79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.01.11 Справа№ 25/189
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Приватного підприємтсва “Достаток” (м.Чортків)
до відповідача:Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, від імені якої діє філія Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” газопромислове управління “Львівгазвидобування” (м.Львів)
про :стягнення заборгованості в сумі 111 496,34 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Мізерота І.С.-директор ПП “Достаток”, наказ №1
від відповідача :Ільницький І.Я.-представник, довіреність від 20.12.2010 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємтсва “Достаток” (м.Чортків) до Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, від імені якої діє філія Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” газопромислове управління “Львівгазвидобування” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 111 496,34 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.01.2011 року. Ухвалою від 12.01.2011 року розгляд справи відкладено до 18.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.12.2010 року, про відкладення від 12.01.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Позивач в судовому засіданні 18.01.2011 року подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 73 038,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 28 412,12 грн. і 3% річних в розмірі -6 393,40 грн.
Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.12.2010 року, про відкладення від 12.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
В судовому засіданні 18.01.2011 року відповідач подав заперечння на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю та подав зауваження щодо нарахування позивачем інфляційних втрат.
Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 18.01.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Відповідно до договору №1 від 14.02.2006 року ПП “Достаток” (надалі -позивач) на замовлення філії Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” газопромислове управління “Львівгазвидобування” (надалі -відповідач) виконало робіт на суму 298 771,02 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 18.08.2006 року. Відповідач здійснив часткову оплату цих робіт на суму 255 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Заборгованість відповідача по договору №1 від 14.02.2006 року, за підрахунком позивача, складає 43 771,02 грн.
Крім того, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки цементу №03/08-06 від 14.08.2006 року. На виконання цього договору ПП “Достаток” перерахувало на розрахунковий рахунок ГПУ “Львівгазвидобування” 255 000,00 грн. за цемент, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 21.08.2006 року на суму 200 000,00 грн. і №15 від 01.09.2006 року. ГПУ “Львівгазвидобування” свої зобов”язання з відпуску цементу ПП “Достаток” виконало частково. Так, відповідачем було передано позивачу цемент на суму 225 732,14 грн., що підтверджується накладними №581 від 30.08.2006 року, №615 від 08.09.2006 року, №630 від 18.09.2006 року, №662 від 28.09.2006 року, №664 від 22.09.2006 року, №733 від 18.10.2006 року, №762 від 27.10.2006 року, №901 від 14.12.2006 року.
За підрахунком позивача, заборгованість відповідача по договору №03/08-06 від 14.08.2006 року складає 29 267,86 грн.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 73 038,88 грн., що підтверджується долученим до справи оригіналу актів звірки взаєморозрахунків за 01.01.2008 року -31.12.2009 року, 01.01.2010 року -31.12.2010 року, що підписані повноважними представниками сторін, підписи яких підтверджено оригінальними відтисками печаток сторін.
Вимоги позивача від 30.07.2007 року №21, від 28.08.2007 року №24 залишені відповідачем без задоволення. Листом за №15-4194 від 16.10.2007 року відповідач просив відтермінувати погашення заборгованості до 31.12.2007 року, у зв”язку з складним фінансовим становищем. Однак, в зазначений термін заборгованість не була погашена.
Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 32 064,06 грн. та 3% річних -в розмірі 6 393,40 грн.
Отже, за підрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить -111 496,34 грн.
В судовому засіданні 18.01.2011 року відповідач подав заперечння на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю та подав зауваження щодо нарахування позивачем інфляційних втрат.
За підрахунком відповідача, розмір інфляційних втрат становить -28 412,12 грн. Позивач із поданим розрахунком погодився. Інших зауважень щодо розрахунку суми заборгованості відповідачем не подано.
Позивач в судовому засіданні 18.01.2011 року подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 73 038,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 28 412,12 грн. і 3% річних в розмірі -6 393,40 грн.
В судовому засіданні 23.12.2010 року відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Також, при прийнятті рішення судом не може бути взято до уваги думка позивача щодо порушення правил об”єднання позовних вимог, оскільки сторони при визначенні суми основної заборгованості, що відображено в актах звірки розрахунків відображали розрахунки по двох договорах, фінансові санкції визначені сторонами з урахуванням розрахунків по двох договорах, а також судові витрати і позовні вимоги встановлені з урахуванням сукупної заборгованості по двох договорах.
Крім того, сторонами не надано суду доказів неукладення, розірвання або визнання недійсним будь-якого з вищезазначених договорів, а також того, що такі питання розглядалися чи розглядаються у встановленному чинним законодавством України порядку на час розгляду справи та прийняття судового рішення.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 18.01.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємтсва “Достаток” (м.Чортків) до Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, від імені якої діє філія Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” газопромислове управління “Львівгазвидобування” в частині стягнення заборгованості в сумі 107 844,40 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанції № ПН8043 від 29.12.2010 року на суму 1 115,00 грн. про сплату державного мита та китанцію №ПН8044 від 29.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточнення позовних вимог - задоволити.
2. Стягнути із Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, від імені якої діє філія Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” газопромислове управління “Львівгазвидобування” (79026, м.Львів, вул.І.Рубчака,27, р/р 260065 в ЛФ ВАТ “Мегабанк”, МФО 385413, ЗКПО 25560533) на користь Приватного підприємства “Достаток” (48500, Тернопільська область, м.Чортків, вул.Шопена, 1а; р/р 26006150107638 в ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 338653, ЗКПО 21159880) -основний борг у сумі 73 038 (сімдесят три тисячі тридцять вісім) грн. 88 коп., інфляційних втрат -28 412 (двадцять вісім тисяч чотириста дванадцять) грн. 12 коп., 3% річних -6 393 (шість тисяч триста дев”яносто три) грн. 40 коп., 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 44 коп. -сплаченого державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 21 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя