Номер провадження 22-ц/821/683/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №754/7350/25 Категорія: 304090000 Крива Ю. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
17 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
секретар
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретар Карпенко О. В., Новіков О. М. Любченко Т.М
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Тисячник Р. Р. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2025 (повний текст складено 30.12.2025, суддя в суді першої інстанції Крива Ю. В.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у травні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість Договором про відкриття кредитної лінії №1297-0665 від 07.11.2023 в розмірі 100 000 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 20 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000,00 грн, а також судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по вказаному кредитному договору, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася зазначена заборгованість.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2025 позов у справі задоволено. Суд вказав на обґрунтованість доводів позивача про невиконання позичальником своїх договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, передбачених договором.
Відповідач в особі представника адвоката Тисячник Р. Р. подала на вказане рішення суду 29.01.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням позовні вимоги відхилити.
В обґрунтування вказано на те, що у матеріалах справи відсутні технічні докази (логи системи, довідки від мобільного оператора, роздруківки технічних файлів з метаданими), які б підтверджували надсилання SMS з кодом на номер телефону, який належить ОСОБА_1 , та введення цього коду з IP-адреси чи пристрою відповідача.
Надані Позивачем «роздруківки» електронних документів є лише візуалізацією тексту, створеною самим Позивачем, і не містять кваліфікованого електронного підпису (КЕП) Відповідача.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, факт отримання Відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також докази реєстрації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача, адже довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом позивача, яка оформлюється лише ним згідно свого волевиявлення.
Надані Позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, тому що ні Суд, ні Відповідач не можуть перевірити їх достовірність та незмінність змісту, що згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України має наслідком відхилення таких електронних доказів.
Отже позивач не довів факт укладення кредитного договору з відповідачем.
Позивач надав лише власні довідки та інформацію від посередника, але не надав доказів того, що кредитні кошти були фактично зараховані на рахунок Відповідача. Квитанція LiqPay підтверджує лише ініціювання Позивачем платежу, але не є банківською випискою по рахунку Відповідача, яка б беззаперечно підтверджувала отримання коштів.
Позивач не надав доказів належного ознайомлення позичальника з умовами кредитування.
Сума відсотків за кредитом у чотири рази перевищує кредитну заборгованість, отже відповідні положення договору є несправедливими та такий дисбаланс суперечить принципам розумності та справедливості (ст. ст. 3, 509, 627 ЦК України) та ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» проти її аргументів заперечив та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим.
У своїй відповіді на вказаний відзив ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тисячник Р.Р. наполягав на доводах своєї скарги та просив її задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 07.11.2023 між позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (info@navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1297-0665.
На офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (info@navse.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме: Договір кредиту; Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
З п.2.2. Договору вбачається, що кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому Договором.
Відповідно до п.3.1 Договору про відкриття кредитної лінії, цей договір укладений сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно із п.3.2, для укладання договору позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця усіх граф відповідної форми.
Відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор A4522, для підписання вищевказаного кредитного договору.
Відповідно до п.3.10, укладаючи договір, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 визнали усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього Договору та Правил.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 20000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого Кредиту.
Згідно із п.4.6 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1,50% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).
Відповідно до умов укладеного Кредитного договору, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, шляхом прийняття виконання зобов'язання ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.
Згідно із п.4.10. договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 27135,0 процентів.
З п.4.11. договору вбачається, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 103 280,06 грн.
Відповідно до умов цього договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути Кредитодавцю отриманий Кредит та нараховану кредитодавцем неустойку в останній календарний день строку кредитування, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого Кредиту на банківський рахунок Кредитодавця.
Відповідно до п.12 Договору, позичальник ОСОБА_1 надавши свої анкетні данні, а саме: паспорт, РНОКПП, адресу проживання, номер особистого платіжного засобу, електрону адресу, підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором А4522.
Крім того, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту (info@navse.ua), також підписані електронним підписом Позичальником одноразовим ідентифікатор А4522. Таким чином, відповідач ознайомлений із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «(info@navse.ua).
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, де зазначено, що чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, грн.: з 07.11.2023, строком на 300 днів, складає 103280,06 грн, проценти за користування кредитом за цей період складають 80280,06 грн. Указана Таблиця підписана відповідачем шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором А4522. Таким чином, відповідач ознайомлений з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України.
Таким чином, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, на підставі якого останній отримав в кредит 20 000 грн.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про те, що у разі надання йому кредиту, він, відповідно до умов договору споживчого кредитування, зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір та порядок їх нарахування були визначені в умовах договору та в паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився та без заперечень підписав.
З довідки про перерахування суми кредиту за договором №1297-0665 від 07.11.2023 вбачається, що 07.11.2023 ОСОБА_1 надано грошові кошти в Кредит в загальному розмірі 20 000,00 гривень, шляхом їх перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем, із застосуванням платіжної системи LiqPay, платіж №2388254355.
Згідно лита АК ТОВ «ПРИВАТБАНК» повідомляється про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №2580 від 15.03.2017 по ID платежу №2388254355, дата видачі 07.11.2023, сума 20 000,00 грн, номер договору 1297-0665, номер карти НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 отримав грошові кошти від ТОВ «Укр кредит фінанс» та отримав можливість ними розпоряджатися.
Відповідно розрахунку за договором 1297-0665 від 07.11.2023, станом на 04.04.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» складає - 112 160, 00 грн, з яких: основний борг - 20 000,00 грн, залишок відсотків - 89 160,00 грн, залишок комісії - 3000,00 грн.
Відповідач порушив визначені умови Кредитного договору та не повернув у повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього станом на 04.07.2025 виникла кредитна заборгованість, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 20000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 89160,00 грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 3000 грн.
Позивачем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12 160,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 100 000,00 грн, з них за тілом кредиту - 20 000 гривень, за нарахованими процентами - 80 000,00 гривень.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернув їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи та не спростовується по суті аргументами скаржника.
З такими висновками суду першої інстанції в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін, що виникли на підставі кредитного договору.
Так апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази укладення кредитного договору в електронній формі між сторонами, зважаючи на таке.
Як вбачається з правового висновку ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене ЗУ «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.
ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з'ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.
Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.
Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з'ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.
Зважаючи на вказане правозастосування касаційного суду, апеляційний суд констатує відсутність у даному випадку технічної можливості перевірити достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом (кредитного договору) через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси з причин ненадання сторонами оригіналу електронного файлу з відповідними документами.
Водночас апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.
За обставин даної справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір від 07.11.2023 (а.с.36-42), укладений між сторонами, підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником А4522), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.
Указаний договір передбачає в день його укладення перерахунок позичальнику на вказаний ним картковий рахунок 20 000 грн кредиту - п.4.1.
Також у матеріалах справи наявні довідка (а.с.19) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахунок на банківську картку позичальника ОСОБА_1 у день укладення кредитного договору 07.11.2023 погодженої суми кредиту розміром 20 000 грн.
Банком, який обслуговує картковий рахунок позичальника, на який згідно спірного кредитного договору надавалися кредитні кошти, АТ КБ «Приватбанк» надано лист (а.с.20-22), який підтверджує вищенаведені відомості щодо дати, суми та реквізитів карткового рахунку на який перераховувався кредит.
Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.
Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.
Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.
Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі.
За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, апеляційний суд вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.
Відтак позивачем, на думку апеляційного суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж твердження скаржника про те, що відповідний договір фактично укладено не було попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану ним же банківську картку саме у день укладення кредитного договору від 07.11.2023.
Більше того, з відкритих відомостей ЄДРСР вбачається, що окрім даної цивільної справи ОСОБА_1 є також відповідачем згідно позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за договорами «мікрокредиту» у справах №№ 703/321/26, 703/456/25, 703/650/26, тобто укладення даного виду кредитних договорів в електронній формі не є винятковою діяльністю відповідача, що мала місце у правовідносинах виключно у цій справі, що могло б побічно підтверджувати аргументи скаржника про недоведеність укладення кредитного договору з позивачем.
За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.
З урахуванням викладеного вище, скаржником не доведено існування обставин, які б у суду апеляційної інстанції викликали обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.
Обґрунтованого клопотання про витребування у позивача, як передбачено приписами ст. 95 ЦПК України, оригіналів електронних доказів, ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд стороною відповідача не заявлялося.
Таким чином потреби у дослідженні технічних доказів (логи системи, довідки від мобільного оператора, роздруківки технічних файлів з метаданими), які б підтверджували надсилання SMS з кодом на номер телефону, який належить ОСОБА_1 , та введення цього коду з IP-адреси чи пристрою відповідача, про що в апеляційній скарзі вказує скаржник, у даному випадку не має, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами справи підтверджується долученими до позовної заяви паперовими копіями електронних доказів.
Крім того, відповідного клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції відповідачем заявлено не було, а за приписами ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак за відсутності обґрунтувань скаржника стосовно неможливості дослідження при розгляді справи судом першої інстанції вищевказаних технічних доказів, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи не має повноважень вирішувати справу на підставі нових доказів, яким місцевий суд оцінки не надавав.
Не можна погодитися з аргументами скаржника і щодо відсутності на паперових копіях у матеріалах справи кваліфікованого електронного підпису (КЕП) Відповідача, адже відповідні документи подавалися засобами системи «Електронний суд» з використанням електронного підпису особи-позивача.
За доведення укладення кредитного договору, про що вказано вище, апеляційний суд також відхиляє посилання скаржника і на те, що матеріали справи не містять доказів факту отримання Відповідачем одноразового ідентифікатора та реєстрації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача, адже у такому разі кредитні кошти фактично відповідачу не були б перераховані на вказані ним у кредитному договорі банківські реквізити.
Слід нагадати, що у цій справі такі докази позивач надав та, зокрема, лист АТ КБ «Приватбанк» підтверджує факт перерахунку позичальнику у день укладення кредитного договору суми кредиту, погодженої в спірному договорі позичальником.
Слід оцінити критично і посилання скаржника на те, що позивач не надав банківську виписку по рахунку Відповідача, яка б беззаперечно підтверджувала отримання коштів, адже такі відомості підтвердив у листі банк-видавник картки позичальника.
Не можна погодитися з посиланням скаржника і про те, що позивач не надав доказів належного ознайомлення позичальника з умовами кредитування, адже відповідні дані містяться у підписаному відповідачем кредитному договорі.
Апеляційний суд відхиляє також аргументи скаржника і про те, що сума відсотків за кредитом у чотири рази перевищує кредитну заборгованість, отже відповідні положення договору є несправедливими та такий дисбаланс суперечить принципам розумності та справедливості (ст. ст. 3, 509, 627 ЦК України) та ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», з урахуванням такого.
Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
При цьому ч.ч.1, 2, п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (на який посилається скаржник) передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак у даному випадку спірними є нарахування відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов'язань за договором, чого помилково не врахував скаржник.
При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.
Таким чином за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідача умовах.
Додатково апеляційний суд враховує систематичний вступ у правовідносини щодо отримання «мікрокредитів» відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується спорами у інших справах про стягнення кредитної заборгованості №№ 703/321/26, 703/456/25, 703/650/26, та дає підстави для висновку про належну обізнаність відповідача про характер права та обов'язків позичальника за кредитним договором.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2025 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати скаржника в апеляційному суді не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 18.02.2026.
Суддя-доповідач
Судді