Справа № 536/1302/22 Номер провадження 22-ц/814/2153/26Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
12 березня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду Лобов О.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго» про визнання незаконними повідомлення від 19.09.2022 № 769 та акту без номера від 26.09.2022 за нововиявленими обставинами,
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго» про визнання незаконними повідомлення від 19.09.2022 № 769 та акту без номера від 26.09.2022.
Ухвала оскаржена ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання відкриття провадження, встановлено, що апеляційна скарга подана на ухвалу місцевого суду не відповідає вимогам п.3 ч.4 ст. 356 ЦПК України, оскільки не сплачено судовий збір, не додано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно положень ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч. 3 ст. 136 ЦПК України).
Водночас у ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, фактичною підставою для відстрочення або розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, що ускладнює сплату судового збору в зазначеному законодавством розмірі.
Проте, ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано будь яких належних доказів того, що на даний час у нього відсутня фінансова можливість сплатити судовий збір.
У постанові ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019у справі№ 761/46205/16-ц роз'яснено, що «У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 року, № 7, стаття 84) слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.»
Аналізуючи вищезазначені положення, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання скаржника на ЗУ «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставними.
Тому, у даному випадку суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до зазначених вимог закону.
Згідно частини 2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено розмір ставок судового збору. Так, пунктом 1.9 закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.01.2026, відтак сплаті підлягає судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, що при подачі позовної заяви до суду ОСОБА_1 заявлялося сім позовних вимог немайнового характеру, за чотири з яких він звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», за три інші позовні вимоги підлягав сплаті судовий збір у загальному розмірі 2977,20 грн (3 х 992,40).
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання позову на підставі поданих ним доказів.
Проте, при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 не було надано жодних доказів того, що у нього на даний час відсутня фінансова можливість сплатити судовий збір (зокрема, розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік).
Таким чином, враховуючи вказані норми закону при поданні апеляційної скарги на вказане рішення суду скаржником підлягає сплаті судовий збір у розмірі 665,60грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Оплата повинна здійснюватися за реквізитами:
ККДБ 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», символ звітності 206, відомча ознака 80:
Номер рахунку UA528999980313111206080016719
Код за ЄДРПОУ 37959255,
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Полтава/22030101,
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.).
Приклад заповнення графи "Призначення платежу":
*;101; НОМЕР_1 ;Судовий збір, за позовом ОСОБА_3 , на рішення від 01.01.2023 по справі 905/1057/18, Полтавський апеляційний суд
Відповідно положень ч.2 ст. 357, ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 177 ЦПК України, апеляційна скарга, яка не оплачена судовим збором у встановленому розмірі, залишається без руху з наданням строку, для сплати судового збору, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин апеляційна інстанція позбавлена можливості призначити вказану справу до розгляду, а тому необхідно апеляційну скаргу залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків для надсилання доказів сплати судового збору або обґрунтованого клопотання про звільнення від його сплати.
Керуючись ч.2 ст.357, ч.1 ст.185, ч.4 ст.177 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2026 року залишити без руху, надати строк для усунення недоліків, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали.
В разі не виконання вимог ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.А. Лобов