Справа № 991/372/26
Провадження 1-кп/991/4/26
13 березня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 обвинувачених в залі суду ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників - адвокатів в залі суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10
в режимі відеоконференції
захисника - адвоката ОСОБА_11
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, поданих в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохи Самбірського р-ну Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжинськ, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Липча Хустського р-ну Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Пустовійтівка Роменського р-ну, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Астрахань російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Острівка Очаківського р-ну Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_12
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_15
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця с. Путивль Путивльського р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованогота проживаючого за адрсеою: АДРЕСА_16 . Останнє відоме місце проживання за адрсеою: АДРЕСА_16
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року головуючим суддею справи № 991/372/26 (провадження № 1-кп/991/4/26) визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2026 року, яке неодноразово відкладалось за клопотанням сторони захисту.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_22 про здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року колегіально у складі трьох суддів задоволено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2026 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
27 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання із додатками прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження на два місяці строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомлення про підозру ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні, зі свідками ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , а також особами, які зазначені у повідомленні про підозру ОСОБА_7 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (том 10, а.с. 160-171).
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання із визначенням застави в розмірі 5 000 000 грн. та покладенням обов'язків у разі внесення застави, передбачених ст. 194 КПК України.
В подальшому строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 , неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду. Останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року термін дії обов'язків продовжено до 13 березня 2026 року, включно.
Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальних обов'язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_7 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_7 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року та достатніх матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_7 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_7 обов'язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби зв'язку. Окрім цього, обвинувачений може впливати на власників земельних ділянок використовуючи їхню залежність від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. Також, ОСОБА_7 , дізнавшись про те, що один з державних реєстраторів права власності зателефонував власнику землі і роз'яснив, що він може вільно розпоряджатися отриманою землею і не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», почав вживати заходи з метою залякування згаданого державного реєстратора. Зокрема, ОСОБА_7 обговорював необхідність задати фізичної шкоди державному реєстратору та залякати його, використовуючи учасників АТО. Наведена поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку сторони обвинувачення свідчить про обґрунтованість ризику незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни раніше наданих ними показань чи відмови від їх надання у подальшому. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов'язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_7 утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними (наразі обвинуваченими) у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_7 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що у ході досудового розслідування за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення слідчим суддею ВАКС 04 жовтня 2023 року постановлено ухвали про дозвіл на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень (судові справи № 991/8699/23, № 991/8700/23, № 991/8697/23, № 991/8698/23, № 991/8696/23), які пов'язані безпосередньо з ОСОБА_12 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_7 . Строк дії ухвал слідчим суддею визначено 1 місяць - до 04 листопада 2023 року. У подальшому стороною обвинувачення отримано відомості про витік інформації, що стосується вищевказаних обшуків, які заплановано провести у жовтні 2023 року. Окрім цього, відповідно до інформації детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000620, невстановленими особами з використанням логіну та паролю судді Шевченківського районного суду м. Києва із застосуванням певного доступу здійснено контекстний пошук: 52019000000000585, а також перегляд 100 судових рішень постановлених у цьому кримінальному провадженні. За рахунок цього, невстановлені особи одержали доступ до інформації, що становить державну таємницю досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Наведене, на думку сторони обвинувачення, свідчить про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню.
З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов'язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
03 березня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, в якому він просив змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , з застави в розмірі 5 000 000 грн. на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що слідчими суддями під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу та продовження строку дії обов'язків враховано належну поведінку ОСОБА_7 , в результаті чого, до нього вже не застосовується 2 обов'язки з 6: обов'язок не залишати межі Києва та Київської області та носити електронний засіб контролю. Не доведеним також визначено 2 ризики з 5: ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. На сьогодні нібито залишись існувати 3 ризики. На думку сторони обвинувачення, про ризик переховування підозрюваного від суду свідчать обставини, які вказують на мотив і на спроможність такого переховування, зокрема тяжкість покарання за інкримінований злочин в сукупності з вагомістю доказів причетності до його скоєння. Сторона захисту звертає увагу, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. З наведеного слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого ОСОБА_7 існує бажання переховуватися від суду, а тому така обставина має значення лише у випадках встановлення інших релевантних факторів.
Сторона захисту вказує, що у відповідності до обвинувального акту, обставини, що на думку сторони обвинувачення мали місце та до яких нібито причетний ОСОБА_7 , відбувалися упродовж 2017-2021 років. У той же час після описаних у клопотанні подій, ОСОБА_7 не намагався змінити місце проживання або іншим чином переховуватися від слідства та суду, навіть після проведення у нього обшуку у 2020 році. Захист зазначає, що ОСОБА_7 за час досудового розслідування декілька разів виїжджав за межі м. Києва для проходження курсу лікування до Закарпатської області, про що заздалегідь повідомляв сторону обвинувачення, навіть не маючи обов'язку це робити. За цей час ОСОБА_7 змінював місця роботи, про що також своєчасно інформував прокурора та детектива. Наведені обставини на думку захисту безумовно підтверджують належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 . Щодо матеріального стану ОСОБА_7 захист вказав, що 08 жовтня 2024 року ОСОБА_7 звільнився з роботи та з того часу не працює, жодних доходів не отримує, а на його квартиру та автомобіль накладено арешт. Середня заробітна плата жінки складає 30 000 грн. на місяць, її авто також арештовано в межах зазначеного кримінального провадження. Вказані обставини, на переконання захисту, спростовують доводи сторони обвинувачення про наявність значних статків, які можуть бути достатніми для переховування протягом тривалого часу будь де, тим більше за кордоном. Також захист послався на те, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування та судового розгляду не було допущено жодних спроб переховування від органу досудового розслідування. Будь якого документального підтвердження наявності чи спроб впливу на свідків чи інших підозрюваних стороною обвинувачення вчергове не надано. Щодо тверджень сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 нібито вживав заходи з метою залякування державного реєстратора та обговорював необхідність завдати йому фізичної шкоди, залякати його, використовуючи учасників АТО, то захист пояснив, що такі події мали місце у 2019 року, за 7 років ця інформація органом досудового розслідування не перевірена, особу згаданого реєстратора не встановлено, його не допитано, потерпілим не визнано. Та і взагалі, будь які заяви чи повідомлення у порядку ст. 214 КПК України про здійснення незаконного впливу на учасників кримінального провадження ОСОБА_7 відсутні, жодного кримінального провадження за такими фактами не зареєстровано. Разом з тим, сторона захисту, з огляду на те, що обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді, вважає, що заборона спілкуватися з іншими підозрюваними є прямим порушенням права на захист як самого ОСОБА_7 , так і інших підозрюваних, з огляду на те, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушувати давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтувала виключно припущеннями без їх підтвердження необхідними доказами, вся мотивація в черговий раз зводиться до опису «законспірованості» діяльності інших учасників злочинної групи, але жодного посилання на докази причетності ОСОБА_7 клопотання не містить. На переконання захисту, в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що за відсутності запобіжного заходу ОСОБА_7 переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду чи перешкоджатиме кримінальному провадженню. Захист стверджує, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_7 протягом усього часу досудового розслідування та протягом більше 22 місяців дії запобіжного заходу, міцні соціальні зв'язки ОСОБА_7 за місцем проживання, його майновий та сімейний стан, відсутність фактів затягування як процесу досудового розслідування, так і будь-яких випадків затягування чи зриву судових засідань, зокрема по розгляду клопотань про продовження дії обов'язків, про продовження строків досудового розслідування тощо, свідчить про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому є підстави для зміни останньому запобіжного заходу на більш м'який, шляхом зменшення застави. Захист просить врахувати вік обвинуваченого (53 роки), стан здоров'я ОСОБА_7 , який має запаморочення та підтверджені захворювання; сімейний стан (одружений), наявність повнолітнього сина та неповнолітню доньку, незмінність місця проживання упродовж тривалого часу, що підтверджує міцність соціальних зв'язків, відсутність судимості, той факт, що раніше ОСОБА_7 запобіжні заходи не обиралися, майновий стан останнього, який наразі безробітний. На переконання сторони захисту, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 5 млн грн. є таким, що не відповідає вимогам розумності, пропорційності та не є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього під час судового розгляду.
Позиції учасників кримінального провадження
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала власне клопотання та зазначила, що на даний час продовжують існувати заявлені ризики, а саме: ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, ризик незаконного впливу на обвинувачених, свідків у цьому кримінальному провадженні, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, їх ступінь не зменшився, а тому з огляду на необхідність забезпечення ефективності кримінального провадження та недопущення реалізації зазначених ризиків, прокурор вказала на доцільність продовження строку дії покладених обов'язків ще на два місяці. Прокурор вказала, що саме застава у визначеному судом розмірі у сукупності із вказаними обов'язками, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу прокурор в судовому засіданні заперечила. Вважає, що захистом не наведені підстави, які б свідчили про те, що заявлені ризики змінилися на стільки, щоб змінювати запобіжний захід ОСОБА_7 , в тому числі і у виді зменшення застави. Захистом не наведено жодних обставин, що кошти, які внесені у формі застави, були внесені фізичними особами, а тому це не може бути використано як обставина, для зменшення застави. Належна процесуальна поведінка, на яку посилається захист, була забезпечена саме з огляду на розмір внесеної застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Звернув увагу суду на те, що матеріали, додані до клопотання прокурора, фактично не стосуються ОСОБА_7 , окрім самого клопотання та відомостей про наявність у нього майна. За словами захисника, прокурор не надав жодних доказів, які б підтверджували обставини, викладені у клопотанні, зокрема щодо причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення або існування відповідних процесуальних ризиків. Зокрема, серед матеріалів наявний лише протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за абонентським номером ОСОБА_7 , який, на думку захисника, не містить жодних відомостей, що підтверджували б твердження прокурора про наявність ризиків чи обставин кримінального правопорушення. Також долучено протокол зняття інформації з абонентського номера Ківало, де ОСОБА_7 лише згадується. Крім того, захисник зазначив, що й посилання прокурора на витік інформації як підставу для обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню не підтверджується матеріалами справи, оскільки у відповідних документах відсутні будь-які згадки як про ОСОБА_7 , так і про інших осіб.
Власне клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав, з підстав викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомив, що повністю підтримує пояснення, надані його адвокатом. Додатково зазначив, що закордонний паспорт він одразу здав, а всі покладені на нього обов'язки виконує належним чином і порушувати їх не має наміру. Щодо застави пояснив, що звернувся до близьких людей, які сплатили її за нього. Минуло вже два роки, і вони запитують, коли він зможе повернути ці кошти. Стосовно телефонних розмов обвинувачений пояснив, що це були випадкові розмови загального характеру, які не стосувалися жодного впливу на будь-кого. За його словами, ніхто ні на кого не впливав, ніхто ні з ким не з'ясовував стосунків і ніхто ні до кого не їздив. Щодо можливого впливу на свідків, учасників АТО чи орендарів зазначив, що ані в його телефоні, ані під час обшуку вдома не було виявлено контактів зазначених осіб. Також повідомив, що з іншими обвинуваченими не спілкується.
Відповідаючи на запитання суду, він зазначив, що йому 53 роки., інвалідності не має, однак має інше захворювання, у зв'язку з яким виключений із військового обліку. Наразі не працює та не має доходу, пенсію також не отримує. Проживає за рахунок дружини, дохід якої становить приблизно 40 тисяч гривень на місяць. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, інших підозр у вчиненні кримінальних правопорушень щодо нього немає, доступу до зброї він не має.
Суд, вирішуючи подані сторонами клопотання, встановив такі факти та обставини.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року (справа № 991/3542/24, провадження 1-кс/991/3578/24) до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, з визначенням застави в розмірі 5 000 000 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави (том 10, а.с. 176-186).
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року (справа № 991/3542/24, провадження 11-сс/991/347/24) вищевказану ухвалу слідчого судді залишено без зміни (том 10, а.с. 187-193).
З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що ОСОБА_7 29 квітня 2024 року звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави в розмірі 5 000 000 грн. В подальшому ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 червня 2024 року, 16 серпня 2024 року, 11 жовтня 2024 року, 06 грудня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 29 травня 2025 року, 25 липня 2025 року, 24 вересня 2025 року та 20 листопада 2025 року продовжувалися строки дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року у справі № 991/27/26 (1-кс/991/26/26) строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 , продовжено до 13 березня 2026 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до детективів, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_7 в цьому кримінальному проваджені, зі свідками: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , іншими підозрюваними: ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та свідками: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_7 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (том 10, а.с. 1194-200).
Також судом досліджено відомості щодо особи ОСОБА_7 (том 10, а.с. 227-237, які наявні у матеріалах провадження та які повідомлені суду в ході опитування.
Щодо обгрунтованості підозри.
Прокурор у клопотанні послалась на фактичні обставини інкримінованих, зокрема і ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та послалась на матеріали, які обґрунтовують підозру останнього за версією обвинувачення. Захист, подаючи власне клопотання про зменшення розміру застави та в запереченнях, послався на відсутність доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованого злочину. Разом з тим, суд не має повноважень на стадії підготовчого провадження надавати оцінку будь-яким доказам та робити будь-які висновки з приводу озвучених захистом питань.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування (том 1 а.с. 4-250), клопотання про продовження строку дії обов'язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче провадження), на якій вирішуються питання підготовки до судового розгляду, в ході якого сторона обвинувачення у змагальному судовому процесі зобов'язана буде довести, зокрема, вину осіб, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування обвинуваченого від суду.
На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих йому злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_7 паспорту для виїзду за кордон та достатніх матеріальних ресурсів, за рахунок яких, останній має можливість тривалий час переховуватися як за кордоном, так і на території України.
Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_7 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі на даний час обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснення перетину державного кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі незаконним шляхом та через неконтрольовані ділянки державного кордону, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 паспорта громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 , виданого 27 лютого 2017 року.
При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 знятий з військового обліку у зв'язку із захворюванням, що дає йому можливість безперешкодно залишити територію України.
Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. У зв'язку з цим, сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов'язків отримання у розпорядження ОСОБА_7 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків/обвинувачених/інших осіб суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_7 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_7 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Суд враховує, що ОСОБА_7 володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв'язку з ними, вказане створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.
Суд не бере до уваги твердження прокурора про можливість впливу обвинуваченим на власників земельних ділянок з використанням їхньої залежності від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. Суд в ході розгляду інших клопотань, які стосуються обтяжень щодо арештованих земельних ділянок, встановив, що на даний час земельні ділянки передані в управління АРМА та оголошено конкурс на визначення управителя щодо них, процедура якого виключає залучення до використання земельних ділянок ТОВ «АФ Довіра 2008».
Однак, з огляду на роль, відведену за версією обвинувачення ОСОБА_7 , яка описана в обвинувальному акті (пособник, який усував перешкоди у вчиненні злочину, зокрема і у спосіб підшукання громадян для оформлення у приватну власність земельних ділянок), суд вважає, що останній може впливати на свідків та інших осіб, показання яких є джерелом доказів у провадженні.
При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується даними про роль ОСОБА_7 , який за версією обвинувачення виконував вказівки та доручення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з метою заволодіння землями ДП "ДГ"Іскра" та ДП "ДГ"Надія", які, як вбачається, передбачають безпосередній контакт із особами, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Також, особливої уваги заслуговують зазначені прокурором в клопотанні відомості про те, що після того, як одному з власників земельної ділянки державним реєстратором було роз'яснено право вільно розпоряджатися належною йому землею та не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», обвинувачений ОСОБА_7 почав вживати заходів, спрямованих на залякування вказаного державного реєстратора. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 обговорював можливість заподіяння йому фізичної шкоди та залякування із залученням учасників АТО.
І хоч доводи ОСОБА_7 в цій частині зводяться до того, що ці розмови не мали під собою реального підгрунтя та реальні заходи щодо впливу на будь-кого ним не вживались, проте досліджений з цього приводу зміст розмов (т. 10 а.с. 219-226) свідчить, що вони мали характер явно погрозливого змісту та жорстокого характеру. Озвучення наступного: "...мы сейчас ту падлу в ЦНАПе поймаем и убъем..." та подібного змісту, які обвинувачення ототожнює із погрозами реєстратору, який здійснював дії всупереч очікуванням можливих співучасників інкримінованих злочинів, суд вважає очевидним доказом можливості впливу на інших осіб уже самими такими вербальними діями. Пов'язаність обставин кримінального провадження із військовослужбовцями, які в українському суспільстві є отожненням сили, можуть викликати у будь-якого стороннього спостерігача острах за власне життя та здоров'я, у випадку навіть усних погроз залучення учасників АТО до неправомірних дій. Відтак суд не може погодитись, що твердження наступного змісту : "... зараз там серйозні пацаны до нього приїдуть...яйця йому вирвуть." є бравадою, особливо з огляду на те, що співрозмовник ОСОБА_7 не сприймає сказане як жарт, а навпаки підтверджує що для насильницьких дій є підгрунтя, "...потому что у меня тоже есть предпосылки, что треба".
З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, інших осіб з метою зміни раніше наданих ними показань або відмови від їх надання у подальшому.
При цьому суд переконався, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 зазначений чисельний, але вичерпний перелік осіб, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Також до суду надійшло клопотання про допит як свідків осіб, земельні ділянки яких арештовані у межах кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті (т.4 а.с. 35-36). Також частина вказаних осіб має намір та бажання активно брати участь у судовому провадженні, реалізуючи вказане право через відповідних представників, якими до суду уже надано чисельні клопотання у їх інтересах.
З огляду на вказане суд погоджується із прокурором про наявність потенційної можливості допиту в якості свідків обвинувачення чи захисту осіб, щодо яких нею заявлено встановлення обмеження на спілкування. Перелік таких осіб є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов'язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п.4) ч.5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов'язку зможе запобігти прямому чи опосередкованому впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо. Колегія суддів виходить з того, що за результатами розгляду кримінального провадження, суд робить свої висновки виключно з огляду на оцінку сукупності досліджених доказів.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а реальним та обґрунтованим.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалами слідчого судді ВАКС від 04 жовтня 2023 року було надано дозвіл на проведення обшуків у низці житлових та офісних приміщень, які за версією обвинувачення безпосередньо пов'язані із ОСОБА_12 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_7 із визначенням строку дії таких ухвал до 04 листопада 2023 року. Разом із тим у ході досудового розслідування стороною обвинувачення отримано відомості, які об'єктивно свідчать про можливий витік інформації щодо запланованих слідчих дій.
З інформації, доданої до клопотання (т. 10 а.с. 202-226), вбачається, що після винесення ухвали від 04 жовтня 2023 року про проведення обшуку у приміщенні, де здійснювали діяльність ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші особи, встановлено витік інформації, що стосується такого обшуку; мали місце призупинення діяльності офісу однієї з осіб, пов'язаних із ОСОБА_7 , до закінчення строку дії ухвали про обшук, зміна паролів в систему, також заміна мобільних терміналів і переінсталяція месенджерів іншими особами, щодо яких також було надано дозвіл на проведення обшуків; 23 грудня 2021 року невстановлені особи, використовуючи облікові дані судді Шевченківського районного суду м. Києва, здійснили несанкціонований доступ до матеріалів іншого кримінального провадження, у тому числі шляхом контекстного пошуку за номером провадження, та перегляду значної кількості судових рішень; за фактами такого витоку інформації порушене кримінальне провадження № 52023000000000620 від 18 грудня 2023 року.
Такі дії з високим ступенем ймовірності свідчать про обізнаність відповідних осіб із намірами органу досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень сторони обвинувачення щодо наявності, зокрема у ОСОБА_7 відповідних зв'язків, у тому числі в правоохоронних органах. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, зокрема, ОСОБА_7 може використати зазначені зв'язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином мало місце на стадії досудового розслідування.
Також суд звертає увагу, що прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у прохальній частині свого клопотання, зокрема, просив зобов'язати останнього утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими щодо обставин, викладених в письмовому повідомленні про підозру. Таке формулювання обґрунтував тим, що відповідні обов'язки неодноразово продовжувалися слідчим суддею на стадії досудового розслідування і на час останнього продовження вони існують саме у подібному формулюванні.
Однак, на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, обвинувальний акт надійшов до суду, а особи набули процесуального статусу обвинувачених. У зв'язку з цим, у розпорядженні Суду наразі відсутнє повідомлення про підозру як процесуальний документ, що визначав обсяг підозри на стадії досудового розслідування. За таких обставин, з урахуванням зміни стадії кримінального провадження та процесуального статусу осіб, доречним та юридично правильним суд вважає формулювання відповідних обов'язків із врахуванням змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, що зумовило зміну статусу осіб, зазначених в ньому тощо. При цьому, таке уточнення формулювання покладених обов'язків не є встановленням нових обов'язків, не розширює їх змісту та жодним чином не погіршує процесуального становища обвинувачених, а має на меті виключно приведення їх викладу у відповідність до стадії судового розгляду та чинного процесуального статусу учасників кримінального провадження.
З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, у редакції, яка відповідає стадії кримінального провадження, а також виходячи із змісту обвинувального акту, з усуненням зайвих повторів, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Оцінюючи співмірність обов'язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду, впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 наведених вище обов'язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.
Оцінка судом доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Розмір застави визначається, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Суд зобов'язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 1, 4 ст. 201 КПК України).
Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, положення статті 201 КПК України вказують тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються його доводи. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
У той же час варто наголосити, що запобіжним заходом, застосованим до обвинуваченого ОСОБА_7 визначена застава, яка є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов'язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.
Разом з тим, обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв'язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу, в т.ч. в сторону його пом'якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Сторона захисту наполягала на зменшенні розміру застави, посилаючись на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 протягом усього періоду досудового розслідування, міцність та стійкість соціальних зв'язків, а також на істотне зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з перебігом досудового розслідування.
На переконання суду, застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у суттєвому розмірі із покладенням відповідних обов'язків, відповідає критеріям розумності, пропорційності та необхідності, оскільки забезпечує належну процесуальну поведінку під час судового розгляду. Водночас, беручи до уваги тривалість досудового розслідування, фактичну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та принцип співмірності втручання у його права із завданнями кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру застави.
Так, під час первісного обрання запобіжного заходу слідчий суддя, окрім наявності обґрунтованої підозри, виходив із існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюватися. З огляду на це до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема обов'язку не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; носити електронний засіб контролю (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 991/3542/24, провадження 1-кс/991/3578/24).
Разом з тим, у подальшому, під час розгляду клопотань про продовження строку дії покладених обов'язків, встановлено, що ризики знищення чи спотворення доказів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 втратили свою актуальність у зв'язку із завершенням відповідних процесуальних дій на стадії досудового розслідування. Відтак, відпала і необхідність у збереженні обов'язку не відлучатися з визначеної території та носити електронний засіб контролю. Таким чином, частина ризиків, покладених в основу визначення розміру застави у сумі 5 000 000 грн, фактично припинили існування.
Попри це, розмір застави протягом усього періоду перегляду та продовження обов'язків залишався незмінним, що не повною мірою відповідає принципу індивідуалізації запобіжного заходу та його динамічному характеру. Запобіжний захід має відповідати актуальним ризикам та обставинам провадження, а не лише тим, які існували на момент його первісного застосування.
З огляду на те, що у разі призначення справи до судового розгляду учасників даного кримінального провадження очікує тривалий і ресурсомісткий судовий процес, з огляду на значну кількість учасників кримінального провадження, від кожного з них вимагається сумлінне та відповідальне виконання покладених процесуальних обов'язків. Неявка хоча б одного з учасників у судове засідання може зумовити відкладення розгляду всієї справи, що, у свою чергу, призводить до нераціонального використання часу та процесуальних ресурсів суду, сторін і інших учасників кримінального провадження.
Відтак застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, який буде викликати острах втрати грошових активів, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та гарантування його участі у судовому розгляді. Враховуючи зменшення двох із п'яти ризиків, які обґрунтовували застосування застави та визначення її первісного розміру, ще на стадії досудового розслідування, суд доходить висновку, що подальше збереження застави у первісному розмірі є необґрунтованим і непропорційним.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зменшити розмір застави з 5 000 000 грн. до 4 000 000 грн. На переконання Суду визначена у такому розмірі застава залишається значною для обвинуваченого ОСОБА_7 та такою, що створює реальний стимул для дотримання ним всіх процесуальних обов'язків, забезпечує його явку в судові засідання та гарантує належне виконання вимог кримінального процесуального законодавства без покладення на нього надмірного фінансового тягаря.
На переконання суду, застава саме у визначеному судом розмірі у сукупності із додатковими обов'язками, продовженими судом, є законним, співмірним, адекватним та обґрунтованим заходом, який відповідає зміненому характеру ризиків, враховує процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та забезпечує належний баланс між необхідністю запобігання ризикам і дотриманням його прав та законних інтересів, та зможе забезпечити належну його поведінку в ході судового провадження.
Судом встановлено наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 та обгрунтовано не лише тяжкістю можливого покарання, а тому доводи захисту з даного приводу відхиляються.
Доводи сторони захисту щодо нібито належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 не спростовують наявності ризику його можливого переховування від суду. Той факт, що після подій, які інкримінуються останньому, він певний час не змінював місце проживання та не вчиняв активних дій, спрямованих на переховування, сам по собі не свідчить про відсутність такого ризику на даний час. Оцінка ризиків здійснюється з урахуванням процесуальної стадії кримінального провадження, обсягу зібраних доказів та усвідомлення особою реальної перспективи притягнення до кримінальної відповідальності і призначення покарання. Саме на етапі, коли обвинуваченому стає очевидною вагомість доказової бази та реальність обвинувального вироку, ризик переховування істотно зростає.
Крім того, посилання сторони захисту на виїзди ОСОБА_7 за межі м. Києва та повідомлення про це органу досудового розслідування не можуть розцінюватися як обставини, що виключають ризик втечі. Такі дії лише свідчать про те, що на той момент ОСОБА_7 не був обмежений у свободі пересування та міг самостійно вирішувати питання свого місцезнаходження. Натомість сам факт можливості безперешкодного переміщення територією України, а також наявність досвіду регулярних поїздок до інших регіонів, навпаки свідчить про наявність об'єктивної можливості для зміни місця перебування з метою уникнення правосуддя.
На переконання суду, наведені стороною захисту обставини не спростовують існування ризику переховування ОСОБА_7 від суду, а лише характеризують його поведінку на певному етапі досудового розслідування, що саме по собі не гарантує відсутності такого ризику в подальшому.
Доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_7 достатнього матеріального становища для можливого переховування не спростовують наявності відповідного ризику. Сам по собі факт звільнення з роботи та відсутність офіційних доходів на теперішній час не свідчить про фактичну відсутність у обвинуваченого матеріальних ресурсів або інших можливостей для забезпечення свого перебування поза місцем проживання. Відсутність офіційних джерел доходу також не виключає наявності заощаджень, готівкових коштів, майна, яке не підлягало арешту, або можливості отримання фінансової допомоги від третіх осіб. Крім того, накладення арешту на окремі об'єкти майна, зокрема квартиру та автомобіль, не означає фактичної відсутності у особи будь-яких матеріальних можливостей. Арешт майна лише обмежує право розпорядження таким майном, однак не виключає існування інших активів або фінансових ресурсів, зокрема, і прихованих від органу досудового розслідування, які можуть бути використані для зміни місця перебування та уникнення правосуддя. Посилання сторони захисту на низький рівень доходів дружини обвинуваченого ОСОБА_7 також не може вважатися обставиною, що виключає ризик переховування, оскільки оцінка таких ризиків здійснюється з урахуванням усіх фактичних можливостей особи, у тому числі можливості отримання підтримки від членів сім'ї, знайомих або інших осіб.
Доводи сторони захисту щодо відсутності підтвердження фактів незаконного впливу на державного реєстратора не спростовують висновків суду про наявність встановлених ризиків.
Слід зазначити, що при вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків, суд насамперед оцінює не доведеність вини особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення, а ймовірність її поведінки, зокрема можливість незаконного впливу на учасників кримінального провадження. Тому для встановлення такого ризику не вимагається наявності окремого кримінального провадження чи повідомлення про підозру за фактом погроз або примусу. Посилання захисту на те, що події мали місце у 2019 році, також не спростовує їх значення для оцінки ризиків. Навпаки, такі обставини свідчать про характер поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та його готовність використовувати неправомірні методи впливу з метою досягнення власних інтересів. Сам факт обговорення можливості залякування або застосування фізичного впливу щодо державного реєстратора, у тому числі шляхом залучення третіх осіб, вказує на потенційну схильність до незаконного впливу на осіб, які можуть мати значення для кримінального провадження. При вирішенні питання про продовження обов'язків суд вправі оцінювати будь-які надані стороною обвинувачення відомості та матеріали, які вказують на можливість незаконного впливу на учасників провадження, навіть якщо такі відомості не отримали процесуального оформлення у вигляді окремого кримінального провадження.
Доводи сторони захисту про те, що заборона спілкування ОСОБА_7 з іншими підозрюваними нібито порушує його право на захист, є необґрунтованими та не відповідають змісту кримінального процесуального законодавства. Зазначене обмеження не спрямоване на позбавлення ОСОБА_7 права на захист, а має виключно превентивний характер і застосовується з метою недопущення узгодження позицій між співучасниками, спотворення фактичних обставин кримінального правопорушення або незаконного впливу на хід судового розгляду. Право не свідчити проти себе, відмовлятися відповідати на запитання чи не визнавати свою вину жодним чином не обмежується встановленням заборони на спілкування з іншими обвинуваченими. Таке право реалізується безпосередньо у відносинах обвинуваченого з органом досудового розслідування або судом і не передбачає необмеженої можливості контакту з іншими учасниками кримінального провадження, зокрема тими, які можуть бути співучасниками інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, встановлення заборони на спілкування між обвинуваченими не перешкоджає реалізації права на правову допомогу, оскільки кожен з них має можливість безперешкодно спілкуватися зі своїм захисником, узгоджувати правову позицію та готуватися до здійснення захисту у передбачений законом спосіб. Водночас відсутність такого обмеження створює реальний ризик узгодження показань між співучасниками, що може перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту про те, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином ґрунтується виключно на припущеннях, не відповідають фактичним обставинам та змісту клопотання сторони обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу закон не вимагає доведення факту вже вчиненого перешкоджання кримінальному провадженню. Достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності того, що така поведінка може мати місце, що прямо випливає з превентивної природи запобіжних заходів. Крім того, оцінка ризику перешкоджання здійснюється з урахуванням не лише індивідуальної поведінки обвинуваченого, але й характеру та способу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ролі особи у відповідних подіях, а також наявності інших осіб, з якими вона перебувала у взаємодії. За таких умов наявність налагоджених контактів між учасниками провадження створює об'єктивну можливість узгодження позицій, впливу на інших осіб або вчинення інших дій, спрямованих на ускладнення встановлення істини у справі. Отже, наведені стороною захисту аргументи фактично зводяться до вимоги довести вже вчинене перешкоджання кримінальному провадженню, що не відповідає суті та меті застосування запобіжних заходів. Натомість наведені стороною обвинувачення обставини у своїй сукупності свідчать про наявність реального ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином і підлягають врахуванню судом при вирішенні питання про застосування відповідного запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту щодо необхідності врахування віку, стану здоров'я, сімейного стану та інших соціальних характеристик ОСОБА_7 самі по собі не спростовують наявності встановлених ризиків.
Зокрема, суд враховує встановлені в ході розгляду клопотання про вік, сімейний стан, соціальні зв'язки обвинуваченого та зауважує, що ці дані були враховані слідчими суддями при застосуванні запобіжного заходу та визначенні переліку застосованих обов'язків, про продовження яких наразі клопоче прокурор. Суду не надано відомостей про те, що такі обставини змінились до такої міри, що можуть вплинути на рішення суду в частині розміру застави чи обсягу відповідних обов'язків.
Відсутність у ОСОБА_7 судимостей та той факт, що раніше до нього не застосовувалися запобіжні заходи, не мають вирішального значення для оцінки ризиків у даному кримінальному провадженні, оскільки такі обставини є типовими для значної кількості осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, проте самі по собі не виключають можливості неналежної процесуальної поведінки.
Щодо доводів про майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 та нібито надмірність розміру застави, слід зазначити, що застава визначається судом з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, обставин справи, встановлених ризиків та необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому її розмір має бути таким, щоб перспектива її втрати була достатнім стримуючим фактором для особи від вчинення дій, спрямованих на ухилення від правосуддя або інше перешкоджання кримінальному провадженню. Захистом надано дані про те, що заставодавцем за ОСОБА_7 виступило ТОВ "ФК "ГАРАНТ МАРКЕТ", а не будь-які фізичні особи, що спростовує доводи обвинуваченого про наявність у нього боргових зобов'язань перед заставодавцем. Крім того, в силу положень ст. 182 КПК України заставодавець має усвідомлювати призначення вказаного запобіжного заходу, його безстроковість, а також ризики звернення внесених коштів у доход держави у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З урахуванням викладеного, наведені стороною захисту обставини у своїй сукупності позитивно характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , свідчать про часткову невідповідність визначеного розміру застави вимогам розумності, пропорційності та необхідності, проте не спростовують встановлених судом ризиків та висновків по суті питань, винесених сторонами на розгляд.
Керуючись статтями 176-178, 182, 194, 196, 314, 315, 331, 201, 369-370, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , та клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, подані у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити частково.
Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 991/3542/24 (провадження № 1-кс/991/3578/24) у розмірі 5 000 000 грн. змінити на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 000 000 грн.
Частину застави у розмірі 1 000 000 грн. внесену за ОСОБА_7 , повернути заставодавцю ТОВ "ФК "ГАРАНТ МАРКЕТ", код ЄДРПОУ 44025642.
Продовжити на два місяці, тобто до 13 травня 2026 року включно, строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме:
- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .
Надати обвинуваченому ОСОБА_7 копію ухвали негайно після її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2