Справа № 138/3460/25
Провадження № 1-кп/139/42/25
16 березня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_10 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 1-4 ст. 301-1 КК України та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 301-1 КК України,
Вказане кримінальне провадження перебуває на розгляді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з 22 грудня 2025 року. На підставі ухвали суду від 12 січня 2026 року (а.с. 43-44 в т. 2) завершено підготовку справи до судового розгляду та розпочато процедуру судового розгляду.
У судовому засіданні 27 січня 2026 року було встановлено порядок дослідження доказів: допитати законного представника малолітньої потерпілої, відтворити технічний запис проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час досудового розслідування кримінального провадження слідчим суддею Могилів-Подільського міськрайонного суду, допитати свідка ОСОБА_12 , допитати обвинуваченого ОСОБА_7 , дослідити докази сторони обвинувачення, допитати обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідити докази сторони захисту.
У судовому засіданні 16 березня 2026 року перед дослідженням доказів сторони обвинувачення захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 заявив відвід прокурору Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 (а.с. 215-216 в т. 2).
Відвід мотивований тим, що під час відтворення в судовому засіданні 11 березня 2026 року технічного запису проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , сторона захисту виявила, що процесуальний прокурор ОСОБА_5 , яка приймала участь в проведенні допиту, а тепер приймає участь у судовому розгляді справи, «проявила упередженість, яка викликає об'єктивні сумніви у виконанні нею обов'язку всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження». Зокрема, прокурор ОСОБА_5 , допитуючи в судовому засіданні Маргариту Тюрне, після того, як потерпіла відмовилася повідомляти певні обставини, висловилася «про те, що вона хоче покарати ОСОБА_13 , і таких людей необхідно карати, а для цього і необхідні показання потерпілої». Вважає, що вказана обставина викликає сумніви в неупередженості прокурора, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України вона не має права брати участь у кримінальному провадженні і підлягає відводу.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлений захисником відвід.
Прокурор ОСОБА_5 заявила, що вона була включена до групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025020160000093, з моменту його внесення до ЄРДР - 21 лютого 2025 року, а тому мала доступ до всіх матеріалів кримінального провадження. Свої повноваження, передусім, здійснює з метою захисту малолітніх потерпілих осіб. Допит малолітньої потерпілої слідчим суддею здійснювався незадовго до вручення підозри ОСОБА_6 , тому у неї як у сторони обвинувачення певна думка щодо причетності останнього до вчинення протиправних дій стосовно малолітньої ОСОБА_14 уже була сформована. В ході досудового розслідування необхідно було встановити, від яких конкретно дій постраждала дитина. Вона не вчиняла дій, які б викликали сумнів в її упередженості та стали підставою для відводу.
Прокурор ОСОБА_4 висловив позицію, що під час допиту малолітньої потерпілої на досудовому розслідуванні слідчим суддею прокурор ОСОБА_5 не стверджувала про винуватість ОСОБА_6 , а її запитання до дитини не знімалося головуючим суддею, не робилися зауваження психологом. Вважає, що захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 не повинен робити припущення про те, що висловлювання прокурора вплинуло на подальші показання потерпілої, - він про це міг запитати законного представника малолітньої потерпілої, яка була присутня в судовому засіданні під час відтворення технічного запису допиту малолітньої ОСОБА_11 . Не вбачає законних підстав для відводу прокурора ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_9 зазначили, що питання про відвід покладають на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, суд дійшов до наступних висновків:
Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені під час судового провадження до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
У заявленому відводі стверджується, що про його підстави стороні захисту стало відомо уже під час судового розгляду в судовому засіданні 11 березня 2026 року.
Частиною 5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим. Тобто заява про відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Підстави для відводу прокурора визначені ст. 77 КПК України. Так, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Враховуючи доводи заявника, викладені в заяві про відвід, ним визначено правову підставу для відводу прокурору, наведену в п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, - існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Підставами для відводу не можуть бути припущення обвинуваченого чи його захисника, щодо упередженості прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та підтримує обвинувачення в суді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема в рішеннях у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Білуха проти України», особиста безсторонність та неупередженість особи, яка виконує функції держави, презумується, поки не надано доказів протилежного. Доказами протилежного є переконливі факти порушення безсторонності, тобто факти, які дають підстави для обґрунтованого побоювання прийняття упередженого рішення.
Поряд з цим частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимога до прокурора бути неупередженим міститься в Керівних принципах ООН щодо ролі обвинувачів, а також Законі України «Про прокуратуру», зокрема є елементом Присяги прокурора.
Статтею третьою Закону України «Про прокуратуру» визначено, що неупередженість та об'єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.
Відповідно до ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів встановлено, що прокурор зобов'язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Водночас відповідно до Керівних принців ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куда, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов'язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов'язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють суб'єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п. 12, 13).
Таким чином, неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на стадії досудового розслідування й в судовому провадженні (ст. 36 КПК), що буде сприяти здійсненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпеченню законності (ст. 9 КПК України).
В той же час, норми кримінального процесуального законодавства не містять переліку ознак, які б розкривали сутність упередженості. Вказане дає підстави для висновку про оціночний характер цієї категорії, яка має встановлюватися у кожному випадку на підставі конкретних обставини, які підтверджені відповідними доказами.
Існування неупередженості повинно встановлюватися на підставі суб'єктивного критерію, який має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - тобто, прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у прокурора достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.
У заяві про відвід стверджується, що неупередженість прокурора ОСОБА_5 проявилася в тому, що вона під час допиту малолітньої потерпілої висловилася про необхідність покарання ОСОБА_15 та про необхідність для цього потерпілій відповідати на всі запитання. У цьому сторона захисту вбачає уже сформовану позицію прокурора про винуватість особи, якій на той момент ще не було повідомлено про підозру, про необхідність покарати таку особу та порушення принципу презумпції невинуватості.
Відповідно до технічного запису судового засідання з допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_11 слідчим суддею під час досудового розслідування кримінального провадження № 12025020160000093, який був відтворений в судовому засіданні 11 березня 2026 року, було встановлено, що в ході цього допиту прокурор ОСОБА_5 попросила малолітню потерпілу розповісти, які саме дії вона вчиняла на відео, що пересилала у месенджері «Telegram» ОСОБА_16 , а потім уточнила своє запитання фразою: «щоб ми знали, як цього ОСОБА_17 наказати».
Презумпція невинуватості, суть якої у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, закріплена у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України.
Так, закріплюючи у ч. 2 ст. 17 КПК України правило, згідно з яким ніхто не зобов'язаний доводити невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, законодавець покладає обов'язок (тягар) доказування вини підозрюваного та обвинуваченого на сторону обвинувачення.
Згідно повноважень, визначених ст. 36 КПК України, прокурор є стороною обвинувачення та, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; затверджувати обвинувальний акт; звертатися до суду з обвинувальним актом; підтримувати державне обвинувачення в суді.
Значення неупередженого ставлення сторони обвинувачення варто розцінювати в контексті забезпечення реалізації права на справедливий розгляд (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, «що пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться» (рішення у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»), а «при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені» (рішення у справі «Дактарас проти Литви»).
У цій справі прокурор ОСОБА_5 під час досудового розслідування допитувала 08 липня 2025 року малолітню потерпілу у кримінальному провадженні № 12025020160000093 від 21 лютого 2025 року, внесеному в ЄРДР за фактом виявлення в особистому телефоні ОСОБА_6 контенту та фото порнографічного характеру, в тому числі, дитячої порнографії. Для встановлення або спростування факту примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, прокурор зобов'язана була задавати дитині відповідні запитання. Тому під час спілкування з малолітньою потерпілою прокурор змушена була використовувати доступні для її сприйняття формулювання, з огляду на вік, особливості психоемоційного стану та рівень розвитку дитини. Окремі висловлення прокурора слід оцінювати саме в контексті необхідності встановлення психологічного контакту з дитиною та отримання повних і зрозумілих показань, а не як передчасного висловлення позиції щодо винуватості обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 серпня 2020 року у справі «Грубник проти України» (Заява № 58444/15), що набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що принцип презумпції невинуватості буде порушено, якщо висловлювання представника держави відображає думку, що особа є винною, тоді як її вину ще не доведено відповідно до закону. Водночас Суд наголосив на необхідності розрізняти твердження, які відображають думку про винуватість особи, та твердження, які просто описують «стан перебування під підозрою».
Також ЄСПЛ підкреслив, що відповідні висловлювання повинні оцінюватися з урахуванням їхнього контексту, а навіть використання певних невдалих формулювань у межах конкретного провадження саме по собі може не мати вирішального значення.
Суд переконаний, що фраза прокурора, на яку посилається заявник, не порушила презумпцію невинуватості, відповідає критеріям розсудливості та обачності, була висловлена з необхідною обережністю лише в судовому засіданні (без розповсюдження). Саме для встановлення психологічного контакту з допитуваною, наданню правильної оцінки її поведінці під час допиту й відповідям на поставлені запитання, охороняючи психічне здоров'я малолітньої від можливого травматичного впливу незвичної для неї ситуації, прокурором і було наголошено на тому, що той, хто примушував її оголювати своє тіло і робити відповіді фото та відео, обов'язково буде покараний. Прокурор про винуватість ОСОБА_6 до вручення йому підозри в категоричній формі не висловлювалася. При цьому суд також враховує, що порушення прокурором презумпції невинуватості мало б місце лише тоді, коли б це було публічне твердження про вину особи до вироку суду.
Оцінивши наведені доводи, суд не може погодитися з позицією сторони захисту про наявність ознак упередженості в вищевказаних діях прокурора ОСОБА_5 з огляду на приписи Кримінального процесуального законодавства України. Так, позиція під час здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні не може вважатися упередженістю та, відповідно, слугувати підставою для його відводу, оскільки зумовлена процесуальним статусом та процесуальними повноваженнями прокурора, визначеними ст. 36 КПК України, а законність процесуальних дій (бездіяльності) прокурора, вчинених в порядку нагляду за досудовим розслідуванням, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.
Незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями прокурора за умови відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про їх упередженість до будь-кого зі сторін провадження, не є підставою для його відводу. За наведених обставин, посилання сторони захисту у заяві про відвід на п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України не є доречними та відхиляється судом.
Керуючись ст.ст. 77, 81 КПК України, суд
Відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_8 в задоволенні заяви про відвід прокурору Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_18 у кримінальному провадженні № 12025020160000093.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення у справі.
Ухвала, яка не може бути оскаржена, в силу вимог ч. 5 ст. 532 КПК України, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено в судовому засіданні 18 березня 2026 року.
Головуюча - суддя ___________________ ОСОБА_19
Суддя ___________________ ОСОБА_20
Суддя ___________________ ОСОБА_21