Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1033/23 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.
Категорія 41 Доповідач Коломієць О. С.
18 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №285/1033/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», яке є правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В.
встановив:
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101164968 від 01.10.2021 року в сумі 34 260,00 грн, судовий збір у розмірі 2468,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що 01.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» як кредитором та ОСОБА_1 - позичальником, укладено договір про споживчий кредит №101164968 в електронному вигляді, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, а останній у свою чергу не виконав умови кредитного договору. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач одноразовим ідентифікатором підписав кредитний договір шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-Заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на Картковий рахунок позичальника.
29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капитал» було укладено Договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до позичальників, у т.ч. за Договором № 101164968 від 01.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника, станом на 18.01.2023 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 34 260,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 15010,00 грн, заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 14 250,00 грн.
Заочним рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 3 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 101164968 від 01.10.2021 року у розмірі 34 260,00 грн, понесені витрати по сплаті судового в розмірі 2 684,00 грн та на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2023 року замінено вибулого стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у виконавчому листі у справі №285/1033/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту №101164968 від 01.10.2021 року.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2025 рокузалишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03.04.2023 у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що справа розглянута без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, чим були порушені його процесуальні права на доступ до правосуддя та принцип змагальності сторін. Крім того звертає увагу, що за умовами договору сторони погодили строк кредитування, який становить 20 днів до 21 жовтня 2010 року. Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 20 днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору. При цьому з урахуванням правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК Украйни, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже розрахунок заборгованості свідчать про те, що визначений позивачем розмір заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування, тому висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за відсотками позамежами строку кредитування є помилковим.
Також звертає увагу, що позивач не надав належних доказів укладення електронного договору між відповідачем та товариством ТОВ «Мілоан», шляхом використання електронного підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового ідентифікатора визначеного Законом України «Про електронну комерцію». Вказує, що позивачем не надано жодного доказу виконання кредитором вимог договору щодо надання кредитних коштів. При цьому належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми коштів можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які стороною позивача також надані не були.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. При цьому звертає увагу, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались у відповідності до умов кредитного договору, оскільки відбулась автопролонгація договору спочатку на 60 днів відповідно до п.2.3.1.2 Договору, після чого відсотки нараховувались до 23.02.2022 на підставі п.4.2 Договору та ст. 625 ЦК України. Також звертає увагу, що позивачем під час розгляду справи були надані належні докази укладення сторонами кредитного договору в електронному вигляді та перерахування грошових коштів за Кредитним договором на картковий рахунок позичальника.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення 18.03.2025 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 01 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101164968, який підписано електронним підписом позичальника та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн, зі сплатою процентів в розмірі 10,00 грн, які нараховуються заставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строком кредитування 20 днів, до 01 жовтня 2021 року, що також підтверджується анкетою-заявою на кредит №101164968 від 01.10.2021 року(а.с.9-18,21).
Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п.2.2.3 проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 Договору, яка є не змінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Товариству.
Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідач ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення анкети-заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» вих.№1600/16-02 від 16.02.2022, Кредитодавцем було перераховано 01.10.2021 грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн (а.с.24).
Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Так, згідно з довідкою про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким було укладено договір № 101164968 від 01.10.2021року, отримав від ТОВ «Мілоан» 01 жовтня 2021 року код для підтвердження згоди з умовами договору - S90574 (одноразовий ідентифікатор), який було відправлено 01.10.2021 год на номер телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с.23).
Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 5 000,00 грн, відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору на його банківську картку, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу №29-12/2021-45 за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.28-37).
Так, згідно наявного у справі реєстру боржників до договору факторингу № 29-12/2021-45 за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 010,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками 15 010,00 грн (а.с.38-40).
Згідно наданого ТОВ «Кредит Капітал» розрахунку, станом на 18.01.2023 року сума заборгованості відповідача становить 34 260,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 15 010,00 грн, заборгованості за відсотками з моменту відступлення права вимоги на дату виготовлення розрахунку заборгованості - 14 250,00 грн.
В подальшому 09 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Кампсіс Фінанс» (новий кредитор) уклали договір №09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору.
Відповідно до Витягу з Додатку №3 до Договору №09-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року первісний кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» відступив новому кредитору - ТОВ «Кампсіс Фінанс» своє право грошової вимоги у тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 101164968.
08.05.2023 року ТОВ «Кампсіс Фінанс» з однієї сторони, що надалі іменується «первісний кредитор», та ТОВ «Дебт Форс» з іншої сторони, яке надалі іменується «новий кредитор» уклали договір №08-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору.
Зі змісту витягу з Додатку №3 до договору №11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08.05.2023 року слідує, що ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс» право вимоги у тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 101164968.
Задовольняючи позивні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 34 260,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору №101164968 від 01 жовтня 2021 року, укладеного з ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 не повернув в добровільному порядку отримані кредитні кошти, а тому права ТОВ «Вердикт Капітал», як набувача права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №29-12/2021-45 від 29 грудня 2021 року, підлягають захисту шляхом стягнення з позичальника на користь кредитора тіла кредиту та нарахованих відсотків за період з 01.10.2021 по 18 січня 2023 року.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення Договору про споживчий кредит №101164968 від 01 жовтня 2021року.
Отже, заповненням Анкети-заяви на кредит №101164968(дата створення 01 жовтня 2021 року) та підписанням Договору про споживчий кредит №101164968 від 01 жовтня 2021року, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Вердикт Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, як і договорів про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував коштів від ТОВ «Мілоан» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки належних і допустимих на доказів на підтвердження даних обставин відповідачем суду не надано.
Однак колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення заборгованості за відсотками підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до анкети-заяви на кредит та договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом становить 10,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.21).
При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 20 днів з 01 жовтня 2021 року. Дата повернення кредиту: 21.10.2021 (а.с.9).
Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 20 днів, починаючи з дня укладення договору.
Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 20 днів.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 10,00 грн, а тому колегія суддів приходить до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, що також обґрунтовано зроблено районним судом.
Щодо стягнення процентів в іншій частині, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що відповідно до п. 1.4 договору про споживчий кредит №101164968 від 01.10.2021 року термін повернення кредиту визначено 01 жовтня 2021 року.
При цьому позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідачки за договором про споживчий кредит № 101164968 від 01.10.2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п.2.3.1 договору, при цьому матеріали справи не містять щомісячного розрахунку заборгованості за кредитним договором, виписку по рахунку, що позбавляє можливості суд встановити розмір відсотків (заборгованості), тому правові підстави для стягнення заборгованості за відсоткам з 22 жовтня 2021 року по 18 січня 2023 року відповідно до п.1.6, 2.2.3 договору відсутні.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги та розрахунок заборгованості, який містить лише загальні суми заборгованості по відсотках (а.с.27), не може вважатися належними доказами наявності такої заборгованості.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернув в повному обсязі кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №101164968 від 01.10.2021 року в розмірі 5 010,00грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 10,00 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 03-01/2023 від 03.01.2023 року, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки на надання юридичної допомоги № 116; копію витягу з акту про надання юридичної допомоги від 09.01.2023 року, згідно якої вартість юридичних послуг адвокатським об'єднанням ТОВ «Вердикт Капітал» по клієнту становить 20 000,00 грн; платіжне доручення від 17.01.2023 року про сплату ТОВ «Вердикт Капітал» на користь АО «Лігал Ассістанс» коштів за послуги з професійної правничої допомоги
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог (15%), колегія суддів доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої у розмірі 1 350,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позивачем позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, а відповідачем за подання апеляційної скарги - 4 086,39 грн. Тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (15%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 402,60 грн, а також з позивача на користь відповідача - 3 064,79 грн. (75%) за подання апеляційної скарги.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, адреса місцезнаходження: вул. Княжий Затон, буд.9, приміщення 369, офіс 1, м. Київ, 02095), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованість за договором про споживчий кредит № 101164968 від 01.10.2021 в розмірі 5 010,00грн, судовий збір в розмірі 402,60грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 350,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 064,79 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді