79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.01.11 Справа№ 23/176
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Прокурора м. Трускавця в інтересах держави уповноваженого державою органу Трускавецької міської ради в особі Комунального підприємства (надалі -КП) «Наше місто», м. Трускавець,
до відповідача ПП ОСОБА_5, м. Трускавець,
про стягнення 9918,1 грн.
За участю представників:
від прокуратури: Яворський Я.Т. -прокурор,
від позивача: Дикий А.О. -представник,
від відповідача: не з»явився
Суть спору: Позов заявлено прокурором м. Трускавця в інтересах держави, уповноважений державою орган Трускавецька міська рада, в особі КП «Наше місто», м. Трускавець, про стягнення з ПП ОСОБА_5, м. Трускавець 8642 грн. заборгованості за надані послуги за користування конструкціями зовнішньої реклами, 568 грн. пені, 596,1 грн. штрафу, 112 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовані нормами Договору № 31 від 01 липня 2010 р., ст.ст. 509, 625 ЦК України, ст.ст. 231 ГК України.
Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Відповідач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.11.2010 р.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 02.12.2010 р.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Згідно з ст. 179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Між сторонами у справі 01 липня 2008 р. укладено договір № 57 користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м. Трускавець. 01 липня 2010 р. сторони у справі фактично продовжили договірні правовідносини, уклавши договір № 31 на користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м. Трускавець. Згідно з умовами Договорів (п.п. 1.1., 1.2., 4.2., 4.3.) позивач надав відповідачу дозвіл на встановлення спеціальних рекламних конструкцій на території міста Трускавець по вул. Дрогобицькій -1а, курортна зона, а відповідач зобов»язувався здійснювати оплату за площу, використану під розміщення реклами, до 10-го числа поточного місяця. Договорами передбачено, що плата за використану площу становить 312,5 грн. без ПДВ. Зобов»язання за вищезгаданими договорами відповідач виконав частково. Позивач стверджує, що станом на 01.10.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 8642 грн. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимогу ухвал суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільну сплату боргу. Відтак, 8642 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За наведених обставин, позивачем обґрунтовано, відповідно до норм ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 112 грн. трьох процентів річних за 160 днів прострочення виконання грошового зобов»язання.
Позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають, оскільки згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Договори № 57 та № 31 не містять норм про сплату відповідачем пені та штрафу.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1.Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. Код НОМЕР_1) на користь Коммунального підприємства «Наше місто»(82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька, 100, код ЄДРПОУ 32213522) 8642 грн. заборгованості, та 112 грн. трьох процентів річних.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. Код НОМЕР_1) в доход державного бюджету 90,03 грн. державного мита та 208,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.
Суддя