Справа № 305/149/26
Провадження по справі 1-кс/305/82/26
18.03.2026 Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури, ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження, внесеного 06.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071140000008 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бузовиця, Кельменецького району, Чернівецької області, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, тимчасово непрацюючої, з середньою освітою, неодруженої, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше несудимої,
Прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури, ОСОБА_3 , звернувся в суд з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що що відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2026 за №12026071140000008, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , у січні 2026 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена), маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України, через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1031 від 26.08.2025), достовірно знаючи, що з 24.02.2022, у відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого чоловікам - громадянам України, віком від 23 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом,з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовилась з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про спільне вчинення незаконного переправлення громадянина України через державний кордон України, шляхом сприяння його переміщенню м. Рахів, Закарпатської області, до ділянки державного кордону України з Румунією поблизу с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області, за грошову винагороду у сумі 6500 євро. 16.01.2026, ОСОБА_6 , надав вказівку ОСОБА_8 , прибути потягом до залізничної станції у м. Рахів, Закарпатської області, з метою його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією, та повідомив про розмір грошової винагороди за незаконне переправлення у сумі 6500 євро. 20.01.2026, близько 08 години 40 хвилин, ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 прибули до залізничного вокзалу за адресою: м. Рахів, вул. Привокзальна, 4, Закарпатської області, де ОСОБА_7 зустріла ОСОБА_8 та надали йому вказівку слідувати за нею у напрямку центру м. Рахів. 20.01.2026, близько 08 години 46 хвилин, на автомобільному мості через річку Тиса по вул. Привокзальна у м. Рахів, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зустріли ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_8 зайти до приміщення кафе «Говерла» за адресою: м. Рахів, вул. Миру, 17, де у подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проінструктували ОСОБА_8 щодо його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією у пішому порядку, місця передачі грошової винагороди за незаконне переправлення через державний кордон, надали поради щодо необхідної форми одягу під час перетину державного кордону, а також ОСОБА_6 повідомив, що у с. Ділове, Рахівського району Закарпатської області, по місцю свого проживання надасть ОСОБА_8 теплий одяг. 20.01.2026 о 09 годині 39 хвилин, ОСОБА_6 на автобусній зупинці поблизу будівлі за адресою: м. Рахів, вул. Миру, 45, надав вказівку ОСОБА_8 сісти разом з ним, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 до рейсового автобусу марки Мерседес Спрінтер з номерним знаком НОМЕР_1 , після чого вони автобусом прослідували до ділянки дороги по АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_8 йти з ним у напрямку будинку АДРЕСА_3 . 20.01.2026, о 10 годині 06 хвилин під час руху у напрямку будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про те, що грошову винагороду за незаконне переправлення через державний кордон, необхідно буде передати по місцю проживання ОСОБА_6 . У подальшому, 20.01.2026 о 10 годині 12 хвилин, ОСОБА_8 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , по місцю проживання ОСОБА_6 , передав останньому грошову винагороду за незаконне переправлення через державний кордон України з Румунією у сумі 6500 євро. Однак, такі протиправні дії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були припинені працівниками правоохоронних органів, та їх було затримано в порядку ст.208 КПК України. Окрім цього, 20 січня 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Бузовиця, Кельменецького району, Чернівецької області, мешканку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, тимчасово непрацюючу, з середньою освітою, неодружену, на утриманні якої є одна малолітня дитина, раніше несудиму повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, доводиться зібраними доказами, а саме: показання свідка ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом за результатами контролю за вчиненням злочину, та іншими матеріалами кримінального провадження. 22 січня 2026 року, слідчим суддею Рахівського районного суду було постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 березня 2026 року, з визначенням розміру застави у сумі 998400 гривень. У подальшому 04.03.2026, Закарпатським апеляційним судом скасовано ухвалу Рахівського районного суду від 22.01.2026 та постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 березня 2026 року включно, з визначенням розміру застави у сумі 266240 гривень. За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 9 років, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Вважає, що ОСОБА_4 , необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає, що процесуальним прокурором 13.03.2026 скеровано обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. За таких умов, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки, буде доцільним продовжити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання, просить таке задовольнити, оскільки ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене нею кримінальне правопорушення їй може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев'яти років. Більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, оскільки в неї немає міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та джерела доходів, отже безперешкодно зможе виїхати зі свого постійного місця проживання, переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначає, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного у відношенні ОСОБА_4 , закінчується 20.03.2026, кримінальне провадження не завершене, ризики, визначені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 на сьогодні не відпали. Також зазначає, що 13.03.2026 процесуальним прокурором скеровано до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 .
Захисник обвинуваченої, адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 , наміру впливати на свідка та ухилятися від суду не має, зазначив, що вона має на утриманні шестимісячну дитину, яка на даний час знаходиться у лікарні та щодо якої вирішується питання про подальше влаштування дитини до дитбудинку, тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити його підзахисній запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби. Вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім та необхідним для ОСОБА_4 .
Обвинувачена ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримала свого захисника, зазначила, що наміру ухилятися від суду вона не має. Просила відмовити у продовженні відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувати, що вона являється одинокою матірю, через перебування її під вартою, її малолітній син знаходиться у лікарні, щодо дитини вирішується питання про влаштування до дитбудинку..
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
На день розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підготовче судове засідання за зазначеним кримінальним правопорушенням не проведено.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Як вбачається зі ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.177-178, 183 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Так, ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду ОСОБА_1 , від 22.01.2026 року щодо підозрюваної ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, починаючи з 20.01.2026 по 20.03.2026, включно. Визначено ОСОБА_4 , заставу в розмірі, 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесять п'ять тисяч шістсот) гривень.
У подальшому 04.03.2026, Закарпатським апеляційним судом скасовано ухвалу Рахівського районного суду від 22.01.2026 та постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 березня 2026 року включно, з визначенням розміру застави у сумі 80 (вісімдесять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 266240 гривень.
Станом на день розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачена ОСОБА_4 не внесла на спеціальний рахунок визначену судом заставу.
Процесуальним прокурором 13.03.2026, скеровано до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею вивчається можливість застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
При цьому, слідчий суддя, зазначає, що сама тільки тяжкість покарання за ч.3 ст.332 КК України не може бути підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченій на більш м'який запобіжний захід, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Слідчий суддя враховує, що обвинувачена має постійне місце реєстрації та фактичне місце проживання, є одинокою матір'ю, на утриманні має шестимісячну дитину, щодо якої на даний час вирішується питання про влаштування до дитячого будинку, через неможливість виконання матір'ю, яка виховує малолітню дитину без батька, своїх батьківських обов'язків, до кримінальної відповідальності притягається вперше.
Також враховує, що прокурор не довів, про те що, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та вважає за можливе обрати ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде достатнім видом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Підсумовуючи викладені вище обставини, слідчий суддя приходить до висновку про неогбхідність змінити запобіжний захід, який обрано відносно обвинуваченої ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Також слідчий суддя враховує те, що саме перебування обвинуваченої під домашнім арештом забезпечує належний процесуальний контроль за її поведінкою та запобігає можливим порушенням нею процесуальних обов'язків, так як згідно з рішенням від 02.08.2001 у справі «Манчіні проти Італії» (Mancini v. Italy, заява № 44955/98) Європейський суд з прав людини встановив, що за своїми наслідками та способами застосування як тримання під вартою у в'язниці, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі в розумінні пункту 1(с) статті 5 Конвенції про захист прав людини.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя, виходячи з ризиків, наведених у клопотанні, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового засідання. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", суд,-
У задоволенні клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури, ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - відмовити.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби, звільнивши її з-під варти, негайно, в залі суду.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Бузовиця, Кельменецького району, Чернівецької області, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, тимчасово непрацюючої, з середньою освітою, неодруженої, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше несудимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 30 діб, тобто по 16 квітня 2026 року, включно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до Рахівського районного суду на першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- цілодобово, знаходитись по місцю свого проживання, розташованому в АДРЕСА_1 ;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Вказані обов'язки покладаються на обвинувачену ОСОБА_4 , строком на 30 діб, тобто по 16 квітня 2026 року, включно.
Попередити обвинувачену ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї обов'язків щодо неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.
Ухвалу направити до Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, для виконання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошений 19 березня 2026 року о 13 годині 10 хвилин.
Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1