Справа № 336/686/24
Пр.1-кп/336/348/2026
про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
16 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082320002092 від 26.09.2023, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Київ, громадянина України, який отримав середню спеціальну освіту, військовослужбовця, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,-
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_6 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 , захисниці обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 , -
На розгляді суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
23.02.2026 за допомогою системи "Електронний суд" прокурор ОСОБА_6 подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 діб, датоване 20.02.2026, за підписом прокурора ОСОБА_8 , вручене стороні захисту 20.02.2026.
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання. Прокурором наголошено, що зазначені у клопотанні ризики, визнані доведеними для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими й зберігають актуальність. Так, сторона обвинувачення враховує кваліфікацію діянь як особливо тяжких, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого: відсутність постійного доходу та соціальних зв?язків. Підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу з урахуванням тяжкості правопорушень, даних про особу ОСОБА_5 , виявлені ризики, на думку прокурора, як і раніше, відсутні.
Адвокатка, яка здійснює захист обвинуваченого, проти задоволення клопотання заперечувала, крім того, підтримала письмові заперечення, подані під час розгляду клопотання. Сторона захисту просить у задоволенні клопотання відмовити, а розмір застави зменшити як непомірний. Окремо наголошено на строку перебування особи під вартою, відповідно, істотному зменшенні ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_9 присутній не був, що не перешкоджає розгляду клопотань сторін.
Потерпілий ОСОБА_10 згідно з заявою, вх.№ від 30.06.2025, просить здійснювати судове провадження за його відсутності, що також не заважає розгляду даного клопотання, за відсутності заперечень учасників кримінального провадження.
Враховуючи приписи ст. 331 КПК України, розглянувши клопотання, висловлені заперечення, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення, враховуючи таке.
Як видно з ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у даній справі від 03.12.2025, судом постановлено клопотання прокурора задовольнити частково. Продовжено відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - з 03 грудня 2025 року до 31 січня 2026 року включно. Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених КПК України. Визначено ОСОБА_5 заставу у розмірі 3 000 000,00 гривень (три мільйони гривень 00 копійок), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Роз'яснено, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі протягом строку її дії. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_5 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. Покладено на ОСОБА_5 у разі внесення застави такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Запоріжжя, в якому він перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання. Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту її внесення.
Роз'яснено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 цього Кодексу.
Суд, розглядаючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу, враховує, що згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
За нормою ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання певним ризикам.
Судом також враховуються приписи ст.178 КПК України, а саме: при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення, суд дійшов висновку про актуальність на даний час суттєвих ризиків та достатність підстав, що дійсно свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України.
Судовий розгляд 09.04.2025 постановлено розпочати з початку (з дотриманням вимог ст.319 КПК України, саме за клопотанням сторони захисту). 28.05.2025 прокурором проголошено короткий виклад обвинувального акта, крім того, після стадії проголошення вступних промов, визначено порядок дослідження доказів. 23.06.2025 судом здійснено допит обох потерпілих. Триває дослідження письмових доказів із додатками.
На переконання суду, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, а також у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потребою у проведенні судом всіх необхідних процесуальних дій, які безпосередньо спрямовані на встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів наголошує, що обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого.
Доводи сторони захисту, а також письмові заперечення досліджені та враховані судом, разом з цим, не змінюють висновків за результатами розгляду клопотання прокурора.
Так, судом враховується позитивна характеристика слідчого ізолятора станом на 18.12.2024, за місцем проживання особи перед початком військової служби від 06.02.2024, разом з цим суд ці характеристики не містять актуальних даних. Щодо характеристики за місцем проживання з урахуванням військової служби та утримання під вартою її оновлення є вочевидь неможливим. Дані за місцем утримання особи під вартою, на переконання суду, не можуть нівелювати всі ризики, які визнаються судом доведеними.
Вищенаведені характеристики свідчать на користь наявності станом на дату їх надання про підтримання ОСОБА_5 соціально-корисних зв?язків із рідними, добрі родинні стосунки із матір?ю, дідусем. Зазначене не свідчить про склад сім?ї, наявність певних обов?язків у ОСОБА_5 , не нівелює ризику вчинення кримінальних правопорушень, підвищеної соціальної небезпеки особи з урахуванням інкрімінованих правопорушень.
Суд також бере до уваги суворість можливого покарання в разі доведення винуватості ОСОБА_5 , ту обставину, що свідки й обвинувачений на даному етапі розгляду не допитані.
Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а висновки суду мають базуватись саме на показах, які безпосередньо отримані під час судового розгляду (або, в окремих випадках - отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України).
Тому, на переконання суду, перебуваючи на волі, обвинувачений з метою викривлення фактичних обставин справи, може спробувати здійснити вплив на свідків, чиї покази мають істотне значення для встановлення істини у справі, однак судом ще не отримані.
Так, обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування для уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
Суд наголошує, що переховування може бути ймовірним й на території України, безвідносно до перетину Державного кордону України.
Відповідно, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню кримінальних правопорушень.
За станом здоров'я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного стороною захисту не надано.
Суд також враховує, що відповідно до приписів ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, в розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).
Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).
У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
Відповідно, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, стороною обвинувачення достатньо доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі.
Так, застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.
Тому клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються особі, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить, серед іншого, й розумність строків провадження, як одну із засад кримінального судочинства, можливість особистої участі обвинуваченого під час розгляду.
Враховуючи стадію судового розгляду, оскільки докази під час розгляду кримінального провадження в силу вимог ст.23 КПК України мають бути досліджені безпосередньо, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не є обґрунтованим, на підставі чого суд доходить висновку про необхідність продовжити обвинуваченому дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 днів від дня розгляду питання.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - розмір визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, даною нормою врегульовано, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, на даний час судом не встановлено підстав для зниження визначеного судом розміру застави у бік її зменшення.
Розмір застави, визначений відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у даному кримінальному провадженні від 03.12.2025, порядок її внесення, перелік обов'язків в разі її внесення та строк їх дії слід залишити без змін.
Відповідно до ст.205, ч.5 ст.331 КПК України ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 23, 94, 115, 177-178, 182-183, 197, 199, 201, 205, 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів - з 16 березня 2026 року до 14 травня 2026 року включно.
Строк дії ухвали визначити до 14 травня 2026 року включно.
Розмір застави, визначений відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у даному кримінальному провадженні від 03.12.2025, порядок її внесення, перелік обов'язків в разі її внесення та строк їх дії залишити без змін.
Копію ухвали суду надіслати Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, захисниці обвинуваченого та прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали суду складений та проголошений 17.03.2026 о 08-05 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3