Справа №760/5363/26 Провадження №1-кс/760/2990/26
17 березня 2026 р. м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого (в порядку ст. ст. 220, 303 КПК України),
26 лютого 2026 року адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого (в порядку ст. ст. 220, 303 КПК України).
Свої вимоги обґрунтовує наступним. Головним управлінням СБ України у м. Києві і Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025110000000053 від 24.02.2025. У межах цього кримінального провадження слідчим ОСОБА_5 було вручено 21.01.2026 гр. ОСОБА_4 підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України. Досудове розслідування проводиться Головним управлінням СБ України у м. Києві і Київській області. Під час проведення обшуку 21.01.2026 слідчим були вилучені грошові кошти у сумі 30500 (тридцять тисяч п'ятсот доларів США) які були отримані ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_6 за продаж квартири, яка належала їм на праві сумісної власності у рівних долях, що підтверджується договором №Г.П.2-б.1-п.3-107 про відступлення права вимоги від 14.10.2025. Квартира була продана за 42 000 (сорок дві тисячі доларів США) . Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.02.2026 (справа №760/1282/2026) було частково задоволено клопотання сторони обвинувачення про арешт тимчасово вилученого майна , в арешті грошових коштів у сумі 30500 (тридцять тисяч п'ятсот доларів США) - відмовлено. Ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 09.02.2026 (справа №760/1282/2026) було направлена 20.02.2026 для її виконання до Служби безпеки України у м. Києві і Київській області, що підтверджується супровідним листом Солом'янського районного суду м. Києва від 20.02.2026, копією фіскального чека №0311300234084 від 20.02.2026 та описом вкладення від 20.02.2026. Згідно скрін шота з сайта АТ «Укрпошта» відправлення №0311300234084 від 20.02.2026 було отримано 23.02.2026 за довіреністю уповноваженою особою Служби безпеки України у м. Києві і Київській області. Зазначає, що ОСОБА_3 звернувся за допомогою електронної пошти з клопотанням від 23.02.2026р. №1/7-53 до слідчого в якому просив повернути гр. ОСОБА_4 безпідставно вилучені грошові кошти у сумі 30300 (тридцять тисяч п'ятсот доларів ) США у кримінальному провадженні №42025110000000053 від 24.02.2025. Клопотання було підписано за допомогою електронно-цифрового підпису. Дане клопотання було отримано 23.02.2026р. уповноваженою особою Головного управління СБ України у м. Києві і Київській області, що підтверджується копією витягу з його електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 23.02.2026р. Також, ОСОБА_3 звернувся за допомогою електронної пошти з клопотанням від 24.02.2026р. №1/3-53-К до прокурора Київської обласної прокуратури в якому просив повернути гр. ОСОБА_4 безпідставно вилучені грошові кошти у сумі 30300 (тридцять тисяч п'ятсот доларів) США у кримінальному провадженні №42025110000000053 від 24.02.2025. Клопотання було підписано за допомогою електронно-цифрового підпису. Дане клопотання було отримано 24.02.2026р. уповноваженою особою Київської обласної прокуратури, що підтверджується копією витягу з його електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 24.02.2026р. Слідчий, прокурор клопотання в порядку вимог ст. 220 КПК не розглянув, будь-якої відповіді не надали. Разом з тим, станом на 26.02.2026, вилучене майно не повернуто власнику. Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. З врахуванням наведеного просив зобов'язати уповноважених осіб, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42025110000000053 від 24.02.2025 повернути ОСОБА_4 належне їй майно, вилучене відповідно до протоколу обшуку від 21 січня 2026 року, а саме: грошові кошти у сумі 30500 (тридцять тисяч п'ятсот доларів США); зобов'язати слідчого Головного управління СБ України у м. Києві і Київській області повідомити слідчого суддю про виконання даної ухвали, шляхом направлення відповідних процесуальних документів через «Електронний кабінет» Головного управління СБ України у м. Києві і Київській області, протягом 3 (трьох) днів з дня отримання копії ухвали слідчого судді.
«02» березня 2026 року (на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 27 лютого 2026 року) скарга та додані до неї документи були передані слідчому судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
Ухвалою від 04 березня 2026 року, відкрито провадження за скаргою та призначено судовий розгляд скарги.
11 березня 2026 року від слідчого слідчому судді надійшла заява у якій він повідомив, що адвокатом ОСОБА_3 вже подано аналогічне клопотання, яке розглядається слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , судове засідання було призначено на 10 березня 2026 року. В ході розгляду вказаного клопотання ним було повідомлено, що процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_8 про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно у зв'язку з чим не вбачається за можливе повернути підозрюваній ОСОБА_4 грошові кошти, оскільки ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_8 не набрала законної сили через її оскарженням в суді апеляційної інстанції. З урахуванням вищевикладеного слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 прийнято рішення про відкладення судового засідання на іншу дату, яка буде визначена після розгляду апеляційної скарги прокурора.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. У скарзі зазначив, що просить розглянути скаргу за його відсутності.
Особа, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, своїм правом надати пояснення по суті скарги не скористалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, а також відомості, які містяться в системі автоматизованого розподілу справ «Д3» слідчий суддя встановив, що адвокатом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , вже було подано скаргу на бездіяльність слідчого (в порядку ст. ст. 220, 303 КПК України), яка перебуває в провадженні слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 (справа №760/5360/26).
Верховний Суд зазначив, що хоча у КПК не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Касаційного кримінального суду Верховного суду від 30.05.2018 у справі № 676/7346/15-к).
Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к).
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків (зокрема, щодо явки за викликом слідчого, прокурора, судовим викликом; дотримання умов обраного запобіжного заходу; надання у передбачених законом випадках доказів тощо); існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена і у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок - позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника.
У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом Європейський суд з прав людини в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Так, у рішенні від 13.10.2020 у справі «Kovaleva v. Russia» ЄСПЛ зазначив про те, що неповна, а отже, оманлива інформація є зловживанням правом на подання заяви, особливо якщо інформація стосується самої суті справи. Суд дійшов висновку, що поведінка заявниці, яка не повідомила про важливі та відомі їй обставини справи, суперечила меті права на індивідуальне звернення, як це передбачено у ст. 34 Конвенції, а отже, заява є неприйнятною (схожі висновки відображені у рішеннях: Poznanski and Others v. Germany від 03.07.2007, і Hadrabova and Others v. the Czech Republic від 25.09.2007).
Слідчим суддею було встановлено, що при зверненні зі скаргою до суду скаржником було приховано інформацію щодо неодноразового звернення до слідчих суддів Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргами ідентичного змісту.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що з боку скаржника має місце зловживання процесуальними правами, а звернення до суду з декількома скаргами аналогічного змісту, які направлені на захист одних і тих самих прав скаржника характеризує його дії, як такі, що спрямовані не на захист порушеного права, а на створення підстав для постановлення різних судових рішень в однакових правовідносинах або множинності вжиття відповідних заходів, що перешкоджає нормальному руху кримінального провадження та не відповідає принципу верховенства права.
Верховний Суд зазначив, що наслідком встановлення судом факту зловживання правом має бути постановлення рішення про залишення такої скарги без розгляду (постанова Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 937/1056/20).
Як зазначила Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 26 вересня 2023 року у справі № 991/7906/23, хоч КПК України прямо не передбачає такий спосіб реагування на зловживання процесуальним правом як залишення скарги без розгляду, проте це відповідає загальним засадам кримінального провадження, практиці Верховного Суду, усталеній практиці Вищого антикорупційного суду і Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
З врахуванням вищенаведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що скаргу потрібно залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 24, 214, 303, 304 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого (в порядку ст. ст. 220, 303 КПК України), - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1