 52 Статуту, залізниця на станціях призначення зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу за вимогою вантажоодержувача;
- абзацом 9 пункту 12 Правилами видачі вантажу вказано, що «При наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозиться навалом і насипом і прибули без ознак утрати».
Договором № 1/28 від 04.08.2003р. передбачено, що ст. Сартана-2 є станцією примикання до ст. Маріуполь-сортувальний Донецької залізниці (розділ 1 -Б), а також, що Дорога, зобов'язана при видачі вантажу по заявці клієнта перевірити його масу у розмірі до 10% вагонів, які надійшли па адресу «МК ім. Ілліча», без ознак втрати (розділ 5 - Г). При чому, оформлення заявки на перезважування не впливає на обов”язок відправника правильно зазначити відомості про вантаж у товаросупровідних документах.
Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, крім договору, передбачений технологічний процес роботи під'їзної колії та станції примикання (далі ЄТП), який розробляється сторонами з урахуванням технології роботи під'їзної колії та станції примикання та забезпечує раціональне використання технічних засобів власника під'їзної колії та залізниці.
У відповідності з ЄТП роботи під'їзної колії ТОВ «ММК ім. Ілліча»та станції Маріуполь - Сортувальна Донецької залізниці, контрольне перезважування вантажів, які прибули на адресу комбінату, здійснюється на їх 150т. вагах на станції Сартана-2 (витяг з ЄТП додається до справи).
Частиною першою ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт»передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.
Ст.129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджено наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334. Також п. 9 Правил складання актів передбачено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Як зазначено сторонами в ході судового розгляду справи, у комерційному акті № 698809/23 описано стан вантажу, ніяких припущень та висновків про причини незбереженості або про вину відповідача і позивача не зазначено, що відповідає п. 9 Правил складання актів.
Відповідно до п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Відповідно до п. 1.4 Положення про ВП „Львівська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" (далі - Дистанція), затвердженого наказом начальника ДТГО „Львівська залізниця" від 24.03.2006 №272/Н, Дистанція забезпечує вантажно-розвантажувальні роботи на станціях ВП „Львівська дирекція залізничних перевезень" (далі - Львівська дирекція). Згідно п.26 Додатку до Положення про Львівську дирекцію, затвердженого наказом начальника ДТГО „Львівська залізниця" від 05.11.2009 №689/Н, станція Запитів є структурним підрозділом, який входить до складу Львівської залізниці.
Відповідно до ст. 30 Статуту залізниць України (далі-Статут), завантаження вантажів у вагони, а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.
Згідно листа начальника дистанції від 15.04.2010 №МЧ-1/322 договір на виконання вантажно-розвантажувальних робіт по ст. Запитів з відповідачем (по даній справі) не укладався. Крім того, такого договору, незважаючи на вимоги суду, відповідачем не надано.
Оформлення вантажу до перевезення, порядок заповнення перевізних документів, а також порядок заповнення накладної регулюється Статутом залізниць України (далі-Статут), Правилами приймання вантажів до перевезення та Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644.
Відповідно до ст. 23 Статуту, п. 1.1, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.
Згідно ст.6 Статуту залізниць України, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Вантажовідправник заповнює графи перевізних документів, визначених у п. 2 Правил, станція відправлення заповнює графи перевізних документів, визначених у п. 3 Правил. Відповідно до п. 3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), станція відправлення заповнює такі графи комплекту перевізних документів:
- "Місце для відміток і штемпелів" - проставляються відмітки:
- "Не спускати з гірки" - у випадках, передбачених Правилами;
- "Маршрут відправника N_____прямий";
- "Маршрут відправника N _____ з розпиленням на станції _____
залізниці" - у разі перевезення вантажів маршрутами до пунктів розпилення.
- "Строк доставки закінчується ____ р." - заповнюється у
відповідності з Правилами обчислення термінів доставки вантажів;
- у графі "Навантаження засобами" зазначається "залізниці", якщо навантаження здійснюється залізницею;
У накладній №36234056 у графі „навантажено засобами" заначено „вантажовідправником" („грузоотправителем").
Крім того, станцією відправлення заповнюються графи:
- "Марка залізниці"
- "Тарифні відмітки"
- "Платежі сплачено на станції відправлення за квитанцією різних зборів N______"
- "Вид негабаритності"
- "Станція і залізниця відправлення" - проставляється штемпель з найменуванням станції, залізниці відправлення і кодом станції згідно з Тарифним керівництвом N 4;
- “За планом №”
- "Увезення вантажу дозволено на _______ число_____міс." -
- "Навантаження призначено на _____ число _____ міс."
(візування накладної) - заповнюється у разі надання дозволу на навантаження на місцях загального користування. Порядок візування накладних встановлюється начальником станції.
У накладній №36234056 зазначено, що накладна завізована начальником станції, зокрема, зроблений відповідний запис - „Начальник станції Швець Х.І.". Своєю візою начальник станції підтвердив наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення (п. 1.6 Правил).
У відповідності зі ст. 24 Статуту залізниць та п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, залізниця має право, але не зобов'язана, перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній вантажовідправником. За всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, несе вантажовідправник. Ст. 37 Статуту залізниць та п.5 цих Правил зазначено, що маса вантажів визначається відправником. Згідно п.16 Правил оформлення перевізних документів оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції. Отже той факт, що вагони були прийняти до перевезення без зауважень не може свідчити про те, що залізниця знала або мала знати про факт недовантаження. Зважування на вагах вагону при відправленні здійснювало ТзОВ “Укрспецекспорт”, однак представник станції при цьому зважуванні присутній не був (копія телеграми-запиту та телеграми-відповіді додається), а, отже, і засвідчити масу вантажу не міг.
Відповідно до п.2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, графа «Маса вантажу в кг, визначена відправником»заповнюється відправником, що підтверджено підписом повноважного представника відповідача, що завірений належною печаткою ТзОВ “Тисмениця”.
Пунктом 5.5. зазначених Правил встановлено, що, якщо буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф, згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Отже, позивачем зазначається факт неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених відповідачем у накладній, а не порядок завантаження відправником вантажу або визначення його ваги. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у договірному порядку або з будь-яких інших підстав на позивача було покладено обов'язок перевірити правильність внесення даних у товаросупровідні документи. Крім того, посилання на те, що вагонні ваги ТзОВ “Укрспецекспорт” взяті на облік ДТГО “Львівська залізниця”, не може свідчити про те, що на ДТГО “Львівська залізниця”, або на його підрозділи покладено обов'язок забезпечення правильності заповнення відповідачем товаросупровідних документів.
Ст.122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі, згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Ст.118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній № 36234056 маси вантажу, залізницею, на підставі ст.ст.122, 118 Статуту залізниць України, був нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 66 405,00 грн., яка складає: провізна плата вагону - 13281,00 грн. х 5 = 66 405,00 грн.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року №01-08/71, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, на підставі п.3 статті 83 ГПК України, статті 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, виходячи з того, що, на думку суду, встановлений Статутом штраф є занадто великим. Оскільки, сторони не звертались з клопотаннями про розгляд можливості щодо зміни розміру штрафу, не подали суду доказів вжиття відповідачем передбаченних чинним законодавстврм України заходів щодо недопущення розбіжностей між записами, що відображені в товаросупровідних документах та фактичними характеристиками майна, що відвантажується, у суду немає підстав для застосування цих норм.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки на залізничній накладній №36234056 є відмітка станції Маріуполь Донецької залізниці від 21.02.2009 року про недостачу вантажу в кількості 4850 кг, про що було складено комерційний акт №БН698809/23 від 21.02.2009 року, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відсутність частини вантажу має місце не з його вини, підстави відхилення позовних вимог відсутні. На час розгляду справи, відповідач не подав докази правомірності відображення в накладній даних про вагу вантажу, відсутність якого зазначена в комерційному акті.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази що спростовують його вину, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства “Донецька залізниця ” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень (м. Ясинувата) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця” (м. Львів) за участю третьої особи Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) про стягнення штрафу в сумі 66 405,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №1330 від 17.06.2009 року на суму 664,05 грн. про сплату державного мита та №1331 від 17.06.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця” (79069, м.Львів, вул.Шевченка, 340; р/р 2600430402201 у Львівському відділенні банку “Кредит Дніпро” у м.Львів, МФО 305749, ЗКПО 25229063) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень (86000, м.Ясинувата, вул.Скрипника,97; ОКПО 25905191, МФО 335838, р/р 260060100247 в ДФАБ “Експрес-Банк”) - 66 405 (шістдесят шість тисяч чотириста п”ять) грн. 00 коп. -боргу, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 05 коп. -сплаченого держмита та 315 (триста п”ятнадцять) грн. 00 коп. -сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя