Справа № 613/343/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/972/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України
18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2026 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021220000001065 від 27.07.2021 за частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 246 КК України, -
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2026 року клопотання прокурора задоволено та продовжено дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 26 квітня 2026 року, включно.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, щоб він мав можливість далі проходити військову службу у своїй військовій частині. В обгрунтування апеляційних вимог обвинувачений посилається на те, що у 2021 році стосовно нього було відкрито кримінальне провадження за частиною 4 статті 246 КК України. Пізніше, в ході судового розгляду було встановлено, що обвинувачений жодного відношення до цього злочину немає. У 2023 році ОСОБА_6 дійсно вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 185 КК України та був засуджений до 4 років позбавлення волі, для відбування покарання направлений до колонії № 43. Перебуваючи у колонії, його неодноразово викликали до Богодухівського районного суду Харківської області на відеоконференції щодо злочину, вчиненого в 2021 році. Зазначає, що у подальшому прийняв рішення вступити до лав ЗСУ та заключив контракт із 1 ОШБ «Вовки Давінчі». Орджонікідзевським районним судом м. Харкова ОСОБА_6 було звільнено умовно-достроково. На питання обвинуваченого з приводу його кримінальної справи за 2021 рік, йому пояснили, що справа буде закрита за відсутністю доказів або призупинена на час воєнного стану. Через 1 рік та 2 місяці його затримали працівники поліції та пояснили, що він перебуває в розшуку. Суддя Богодухівського районного суду пояснив, що адміністрація колонії № 43 не повідомила про те, що ОСОБА_6 було умовно-достроково звільнено, у зв'язку із чим, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що під час військової служби жодного разу не порушував присягу, устав чи накази командирів, брав участь у звільненні окупованих територій, що може підтвердити командир його військової частини. Виконуючи військовий обов'язок, був впевнений, що справа за частиною 4 статті 246 КК України була закрита, тому що цього злочину не вчиняв, або тимчасово припинена на час воєнного стану. У зв'язку із наведеним, вважає, що ухвала суду є безпідставною, суд не розглянув матеріали справи у повному обсязі, клопотання прокурора є необгрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи відсутність відповідного клопотання, розгляд апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 422-1 КПК України здійснюється без участі сторін, що відповідає наведеним положенням КПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, дані про особу обвинуваченого, соціальні зв'язки та його процесуальну поведінку, стадію судового провадження, встановив, що ризик передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України продовжує існувати, у зв'язку із чим дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вказаному ризику, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо можливості визначення обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, відповідно до вимог статті 178 КПК України, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років. Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції надано мотивовану оцінку процесуальній поведінці обвинуваченого. Зокрема, судом першої інстанції встановлено ухвалами Богодухівського районного суду Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_7 від 05.10.2022, 31.10.2022, 19.01.2023, 03.05.2023, у зв'язку з неодноразовою неявкою обвинуваченого ОСОБА_6 у судові засідання, було оголошено його привід. Згідно з повідомленнями Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області привід виконати неможливо, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_6 за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ). У подальшому ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 12.06.2023 було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно з повідомленням Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 30.06.2023 місцезнаходження ОСОБА_6 було встановлене у м. Кривий Ріг, ОСОБА_6 зобов'язано явкою до суду. У зв'язку з неявкою обвинуваченого в судові засідання, ухвалами суду від 04.09.2023 та 17.10.2023 до ОСОБА_6 було застосовано привід. Згідно з вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 12.01.2024 ОСОБА_6 відбував покарання у вигляді позбавлення волі та з 06.03.2024 знаходився у Державній установі «Харківська виправна колонія № 43», однак, у судові засідання в режимі відеоконференції з вказаною державною установою, починаючи з 10.06.2024 ОСОБА_6 не виходив, хоча постійно повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно наданої довідки про судимість вбачається, що 06.09.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був звільнений з Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» Харківської області умовно-достроково та відбув до Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом (в порядку, передбаченому статті 81-1 КК України).
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 19.02.2025 у справі № 613/958/20 за клопотанням прокурора було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_6 . В рамках виконання ухвали суду від 19.02.2025 Богодухівським РВП ГУНП в Харківській області 30.04.2025 повідомлено суд про те, що місцезнаходження ОСОБА_6 встановлено (проживає у АДРЕСА_2 ), він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , останнього зобов'язано явкою до Богодухівського районного суду Харківської області.
Як зазначено судом у оскаржуваній ухвалі, до повідомлення додано рапорт о/у ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, згідно з яким ОСОБА_6 обліковується як особа, яка перебуває у СЗЧ, він був доставлений до ВСП м. Вінниця та переданий патрулю ВСП.
Згідно з доданими до повідомлення поясненнями ОСОБА_6 , останній є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та станом на 23.04.2025 перебуває у СЗЧ. Зобов'язується прибути до Богодухівського районного суду Харківської області на розгляд справи у найкоротший термін.
Крім того, як зазначено судом, ОСОБА_6 був викликаний у судові засідання, як за адресою проживання АДРЕСА_2 , так і за адресою: АДРЕСА_1 , та за номером телефону, зазначеним ОСОБА_6 у своїх письмових поясненнях - 0968110856, однак, у судові засідання, призначені на 26.05.2025, 11.06.2025 та 17.07.2025 не прибув, причини неявки суду не повідомив.
20.09.2025 ОСОБА_6 було затримано та доставлено до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 21.09.2025 стосовно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 18.11.2025, який у подальшому був продовжений. З наведеного вбачається, що неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого мала тривалий характер, оскільки навіть після встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 у м. Вінниці та зобов'язання його явкою до Богодухівського районного суду Харківської області, останній до суду першої інстанції самостійно так і не прибув, що перешкоджає подальшому судовому провадженню. З огляду на встановлені обставини, висновок суду першої інстанції про те, що ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України продовжує існувати, є мотивованим, а враховуючи, що вжиті судом заходи задля виклику обвинуваченого до суду не давали результатів, доки останнього не було затримано, застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для досягнення мети запобіжного заходу та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно змісту оскаржуваної ухвали, обвинувачений зазначив, що не визнає вини у вчиненні інкримінованого злочину, на його думку, підозра у вчиненні злочину є необгрунтованою, враховуючи, що він не вчиняв інкримінованого злочину, не вбачає підстав для розгляду кримінального провадження стосовно нього та підстав для його явки в судове засідання.
Крім того, зі змісту ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 21.09.2025, якою до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вбачається, що останній пояснив суду, що з моменту звільнення з установи виконання покарань у вересні 2024 року та вступу на військову службу він не міг повідомити суд про це через неможливість користування засобами зв'язку. Протягом певного часу він перебував у СЗЧ, проживав у м. Вінниця, працював неофіційно на будівництві. Підтвердив, що обізнаний про наявність кримінального провадження стосовно нього за частиною 4 статті 246 КК України, не заперечував того факту, що після затримання його працівниками військової служби правопорядку в лютому 2025 року він був повідомлений про необхідність явки до Богодухівського районного суду Харківської області, однак, не вважав за необхідне з'являтися у судове засідання, оскільки вважає себе невинуватим у вчиненні злочину, який йому інкримінується, і думав, що його невинуватість буде встановлена судом за його відсутності.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 7 статті 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Позиція ОСОБА_6 з приводу пред'явленого йому обвинувачення не виключає обов'язку обвинуваченого прибувати за викликом суду. Щодо доводів обвинуваченого про його непричетність до інкримінованого злочину, колегія суддів зауважує, що на даній стадії провадження, переглядаючи в порядку статті 422-1 КПК України ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення.
Оцінку достатності та допустимості доказів, зібраних стороною обвинувачення, має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження, оцінивши всі докази як окремо, так і в їх сукупності. Заперечення обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину не спростовує наявності підстав для застосування та продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи його попередню процесуальну поведінку. Доводи обвинуваченого про те, що він виконував свій військовий обов'язок та був впевнений у тому, що кримінальне провадження за частиною 4 статті 246 КК України щодо нього закрито або припинене на час воєнного стану, є безпідставними, враховуючи зміст оскаржуваної ухвали щодо вжитих судом заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 , а також те, що згідно із встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та станом на 23.04.2025 перебував у СЗЧ.
Встановлені судом першої інстанції обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, який не буде достатнім та дієвим для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, враховуючи наведене вище. Судом першої інстанції надано обгрунтовану оцінку неможливості застосування у даному випадку інших більш м'яких запобіжних заходів, в ухвалі суду наведені відповідні мотиви ухваленого рішення, з якими цілком погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 21.09.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 поряд з триманням під вартою визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 гривень. Щодо посилання обвинуваченого на його бажання проходити надалі військову службу, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до положень статті 616 КПК України, у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
У зв'язку із наведеними обставинами, порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: