Справа № 991/372/26
Провадження 1-кп/991/4/26
13 березня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 обвинувачених в залі суду ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників - адвокатів в залі суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10
в режимі відеоконференції
захисника - адвоката ОСОБА_11
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року на
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року головуючим суддею справи № 991/372/26 (провадження № 1-кп/991/4/26) визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2026 року, яке неодноразово відкладалось за клопотанням сторони захисту.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 про здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року колегіально у складі трьох суддів задоволено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2026 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
13 березня 2026 року засобами електронного зв'язку до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження ще на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а також особами, які вказані у обвинувальному акті щодо ОСОБА_28 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585, крім випадків проведення слідчих/процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. Із застосуванням запобіжного заходу на підозрюваного ОСОБА_6 покладено процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
В подальшому строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду. Останній раз ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року термін дії обов'язків продовжено до 22 березня 2026 року, включно.
Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_6 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 14 липня 2017 року та достатніх матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_6 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_6 обов'язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що останній у період вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень і на даний час є довіреною особою ОСОБА_12 . Посада Міністра аграрної політики та продовольства України, яку обіймав ОСОБА_12 , сама по собі, а також набуті ним зв'язки, дають йому можливість незаконно впливати на всю вертикаль органів Дергеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання як свідків працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів. Також ОСОБА_12 може здійснювати такий вплив як особисто, так і через довірену особу - ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_6 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби для зв'язку. Також, ОСОБА_6 брав безпосередню участь у забезпеченні фінансування діяльності ПП «Ромни-Проект» по розробленню проєктів землеустрою, а тому він має можливість впливати на працівників землевпорядної організації з метою викривлення чи зміни ними показань. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов'язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 , утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними (наразі обвинуваченими) у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.
З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов'язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Позиції учасників кримінального провадження
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала власне клопотання та зазначила, що на даний час продовжують існувати заявлені ризики, а саме: ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на обвинувачених, свідків у цьому кримінальному провадженні, їх ступінь не зменшився, а тому з огляду на необхідність забезпечення ефективності кримінального провадження та недопущення реалізації зазначених ризиків, прокурор вказала на доцільність продовження строку дії покладених обов'язків ще на два місяці.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечив проти продовження дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків у межах даного кримінального провадження. Він зазначив, що ОСОБА_6 сумлінно виконує всі визначені судом обов'язки. При цьому захисник звернув увагу, що на початковому етапі у провадженні зазначалося п'ять ризиків, тоді як на даний час їх залишилося лише два. Аналогічно, кількість покладених на обвинуваченого обов'язків зменшилася з п'яти до чотирьох, що, на думку сторони захисту, свідчить про належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дотримання ним усіх встановлених вимог. Щодо ризику переховування від суду захисник зазначив, що ОСОБА_6 не вчиняє жодних дій, спрямованих на уникнення правосуддя, та не переховується. При цьому адвокат наголосив, що сам по собі лише можливий розмір чи тяжкість покарання не може бути достатньою підставою для висновку про наявність ризику втечі. Також було підкреслено, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки: на його утриманні перебувають малолітні діти, мати пенсійного віку, а дружина перебуває у декретній відпустці, що, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність наміру залишати місце проживання. Крім того, захист зазначив, що будь-яких фактів впливу обвинуваченого на свідків чи інших учасників кримінального провадження встановлено не було.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю погодився з позицією свого захисника, повідомив, що з часу попереднього продовження обов'язків обставини, які мають значення для цього питання, не змінились.
Суд, вирішуючи подані сторонами клопотання, встановив такі факти та обставини.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року (справа № 991/3675/24, провадження 1-кс/991/3712/24) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України (том 3, а.с. 149-160).
В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2024 року, 05 вересня 2024 року, 31 жовтня 2024 року, 19 грудня 2024 року, 14 квітня 2025 року, 11 червня 2025 року, 06 серпня 2025 року, 01 жовтня 2025 року та 26 листопада 2025 року продовжувалися строки дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 .
Ухвалою від 22 січня 2026 року, постановленою головуючою суддею ОСОБА_1 у межах вчинених одноособових процесуальних дій, продовжено на 2 місяці, тобто до 22 березня 2026 року включно, строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та зі свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585, крім випадків проведення процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У вказаній ухвалі суддя прийшла до переконання про дотримання в цьому випадку стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого. Колегія суддів погоджується із таким висновком, та з огляду на те, що вказане питання не виноситься на розгляд, не вдається до переоцінки даного висновку.
Оцінка судом доводів прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування обвинуваченого від суду.
На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих йому злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_6 паспорту для виїзду за кордон та достатніх матеріальних ресурсів, за рахунок яких, останній має можливість тривалий час переховуватися як за кордоном, так і на території України.
Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_6 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, з огляду на наявність відстрочки від військової служби, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кодон: НОМЕР_1 від 14 липня 2017 року, а також незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 та його сім'я володіють значними активами (том 3, а.с. 166-178). Вказані обставини у поєднанні з тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, за які законом передбачено суворе покарання, об'єктивно підвищують ризик його ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також ймовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. Як вбачається, у обвинуваченого ОСОБА_6 міцні соціальні зв'язки, які, тим не менш, не нівелюють втановлений ризик. Відтак сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов'язків, отримання у розпорядження ОСОБА_6 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_6 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Також суд звертає увагу, що пред'явлене обвинувачення стосується вчинення інкримінованих злочинів у змові. Відтак в ході судового розгляду прокурор має довести, а захист має право спростовувати наявність такої кваліфікуючої ознаки. Доведення/ спростування змови осіб, як правило, грунтується на оцінці поведінки осіб в ретроспективі, а відтак для суду матиме значення як ті чи інші особи пояснюватимуть суду свої дії та вчинки з метою оцінки сукупності усіх доказів у справі. Відтак ризик впливу на інших обвинувачених теж оцінюється судом як високий.
Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Крім того, стороною обвинувачення заявлено, що ОСОБА_6 у період вчинення інкримінованих йому злочинів і на даний час є довіреною особою ОСОБА_12 , у змові із яким інкримінується вчинення злочинів, вказаних в обвинувальному акті.
Тож Суд погоджується із прокурором, що перебування на посадах в органах влади, набуті зв'язки, дають можливість обвинуваченим незаконно впливати на вертикаль органів Держгеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання як свідків працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів.
При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується проаналізованою вище сукупністю обставин.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв'язку з ними, вказане створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.
При цьому колегія суддів переконалась, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 зазначений чисельний, але вичерпний перелік осіб, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Також до суду надійшло клопотання про допит як свідків осіб, земельні ділянки яких арештовані у межах кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті (т. 4 а.с. 35-36). Також частина вказаних осіб має намір та бажання активно брати участь у судовому провадженні, реалізуючи вказане право через відповідного представника, яким до суду уже надано чисельні клопотання у їх інтересах.
З огляду на вказане, суд погоджується із прокурором про наявність потенційної можливості допиту в якості свідків обвинувачення чи захисту осіб, щодо яких нею заявлено встановлення обмеження на спілкування. Перелік таких осіб є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов'язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п. 4) ч.5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов'язку зможе запобігти впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а реальним та обґрунтованим.
З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов'язків, раніше покладених на підозрюваного ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, і після надходження обвинувального акту до суду.
З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та зі свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585, крім випадків проведення процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Оцінюючи співмірність обов'язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду та впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 наведених вище обов'язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.
Оцінка доводів сторони захисту під час розгляду клопотання
Попри те, що обвинувачений ОСОБА_6 формально виконує покладені на нього обов'язки, це саме по собі не є беззаперечним доказом відсутності ризиків. Так, виконання обов'язків є базовою вимогою, встановленою судом, і не свідчить автоматично про відсутність намірів ухилятися від правосуддя чи впливати на інших учасників процесу. Така поведінка може бути зумовлена виключно дією запобіжного заходу та контролем з боку правоохоронних органів. Зменшення кількості ризиків не означає їх повного зникнення. Наявність навіть двох ризиків уже є достатньою підставою для застосування або продовження запобіжних заходів, якщо вони залишаються актуальними та обґрунтованими. Скорочення переліку обов'язків також не є показником безумовної добросовісності обвинуваченого ОСОБА_6 . Таке рішення може бути пов'язане зі зміною процесуальної ситуації, стадії розгляду справи або оцінкою судом пропорційності обмежень, а не виключно поведінкою обвинуваченого.
Відсутність зафіксованих спроб ухилення від правосуддя на даний момент не виключає існування такого ризику в майбутньому. До моменту постановлення вироку, в разі його винуватості, обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під процесуальним контролем, що саме по собі стримує його від протиправної поведінки. Водночас ризик оцінюється не лише за вже вчиненими діями, а й з урахуванням об'єктивних обставин, які можуть спонукати особу до втечі. Хоча сам по собі розмір або тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про ризик переховування, у сукупності з іншими факторами цей критерій має істотне значення. Усвідомлення невідворотності суворого покарання об'єктивно підвищує ймовірність того, що ОСОБА_6 може намагатися уникнути відповідальності. Для оцінки ризику враховуються також інші обставини: міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та роботи, поведінка особи до та після повідомлення про підозру, наявність можливостей для виїзду за межі України чи зміни місця перебування. Навіть за відсутності активних дій щодо втечі, сукупність цих факторів може свідчити про реальність такого ризику.
Наявність сім'ї та утриманців дійсно характеризує ОСОБА_6 з позитивного боку, однак не є безумовною гарантією його належної процесуальної поведінки. Судова практика виходить із того, що навіть міцні соціальні зв'язки не унеможливлюють ухилення від правосуддя, особливо у випадку, коли особа усвідомлює реальну загрозу суворого покарання. Більше того, саме наявність сім'ї інколи може створювати додаткову мотивацію для уникнення відповідальності. Такі обставини, як наявність дітей, непрацездатних батьків чи дружини у декретній відпустці, підлягають врахуванню, однак оцінюються у сукупності з іншими даними, а не ізольовано. Вони не нівелюють об'єктивних ризиків, встановлених у кримінальному провадженні. Суд не може спрогнозувати поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , проте з огляду на сукупність озвучених доводів та досліджених документів, має стійке переконання в необхідності продовження строку дії обов'язків, визначених прокурором, що у сукупності із заставою видається такою, що наразі є достатньою для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Відсутність зафіксованих фактів незаконного впливу на свідків на даному етапі не означає, що такий ризик відсутній. Як і у випадку з ризиком переховування, йдеться про потенційну можливість впливу, яка оцінюється з урахуванням характеру обвинувачення, кола знайомств обвинуваченого ОСОБА_6 , його доступу до свідків та інших обставин. Сам факт того, що особа поки що не вчинила відповідних дій, може бути наслідком дії запобіжного заходу та встановлених обмежень. Таким чином, зазначені аргументи захисту мають оціночний характер і не спростовують наявності ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, а лише свідчать про окремі позитивні риси особи обвинуваченого ОСОБА_6 , які не є вирішальними при прийнятті процесуального рішення щодо клопотання сторони обвинувачення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 314, 315, 331, 372, 376 КПК України, Суд,
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 13 травня 2026 року включно, строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та зі свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585, крім випадків проведення процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .
Надати обвинуваченому ОСОБА_6 копію ухвали негайно після її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2