Справа № 991/1952/26
Провадження 1-кс/991/1966/26
13 березня 2026 року Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_3 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на постанову детектива НАБ України ОСОБА_6 від 16 липня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405, внесеному до ЄРДР 16 липня 2025 року та
1.03 березня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_5 , на постанову детектива НАБ України ОСОБА_6 від 16 липня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405, внесеному до ЄРДР 16 липня 2025 року.
2.Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 березня 2026 року справа передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
3.З урахуванням письмових доповнень до скарги на постанову захисник зазначав таке.
Про існування цієї постанови стороні захисту стало відомо лише 24 лютого 2026 року під час судового засідання (прим. суду - в справі № 991/1217/26), оскільки її копія ні клієнту, ні захиснику не надсилалася, у зв'язку з чим заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження.
Захист зазначає, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру, складене органом досудового розслідування, йому не було вручене у передбачений законом спосіб. ОСОБА_5 є громадянином Угорщини та постійно проживає в Монако, тому вручення процесуальних документів мало здійснюватися виключно через процедури міжнародної правової допомоги. Водночас запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Монако були повернуті без виконання, а доказів фактичного вручення підозри не існує.
Ці обставини неодноразово встановлювалися судами, зокрема слідчими суддями Солом'янського районного суду м. Києва, Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати ВАКС, які у різних рішеннях дійшли висновку, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного через недотримання процедури повідомлення про підозру.
На думку сторони захисту, постанова про зупинення досудового розслідування є незаконною, оскільки відповідно до ст. 280 КПК України таке рішення може бути прийняте лише після повідомлення особі про підозру. Крім того, мотивування постанови ґрунтується на необхідності виконання запитів про міжнародну правову допомогу до Саудівської Аравії та Гонконгу, які були направлені ще у 2016 році в межах іншого кримінального провадження та не стосуються розслідування у провадженні № 52025000000000405. Враховуючи значний час, що минув з моменту направлення цих запитів, таке обґрунтування також суперечить вимогам щодо розумних строків кримінального провадження.
Не погоджуючись із зазначеною постановою детектива захисник звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, просить слідчого суддю скасувати постанову детектива НАБ України ОСОБА_6 від 16 липня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405, внесеному до ЄРДР 16 липня 2025 року.
4.Учасники судового розгляду надали такі пояснення.
4.1.Захисник ОСОБА_3 у судових засіданнях 05 та 13 березня 2026 року підтримав доводи скарги. Просив скасувати постанову, оскільки на момент її винесення вона була незаконною.
4.2.Детектив НАБ України ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_4 заперечили проти скарги адвоката.
Представники сторони обвинувачення вважали скаргу адвоката ОСОБА_3 безпідставною.
Зазначали, що доводи захисту зводяться до твердження про те, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного. Водночас сторона обвинувачення вказує, що у кримінальному провадженні № 52017000000000166, з якого 16 липня 2025 року було виділено матеріали щодо підозри за ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у 2017 та 2018 роках складалися повідомлення про підозру, які у встановленому порядку направлялися для вручення до ОСОБА_7 . Водночас, компетентні органи повідомили, що він відмовився отримувати процесуальні документи. За таких обставин, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного відповідно до положень ст. 42 КПК України.
Крім того, зазначали, що обґрунтованість повідомлення про підозру підтверджується ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, якою залишено без змін рішення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також вказується, що підставою для зупинення досудового розслідування у провадженні № 52025000000000405 стало направлення та невиконання запитів про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Гонконгу та Королівства Саудівська Аравія, у зв'язку з чим органом досудового розслідування здійснювалися заходи щодо нагадування про їх виконання.
З огляду на наведене сторона обвинувачення вважає, що підстав для задоволення скарги захисника немає.
5.Оцінивши обставини, що викладені в скарзі та доданих до неї матеріалах, поясненнях захисника та детектива слідчий суддя доходить таких висновків.
6.Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Слідчим суддею встановлено, що заявник скарги ОСОБА_3 звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 304 КПК України, але, ураховуючи, що: 1) матеріали справи не містять доказів направлення стороні захисту копії оскаржуваної постанови; 2) про винесення оскаржуваної постанови адвокату стало відомо лише 24 лютого 2026 року, тобто за вісім днів до подання скарги; 3) адвокат ставив перед судом питання про поновлення пропущених встановлених законом строків, то слідчий суддя вважає можливим поновити пропущений строк для звернення до суду.
7.Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого (детектива), прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України). На досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування (п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру визначені у ст. 280 КПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:
(1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
(2) оголошено в розшук підозрюваного;
(2-1)слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;
(3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва;
(4) наявні об'єктивні обставини, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану;
(5) уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та підозрюваним надано письмову згоду на проведення такого обміну.
Відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе.
Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді (ч. 4 ст. 280 КПК України).
Загальні вимоги до постанови слідчого, дізнавача, прокурора закріплені у ст. 110 КПК України.
У силу ч. 5 ст. 110 КПК України така постанова має складатися з:
(1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особу, яка прийняла постанову;
(2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
(3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
7.Доводи адвоката стосовно незаконності постанови від 16 липня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405 зводяться до того, що вона винесена до повідомлення ОСОБА_5 про підозру, тобто всупереч вимогам ст. 280 КПК України. Окрім того, адвокат зауважував, що підставою для зупинення досудового розслідування зазначено скерування запитів про міжнародну правову допомогу, у той час, як з моменту направлення запитів про міжнародну правову допомогу минуло 9 років.
8.З огляду на зміст поданої скарги та заперечень сторони обвинувачення, слідчому судді необхідно проаналізувати: 1) питання статусу ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні; 2) питання дотримання процесуального порядку винесення постанови та наявності передбачених законом підстав для зупинення розслідування; 3) питання розумності строків зупинення досудового розслідування на підставі обставин, що існують майже десять років.
9.Щодо статусу ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні.
Сторона захисту стверджує про відсутність у ОСОБА_5 статусу підозрюваного, а сторона обвинувачення вказує на складення повідомлень про підозру та вжиття заходів для їх вручення у порядку міжнародної правової допомоги.
У порядку п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України, зі скаргою на рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування на досудовому провадженні до слідчого судді можуть звернутися: потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Слід зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство виходить з того, що особа, стосовно якої розпочато досудове розслідування, навіть без повідомлення про підозру має право на захист, яке може у виняткових випадках бути реалізоване шляхом реалізації прав підозрюваного, визначених у ст. 42 КПК України.
ЄСПЛ у своїх численних рішеннях визначає поняття «кримінальне обвинувачення» в досить широкому контексті. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України» йдеться про те, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинне розумітися в сенсі конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа скоїла злочин» (пп. 42, 46 рішення ЄСПЛ у справі «Deweer v. Belgium» та п. 73 рішення ЄСПЛ у справі «Eckle v. Germany»). У деяких випадках це може робитися «у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Eckle v. Germany»).
ЄСПЛ визначає такі обставини, які вважаються моментом висунення обвинувачення: початок досудового розслідування проти конкретної особи чи арешт її банківських рахунків (рішення у справі «Ringeisen v. Austria»); арешт особи (рішення у справі «Wemhoff v. Germany»); офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно неї кримінального переслідування (рішення у справі «Neumeister v. Avstria»).
В цілому, на думку ЄСПЛ, обвинувачення охоплює весь комплекс процедур від початку досудового розслідування стосовно особи до винесення остаточного рішення.
Під початком досудового розслідування проти конкретної особи, за чинним законодавством України, може розумітися внесення до ЄРДР відомостей про вчинення нею кримінального правопорушення.
Пунктом «с» §3 ст. 6 Європейської конвенції встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд.
Водночас, Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2099 констатував, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі й формах, як вона того потребує. Навіть якщо це право не передбачене законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу адвоката ОСОБА_3 по суті. Вживання в цій ухвалі терміну «підозрюваний» щодо ОСОБА_5 необхідне виключно з точки зору прийнятності даної скарги та застосовується лише в межах цієї судової справи № 991/1952/26.
10.Щодо дотримання процесуального порядку прийняття постанови та наявності передбачених законом підстав для зупинення розслідування.
16 липня 2025 року постановою детектива НАБ України ОСОБА_6 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405, внесеному до ЄРДР 16 липня 2025 року, зупинене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало скерування низки запитів про міжнародну правову допомогу, а саме: 16 червня 2016 до компетентних органів Гонконгу; 16 липня 2016 року до компетентних органів Королівства Саудівської Аравії, які на час винесення постанови не виконані.
Запит про міжнародну правову допомогу відповідно до загальних засад міжнародного співробітництва є формою звернення слідчого (детектива), прокурора до компетентних органів іноземних держав про проведення ними процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, яке він здійснює. Проведення таких процесуальних дій компетентним органом іноземної держави є елементом міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Аналізуючи положення ст. 280 КПК України, слідчий суддя зауважує, що норми вказаної статті дозволяють зупинення досудового розслідування за наявності невиконаного запиту про міжнародну правову допомогу.
Отже, зважаючи на те, що у органу досудового розслідування виникла необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, таким чином на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України детектив правомірно зупинив досудове розслідування у зв'язку із наявними та невиконаними до цього часу запитами про міжнародну правову допомогу.
За таких обставин слідчий суддя не вбачає процесуальних порушень у діях детектива під час винесення оскаржуваної постанови.
Крім того, встановлюючи обставини дотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо обов'язку слідчого виконати усі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, слідчий суддя зауважує, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Таким чином, враховуючи, що у кримінальному провадженні була встановлена наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, слідчий суддя вбачає наявність усіх визначених законом підстав для застосування органом досудового розслідування п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України щодо зупинення досудового розслідування.
Отже, на підставі ч. 4 ст. 280 КПК України досудове розслідування було зупинене вмотивованою постановою слідчого за погодженням з прокурором ОСОБА_8 . Наведене вище свідчить про дотримання вимог, передбачених ст. 280 КПК України. Тож у детектива були обґрунтовані підстави зупинити досудове розслідування. Відтак, на момент винесення оскаржуваної постанови вона була законною та обґрунтованою.
11.Щодо питання розумності строків зупинення досудового розслідування.
Питання зупинення досудового розслідування з підстав, що виникли майже десять років тому, підлягає оцінці з огляду на необхідність дотримання балансу між інтересами досудового розслідування, з одного боку, та вимогами щодо розумності строків, а також гарантіями права на справедливий суд і ефективний доступ до правосуддя - з іншого.
Із матеріалів, наданих суду, вбачається, що відповідні запити про надання міжнародно-правової допомоги були скеровані органом досудового розслідування у червні та липні 2016 року.
Слідчий суддя виходить з того, що відповідність постанови детектива вимогам закону на момент її ухвалення не виключає необхідності перевірки її обґрунтованості з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зокрема у контексті дотримання принципу розумності строків та забезпечення ефективного доступу до правосуддя.
Судом встановлено, що обставини, на які посилається орган досудового розслідування як на підставу для зупинення, виникли та були відомі останньому близько десяти років тому.
Слідчий суддя враховує, що обов'язок забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку покладається на державу, а неефективність або несвоєчасність дій її органів не можуть виправдовувати затягування провадження.
На переконання слідчого судді, сама по собі наявність раніше направленого запиту про надання міжнародно-правової допомоги не може бути безстроковою підставою для зупинення досудового розслідування.
Інститут зупинення досудового розслідування має виключний характер та спрямований на реагування на тимчасові обставини, які об'єктивно перешкоджають подальшому здійсненню розслідування. Водночас застосування цього інституту не може призводити до фактичного невизначеного у часі перебування кримінального провадження у стані зупинення, оскільки такий підхід суперечить принципу розумних строків кримінального провадження, передбаченому статтею 28 КПК України.
Таке процесуальне рішення детектива, хоча й формально відповідало вимогам закону на момент постановлення, у конкретних обставинах справи не забезпечує дотримання принципу розумності строків та не узгоджується із правом на ефективний доступ до правосуддя.
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як необґрунтована.
12.Враховуючи вищенаведене скарга підлягає задоволенню, а постанова детектива НАБ України ОСОБА_6 від 16 липня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405 скасуванню.
13.У своїй скарзі адвокат посилається на приписи статті 219 КПК України щодо обчислення строків досудового розслідування.
По-перше, у світлі доводів, які містяться в п. 9 цієї ухвали, слідчий суддя не вдається до оцінки того, чи дане кримінальне провадження є «фактовим», чи таким, у якому повідомлено про підозру.
По-друге, слідчий суддя вважає, що припис абзацу другого ч. 5 ст. 219 КПК не застосовується до наслідків скасування постанови детектива НАБ України ОСОБА_6 від 16 липня 2025 року з огляду на таке. Так, цією нормою передбачено: «Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею». Суд тлумачить її таким чином, що вона підлягає застосуванню тоді, коли незаконність та/або необґрунтованість постанови про зупинення була констатована судом на момент її ухвалення. Разом з тим, у цій справі суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова була законною та обґрунтованою на момент її ухвалення. Її правова дефектність констатована вже на момент розгляду справи № 991/1952/26 - через сплив розумних строків виконання запитів у межах міжнародного співробітництва (див. п. 11 ухвали).
Кримінальним процесуальним законом не диференційовано наслідки скасування постанов слідчого про зупинення досудового розслідування в залежності від підстав їх скасування. З огляду на це в силу вимоги ч. 6 ст. 9 КПК України слідчий суддя, керуючись принципом верховенства права, розцінює дію в часі ухвали в цій справі як ex nunc. З цього випливає, що строк із дня винесення скасованої постанови від 16 липня 2025 року до дня її скасування судом 13 березня 2026 року не включається у строки досудового розслідування.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 110, 280, 282, 303, 305-307, 372 КПК України слідчий суддя постановив:
1.Строк на оскарження постанови поновити.
2.Скаргу захисника ОСОБА_3 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на постанову детектива НАБ України ОСОБА_6 від 16 липня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405 -задовольнити.
3.Скасувати постанову детектива НАБ України ОСОБА_6 від 16 липня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000405.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1