Справа № 456/7231/25
Провадження № 2/456/755/2026
іменем України
/заочне/
10 березня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Писарева О.Ю.,
при секретарі Магометі А.М.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-
Представник позивача Голуб Людмила Ігорівна звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» безпідставно набуті грошові кошти у сумі 9000,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 09 жовтня 2023 року підставі Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_3 АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» відкрито поточний рахунок у форматі IBAN: № НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки. 29 січня 2024 року невідомою особою з поточного рахунку ОСОБА_3 IBAN: № НОМЕР_1 здійснена неналежна платіжна операція з переказу грошових коштів на суму 9000,00 гривень в результаті отримання невідомою особою шляхом обману несанкціонованого доступу до автоматизованої банківської системи дистанційного обслуговування - мобільного застосунку АТ «ПУМБ» «Pumb Online» та рахунку клієнта, авторизації в «Pumb Online» від імені клієнта та несанкціонованого втручання в роботу застосунку на рахунок неналежного отримувача за платіжною картою № НОМЕР_2 (001668), емітованою АТ «Райффайзен Банк» МФО 300335, а саме: 2024-01-29 09:29: НОМЕР_3 *DEBIT KH000001 22906483884 PORTMONECOM* НОМЕР_4 . Тобто, 29 січня 2024 року дії по поточному рахунку ОСОБА_3 в АТ «ПУМБ» відбулись без його згоди та участі та не були ним ініційовані. Своїми діями чи бездіяльністю клієнт Банку ОСОБА_3 не надавав доступу до свого рахунку та банківських платіжних карток третім особам, нікому не повідомляв свої персональні дані та/або реквізити рахунків/банківських платіжних карток, не сприяв незаконному використанню іншими особами персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Після повідомлення клієнтом ОСОБА_3 на адресу АТ «ПУМБ» про здійснення невідомою особою 29 січня 2024 року незаконних дій з використанням без його згоди персональних даних та номеру телефону від його імені, що призвело до здійснення від його імені неналежної платіжної операції з його рахунку та проведеної Банком перевірки, 02 лютого 2024 року грошові кошти повернуті Банком на рахунок клієнта за рахунок власних коштів у відповідності до вимог п.143 Розділу VII Постанови Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 р. На підставі вищевикладеного, у Банку виникло право вимоги до одержувача грошових коштів, як безпідставно набутих. ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинене кримінальне правопорушення для встановлення всіх обставин шахрайських дій з його рахунком, які сталися 29 січня 2024 року, внаслідок яких була виконана неналежна платіжна операція. За вказаним зверненням 30 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024152030000187 за ч.4 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування Миколаївським РУП ГУНП у Миколаївській області. 07 липня 2025 року з метою досудового врегулювання спору, Позивач звертався до надавача платіжних послуг - АТ «Райффайзен Банк» з листом-вимогою вих. №КНО-14.5.2/570 від 07.07.2025 року із проханням розглянути можливість повернення коштів з рахунку неналежного отримувача, на який 29 січня 2024 року виконана неналежна платіжна операція з рахунку клієнта ОСОБА_3 , а також із повідомленням про неналежні платіжні операції та його обов'язок, протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення, ініціювати платіжну операцію про повернення коштів неналежному платнику. Крім того, в зазначеному листі для подальшого захисту порушених прав у разі відмови неналежного отримувача коштів в їх поверненні, Банк зазначив про намір звернення до суду з позовом та просив АТ «Райффайзен Банк» надати наявну інформацію стосовно неналежного отримувача, а саме: прізвища, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце реєстрації, номери рахунку на який 29 січня 2024 року зараховані кошти за неналежною платіжною операцією. 07 липня 2025 року надійшла відповідь (електронне повідомлення №81-15-9/8560-БТ) на вищенаведений лист, в якому АТ «Райффайзен Банк» повідомив, що власником рахунку, на який 29 січня 2024 року виконана неналежна платіжна операція з рахунку ОСОБА_3 є ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_5 , залишок коштів відсутній, рахунок НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) закрито. 09 липня 2025 року АТ «ПУМБ» листом-вимогою за вихідним № КНО-14.5.2/578 від 09.7.2025 року з метою досудового врегулювання спору, повідомив Відповідача за адресою місця реєстрації та проживання про неналежну платіжну операцію, яка здійснена 29 січня 2024 року, на її рахунок в АТ «Райффайзен Банк» з рахунків клієнта АТ «ПУМБ» ОСОБА_3 , та його обов'язок, протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення, ініціювати платіжну/платіжні операції про повернення коштів. Ця вимога Відповідачем отримана 13 липня 2025 року, але кошти Позивачу не повернуті. Не повернення Відповідачем неналежних йому коштів є підставою для звернення АТ «ПУМБ» до суду за захистом своїх майнових прав.
Ухвалою судді від 13.01.2026 матеріали позову залишено без руху з пропозицією до позивача усунути недоліки.
22.01.2026 недоліки представником позивача було усунуто.
Ухвалою судді від 23.01.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Голуб Л. І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити, не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялась про розгляд справи на 20.02.2026 та 10.03.2026, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду 09.02.2026 та 26.02.2026 з відміткою Укрпошти «вручено особисто». Крім того, про призначення судового засідання на 10.03.2026 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судове засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 09.10.2023 громадянину ОСОБА_3 на підставі Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб було відкрито поточний рахунок в АТ «ПУМБ» у форматі IBAN: № НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою та третьою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (стаття 1071 ЦК України).
29 січня 2024 року невідомою особою з поточного рахунку ОСОБА_3 IBAN: № НОМЕР_1 здійснена неналежна платіжна операція з переказу грошових коштів на суму 9000,00 гривень в результаті отримання невідомою особою шляхом обману несанкціонованого доступу до автоматизованої банківської системи дистанційного обслуговування - мобільного застосунку АТ «ПУМБ» «Pumb Online» та рахунку клієнта, авторизації в «Pumb Online» від імені клієнта та несанкціонованого втручання в роботу застосунку на рахунок неналежного отримувача за платіжною картою № НОМЕР_2 (001668), емітованою АТ «Райффайзен Банк» МФО 300335, а саме: 2024-01-29 09:29: НОМЕР_3 *DEBIT KH000001 22906483884 PORTMONECOM* НОМЕР_4 . Тобто, 29 січня 2024 року дії по поточному рахунку ОСОБА_3 в АТ «ПУМБ» відбулись без його згоди та участі та не були ним ініційовані. Своїми діями чи бездіяльністю клієнт Банку ОСОБА_3 не надавав доступу до свого рахунку та банківських платіжних карток третім особам, нікому не повідомляв свої персональні дані та/або реквізити рахунків/банківських платіжних карток, не сприяв незаконному використанню іншими особами персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Після повідомлення клієнтом ОСОБА_3 на адресу АТ «ПУМБ» про здійснення невідомою особою 29 січня 2024 року незаконних дій з використанням без його згоди персональних даних та номеру телефону від його імені, що призвело до здійснення від його імені неналежної платіжної операції з його рахунку та проведеної Банком перевірки, 02 лютого 2024 року грошові кошти повернуті Банком на рахунок клієнта за рахунок власних коштів у відповідності до вимог п.143 Розділу VII Постанови Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 р..
29.01.2024 представник служби безпеки банку «ПУМБ» Плюхіна Г. О. звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинене кримінальне правопорушення для встановлення всіх обставин шахрайських дій з рахунком ОСОБА_3 , які сталися 29 січня 2024 року, внаслідок яких була виконана неналежна платіжна операція. За вказаним зверненням 30 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024152030000187 за ч.4 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування Миколаївським РУП ГУНП у Миколаївській області, в якому ОСОБА_3 є потерпілим.
07.07.2025 АТ «ПУМБ», з метою досудового врегулювання спору, звертався до надавача платіжних послуг - АТ «Райффайзен Банк» з листом-вимогою вих. №КНО-14.5.2/570 від 07.07.2025 року із проханням розглянути можливість повернення коштів з рахунку неналежного отримувача, на який 29 січня 2024 року виконана неналежна платіжна операція з рахунку клієнта ОСОБА_3 , а також із повідомленням про неналежні платіжні операції та його обов'язок, протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення, ініціювати платіжну операцію про повернення коштів неналежному платнику.
У відповідь на вказаний лист АТ «Райффайзен Банк» повідомив, що станом на 07.07.2025 р., на рахунку НОМЕР_8 ( НОМЕР_7 ), який належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , залишок коштів відсутній, рахунок закрито.
Відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
09.07.2025 АТ «ПУМБ», з метою досудового врегулювання спору, звернулось до відповідача ОСОБА_2 з вимогою про повернення коштів вих. №КНО-14.5.2/578 від 09.07.2025, в якій повідомлено про неналежну платіжну операцію, яка здійснена 29 січня 2024 року, на її рахунок в АТ «Райффайзен Банк» з рахунків клієнта АТ «ПУМБ» ОСОБА_3 , та його обов'язок, протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення, ініціювати платіжну/платіжні операції про повернення коштів. Крім того, в даній вимозі повідомлено, що відсутність платіжної операції з повернення коштів у сумі 9000 грн. на вказані реквізити АТ «ПУМБ» з вказаним призначенням платежу у термін протягом трьох робочих днів з дня отримання цієї вимоги вважається відмовою неналежного отримувача повернути суму неналежної платіжної операції та є підставою для стягнення коштів у судовому порядку з покладенням судових витрат на неналежного отримувача коштів.
Станом на дату звернення АТ «ПУМБ» до суду безпідставно отримані Відповідачем грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. у добровільному порядку Банку не повернуто.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Спірні правовідносини у даній справі також регулюються, зокрема, положеннями Закону України «Про платіжні послуги», який врегульовує загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено наступні поняття:
Неналежна платіжна операція платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видач йому коштів у готівковій формі;
Неналежний отримувач особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі;
Неналежний платник особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов'язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг. У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до ч. 15 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», у разі ненадходження коштів від неналежного отримувача надавач платіжних послуг має право на їх відшкодування у судовому порядку.
Згідно аналізу статей 1212-1215 ЦК України грошові кошти, на які був здійснений помилковий переказ внаслідок рахункової помилки та відсутності добровільності на операцію переказу, підлягають поверненню як безпідставно набуті грошові кошти (майно).
Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Як визначено у статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Тлумачення статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Зазначене узгоджується з правової позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2018 року в справі №212/3593/16-ц, від 20 березня 2019 року в справі №634/727/16-ц.
Поряд з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Кондикція є позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.
Разом з тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін також на сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача 9000,00 грн. безпідставно набутих коштів.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн., сплачений ним при подачі позову, тому, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» безпідставно набуті грошові кошти у сумі 9000,00 (дев'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 16 березня 2026 року.
Головуючий суддя О. Ю. Писарев